Рішення

від 21.05.2024 по справі 367/3180/21

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/3180/21

Провадження №2/367/874/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

21 травня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого - судді Кравчук Ю.В.,

за участю:

секретаря судових засідань Яцуна А.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и в :

У травні 2021 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування безпідставно отриманих грошових коштів, а саме просив:стягнути з ОСОБА_3 на його користь кошти у розмірі 7179 доларів США та 50 центів та 3 % річних за користування даною сумою грошових коштів, що становить 425 доларів США та 50 центів; стягнути з ОСОБА_4 на його користь грошові кошти в розмірі 7179 доларів США та 50 центів та 3 % річних за користування даною сумою грошових коштів, що становить 425 доларів США та 50 центів. В обґрунтування позову зазначає, що 10 травня 2019 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ним було укладено договір купівлі-продажу будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того зазначає, що 10 травня 2019 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ним було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3210800000:01:042:0003, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач стверджує, що відповідно до п.6 договору купівлі-продажу житлового будинку від 10 травня 2019 року, ціна будинку була визначена у розмірі 351 753 (триста п`ятдесят одна тисяча сімсот п`ятдесят три) гривні 00 копійок. Відповідно до пункту 2.1. договору купівлі-продажу земельної ділянки, її ціна була визначена продавцями у розмірі 58 830 (п`ятдесят вісім тисяч вісімсот тридцять) гривень 00 копійок. Однак, позивач звертає увагу суду, що оскільки грошові кошти за нерухоме майно були передані перед підписанням договорів купівлі-продажу 10.05.2019 року,то він передав продавцям значно більшу суму, що підтверджується розпискою. Позивач наголошує, що відповідно до розписки від 10 травня 2019 року він передав грошові кошти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 30000 (тридцять тисяч) доларів США, що становило за офіційним курсом НБУ 787 500 (сімсот вісімдесят сім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок за придбання житлового будиноку та земельної ділянки. Проте, зазначає, що передана ним сума значно перевищує вартість придбаного майна відповідно до ціни договору, визначеної продавцями, внаслідок чого відбулася переплата за майно, а продавцями набуто грошові кошти без належної на те правової підстави, у зв`язку з чим він вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення безпідставно набутих коштів. 23 червня 2021 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області відкрито загальне позовне провадження у справі. У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 та позивач повністю підтримали обставини,викладені в позовній заяві, просили її задовольнити. В судове засідання відповідачі не з`явилися, про час, місце та дату судового розгляду справи повідомлялися належним чином, в тому числі через оголошення на сайті «Судова Влада України», відзиву не подали, а тому відповідно до вимогст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає заявлений позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи із наступного. Відповідно до розписки від 10 травня 2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали від ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) доларів США за об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7). В судовому засіданні, судом було досліджено наданий позивачем оригінал вищезазначеної розписки. Також судомвстановлено,що10 травня 2019 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з однієї сторони ( далі продавці) та ОСОБА_1 (далі - покупець) з другої сторони та було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Лагодою О.С. за реєстровим № 959(а.с.123-124, 210-211). Відповідно до пункту 1 вищевказаного договору продавці передають у власність (продають), належний їм на праві спільної часткової власності житловий будинок (по частці кожному), а покупець приймає (купує) житловий будинок в цілому за АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 5 вищевказаного договору відчужуваний житловий будинок, розташований на земельній ділянці, площею 0,0159 га, кадастровий номер 3210800000:01:042:0003, право власності на яку у продавців підтверджується витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № № 142865451; 142865301, видані Комунальним підприємством «Реєстрація нерухомості» Київської області, 26 жовтня 2018 року. Відповідно до пункту 6 вищевказаного договору продаж житлового будинку вчинено за 351 753 (триста п`ятдесят одну тисячу сімсот п`ятдесят три) гривні00 копійок, які покупець передав (перерахував) продавцям під час укладення цього договору, але до його нотаріального посвідчення. Відповідно до пункту 7 вищевказаного договору експертна вартість житлового будинку, згідно висновку про вартість об`єкта оцінки, складеного ТОВ «Гарант фінексперт» від 06 травня 2019 року становить 351 753 (триста п`ятдесят одна тисяча сімсот п`ятдесят три) гривні 00 копійок. Крім того, судом встановлено,що10 травня 2019 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з однієї сторони ( далі продавці) та ОСОБА_1 (далі - покупець) з другої сторони було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Лагодою О.С. за реєстровим № 960(а.с.125-126,212-213). Відповідно до пункту 1.1. вищевказаного договору продавці передають у власність (продають) належну їм на праві спільної часткової власності земельну ділянку (по частці кожна), а покупець приймає (купує) земельну ділянку в цілому, розміром 0,0159 га (землі житлової та громадської забудови 0,0159 га), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , і сплачує за неї грошову суму у порядку та на умовах передбачених цим договором. Відповідно до пункту 2.1 вищевказаного договору, за домовленістю сторін продаж земельної ділянки між ними вчиняється за 58 830 ( п`ятдесят вісім тисяч вісімсот тридцять) гривень 00 копійок, які покупець передав (перерахував) згідно чинного законодавства до нотаріального посвідчення цього Договору. Відповідно до пункту 1.7 вищевказаного договору, згідно з висновком про вартість майна, складеного ТОВ «Гарант Фінексперт» від 06 травня 2019 року, вартість земельної ділянки складає 58 830 ( п`ятдесят вісім тисяч вісімсот тридцять) гривень 00 копійок. Відповідно до пункту 3.1. вищевказаного договору, цей договір про перехід права власності на земельну ділянку вважається укладеним з дня його нотаріального посвідчення. Частина друга статті 129Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч.1ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ч.2ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідност.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1); докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина 5). Відповідно до ч.1ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відповідно до ч. 1ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Згідно ст. 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Тобто, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Обов`язковими умовами для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення є: набуття або збереження майна; набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбаченихст.11 ЦК України). Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин в майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч. 2ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.08.2018 року по справі № 334/2517/16-ц, згідно ст.1212ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 придбав житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 10 травня 2019 року. Вартість придбаного нерухомого майна відповідно до вищевказаних договорів становить: вартість будинку 351753 (триста п`ятдесят одна тисяча сімсот п`ятдесят три) гривні 00 копійок, вартість земельної ділянки 58830 (п`ятдесят вісім тисяч вісімсот тридцять) гривень 00 копійок. Відповідно до розписки від 10 травня 2019 року позивачем було передано відповідачам грошові кошти у розмірі 30000 (тридцять тисяч) доларів США, що за офіційним курсом НБУ становило станом на 10 травня 2019 року 787500 (сімсот вісімдесят сім тисяч п`ятсот) гривень, а тому утворилась переплата, яка складає 376917(триста сімдесят шість тисяч дев`ятсот сімнадцять) гривень 00 копійок, що еквівалентно 14359 (чотирнадцять тисяч триста п`ятдесят дев`ять) доларів США згідно курсу НБУ станом на 10.05.2019 року, яка підлягає стягненню з відповідачів. Таким чином, вбачається, що ОСОБА_1 передав кошти в розмірі 30000 (тридцять тисяч) доларів США ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , після чого майно було придбано позивачем за значно нижчу суму, в результаті чого відповідачі набули частину переданих грошових коштів без достатньої правової підстави. Доказів на спростування доводів позивача, зокрема, факту написання розписки та факту отримання коштів відповідачами спростовано не було, хоча судом неодноразово постановлювалися ухвали про обов`язку явку відповідачів в судові засідання. Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних, суд виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування на суму боргу трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц. Крім цього, судом також враховується правова позиція, висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16 та № 464/3790/16-ц, згідно якої у разі невиконання зобов`язання стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних, передбаченістаттею 625 ЦК України, які можуть бути визначені у доларах США та нараховуються виходячи з простроченої суми, вираженої у відповідній грошовій валюті. Позивачем наведений наступний розрахунок суми грошових коштів та 3 % річних за користування сумою грошових коштів, що розраховується за формулою: (відсотки)=(сума боргу)*(процентна ставка)/100% 365 днів(кількість днів). Таким чином, 3 % річних за період з 10.05.2019- 30.04.2021 становить 851 доларів США. Відповідачами вказаний розрахунок не спростований. Суд погоджується із наведеним позивачем розрахунком та приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Згідно ч. 1ст.81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність досліджених у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення безпідставно набутих грошових коштів, а також перевіривши наведений позивачем розрахунок, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в межах заявлених та підтриманих позивачем вимог з урахуванням зазначеного останнім в розрахунку часу прострочення, а саме: з 10.05.2019 по 30.04.2021, а тому з відповідачів (кожного окремо) підлягають стягненню грошові кошти в розмірі 7179 доларів США 50 центів та 3% річних за користування даною сумою грошових коштів, що становить 425 доларів США та 50 центів. Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір», суд приходить до висновку про те, що судові витрати у вигляді судового збору слід стягнути з відповідачів на користь держави. Керуючись ст. ст. 12, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 7179 (сім тисяч сто сімдесят дев`ять) доларів США 50 центів та 3% річних у розмірі 425 (чотириста двадцять п`ять) доларів США 50 центів.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 7179 (сім тисяч сто сімдесят дев`ять) доларів США 50 центів та 3% річних у розмірі 425 (чотириста двадцять п`ять) доларів США 50 центів.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1996 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 27 копійок.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 1996 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 27 копійок.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

відповідач ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Кравчук