Ухвала

від 27.05.2024 по справі 509/1889/24

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/1889/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА_3 ,

представника потерпілого - ОСОБА_4 ,

захисників обвинуваченого - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні у залі суду смт.Овідіополь кримінальне провадження №12022162160000486 від 29.06.2022 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.4 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває кримінальне провадження №12022162160000486 від 29.06.2022 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.4 КК України.

25.04.2024 р. ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області обрано обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 908400 грн., з покладенням на обвинуваченого процесуальних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

03.05.2024 р. на адресу суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов`язання, так як у обвинуваченого є родина та утриманці, постійне місце роботи, дотримання обвинуваченим умов застосованого запобіжного заходу, процесуальна поведінка обвинуваченого являється добросовісною та позитивною.

Обвинувачений та його захисники клопотання підтримали та просили задовольнити.

Прокурор та представник потерпілого заперечували проти задоволення клопотання.

Встановлено, що надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК Українипереховуватися від органів досудового розслідування або суду;незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Кримінальним процесуальним кодексом Українивстановлено процедуру отримання показань у кримінальному провадженні - спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розглядуусно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті23, стаття224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4статті 95 КПК).

За таких обставин ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань тощо.

За практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Переконання про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання вказаному ризику ґрунтується на: тяжкості кримінального правопорушення і тяжкості покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, а це особливо тяжкий злочин,карається позбавленням волі на строк від п`яти до дванадцяти років, з конфіскацією майна.

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Із урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Це рішення не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини («Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України»), згідно з якою суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Інші позитивні дані про особу обвинуваченого цього висновку не спростовують.

Обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів на сьогоднішній час не встановлено.

Керуючись ст.ст.179,182,314 КПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого про зміну запобіжного заходу зі застави на особисте зобов`язання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.4 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1