Постанова

від 30.05.2024 по справі 619/4431/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 619/4431/23

Номер провадження 22-ц/818/1368/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Мальованого Ю.М.,

суддів Бурлака І.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,

представника позивача адвоката Жаворонкової Г. С.,

представника відповідача адвоката Остропілець В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 01 листопада 2023 року в складі судді Болибока Є.А. у справі № 619/4431/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком,

в с т а н о в и в :

У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області про визначення місця проживання дитини.

Позов мотивовано тим, що 26 серпня 2017 року між ним та відповідачем було зареєстровано шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 від цього шлюбу народилася донька ОСОБА_3 .За часспільного проживання між ними постійно виникали сварки та прояви неповаги з боку дружини. Відповідач не виконувала своїх материнських обов`язків щодо своєї малолітньої доньки, а вихованням та доглядом за нею займався сам позивач. Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 07 лютого 2023 року шлюб між ними розірвано. Після початку повномасштабного вторгнення на територію України, 25 квітня 2022 року відповідач разом з дитиною виїхала до Чехії. В липні 2022 року відповідач запропонувала йому забрати доньку у зв`язку з тим, що не працюють дитячі садки та вона не може виспатися. 05 жовтня 2022 року його батьки забрали доньку в м. Києві, яку туди з Чехії привезла мати відповідачки, та привезли до теперішнього місця проживання. Більше 10 місяців донька проживає з ним та весь вільний час він проводить разом з нею, оскільки вона є головною частиною його життя. Коли він працює вихованням доньки займається його мати ОСОБА_4 , 1963 року народження. Отже вважає, що доречним буде визначення місця проживання доньки саме з ним, оскільки відповідачка безвідповідально ставиться до своїх обов`язків.

Посилаючись на вказане, позивач просив визначити місце проживання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_2 .

Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 01 листопада 2023 року позов задоволено.

Заочне рішення мотивовано тим, що позивач займається вихованням малолітньої дитини, піклується про неї, має всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, із урахуванням віку дитини, суд першої інстанції вважав, що на даний час проживання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком, який фактично проживає з нею, буде відповідати саме найкращим інтересам дитини, яка потребує постійного догляду та турботи й позитивно сприятиме її розвитку як психологічному так і фізичному.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 05 лютого 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд вказаного заочного рішення залишено без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована відсутністю підстав для скасування заочного рішення суду першої інстанції, передбачених статтею 288 ЦПК України.

12 лютого 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Остропілець Валентина Іванівна, подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 , користуючись можливістю уникнути військової служби, щоб не вступати до лав ЗСУ, вирішив обманним шляхом забрати у ОСОБА_1 дочку, та визначити їй місце проживання разом з ним. Зазначає, що в акті обстеження умов проживання від 23 серпня 2023 року, зазначено, що житло належить ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , навіть будь-яка частка не належить батькові дитини; акт обстеження не завірено; інформаційна довідка про те, що ОСОБА_3 відвідує Південний дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) «Малятко» Полівської сільської ради Дергачівського району Харківської області ще від 25 серпня 2020 року, а звернувся до суду позивач через три року, і до того ж, в довідці вказано, що до батьків дівчинки, а саме до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , претензій немає, батьківські обов`язки виконуються задовільно, що протирічить викладеними позивачем доказами, та і садок на час подання позову не працював. Крім того, позивач в своїй позовній заяві вказує, що відповідачка перебуває за кордоном, а саме в Чехії, та надає контактний телефон, однак не зважаючи на це, суд посилає судову повістку разом з копіями відповідних документів на адресу місця проживання позивача, та в своєму рішенні вважає, що відповідач належним чином повідомлена про час та місце судового засідання належним чином, що є недопустимим та незаконним. ОСОБА_1 як мати піклувалася про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: забезпечувала її необхідним харчування, медичним доглядом, лікуванням дитини, що позитивно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; виявляє інтерес до її внутрішнього світу; створює умови для отримання нею освіти за кордоном. Дитина за кордоном перебувала у спокійних і нормальних умовах життя, а особливо у нормальному психологічному стані, де нема бойових дій. А зараз, забравши її до України, де йдуть постійні бойові дії, і с.Південне Харківського району Харківської області знаходиться в 30 км. від кордону до російської федерації і з першого дня військового стану є небезпечним та знаходиться під обстрілами, де не працюють ні освітні заклади, ні дитячі садки.

11 березня 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Жаворонкова Ганна Сергіївна, подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права. Крім того, зазначив, що з того моменту як донька, після Чехії, почала жити разом з позивачем та до моменту звернення до суду (про визначення місця проживання дитини разом з батьком) пройшов майже рік, тому якби позивач забрав до себе доньку з метою уникнення військової служби, він звернувся до суду значно раніше. Також, не надано підтверджень того, що дитині забезпечені нормальні умови, акти обстеження під час подання заяви про перегляд заочного рішення. Разом з тим, позивач виховує свою дитину в повній гармонії, дитина дуже прив`язана до батька, мами батька, вона відвідує дитячий клуб, де проходить дошкільне навчання, мистецтво, позивач будучи кондитером вчить її готувати смачні та корисні десерти, повністю її забезпечує.

Служба у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області рішення суду першої інстанції не оскаржила, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача адвоката Остропілець В. І., яка підтримала апеляційну скаргу, представника позивача адвоката Жаворонкову Г. С., яка проти апеляційної скарги заперечувала, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно дочастин 1,2,4,5статті 263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаними вимогам відповідає виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками є: батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_1 (а.с. 24).

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 07 лютого 2023 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 8- 10).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 23 серпня 2023 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , мати дитини зареєстрована, але не проживає. Батько з донькою фактично проживає без участі матері. Умови проживання добрі. У квартирі належний ремонт, ремонт сучасний триває. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: дитина має окрему кімнату. Забезпечена в належній кількості одягом за сезоном, взуттям, іграшками. В кімнаті достатньо меблів, чисто, охайно (а.с. 14-15).

Відповідно довідки про реєстрацію місця проживання особи № 181 від 18 грудня 2017 року за відомостями Виконавчого комітету Полівської сільської ради Дергачівського району Харківської області ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17).

Відповідно до Інформаційної довідки Південного дошкільного навчального закладу (ясла-садок) «Малятко» № 76 від 25 серпня 2020 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно відвідує Південний дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) «Малятко» Полівської сільської ради Дергачівського району Харківської області з 02 вересня 2019 року по даний час. Дитина відвідує заклад без пропусків та запізнень. Дівчинка відповідає нормам розумового, психологічного та фізичного розвитку згідно віковій періодизації, завжди доглянута та охайна. Стан здоров`я задовільний. До батьків дівчинки, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , претензій немає. Доручення та зауваження вихователів беруть до уваги. Батьківські обов`язки, на погляд педагогічного персоналу, виконують задовільно. Дитина прив`язана до батьків, на їх появу реагує радісно. Батьківська плата за харчування вноситься своєчасно (а.с. 20).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що ОСОБА_2 разом з донькою ОСОБА_7 , 2018 року народження, та батьком мешкає у 2-х кімнатній квартирі багатоповерхового будинку зі зручностями (вода, каналізація, опалення газом). У кімнаті є місце для дитини: ліжко, іграшки, шафа для одягу, стіл для ігор та занять, умови для розвитку та проживання дитини задовільні. Дитина також відвідує дитячий заклад в с. Південне за місцем проживання. Батько дитини ОСОБА_2 не зловживає спиртними напоями, піддержує дружні відносини з сусідами, працює в с. Польова ФОП ОСОБА_8 (а.с. 21).

Відповідно до довідки № 0000-000002 від 27 липня 2023 року ОСОБА_2 працює в ФОП ОСОБА_9 з 09 липня 2019 року. На даний момент займає посаду Кондитера. Дохід за період з 01 січня 2023 року по 30 червня 2023 року склав 40 500,00 грн (а.с. 22).

Згідно висновку органу опіки та піклуванняСолоницівської селищної ради№ 01-19/692 від 18 жовтня 2023 року щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком, орган опіки та піклування Солоницівської селищної ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 55-56).

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зістаттею 141 СК Українимати, батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно достатті 8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 160 СК Українивстановлено право батьків на визначення місця проживання дитини. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно достатті 161 СК Україниякщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», зазначено, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі потрібно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

У рішенні ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема,стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Отже, рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору.

Норми міжнародного права та національне законодавство не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди передусім повинні враховувати інтереси самої дитини, оцінюючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що тлумачення частини 1 статті 161 СК Українидає підстави для висновку, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема, особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) положення Конвенції про права дитини встановлюють, що в усіх діях стосовно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3). Ці положення Конвенції про права дитини узгоджуються з положеннями Конституціїта законів України, тому її правові норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

У цій справі встановлено, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наразі проживає разом з батьком, який створив належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.

З наданих позивачем доказів, вбачається, що останній належним чином виконує покладені на нього батьківські обов`язки, приділяючи увагу дитині, що безсумнівно сприяє гармонійному розвитку та належному вихованню дитини.

Позивач облаштував та створив для доньки задовільні житлово-побутові умови проживання, забезпечивши необхідними предметами та речами.

Обставин, які б вказували на неможливість подальшого проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком, суд не встановив.

Виходячи із обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини та забезпечити доброзичливе спілкування доньки з обома батьками, за відсутності доказів на підтвердження того, що визначене судом місце проживання збатьком поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди, суд апеляційної інстанції вважає, що суд попередньої інстанцій дійшов висновку про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із батьком, дотримавшись норм матеріального і процесуального права.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що відповідача не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 05 вересня 2023 року № 213990, поданої на запит суду, вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 30).

Судова кореспонденція надсилалась ОСОБА_1 на адресу місця її реєстрації.

11 жовтня 2023 року до суду першої інстанції повернувся конверт із судовою повісткою на її ім`я про виклик на 01 листопада 2023 року з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 52-53).

Згідно з пунктом 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі зазначення причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

Такий висновок відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19, від 30 листопада 2022 року у справі №760/25978/13-ц, від 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17.

Зазначене дає підстави для висновку про належне виконання судом першої інстанції вимог статті 128 ЦПК України та повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи.

Посилання відповідача на те, що на час розгляду справи вона знаходилась поза межами України, не підтверджені належними та допустимими доказами, а саме не надано копії закордонного паспорту ОСОБА_1 з відповідними відмітками.

Також, сам по собі факт введення в Україні воєнного стану і перебування с. Південне Харківського району Харківської області у незначній віддаленості від активних бойових дій не є достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім іншого, сторонами не заперечується, що дитина перебуває з батьком з жовтня 2022 року та з цього часу відповідач не заявляла вимоги про визначення місця проживання доньки разом з нею, а отже лише висловлює свої заперечення проти проживання дитини разом з батьком, що може призвести до правової невизначені в контексті приписів частини 4 статті 29 ЦК України.

При цьому суд зазначає, що визначення місця проживання дитини з батьком не впливає на її взаємовідносини з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

Указане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17 (провадження № 61-9074св20).

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський судз правлюдини вказав,що пунктперший статті6Конвенції зобов`язуєсуди даватиобґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 01 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 03 червня 2024 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді І.В. Бурлака

В.Б. Яцина