Постанова

від 19.12.2024 по справі 466/3356/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 466/3356/24 пров. № А/857/17696/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 15 травня 2024 року (ухвалене головуючою-суддею Білінською Г.Б., час проголошення рішення 15 год 18 хв у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення,

в с т а н о в и в :

27.03.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №116 від 15.03.2024, якою його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.2101 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 15.05.2024 позовні вимоги були задоволені повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_2 було подано апеляційну скаргу, в якій через неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що підставою для прийняття оспорюваної постанови слугувало невиконання директором ТзОВ Родинна ковбаска розпоряджень про виклик військовозобов`язаних до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що є порушенням вимог Законів України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, Про оборону України та Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022. При цьому, позивач не спростував доводів відповідача про невиконання ним вказаних розпоряджень.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

З урахуванням положень п.1 ч.1 ст.311, ст.286 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити в частині мотивів задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 №116 від 15.03.2024, директора ТзОВ Родинна ковбаска ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.2101 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.

За змістом оспорюваної постанови, директор ТзОВ Родинна ковбаска ОСОБА_1 порушив вимоги п.20, 34 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 (далі - Порядок №1487), абз.6, 7, 13 ч.1 ст.21 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію №3543-XII від 21.10.1993 (далі - Закон №3543) та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України Про оборону України №1932-XII від 06.12.1991 (далі - Закон №1932).

Вважаючи протиправною оспорювану постанову, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з вимогою про її скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції повністю погодився з доводами позивача про виконання ним розпоряджень відповідача 24.04.2023 та 24.05.2023, а також не надходження на адресу Товариства розпорядження за №196 від 05.01.2024. Також суд вказав, що протокол про адміністративне правопорушення було складено не уповноваженою на те посадовою особою.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність оспорюваної постанови та наявності підстав для її скасування, проте вважає за необхідне змінити оскаржуване рішення в частині підстав задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто адміністративне правопорушення це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме : об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

За змістом ч.1 ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 283 КУпАП передбачено, що за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка повинна містити найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення та прийняте у справі рішення.

Разом з тим, зі змісту оспорюваної постанови вбачається, що така не містить опису обставин, установлених під час розгляду справи, натомість посадовою особою, яка прийняла рішення лише приведено перелік нормативно-правових актів та їх диспозицію, проте не наведено в чому полягає об`єктивна сторона інкримінованого позивачу правопорушення.

Більше того, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_3 при винесенні оспорюваної постанови дійшов висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.2101 КУпАП, не навівши при цьому обов`язкову кваліфікуючу ознаку як повторність вчинення протягом року порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також не вказавши, якими доказами підтверджується факт притягнення позивача протягом року за частиною першою цієї статті.

Стосовно висновків суду першої інстанції про складання протоколу не уповноваженою на це посадовою особою, колегія суддів вважає такі помилковими, оскільки відповідно до ч.5 ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених, зокрема, статтею 2101 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику, а приведені судом першої інстанції норми статей 7, 217, 235, 246, 254 та 283 КУпАП такого не врегульовують, а частина третя статті 254 КУпАП, якою передбачено випадки складення протоколу про адміністративне правопорушення, відсилає до статті 258 цього Кодексу, якою пепредбачені випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.

Стосовно висновків суду першої інстанції про виконання позивачем розпоряджень відповідача 24.04.2023 та 24.05.2023, а також не надходження на адресу Товариства розпорядження за №196 від 05.01.2024, колегія суддів вважає такі не вмотивованими, у зв`язку з чим доповнює мотиви в цій частині наступним.

Так, у матеріалах справи міститься лист за №113 від 14.03.2024, яким директор ТзОВ Родинна ковбаска повідомляє начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_2 про виконання розпоряджень №4251 від 11.04.2023, №5496 від 11.03.2023, що підтверджується листами відповідями №82/1 від 14.04.2023 та №101 від 24.05.2023, а також ненадходження на адресу Товариства розпорядження за №196 від 05.01.2024.

Статтею 278 КУпАП визначено алгоритм дій, які повинна вчинити орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, вирішити питання чи належить до його компетенції розгляд даної справи, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, чи витребувано необхідні додаткові матеріали та чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати : чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з наведеного вище листа-відповіді, він був направлений особі, яка призначила розгляд справи про адміністративне правопорушення до початку такого розгляду і така особа повинна була з`ясувати всі обставини, які наведені у ньому з питань виконання позивачем розпоряджень.

Проте, відповідачем не доведено суду ні обставин не надходження вказаного листа на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також не доведено, що приведені у ньому факти були з`ясовані при розгляді справи та їм була надана відповідна правова оцінка.

Вказане свідчить про порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про протиправність оспорюваної постанови з огляду на невірну кваліфікацію та порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, колегія суддів дійшла висновку про протиправність оспорюваної постанови, наявності підстав для її скасування та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України.

При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для направлення справи на новий розгляд до компетентного органу у порядку, встановленому КУпАП, з огляду на те, що сплив строк притягнення до адміністративної відповідальності, передбачений ст.38 КУпАП, а відтак у компетентного органу наявний лише один безальтернативний варіант, яким є закриття провадження по справі у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Згідно ч.4 ст.317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення слід змінити в частині мотивів задоволення позовних вимог шляхом доповнення мотивувальної частини судового рішення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень ч.3ст.272 КАС України, судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначенихстаттею 286 цього Кодексу(особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності), набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст.268, 272, 286, 308, 310,315,317,321,322,325,328 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 15 травня 2024 року по справі №466/3356/24 змінити в частині мотивів задоволення позовних вимог шляхом доповнення мотивувальної частини судового рішення.

У решті рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 15 травня 2024 року по справі №466/3356/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді В. В. Гуляк Р. Й. Коваль