Рішення

від 15.05.2024 по справі 466/3356/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/3356/24

Провадження № 2-а/466/74/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2024 року Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді Білінської Г.Б.

при секретарі Філевич У.І.

з участю представника позивача Гаврилюк В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

установив:

позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому просить: скасувати постанову за справою про адміністративне правопорушення , видану ІНФОРМАЦІЯ_2 №116 від 15.03.2024, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн. 00 коп. за ч. 2 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Стягнути з відповідача сплачений за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що відповідно до постанови №116 від 15.03.2024, складеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 на нього, ОСОБА_1 , як директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Родинна ковбаска» притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та у резолютивній частині постанови вказано: «Накласти на посадову особу ОСОБА_1 штраф у сумі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн. Вважає, вищевказану постанову не законною, так, як відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

05.03.2024 солдатом роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 на позивача був складений протокол № 6594 про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення про невиконання ним, як директором ТзОВ «Родинна ковбаска», розпоряджень № 4251 від 11.04.2023 року, № 5496 від 11.03.2024 та №196 від 05.01.2024 видані начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 .

До розгляду протоколу ІНФОРМАЦІЯ_3 15.03.2024 додані додаткові матеріали щодо обґрунтування дотримання ТзОВ «Родинна ковбаска» вищезазначені розпорядження в канцелярію ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить особистий підпис працівника канцелярії.

Надалі в оскаржуваній постанові начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 процитував норми пункту 34 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. №1487, абзаців 6, 7 та 13 частини 1 статті 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абзацу 3 частини 2 статті 16, статті 20 Закону України «Про оборону України», після чого вказав, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги вказаних нормативних актів, додатково вказавши про порушення позивачем пункту 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМ України №1487 від 30.12.2022.

Позивач стверджує, що Розпорядження №196 від 05.01.2024 не надходило в ТзОВ «Родинна ковбаска», розпорядження від 11.04.2023р. та від 11.05.2023 виконано відповідно до листів ТзОВ «Родинна ковбаска» від 24.04.2023 та 24.05.2023 р.

Ознайомившись з оскаржуваною постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 1 КУпАП, стверджує про її незаконність, необґрунтованість і невмотивованість, так як не вчиняв вказаного адміністративного правопорушення, в його діяннях відсутній склад цього адміністративного правопорушення, а також при притягненні його до адміністративної відповідальності було істотно порушено вимоги Кодексу України про адміністративні правопорушення, що також свідчить про незаконність оскаржуваної постанови і виключає його адміністративну відповідальність.

Оскільки згідно частини 1 статті 283 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення обов`язково повинен бути вказаний нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення, оскільки в оскаржуваній постанові вказано про порушення позивачем пункту 34 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. №1487, абзацу 13 частини 1 статті 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абзацу 3 частини 2 статті 16 Закону України «Про оборону України», які не передбачають обов`язків його, як керівника підприємства, по виконанню розпоряджень центру комплектування та соціальної підтримки, та оскільки вказані положення нормативних актів не передбачають відповідальності керівника підприємства за невиконання таких розпоряджень, то наведене обґрунтовано свідчить про незаконність притягнення його за ч.2 ст. 210 1 КУпАП та свідчить про відсутність події та складу такого адміністративного правопорушення.

Крім цього, про відсутність у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 210 1 КУпАП, що в оскаржуваній постанові начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 не вказав, з яких підстав він вважав, що позивач вчинив таке адміністративне правопорушення, яке могло бути скоєно лише у випадку вчинення повторно (протягом року) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію або/та вчинення такого порушення в особливий період. А тому оскільки в оскаржувані постанові не вказано про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 210 1 КУпАП повторно та/або в особливий період, то наведене також виключає його адміністративну відповідальність згідно оскаржуваної постанови. На підтвердження таких доводів, наприкінці мотивувальної частини оскаржуваної постанови, зазначивши, що «дії порушення передбачають відповідальність відповідно до ч.2 ст. 210 1 КУпАП», у подальшому начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 наводить диспозицію частини 1 статті 210 1 КУпАП «Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто сам керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки спростовує вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 210 1 КУпАП.

З цього приводу слід зазначити, що немає правового значення вказання у складеному щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення від 05.03.2024 за ч.2 ст. 210 1 КУпАП про вчинення ним правопорушення в особливий період, оскільки при винесенні оскаржуваної постанови начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 у випадку погодження з таким твердженням мав про це вказати в постанові. А тому не зазначення в оскаржуваній постанові про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення в особливий період виключає його адміністративну відповідальність за ч.2 ст. 210 1 КУпАП.

Крім цього, виходячи зі змісту ст. 7, 217, 235, 246, 254, 283 КУпАП України керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210 1, 211 КУпАП, лише в межах складених протоколів про адміністративне правопорушення.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Гаврилюк В.О. позов підтримав, просив задовольнити, посилаючись на обставини та підстави, викладені в позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Савчин М.Б. мотиви позову заперечив та пояснив, що винесена щодо позивача постанова відповідає вимогам чинного законодавства. Просить у задоволенні позову відмовити.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до постанови №116 від 15.03.2024, складеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Родинна ковбаска» ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та у резолютивній частині постанови вказано: «Накласти на посадову особу ОСОБА_1 штраф у сумі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн.

05.03.2024 солдатом роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 на позивача був складений протокол № 6594 про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення про невиконання ним, як директором ТзОВ «Родинна ковбаска», розпоряджень № 4251 від 11.04.2023 року, № 5496 від 11.03.2024 та №196 від 05.01.2024 видані начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 .

Так, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Тобто адміністративне правопорушення це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Відповідно до частини 1 статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до положень статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

При цьому, начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 при винесенні оскаржуваної постанови як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності мав керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.

При цьому, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Наведене також вбачається з частини 1 статті 283 КУпАП, за змістом якої постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Так, в оскаржуваній постанові процитовані такі положення законодавства та зазначено таке: «На виконання п. 34 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. № 1487 з метою ведення персонального військового обліку державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації здійснюють:

перевірку у громадян України під час прийняття на роботу (навчання) наявності військово-облікового документа, визначеного у пункті 20 цього Порядку, або відображення в електронній формі інформації, що міститься в таких документах, які можуть пред`являтися (надаватися) з використанням мобільного додатка Порталу Дія. Приймання на роботу (навчання), взяття на персональний військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється тільки після взяття їх на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки;

постійне інформування відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки про посадових осіб державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які порушують вимоги цього Порядку, а також про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які порушують правила військового обліку, для притягнення їх до відповідальності згідно із законом;

Відповідно до абз. 6, абз. 7, абз. 13 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підприємства, установи і організації зобов`язані:

сприяти територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінню та/або регіональним органам Служби безпеки України, відповідному підрозділу Служби зовнішньої розвідки України у їхній роботі в мирний час та в особливий період;

забезпечувати своєчасне прибуття працівників, які залучаються до виконання обов`язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п`ятою статті 22 цього Закону, на збірні пункти та до військових частин;

вести військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів із числа працюючих, здійснювати заходи щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та в особливий період і надавати звітність з цих питань відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування в установленому порядку.

На виконання вимог ч. 2 ст. 16 ЗУ «Про оборону України» посадові особи підприємств, установ та організацій усіх форм власності:

забезпечують ведення персонального військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сприяють їх підготовці до військової служби, призову на строкову військову службу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, створенню працівникам належних умов для виконання ними військового обов`язку згідно із законодавством, забезпечують здійснення заходів з їх військово-патріотичного виховання».

Крім цього, виходячи зі змісту ст. 7, 217, 235, 246, 254, 283 КУпАП України керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210 1, 211 КУпАП, лише в межах складених протоколів про адміністративне правопорушення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Зі складеного щодо позивача протоколу про адміністративного правопорушення за ч.2 ст. 210 1 КУпАП встановлено, що такий протокол був складений солдатом роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , в протоколі і у оскаржуваній постанові не вказані документи, які передбачають його права складати такі протоколи; оскільки з додатку 13 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 встановлено, що розпорядження про здійснення оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку на підприємстві про їх виклик у територіальний центр комплектування та соціальної підтримки видається керівником такого центру, а тому він та підпорядковані йому відповідальні працівники центру комплектування та соціальної підтримки здійснюють контроль за виконанням такого розпорядження; оскільки вказаним Порядком не передбачені повноваження військовослужбовців (солдатів) роти охорони щодо здійснення контролю за виконанням розпоряджень та виявлення таких адміністративних правопорушень, а тому наведені вище доводи обґрунтовано свідчать про складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо мене з порушенням вимог частини 1 статті 254 КУпАП, тобто не уповноваженою на те посадовою особою.

Крім цього, згідно частини 1 статті 251 КУпАП наведені джерела доказування в справах про адміністративне правопорушення, згідно з якими доказами, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 2 статті 251 КУпАП передбачає, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Твердження позивача про те, що Розпорядження №196 від 05.01.2024 не надходило в ТзОВ «Родинна ковбаска», а розпорядження від 11.04.2023р. та від 11.05.2023 виконано відповідно до листів ТзОВ «Родинна ковбаска» від 24.04.2023 та 24.05.2023 р. представником відповідача не спростовано. Суду не надано жодного доказу про те, що Розпорядження №196 від 05.01.2024, на відсутність реагування на яке покликається відповідач, було надіслано в належний спосіб до ТзОВ «Родинна ковбаска»,

Враховуючи наведене, суд вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 76, 77, 79, 160, 242, 243, 245, 246, 286 КАС України, суд, -

ухвалив:

адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову за справою про адміністративне правопорушення, видану ІНФОРМАЦІЯ_2 №116 від 15.03.2024, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн. 00 коп. за ч. 2 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. Б. Білінська