Постанова

від 22.05.2024 по справі 916/1749/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/1749/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Савицька О. В.,

Херсонської обласної військової

адміністрації (Херсонська

обласна державна адміністрація)- Мойсеєнка В. В.,

Головного управління

Держгеокадастру у Херсонській області - Новікова М. М.,

Іноземного підприємства

«ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ» - не з`явився,

Нововоронцовської селищної ради - не з`явився,

Державного підприємства

«Великокопанівське лісомисливське господарство» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 (у складі колегії суддів: Колоколов С. І. (головуючий), Савицький Я. Ф., Ярош А. І.)

та рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2023 (суддя Демешин О. А.)

у справі № 916/1749/22

за позовом Першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в особі Херсонської обласної військової адміністрації (Херсонська обласна державна адміністрація)

до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, Іноземного підприємства «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ», Нововоронцовської селищної ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного підприємства «Великокопанівське лісомисливське господарство»,

про визнання недійсним договору оренди, скасування рішень державного реєстратора та припинення прав на майно, повернення земельної ділянки з підстав порушення інтересів держави,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року Перший заступник керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Херсонської обласної військової адміністрації (Херсонська обласна державна адміністрація) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Херсонській області), Іноземного підприємства «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ» (далі - ІП «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ»), Нововоронцовської селищної ради, у якому з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог та про зміну предмету позову, просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 19.11.2019 № 4845-СГ «Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності» в частині, що стосується визначення цією технічною документацією як земельної ділянки сільськогосподарського призначення ділянки площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області, укладений 21.10.2020 між ГУ Держгеокадастру у Херсонській області та ІП «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 38851136 від 23.10.2020;

- скасувати рішення державного реєстратора Милівської сільської ради Ковша М. В. (індексний номер рішення 54782680 від 26.10.2020) про державну реєстрацію права оренди ІП «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ» на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області з одночасним припиненням права оренди ІП «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ» на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області, номер запису про речове право: 38851136, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2129257665241, шляхом скасування державної реєстрації речового права;

- визнати незаконним та скасувати пункт 1 наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 11.12.2020 № 40 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині, що стосується передачі Нововоронцовській селищній раді у комунальну власність земельної ділянки площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області;

- скасувати рішення державного реєстратора Нововоронцовської селищної ради Молоткової І. Б. (індексний номер рішення 58276992 від 21.05.2021) про державну реєстрацію права комунальної власності Нововоронцовської селищної ради на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області з одночасним припиненням права комунальної власності Нововоронцовської селищної ради на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області, номер запису про право власності: 42073960, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2129257665241, шляхом скасування державної реєстрації права власності;

- зобов`язати ІП «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ» усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення державі в особі Херсонської обласної державної адміністрації з правом постійного користування Державного підприємства «Великокопанівське лісомисливське господарство» (далі - ДП «Великокопанівське лісомисливське господарство») земельної ділянки площею 17,0859 га, яка входить до складу земельної ділянки площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789 та знаходиться на території Бериславського району Херсонської області;

- усунути перешкоди у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією права власності на земельну ділянку площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789 шляхом скасування її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що спірна земельна ділянка накладається на землі державного лісового фонду, які з постійного користування ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство» уповноваженою на те особою не вилучалися, тому відповідні накази та державна реєстрація є незаконними і підлягають скасуванню, договір оренди - визнанню недійсним, а земельна ділянка поверненню. Також, прокурором у позовній заяві обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ДП «Великокопанівське лісомисливське господарство».

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.07.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.03.2024, позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 19.11.2019 № 4845-СГ «Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності» в частині, що стосується визначення цією технічною документацією як земельної ділянки сільськогосподарського призначення ділянки площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області, укладений 21.10.2020 між ГУ Держгеокадастру у Херсонській області та ІП «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ», який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 38851136 від 23.10.2020. Скасовано рішення державного реєстратора Милівської сільської ради Ковша М. В. (індексний номер рішення 54782680 від 26.10.2020) про державну реєстрацію права оренди ІП «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ» на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області з одночасним припиненням права оренди ІП «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ» на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області, номер запису про речове право: 38851136, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2129257665241, шляхом скасування державної реєстрації речового права. Визнано незаконним та скасовано пункт 1 наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 11.12.2020 № 40 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині, що стосується передачі Нововоронцовській селищній раді у комунальну власність земельної ділянки площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області. Скасовано рішення державного реєстратора Нововоронцовської селищної ради Молоткової І. Б. (індексний номер рішення 58276992 від 21.05.2021) про державну реєстрацію права комунальної власності Нововоронцовської селищної ради на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області з одночасним припиненням права комунальної власності Нововоронцовської селищної ради на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області, номер запису про право власності: 42073960, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2129257665241, шляхом скасування державної реєстрації права власності. Зобов`язано ІП «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ» усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення державі в особі Херсонської обласної державної адміністрації з правом постійного користування ДП «Великокопанівське лісомисливське господарство» земельної ділянки площею 17,0859 га, яка входить до складу земельної ділянки площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789 та знаходиться на території Бериславського району Херсонської області. Зобов`язано усунути перешкоди у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією права власності на земельну ділянку площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789 шляхом скасування її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі. Стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Херсонській області на користь Херсонської обласної прокуратури 17 367,00 грн судового збору.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у березні 2024 року ГУ Держгеокадастру у Херсонській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами апеляційної та першої інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2023 в частині пунктів 2, 8, 9 резолютивної частини цього рішення; прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 19.11.2019 № 4845-СГ «Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності» в частині, що стосується визначення цією технічною документацією як земельної ділянки сільськогосподарського призначення ділянки площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області та усунення перешкод у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією права власності на земельну ділянку площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789 шляхом скасування її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі; здійснити розподіл судових витрат.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.04.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 916/1749/22 за касаційною скаргою ГУ Держгеокадастру у Херсонській області на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2023 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; зупинено виконання рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2023 у справі № 916/1749/22 в частині пунктів 8, 9 резолютивної частини цього рішення до закінчення його перегляду в касаційному порядку; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.05.2024.

Херсонська обласна державна адміністрація у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій про задоволення позову, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Херсонська обласна прокуратура у відзиві на касаційну скаргу посилається на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, прийнятими на підставі повного та всебічного з`ясування обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

ІП «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ», Нововоронцовська селищна рада, ДП «Великокопанівське лісомисливське господарство» у судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, а також те, що зазначені учасники справи не звертались до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників зазначених учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників Офісу Генерального прокурора, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, Херсонської обласної військової адміністрації (Херсонська обласна державна адміністрація), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, наказом ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 19.11.2019 № 4845-СГ «Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі на території Біляївської, Гаврилівської, Дудчанської, Золотобалківської, Любимівської, Миролюбвської, Михайлівської, Нововоскресенської, Новоолександрівської, Осокорівіської, Петропавлівської та Хрещенівської сільських рад і Нововоронцовської селищної ради Нововоронцовського району Херсонської області загальною площею 1 776,2012 га, у тому числі спірної земельної ділянки.

Цією технічною документацією земельну ділянку площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789 визначено як землі сільськогосподарського призначення.

16.07.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право державної власності на земельну ділянку площею 73,4651 га, кадастровий номер 6524184500:02:001:0789 за ГУ Держгеокадастру у Херсонській області.

21.10.2020 ГУ Держгеокадастру у Херсонській області проведено земельні торги у формі аукціону (протокол № 105/10/20) з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789 (лот № 57044) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Осокорівської сільської ради Нововоронцовського району (на цей час Бериславського району) Херсонської області.

За результатами цих земельних торгів переможцем визнано ІП «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ».

21.20.2020 між ГУ Держгеокадастру у Херсонській області (орендодавець) та ІП «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ» (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець на підставі протоколу земельних торгів від 21.20.2020 № 105/10/20 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789, що розташована за межами населених пунктів на території Осокорівської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області (пункт 1.1).

Відповідно до пункту 2 договору в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 73,4651 га, у тому числі 73,4651 га пасовища.

Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню (пункт 6 договору).

Договір укладено на 7 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору).

У пунктах 9, 10 договору передбачено, що розмір річної орендної плати за земельну ділянку площею 73,4651 га визначений за результатами земельних торгів, складає 9 428,11 грн, що становить 8,08% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата за перший рік користування земельною ділянкою, визначена за результатами земельних торгів, за винятком гарантійного внеску у розмірі 2 800,43 грн, підлягає сплаті переможцем торгів не пізніше трьох банківських днів з дня укладання договору і вноситься у грошовій формі у розмірі 6 627,68 грн на відповідний поточний рахунок Осокорівської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області.

Земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункти 14, 15 договору).

Відповідно до пункту 21 договору на орендовану земельну ділянку встановлено наступні обмеження у використанні:

- використання земельної ділянки виключно з цільовим призначенням;

-використання земельної ділянки з урахуванням статті 37 Закону України «Про охорону земель» (склад угідь на земельній ділянці представлений пасовищами);

-забороняється розорювання земельної ділянки, у зв`язку із тим, що склад угідь на земельній ділянці представлений пасовищами;

- право оренди не може бути предметом купівлі-продажу, застави, не може передаватися в суборенду та будь-яким іншим способом фізичним та юридичним особам та вноситись до статутного фонду.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Право користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації права користування відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (пункт 36 договору).

23.10.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підстав зазначеного вище договору за ІП «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ» зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 73,4651 га, кадастровий номер 6524184500:02:001:0789.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 11.12.2020 № 40 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Нововоронцовській селищній раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1 396,3695 га, згідно з переліком, у якому зазначені кадастрові номери земельних ділянок, їх місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельні ділянки, обмеження їх у використанні, у тому числі спірної земельної ділянки. Право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

17.05.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Нововоронцовською селищною радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789.

За інформацією Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства (лист від 25.11.2021 № 01-04/118) спірна земельна ділянка накладається на землі лісогосподарського призначення, які відповідно до Проекту організації і розвитку лісового господарства Державного підприємства «Великоолександрівське лісомисливське господарство» (далі - ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство», правонаступником якого є ДП «Великокопанівське лісомисливське господарство») обліковуються в Гаврилівському лісництві у кварталі 11.

Також судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до наданого Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням ВО «Укрдержліспроект» фрагменту картографічних матеріалів з нанесеними межами кварталів № 10-11 Гаврилівського лісництва ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство» за матеріалами лісовпорядкування 2015 року, з урахуванням даних планшету № 2 Гаврилівського лісництва, підтверджується накладення земель лісогосподарського призначення ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство», та меж спірної земельної ділянки, яке становить 17,0859 га.

Предметом розгляду у справі №916/1749/22, що розглядається, є позовні вимоги прокурора, пред`явлені в інтересах держави в особі Херсонської обласної військової адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 19.11.2019 року № 4845-СГ «Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності» в частині визначення технічною документацією як земельної ділянки сільськогосподарського призначення земельної ділянки площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789; визнання недійсним договору оренди, укладеного 21.10.2020 між ГУ Держгеокадастру у Херсонській області та ІП «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ»; скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди ІП «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ» на спірну земельну ділянку з одночасним припиненням права оренди ІП «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ» на цю земельну ділянку шляхом скасування державної реєстрації речового права; визнання незаконним та скасування пункту 1 наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 11.12.2020 № 40 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі Нововоронцовській селищній раді у комунальну власність спірної земельної ділянки; скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права комунальної власності Нововоронцовської селищної ради на спірну земельну ділянку з одночасним припиненням права комунальної власності Нововоронцовської селищної ради на цю земельну ділянку шляхом скасування державної реєстрації права власності; зобов`язання ІП «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ» усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення державі в особі Херсонської обласної державної адміністрації з правом постійного користування ДП «Великокопанівське лісомисливське господарство» земельної ділянки площею 17,0859 га, яка входить до складу земельної ділянки площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789; усунення перешкод у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією права власності на земельну ділянку площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789 шляхом скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Звертаючись до суду з зазначеними позовними вимогами, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 ГПК України підстави представництва інтересів держави в собі уповноваженого органу обґрунтував бездіяльністю компетентного органу щодо захисту прав та інтересів держави.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, дослідивши та надавши оцінку поданим сторонами доказам, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а саме, в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 19.11.2019 року № 4845-СГ у відповідній частині, усунення перешкод у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією права власності на спірну земельну ділянку шляхом скасування її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі, а також в частині розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції в цих частинах та виходив із того, що ГУ Держгеокадастру у Херсонській області поза межами своїх повноважень, за відсутності рішення уповноваженого органу державної влади на відчуження земельної ділянки, з порушенням вимог земельного законодавства, розпорядилося земельною ділянкою, яка частково накладається на землі лісогосподарського призначення, розпорядником яких є Херсонська обласна державна адміністрація, та перебуває у постійному користуванні ДП «Великокопанівське лісомисливське господарство», що призвело до незаконного формування та зміни цільового призначення спірної земельної ділянки. За таких обставин, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що скасування спірного наказу і державної реєстрації спірної земельної ділянки поновить права законного розпорядника спірної землі.

Щодо розподілу судових витрат суд апеляційної інстанції, врахувавши, що спір у справі виник у зв`язку з протиправною поведеною саме ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, погодився з висновком суду першої інстанції про покладання відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України судових витрат за подання позовної заяви повністю на ГУ Держгеокадастру у Херсонській області.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 19.11.2019 року № 4845-СГ у відповідній частині, усунення перешкод у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією права власності на спірну земельну ділянку шляхом скасування її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі, а також в частині розподілу судових витрат.

Так, у поданій касаційній скарзі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області на обґрунтування підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції у відповідних частинах, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалась на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень частини 1 статті 2, частини 2 статті 4, частини 1, 2 статті 5, частини 1 статті 45, частини 9 статті 129 ГПК України, статті 391 ЦК України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру», положень Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, наведених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, у постановах Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, від 09.08.2023 у справі № 915/86/23.

За доводами касаційної скарги, суди попередніх інстанцій при вирішенні спору не звернули уваги, що прокурором не обґрунтовано наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва в суді інтересів держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації. Задовольняючи позовні вимоги про скасування наказу та державної реєстрації земельної ділянки, суди попередніх інстанцій не врахували, що такі вимоги є неефективним способом захисту прав позивача. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про визнання недійсним договору оренди та не враховали, що двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнання судом недійсним правочину. Також, скаржник зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Херсонській області витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції у відповідних частинах у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

Оскільки спірна ділянка знаходиться на землях лісогосподарського призначення і є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (постанова Великої Палати Верховного Суду України від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Відповідно до частини 2 статті 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України, тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Згідно з статтею 5 ЛК України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги (частина 1).

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства (частина 2).

Частиною 1 статті 55 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Статтею 7 ЛК України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування з межах, визначених Конституцією України.

За приписами статті 57 ЗК України земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення - лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Згідно з пунктом 5 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» ЛК України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного наказу) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за даними Публічної кадастрової карти України (шари «Лісовий кадастр»/«Ліси»), земельна ділянка площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789 частково (площею ) накладається на землі лісогосподарського призначення.

За інформацією Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства (лист від 25.11.2021 № 01-04/118), ДП «Великокопанівське лісомисливське господарство» (лист від 03.02.2022 № 02-29/9), вказана ділянка накладається, орієнтовною площею 16,7 га, на квартал № 11 земель лісогосподарського призначення, які обліковуються в Гаврилівському лісництві. Зазначене підтверджується Картою-схемою Гаврилівського лісництва Великоолександрівського держлісгоспу від 1994 року. Земельна ділянка надана у користування ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство» під час створення Великоолександрівської ЛМС відповідно до наказу Головного управління лісового господарства і лісозаготівлі при Раді Міністрів УРСР від 09.01.1961 № 327.

Також, судами установлено, що за інформацією ВО «Укрдержліспроект» (лист від 29.12.2021 № 1187), у 2019 році останнім було передано Держгеокадастру України всю наявну інформацію щодо окружних меж лісогосподарських підприємств. Вказана інформація відображається на Публічній кадастровій карті України (шари «Лісовий кадастр»/«Ліси»).

Таким чином, віднесення накладеної частини спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення відбулося до проведення у 2019 році інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій установлено, що на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 19.11.2019 № 4845-СГ «Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності» 16.07.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ГУ Держгеокадастру у Херсонській області зареєстровано право державної власності на земельну ділянку площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789.

За змістом статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених 8 восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (частина 4).

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами 3, 4 і 8 цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (частина 5).

Порядок вилучення земельних ділянок передбачено статтею 149 ЗК України, частиною 1 якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин ) встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (частина 2).

Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою 5, 9 цієї статті (частина 6).

Відповідно до частини 9 цієї статті Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб.

Пунктом 5 статті 25 ЛК України передбачено, що Кабінет Міністрів у сфері лісових відносин передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності.

Пунктом 4 статті 31 ЛК України встановлено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Таким чином, вилучена ГУ Держгеокадастру у Херсонській області спірна земельна ділянка у накладеній частині належить до земель державної власності лісогосподарського призначення, перебуває у постійному користуванні ДП «Великокопанівське лісомисливське господарство» та належить до земель державного лісового фонду, розпорядником яких на час виникнення спірних правовідносин була Херсонська обласна державна адміністрація.

При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, Херсонською обласною державною адміністрацією як розпорядником земель лісового фонду не приймались будь-які рішення щодо відчуження спірної земельної ділянки.

Разом з тим, вилучення для нелісогосподарських потреб частини спірної земельної ділянки державної власності, яка відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Великокопанівське лісомисливське господарство», і передання її в постійне користування для нелісогосподарських потреб належало до повноважень Кабінету Міністрів України.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що ГУ Держгеокадастру у Херсонській області незаконно, поза межами своїх повноважень та за відсутності волі власника вилучило частину спірної земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення та постійного користування ДП «Великоолександрівське лісомисливське господарство».

Відповідно до статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Частиною 2 статті 20 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України (частина 7 статі 20 ЗК України).

Згідно з частиною 1 статті 57 ЛК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.

Отже, судами попередніх інстанцій правомірно встановлено, що ГУ Держгеокадастру у Херсонській області у порушення встановленого законом порядку неправомірно змінено цільове призначення спірної земельної ділянки, оскільки зазначеним вище наказом ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 19.11.2019 № 4845-СГ до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності включено спірну земельну ділянку, частина якої відноситься до земель лісогосподарського призначення державної власності.

Способи захисту порушених прав встановлені статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 ЦК України, до яких відноситься, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно зі статтею 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Відповідно до частин другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Аналіз наведених правових норм підтверджує, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою цивільного права.

При зверненні до суду з цим позовом прокурор посилався на те, що наказ ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 19.11.2019 № 4845-СГ у частині визначення технічною документацією спірної земельної ділянки як земельної ділянки сільськогосподарського призначення суперечить вимогам земельного законодавства, оскільки частина зазначені земельної ділянки відноситься до земель лісогосподарського призначення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц.

За встановлених судами обставин у цій справі, з огляду на особливості правового регулювання статусу земельних ділянок лісогосподарського призначення, ураховуючи те, що спірна земельна ділянка була включена ГУ Держгеокадастру у Херсонській області до земельних ділянок сільськогосподарського призначення, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 19.11.2019 № 4845-СГ «Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності» в частині визначення технічною документацією як земельної ділянки сільськогосподарського призначення ділянки площею 73,4651 га з кадастровим номером 6524184500:02:001:0789.

Верховний Суд констатує, що позов з вимогою про визнання незаконним і скасування зазначеного наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області за встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи відповідає критерію правомірності та ефективності вибраного прокурором способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та особи її власника. Подібні за змістом висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21.

Щодо скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі Верховний Суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Таким чином, єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації.

У зв`язку з наведеним, за встановлених судами конкретних обставин цієї справи, враховуючи, що державна реєстрація речових прав Нововоронцовської селищної ради (право комунальної власності) та ІП «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ» (право оренди) на спірну земельну ділянку вже скасована судом у межах цієї справи (не оскаржується у поданій касаційній скарзі), що має наслідком припинення відповідних речових прав на цю земельну ділянку, одночасне скасування і державної реєстрації спірної земельної ділянки поновить права законного розпорядника спірної землі.

Отже, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовної вимоги про усунення перешкоди у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією права власності на спірну земельну ділянку шляхом скасування її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі є правомірним.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що спір у справі виник внаслідок неправомірних дій саме скаржника, та врахувавши відсутність протиправної поведінки в діях інших відповідачів, обґрунтовано застосував положення частини 9 статті 129 ГПК України та правомірно поклав судові витрати на скаржника.

Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права саме апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

ГУ Держгеокадастру у Херсонській області у касаційній скарзі підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, обґрунтувало тим, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору не враховано висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 щодо застосування статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор, звертаючись в інтересах держави в особі Херсонської обласної військової адміністрації (Херсонська обласна державна адміністрація) до суду з відповідним позовом на підтвердження своїх повноважень, обґрунтував та довів бездіяльність компетентного органу відповідно до висновків, викладених у наведених вище постановах Великої Палати Верховного Суду, що було враховано судом першої інстанції при відкритті провадження у справі та вирішенні спору.

При цьому, повноваження прокурора не були ні предметом заперечень скаржника проти позову у суді першої інстанції, ні предметом оскарження рішення суду першої інстанції у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, такі доводи скаржника не розглядав та не робив висновків щодо повноважень прокурора, тому Суд не бере до уваги посилання скаржника на наведені вище постанови Великої Палати Верховного Суду.

Не підтверджує підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Великої палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 та постанові Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 915/86/23 щодо належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушених прав у спірних правовідносинах.

Суд касаційної інстанції зауважує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 та від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16).

Отже, у справі № 916/1749/22, що розглядається, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи, вимоги про визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 19.11.2019 № 4845-СГ, та скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є ефективним способом захисту, оскільки такі позовні вимоги поєднано з позовними вимогами про витребування частини спірної земельної ділянки, а задоволення таких вимог усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та особи її власника, та призведе до поновлення права законного розпорядника спірної землі.

Також, суд касаційної інстанції не бере до уваги посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц та постанові Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 щодо ефективності позовних вимог про визнання оспорюваного правочину недійсним та застосування реституції, оскільки суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не робив висновків щодо задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди та щодо застосування наслідків недійсності договору.

Крім того, скаржник у касаційній скарзі в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, також зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій при вирішенні питання про розподіл судових витрат висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.08.2023 у справі № 911/2646/21 щодо застосування частини 9 статті 129 ГПК України, відповідно до якого висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.

У справі, що розглядається, зі змісту судового рішення вбачається, що висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про покладання судових витрат на скаржника є обґрунтованим.

Отже, такий висновок не суперечить висновку, наведеному Верховним Судом у зазначеній вище постанові, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.

Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційних скарг в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2023 у справі № 916/1749/22 залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2023 у справі № 916/1749/22 в частині пунктів 8, 9 резолютивної частини цього рішення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко