Рішення

від 29.05.2024 по справі 915/1921/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року Справа № 915/1921/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за заявою: Приватного підприємства Компанія Агро-Люкс ( код ЄДРПОУ 35964834, 54001, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, буд. 79/1А) в особі ліквідатора арбітражного керуючого Пляки С.В.

до відповідача 1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача 2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )

про: покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновників та керівника,

за участі представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: ОСОБА_3 ,

встановив:

Ліквідатор Приватного підприємства Компанія Агро-Люкс арбітражний керуючий Пляка С.В. 22.03.2024 звернувся до Господарського суду Миколаївської області із заявою за вих. №02-01/101 від 21.03.2024 до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновників та керівників.

Зокрема, позивач просить суд:

Прийняти до провадження у межах справи про банкрутство заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПП КОМПАНІЯ АГРО-ЛЮКС на його керівника та засновників.

Покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ПП КОМПАНІЯ АГРО-ЛЮКС на особу, що є засновником та виконувала повноваження керівника ПП КОМПАНІЯ АГРО-ЛЮКС ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ПП КОМПАНІЯ АГРО-ЛЮКС на особу, що є засновником ПП КОМПАНІЯ АГРО-ЛЮКС ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ПП КОМПАНІЯ АГРО-ЛЮКС - 36 517 745,50 (тридцять шість мільйонів п`ятсот сімнадцять тисяч сімсот сорок п`ять грн. 50 коп.) гривень у солідарному порядку.

Позовні вимоги обгрунтовано посиланням на те, що в результаті вивчення матеріалів фінансово-господарської діяльності підприємства ліквідатором встановлено, що керівником ПП КОМПАНІЯ АГРО-ЛЮКС ТКАЧУКОМ Д.В. здійснювалось неефективне управління підприємством, і як наслідок, на думку ліквідатора, аби уникнути відповідальності за доведення підприємства до банкрутства. З аналізу усієї наявної інформації ліквідатором зроблено висновок, що керівник та засновники боржника вчинили дії та проявили по відношенню до боржника бездіяльність, чим створили умови для його стійкої неплатоспроможності та банкрутства - умисно доведи боржника до банкрутства. З метою вчинення вичерпних заходів у справі про банкрутство та можливості погашення вимог кредиторів у спосіб, визначений Законом про банкрутство ліквідатором подано дану заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на керівника та засновників.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду заяву передано 22.03.2024 судді Ржепецькому В.О.

Ухвалою від 27.03.2024 судом прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи №915/1921/21 про банкрутство Приватного підприємства Компанія Агро-Люкс (код ЄДРПОУ 35964834), відкрито провадження у справі та розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами, зобов`язано заявника ліквідатора Приватного підприємства Компанія Агро-Люкс арбітражного керуючого Пляку С.В. у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали надати суду докази направлення відповідачам копій доданих до заяви доказів в порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 ГПК України. Судом також встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи.

11.04.2024 відповідач ОСОБА_1 подав до господарського суду відзив на позовну заяву.

Відповідач 1 просить суд:

- прийняти цей відзив до розгляду та долучити його до матеріалів справи;

- прийняти рішення про здійснення розгляду справи з повідомленням та викликом сторін, або у порядку загального позовного провадження;

- прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника Приватного підприємства Компанія Агро-люкс на його керівника, засновника ОСОБА_1 .

Посилаючись на норми ст. 247, 250, ч. 7 ст. 252 ГПК України відповідач 1 вважає, що з урахуванням суми стягнення, яка заявлена ліквідатором, а саме: 36517745,50 грн, необхідності дослідження обставин покладення субсидіарної відповідальності, встановлення наявності дій чи бездіяльності зі сторони відповідача 1, встановлення повноти дій ліквідатора, у тому числі в частині перевірки підстав для висновку про доведення підприємства до стану неплатоспроможності, а також дій щодо пошуку майна підприємства, доцільним є призначення справи до розгляду у порядку загального позовного провадження, або у спрощеному провадженні з повідомленням та викликом сторін.

12.04.2024 відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву.

Відповідач 2 просить суд відмовити ліквідатору у задоволенні заяви в частині покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника - ПП КОМПАНІЯ АГРОЛЮКС на ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ПП КОМПАНІЯ АГРОЛЮКС - 36 517 745,50 (тридцять шість мільйонів п`ятсот сімнадцять тисяч сімсот сорок п`ять грн. 50 коп.) гривень у солідарному порядку; задовольнити заяву ліквідатора в частині покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПП КОМПАНІЯ АГРОЛЮКС на особу, що є засновником та виконувала повноваження керівника ПП КОМПАНІЯ АГРО-ЛЮКС ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ПП КОМПАНІЯ АГРО-ЛЮКС - 36 517 745,50 (тридцять шість мільйонів п`ятсот сімнадцять тисяч сімсот сорок п`ять грн. 50 коп.) гривень.

Ухвалою від 19.04.2024 суд постановив: клопотання відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, яке міститься у відзиві на позовну заяву, залишити без задоволення; задовольнити клопотання відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи з повідомленням сторін; судове засідання у справі призначити на 03 травня 2024 року о 10:10 год.

02.05.2024 представником відповідача 1 подано до суду клопотання про доручення доказів.

Відповідач 1 просить суд: визнати поважними причини неподання доказів, а саме постанови від 30.10.2022 року, про закриття кримінального провадження за матеріалами досудового розслідування внесеного до ЄРДР № 32016150000000040 від 26.05.2016 року; долучити до матеріалів справи копію постанови від 30.10.2022 року, про закриття кримінального провадження за матеріалами досудового розслідування внесеного до ЄРДР № 32016150000000040 від 26.05.2016 року.

Клопотання обґрунтовано тим, що наведена постанова стосується наявності заборгованості у ПП "Компанія "Агро-Люкс", у тому числі щодо ухилення від сплати податків.

Щодо строків подання доказу, посилаючись на приписи ст.. 80 ГПК України, відповідач 1 просить суд врахувати, що станом на дату подання відзиву на заяву про покладення субсидіарної відповідальності, примірник вказаної постанови перебував безпосередньо у ОСОБА_1 та переданий представнику лише 01.05.2024 року, затримка у переданні копії постанови пов`язана з територіальною віддаленістю місця зберігання примірника постанови та місцем перебування ОСОБА_1 , та перебування останнього у відрядженнях, пов`язаних з веденням господарської діяльності по території України, що ускладнило вчасне отримання відповідної постанови для її подання до суду.

03.05.2024 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання у справі на 29 травня 2024 року о 10:30 год.

28.05.2024 представником відповідача 1 подано до суду додаткові пояснення по справі.

Щодо тверджень ліквідатора про те, що лист-запит № 02-01/24 від 05.01.2024, адресований колишньому керівнику та власнику ОСОБА_1 з вимогою передати усю фінансово-господарську документацію та матеріальні цінності боржника, повернувся ліквідатору «за закінченням терміну зберігання», відповідач 1 зазначає, ОСОБА_1 не мав змоги отримати лист ліквідатора через дії відповідача 2 щодо перешкоджання у користуванні майном, а саме: неможливість потрапити до будинку АДРЕСА_2 , що підтверджується зверненнями ОСОБА_1 до органів Національної поліції від 07.10.2019 та 19.11.2019 до начальника Первомайського ВП ГУНП Миколаївської області. У зв`язку з триваючими перешкодами у користуванні будинком Ткачук Д.В. змушений був звернутись із заявою про вчинення кримінального правопорушення, а саме щодо вчинення ОСОБА_2 самоправних дій, які полягають у заміні замків на дверях та хвіртці домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , внаслідок чого ОСОБА_1 не має можливості зайти до вказаного домоволодіння, де він зареєстрований. Заява була внесена до реєстру ЄРДР, свідченням чого, є витяг від 26.10.2021 року, з ЄРДР номер кримінального провадження № 12021153110000579, кримінальне правопорушення кваліфіковано за ст 356 КК України. Станом на дату подання цих пояснень, досудове розслідування у кримінальній справі триває. Наведене, свідчить про те, що ОСОБА_1 , оскільки не проживає за адресою своєї реєстрації, через перешкоди у доступі до будинку з боку ОСОБА_2 , не міг отримати запит ліквідатора про надання фінансово-господарської документації боржника. Жодного повідомлення або інформації про надходження такого листа від ліквідатора Ткачуку Д.В. не надходило. Натомість, саме ОСОБА_2 постійно проживає за АДРЕСА_2 , і саме вона повинна була бути обізнаною про наявність такого листа та повідомити відповідачу 1. Однак ОСОБА_2 не повідомила ОСОБА_1 про надходження такого листа. З урахуванням наведеного, не надання інформації на запит ліквідатора, з урахуванням викладених вище обставин, не може свідчити про ухилення ОСОБА_1 від надання інформації та документів, а також інформації про активи боржника та не свідчить про необхідність покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 . Проте, оскільки лист було направлено саме на адресу реєстрації ОСОБА_2 , де вона фактично проживає, може свідчить про навмисне приховування такого листа для настання негативних наслідків саме для ОСОБА_1 .

Щодо первинної фінансово-бухгалтерської документації ПП «Компанія «Агро-Люкс» відповідач 1 зазначає, що на ОСОБА_1 не може бути покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, оскільки такий стан виник саме у зв`язку з неправомірними діями ОСОБА_2 , у тому числі в частині позбавлення ПП «компанія «Агро-Люкс» місця та засобів, для здійснення господарської діяльності згідно видів діяльності підприємства. Окрім того, ОСОБА_1 неодноразово повідомлялось до правоохоронних органів про зникнення (викрадення) первинної бухгалтерської документації ПП «Компанія «Агро-люкс», яка знаходилась у тому числі за місцем здійснення діяльності підприємства. м. Первомайськ, вул. Одеська 151, 151А, 151В, докази чого надані суду до відзиву на позовну заяву. Станом на зараз, правоохоронними органами здійснюються досудові розслідування справ, проте, первинна бухгалтерська документація, печатка підприємства не знайдені та не повернуті директору підприємства. Натомість, нещодавно, а саме 23.05.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень, забезпечено надання загального доступу та опубліковано ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.09.2021 року у справі № 490/6572/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/99639488), про часткове задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, як таке, що відповідає критерію речового доказу та з метою його збереження, проведення огляду із залученням спеціалістів, проведення криміналістичних експертиз. Як свідчить ухвала суду, у провадженні СУ ГУНП в Миколаївській області знаходилося кримінальне провадження №12021150000000319 від 18.08.2021р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 273 КК України за відомостями про те, що в період 2020-2021р.р. службовими особами, що використовують ряд комерційних структур, у тому числі, ТОВ «Гранд Ойл Плюс» (код 42684089), ТОВ «АВІС-ТРАНС» (код 43226559) та інших пов`язаних суб`єктів господарювання, на території промислових ділянок за адресами: Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Одеська, 151, 151А та АДРЕСА_3 (кадастрові номери 4810400000:06:024:0020, 4810400000:06:024:0077 та 4810400000:06:024:0140), в порушення вимог ЗУ «Про об`єкти підвищеної небезпеки» та «Про охорону праці», без оформлення відповідних дозвільних документів та в порушення державного нагляду (контролю) у сферах пожежної і техногенної безпеки розміщено ємкості з хімічними вогненебезпечними речовинами невстановленого походження, які використовуються в якості сировини для здійснення господарської діяльності та можливого виготовлення легкозаймистих рідин. У період з 30.08.2021р. по 02.09.2021р. проведено обшук за адресою: АДРЕСА_4 , в ході якого виявлено та вилучено документацію, мобільні телефони, металеві пластини з серійними номерами, жорсткі диски, зразки рідин, транспортні засоби з цистернами для перевезення рідин». Згідно ухвали суду, під час обшуку були виявлені документи, у тому числі первинні бухгалтерські документи ПП «Компанія «Агро Люкс». Обшуки проведено у тому числі на території АЗС, за адресою: АДРЕСА_5 , де станом на 2021 рік здійснювали свою діяльність ТОВ «Гранд Ойл Плюс» (код 42684089), ТОВ «АВІСТРАНС» (код 43226559). ТОВ «Гранд Ойл Плюс» (код 42684089), юридична особа, яка з 2019 року стала займатись підприємницькою діяльністю на території АЗС (нафтосховища) , за адресою: м. Первомайськ, вул. Одеська 151, 151А, АДРЕСА_3 . У свою чергу, як свідчить рішення суду у справі № 484/5407/19, право власності на АЗС, за адресою АДРЕСА_5 , було зареєстровано за ОСОБА_2 та придбано відповідачами за час спільного проживання. Маючі намір ухилитись від розподілу майна, набутого за час спільного проживання, АЗС було фіктивно продано ОСОБА_2 своїй рідній тітці ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу, після чого, заборонивши доступ ПП «Компанія «Агро-Люкс» до території АЗС, та передано ОСОБА_7 у користування ТОВ «Гранд Ойл Плюс» (код 42684089), ТОВ «АВІС-ТРАНС» (код 43226559). У свою чергу, засновником та директором ТОВ «АВІС-ТРАНС» (код 43226559), є чоловік відповідачки 2, ОСОБА_8 , а станом на цей час, єдиним засновником та директором ТОВ «Гранд Ойл Плюс» (код 42684089), є сама Відповідачка 2, ОСОБА_2 . Отже, обмеживши доступ ПП «Компанія Агро-Люкс» та директору до АЗС та не повернувши первинні бухгалтерські документи, Відповідачка 2 сприяла настанню у боржника стану неплатоспроможності, оскільки унеможливлення доступу до АЗС, місце основної діяльності боржника, фактично позбавило підприємство можливості отримувати прибутки. У свою чергу, відсутність первинної документації боржника, призвела до неможливості належного захисту інтересів ПП «Компанія Агро-Люкс», при розгляді справ, у тому числі щодо оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень, про які йде мова у заяві ліквідатора.

Посилаючись на положення частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), ст. 61 КУзПБ (від 21.10.2019) та висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі N 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі N 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі N 922/1067/17, від 16.06.2020 у справі N 910/21323/16, від 15.02.2022 у справі N 927/219/20, від 15.02.2023 N 902/1078/16, від 07.03.2023 N 911/101/21 (911/3174/21), відповідач 1 зазначає, що ліквідатором не наведено та не доведено належними та допустимими доказами наявність всіх складових, необхідних для покладення на відповідача 1 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника - ПП «Компанія «Агро-Люкс».

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

У судовому засіданні представник відповідача 2 підтримав свої позиції щодо суті спору.

На підставі ст. 233 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України (далі - ГК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом про банкрутство в редакції від 19.01.2013, чинній на час звернення ліквідатора до суду з заявою, яка є предметом цього судового розгляду, Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) введеного в дію 21.10.2019, чинного на час прийняття судами рішень за результатом розгляду такої заяви ліквідатора.

Згідно з частиною першою статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина третя статті 215 ГК України).

Відповідно до частини першої статті 619 ЦК України, договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Застосування субсидіарної відповідальності у справах про банкрутство урегульовано нормами частини другої статті 61 КУзПБ, положення якої щодо регламентування субсидіарної відповідальності є аналогічним з положенням передбаченим частиною п`ятою статті 41 Закону про банкрутство (див. mutatis mutandis постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16).

Визначене частиною п`ятою статті 41 Закону про банкрутство, частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів.

Суб`єктами правопорушення є особи визначені частиною п`ятою статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частиною другою статті 61 КУзПБ (від 21.10.2019).

Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Отже субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

Перелік суб`єктів субсидіарної відповідальності урегульовано нормами частин п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частиною другою статті 61 КУзПБ (від 21.10.2019).

Аналіз положень частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство, частини другої статті 61 КУзПБ із застосуванням філологічного, системного та телеологічного (цільового) способів їх інтерпретації свідчить, що у них закріплено припис згідно з яким суб`єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.

Тлумачення змісту абзацу 1 частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство, абзацу 1 частини другої статті 61 КУзПБ свідчить, що приписами цих норм до суб`єктів субсидіарної відповідальності віднесено третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника за доведення його до банкрутства.

Схожі за змістом положення містить частина перша статті 619 ЦК України, якою передбачено, що договором або законом поряд із відповідальністю боржника може бути передбачена додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи та частина перша статті 215 ГК України згідно якої інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Участь третіх осіб у зобов`язанні закріплено у статті 511 ЦК України ("Третя особа у зобов`язанні"), диспозиція якої хоча і передбачає умову щодо можливості виконання зобов`язань третьою особою, однак не містить визначення кола таких осіб.

Аналогічно не містять умов щодо кола третіх осіб у зобов`язанні приписи статті 528 ЦК України, статті 194 ГК України, якими унормовано можливість виконання зобов`язання іншою особою (третьою особою).

Натомість абзац 2 частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство, абзац 2 частини другої статті 61 КУзПБ чітко встановлює, що такими суб`єктами є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови доведення вчинення ними винних дій (бездіяльності), що потягнули наслідки у вигляді, як неплатоспроможності боржника, так відсутності у боржника активів для задоволення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі.

Юридичним механізмом досягнення наведеної мети є притягнення винних осіб у доведенні боржника до банкрутства, які використовували таку особу як прикриття ("вуаль") для досягнення своїх цілей (отримання доходів, матеріальної вигоди, зокрема через зловживання правом тощо), до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.

Тож визначаючи суб`єкта відповідальності суду слід враховувати, що кожна дія або бездіяльність, що стали причиною неплатоспроможності боржника, має визначатися окремо так само як і особи, які причетні до такої дії (бездіяльності).

На відміну від Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, у положеннях яких законодавець чітко визначив диспозицію кримінального та адміністративного порушення з доведення до банкрутства та фіктивного банкрутства, частина п`ята статті 41 Закону про банкрутство (частина друга статті 61 КУзПБ) має власну диспозицію (зміст) правопорушення: "банкрутство боржника з вини його засновників чи інших осіб, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника…".

Однак, законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, від 10.12.2020 у справі 922/1067/17.

Якщо рішення (правочини), що змінили економічну і (або) юридичну долю боржника, прийняті (укладені) під впливом особи, яка брала участь у їх прийнятті, визначала істотні умови цих правочинів, вчиняла інші юридичні дії така особа є особою, яка має вплив на дії боржника.

Під діями (бездіяльністю) третіх осіб, які мають безпосередній або інший вплив на дії боржника, що призвели до неможливості погашення ним вимог кредиторів, слід розуміти такі дії (бездіяльність), які стали реальною причиною банкрутства боржника, тобто ті за відсутності яких банкрутство не настало б.

Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частини другої статті 61 КУзПБ (від 21.10.2019) та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).

Виходячи зі змісту частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство, частини другої статті 61 КУзПБ суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства).

Об`єктом оцінки суду в цьому випадку є надані ліквідатором докази на підтвердження доведення діями чи бездіяльністю третіх осіб боржника до банкрутства до яких належить, в тому рахунку (але не виключно), звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності.

Як встановлено судом та не спростовується сторонами Приватне підприємство «Компанія «Агро-Люкс» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15.12.2009, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.01.2024 (а.с.28-35).

Засновниками (учасниками) Приватного підприємства «Компанія «Агро-Люкс» є:

ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , розмір частки засновника (учасника): 5000,00 грн;

ОСОБА_2 , Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Жамбила Тулаєва, буд. 37, розмір частки засновника (учасника): 5000,00 грн.

Керівником підприємства за даними реєстру значиться ОСОБА_1 .

Надаючи оцінку твердженням ліквідатора, викладеним у заяві про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПП «Компанія «Агро-Люкс» на Відповідачів, господарський суд виходить з того, що обґрунтовуючи свої доводи про наявність підстав для покладення субсидіарної відповідальності, ліквідатором наводяться такі твердження: Ткачуком Д.В., як керівником здійснювалось неефективне управління підприємством; керівник та засновники вчинили дії та проявили по відношенню до боржника бездіяльність, створивши умови для його стійкої неплатоспроможності, керівником укладено договори, які не виконувались, що призвело до появи заборгованості перед кредиторами.

Суд звертає увагу на те, що доводи ліквідатора про наявність між діями (бездіяльністю) Відповідачів та банкрутством підприємства причинного зв`язку висловлені як загальні твердження, виходячи з самого стверджуваного ліквідатором факту наявності впливу саме цих осіб на діяльність підприємства.

При цьому ліквідатором об`єктивну сторону даних правовідносин також описано узагальнено та невизначено: які саме дії Відповідачів, якого змісту, вчинені в який період та за яких обставин, яким саме чином вплинули на платоспроможність підприємства - в заяві не зазначено.

До заяви не додано жодного доказу на підтвердження здійснення Відповідачами тих чи інших значущих дій або ухилення від їх здійснення в обставинах, коли від цього залежав матеріальний стан підприємства, доказів укладення правочинів та доказів на підтвердження економічної недоцільності їх укладення, доказів вчинення дій з розпорядження майном та доказів на підтвердження того, що майно було відчужено на шкоду інтересам підприємства тощо.

При цьому виходячи з того, що ліквідатором не додано жодних документів на підтвердження тих чи інших управлінських рішень або впливу на рішення підприємства, суд виходить тільки з тих обставин, які стали йому відомі у зв`язку з поданням відповідних доказів Відповідачем 1.

Проаналізувавши подані Відповідачем 1 докази, а також факти, встановлені постановою Миколаївського апеляційного суду від 29 січня 2024 року у справі №484/5407/19, господарський суд виходить з того, що факти відчуження майна Відповідачкою 2 не відносяться до предмету даної справи, оскільки за умови, що ліквідатором не подано належних доказів внесення того чи іншого майна, яке у відповідності до зазначених доказів належало Відповідачці 2 як фізичній особі, до статутного фонду банкрута, зазначені відносини носять характер цивільно-правових відносин розпорядження особою належним їх майном та не можуть свідчити про обставини, з якими положення КУзПБ пов`язують настання відповідальності цієї особи.

Враховуючи існування даних обставин відчуження майна на протязі 2019 року, господарський суд відзначає, що наданий ліквідатором Аналіз фінансового-господарського стану ПП «Компанія «Агролюкс» станом на 20.03.2024 не охоплює ані наведений період ані період, який передував обставинам, з якими Відповідачі пов`язують момент виникнення негативних факторів в діяльності підприємства, внаслідок чого Аналіз не може бути належним доказом обставин, на підставі яких суд міг би встановити причинний зв`язок між діями (бездіяльністю) засновників ПП «Компанія «Агролюкс» (як зазначено вище - в межах доказів, наявних на розгляді в суду) та банкрутством підприємства.

У розрізі наведеного суд звертає увагу, що норми частини другої статті 61 КУзПБ не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника. Саме детальний аналіз ліквідатора фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 906/904/16, від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20)).

Поданий до заяви аналіз не містить наведених ознак, а відтак встановити на його основі наявність чи відсутність дій засновників або керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи неможливо.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

При цьому, виходячи з положень ст. 73 та ч. 1 ст. 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із елементів/складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів (зазначена правова позиція також викладена Верховним Судом в постанові №910/21232/16 від 16.06.2020).

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20).

Суд дійшов висновку, що у цій справі, висновки ліквідатора про наявність підстав для покладення на керівника та засновників боржника субсидіарної відповідальності, ґрунтуються на узагальненнях та припущеннях, не відповідають засадам доведення необхідних фактичних обставин, про які наведено вище в цьому рішенні та не можуть бути покладені в основу судового рішення про притягнення тих чи інших осіб до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута.

Суд також звертає увагу на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 908/314/18, де Суд вказав, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим; за заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини (стаття 1190 ЦК України). Особи вважаються такими, що спільно завдали шкоди, якщо вони завдали неподільну шкоду взаємопов`язаним сукупними діями або діями з єдністю наміру. Солідарний характер відповідальності осіб, що спільно завдали шкоди, пояснюється неподільністю результату їх шкідливих діянь та необхідністю створення умов для відновлення порушених прав потерпілого (п. 53 постанови).

Відтак, колегія суддів Верховного Суду у справі № 908/314/18 дійшла висновку, що у разі заявлення вимог ліквідатора у справі про банкрутство про покладення субсидіарної відповідальності на декількох осіб (учасників/засновників, керівників, інших осіб) суд має врахувати наведене вище (пункт 53 цієї постанови) та у разі не встановлення таких вимог (щодо спільно завданої шкоди), наявність елементів складу цивільного правопорушення щодо кожного з відповідачів (осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності) та неподільність завданої шкоди щодо кожної з цих осіб - має бути обов`язково встановлена, в тому числі і з метою задоволення заяви потерпілого (у разі її подання) про визначення відповідальність кожної особи у частці відповідно до ступеня її вини; у випадку неподання такої заяви усі особи несуть солідарну відповідальність.

Водночас при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення ч. ч. 1 і 3 ст. 4 КУзПБ (Постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20).

Суд вказує, що зазначаючи про солідарну субсидіарну відповідальність у цій справі відповідачів, ліквідатором не встановлювалась неподільність шкоди, завданої підприємству боржнику, не встановлено ступінь вини кожного з відповідачів, та повноваження кожного на здійснення управлінням підприємством щодо визначення долі відчуженого майна, виходячи з положень статуту чи закону

Наведені вище обставини в сукупності зумовлюють відмову в задоволенні заяви ПП «Компанії «Агро-Люкс» в особі ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновників та керівника.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.В задоволені заяви Приватного підприємства Компанія Агро-Люкс про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновників та керівника - відмовити.

2.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

3.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Приватне підприємство Компанія Агро-Люкс ( код ЄДРПОУ 35964834, 54001, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, буд. 79/1А) в особі ліквідатора арбітражного керуючого Пляки С.В.

відповідач 1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

відповідач 2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).

Повний текст судового рішення складено та підписано судом 03.06.2024.

Суддя В.О.Ржепецький