Постанова
від 22.05.2024 по справі 33/29
ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2024 р. Справа №33/29 (914/399/21)

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Гаврилюка Олександра Романовича від 08.04.2024 (вх. №01-05/1046/24 від 10.04.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 06.03.2024 (суддя Артимович В.М., повний текст складено 21.03.2024)

у справі №33/29 (914/399/21)

за позовом: Приватного акціонерного товариства «ВНК «Розточчя СТ»

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач»

до відповідача-2: ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач» арбітражного керуючого Папури Ярослава Маркіяновича

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротренд ЛТД»

до відповідача-4: Фізична особа-підприємець Гаврилюк Олександр Романович

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські заводи автомобілебудування»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Приватне підприємство «Львівметалпласт»

про визнання порушення ліквідатором порядку підготовки до проведення аукціону з продажу майна боржника; визнання недійсними правочинів та застосування наслідків недійсності правочинів

у межах справи № 33/29

за заявою: Управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області

про банкрутство: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач» (код ЄДРПОУ 31003499)

за участю представників:

від апелянта (відповідача-4): Гаврилюк О.Р. особисто

від позивача: Карпенко А.А. голова правління

від відповідача-1: арбітражний керуючий Кобельник О.С. ліквідатор

від відповідача-2: Папура Я.М. особисто

від відповідача-3: не з`явився

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Демідонт Б.О. адвокат

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: не з`явився

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.03.2024 у справі №33/29 (914/399/21) позовні вимоги ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ» задоволено повністю:

- визнано незаконними дії ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач» з підготовки до продажу майна ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» Лот №1 та Лот №2;

- визнано недійсними результати другого повторного аукціону з продажу майна ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» Лот №1 (44 одиниці), оформлені протоколом проведення електронного аукціону №UA-PS-2021-03-31-000102-1, який сформовано 12.04.2021 та підписано 13.04.2021;

- визнано недійсним договір купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 19.04.2021, укладений між ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Папури Я.М. (продавець) та ТзОВ «Агротрейд ЛТД» (покупець) за результатами другого повторного аукціону з продажу майна ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» Лот №1 (44 одиниці), оформлені протоколом проведення електронного аукціону №UA-PS-2021-03-31-000102-1, який сформовано 12.04.2021 та підписано 13.04.2021;

- зобов`язано ТзОВ «Агротренд ЛТД» повернути ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» майно, придбане на другому повторному аукціоні з продажу майна ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» Лот №1 (44 одиниці), відповідно до протоколу проведення електронного аукціону №UA-PS-2021-03-31-000102-1, який сформовано 12.04.2021 і підписано 13.04.2021 та отримані за актом приймання-передачі майна, укладеним 19.04.2021 між ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Папури Я.М. (продавець) та ТзОВ «Агротрейд ЛТД» (покупець);

- стягнуто з ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» на користь ТзОВ «Агротренд ЛТД» кошти в розмірі 54000,00 грн, сплачені за майно, придбане на аукціоні відповідно до протоколу проведення електронного аукціону №UA-PS-2021-03-31-000102-1, який сформовано 12.04.2021 і підписано 13.04.2021;

- визнано недійсними результати другого повторного аукціону з продажу майна ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» Лот №2 (42 одиниці обладнання), оформлені протоколом проведення електронного аукціону №UA-PS-2021-03-29-000059-1, який сформовано 09.04.2021 та підписано 12.04.2021;

- визнано недійсним договір купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 16.04.2021, укладений між ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Папури Я.М. (продавець) та фізичною особою-підприємцем Гаврилюком Олександром Романовичем (покупець) за результатами другого повторного аукціону з продажу майна ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» Лот №2 (42 одиниці обладнання), оформлені протоколом проведення електронного аукціону №UA-PS-2021-03-29-000059-1, який сформовано 09.04.2021 та підписано 12.04.2021;

- зобов`язано фізичну особу-підприємця Гаврилюка Олександра Романовича повернути ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» майно, придбане на другому повторному аукціоні з продажу майна ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» Лот №2 (42 одиниці обладнання), відповідно до протоколу проведення електронного аукціону №UA-PS-2021-03-29-000059-1, який сформовано 09.04.2021 і підписано 12.04.2021 та отримані за актом приймання-передачі майна, укладеним 16.04.2021 між ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Папури Я.М. (продавець) та ФОП Гаврилюком О.Р. (покупець);

- стягнуто з ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» на користь ФОП Гаврилюка О.Р. кошти в розмірі 216000,00 грн, сплачені за майно, придбане на аукціоні відповідно до протоколу проведення електронного аукціону №UA-PS-2021-03-29-000059-1, який сформовано 09.04.2021 та підписано 12.04.2021;

- витрати ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ» по сплаті судового збору у розмірі 5675,00 грн покладено на ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач».

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ФОП Гаврилюк О.Р. звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 06.03.2024 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ» відмовити повністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2024 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024, після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 17.05.2024, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 22.05.2024.

02.05.2024 ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» подало письмові пояснення, у яких третя особа просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржене рішення в силі.

03.05.2024 ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ» подало суду відзив, у якому позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржене рішення без змін.

09.05.2024 ліквідатор ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» арбітражний керуючий Кобельник О.С. подав суду відзив, у якому просив оскаржене рішення залишити в силі, а апеляційну скаргу без задоволення.

20.05.2024 ОСОБА_1 подав суду додаткові пояснення у справі, у яких апеляційну скаргу просив задоволити в повному обсязі та скасувати оскаржене рішення.

20.05.2024 ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» подало суду додаткові письмові пояснення у справі, у яких третя особа просить врахувати актуальну практику Верховного Суду у подібних правовідносинах.

В судовому засіданні 22.05.2024 апелянт надав суду пояснення щодо викладених у скарзі доводів, просив задоволити вимоги апеляційної скарги, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідач-2 навів аргументи, викладені письмово у поданих суду поясненнях, підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задоволити.

Представниця позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечила, просила залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Ліквідатор відповідача-1 надав суду пояснення, проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні, проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити оскаржене рішення без змін.

Інші учасники справи явки в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін та учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на таке.

Історія розгляду справи. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №33/29 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач».

Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури.

17.02.2021 в межах цієї справи про банкрутство, кредитор боржника ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ» звернувся до суду з позовом до боржника та ліквідатора боржника арбітражного керуючого Папури Ярослава Маркіяновича, у якому просив:

- визнати незаконними дії ліквідатора з підготовки до продажу майна ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» Лоту №1 та Лоту №2;

- зобов`язати ліквідатора ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» сформувати ліквідаційну масу, провести оцінку активів та сформувати нові умови продажу, сформувати комітет кредиторів відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, узгодити умови продажу із комітетом кредиторів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ліквідатор неналежним чином провів підготовку до аукціону з продажу Лоту №1 і Лоту №2, а саме недобросовісно сформував лоти, що перешкодить продажу майна за найвищою ціною, а отже, створив підстави, передбачені п.1 ст.73 КУзПБ для визнання правочинів, вчинених за результатами аукціону з продажу Лотів №1 і №2.

21.04.2021 позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, в якій доповнив позовну заяву вимогою про визнання недійсними правочинів, вчинених за результатами другого повторного аукціону від 12.04.2021 із продажу майна боржника лотів №1, №2, та застосування наслідків недійсності правочинів - повернення сторін у початковий стан.

21.04.2021 позивач звернувся до суду із заявою про залучення до участі у справі ФОП Гаврилюка О.Р. та ТзОВ «Агротрейд ЛТД», що стали переможцями аукціонів і покупцями майна, та ПП «Львівметалпласт», яке є зберігачем майна банкрута, як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.04.2021 прийнято до розгляду заяву ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ» про збільшення позовних вимог; залучено ТзОВ «Агротрейд ЛТД», Фізичну особу-підприємця Гаврилюка О.Р. та ПП «Львівметалпласт» до участі у справі як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.12.2021 у справі №33/29 (914/399/21) позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що засідання комітету кредиторів ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач», проведене ліквідатором 10.02.2021, є неповноважним, оскільки на такому засіданні голосував кредитор ТзОВ «Юридична компанія «Абданк», вимоги якого забезпечені заставою майна боржника та який в силу частини першої статті 48 КУзПБ має тільки право дорадчого голосу, а тому рішення комітету кредиторів, прийняті на цьому засіданні (у т.ч. щодо погодження умов продажу майна ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач») не створюють жодних правових наслідків. З огляду на це, до здійснення продажу майна ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач», що не є предметом забезпечення (Лот №1 та Лот №2), ліквідатором не отримано погодження комітетом кредиторів умов продажу такого майна, що свідчить про порушення встановленого порядку для підготовки проведення аукціону. Таке порушення перешкодило продажу майна за найвищою ціною, оскільки майно - Лот №1 (44 одиниці) та Лот №2 (42 одиниці обладнання) продано за значно нижчою ціною, ніж початкова ціна лотів на аукціоні, відповідно за ціною 54 000 грн (початкова ціна Лоту №1 становила 2 700 000 грн) та за ціною 216 000 грн (початкова ціна Лоту №2 становила 2 700 000 грн). Зазначене має наслідком визнання результатів аукціону та укладених на їх виконання договорів купівлі-продажу з переможцями недійсними.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2022 вказане рішення залишене без змін. Постановою Верховного Суду від 19.10.2022 рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасовано, справу направлено до Західного апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2021 скасовано та відмовлено у задоволенні позову.

Постанову мотивовано тим, що проведення зборів кредиторів у зв`язку із зміною реєстру вимог кредиторів або обрання (переобрання) комітету кредиторів у зміненому чи новому складі не можуть бути самостійною підставою для зміни або перегляду попередньо прийнятих зборами або комітетом кредиторів рішень, що спростовує висновок суду першої інстанції про те, що комітет кредиторів ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» є неповноважним, а рішення комітету кредиторів, прийняті 10.02.2021 (у т.ч. щодо погодження умов продажу майна ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач») не створюють жодних правових наслідків. Окрім того, місцевий господарський суд задовольнив в тому числі позовні вимоги (визнав недійсними договори купівлі-продажу та зобов`язав повернути майно), спрямовані до третіх осіб - ФОП Гаврилюка О.Р. і ТзОВ «Агротрейд ЛТД», що є порушенням ч.4 ст.45 ГПК України та обмеженням ФОП Гаврилюка О.Р. і ТзОВ «Агротрейд ЛТД» в їх процесуальних правах, наданих законом відповідачу.

Постановою Верховного Суду від 24.05.2023 постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2021 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав таке:

- висновок суду апеляційної інстанції про те, що комітет кредиторів ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» рішенням від 10.02.2021 надав згоду на продаж майна на запропонованих умовах є таким, що суперечить приписам пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень та ст.48 КУзПБ;

- суди попередніх інстанцій не встановили чи відповідає склад комітету кредиторів ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач», який обрано рішенням загальних зборів кредиторів від 04.08.2016 у складі: УПФ України у Яворівському районі (592 голосів); ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» (2 455 голосів); ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ» (1 662 голосів); ТзОВ «Укр-Полімер» (555 голосів) та ТзОВ «Юридична компанія «Абданк» - забезпечений кредитор (1863 голоси), положенням ч.6 ст.48 КУзПБ КУзПБ (редакція, яка була чинна станом на 10.02.2021);

- встановлення обставин відповідності складу комітету кредиторів ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач», який обрано рішенням загальних зборів кредиторів від 04.08.2016, положенням ч.6 ст.48 КУзПБ (редакція, яка була чинна станом на 10.02.2021), з урахуванням обставин справи №33/29 (914/399/21), має визначальне значення для вирішення питання щодо того чи були незаконними дії ліквідатора ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» арбітражного керуючого Папури Я.М. з підготовки до продажу майна ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» Лот №1 та Лот №2, що у свою чергу, має значення для визнання недійсним, у порядку ст.73 КУзПБ, правочину щодо продажу майна, який вчинений на аукціоні, проведеному з порушенням встановленого порядку його підготовки або проведення.

Під час нового розгляду справи в суді першої інстанції, 28.09.2023 позивач звернувся до суду з клопотанням про залучення співвідповідачів - ФОП Гаврилюка О.Р. та ТзОВ «Агротренд ЛТД».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.10.2023 задоволено клопотання ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ», залучено до участі у справі як відповідача Фізичну особу-підприємця Гаврилюка О.Р. та постановлено виключити його зі складу третіх осіб у справі; залучено до участі у справі у справі №33/29(914/399/21) як відповідача ТзОВ «Агротренд ЛТД» та постановлено виключити його зі складу третіх осіб у справі.

Місцевий господарський суд, постановляючи оскаржене рішення, дійшов таких висновків:

- засідання комітету кредиторів ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач», проведене ліквідатором 10.02.2021, є неповноважним, оскільки на такому засіданні голосував кредитор (ТзОВ «Юридична компанія «Абданк»), вимоги якого забезпечені заставою майна боржника та який мав тільки право дорадчого голосу;

- пояснення відповідача-4 про те, що зборами кредиторів ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач», які відбулися 23.09.2022 обрано новий комітет кредиторів, підтверджують ту обставину, що склад комітету кредиторів, який обрано рішенням загальних зборів кредиторів від 04.08.2016, та яким 10.02.2021 погоджено умови продажу майна, не відповідає положенням ч.6 ст.48 КУзПБ (редакція, яка була чинна станом на 10.02.2021);

- рішення комітету кредиторів, прийняті 10.02.2021 (у т.ч. щодо погодження умов продажу майна ТОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач») не створюють жодних правових наслідків;

- ліквідатор до здійснення продажу майна ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач», що не є предметом забезпечення (Лот №1 та Лот №2), не отримав погодження повноважного комітету кредиторів умов продажу такого майна, відповідно ліквідатор порушив встановлений порядок для підготовки проведення аукціону;

- порушення встановленого порядку підготовки проведення аукціону з продажу майна банкрута перешкодило продажу майна за найвищою ціною, оскільки майно - Лот №1 (44 одиниці) та Лот №2 (42 одиниці обладнання) продано за значно нижчою ціною, ніж початкова ціна лотів на аукціоні, а саме: Лот №1 продано за ціною 54000,00 грн. (початкова ціна лоту становила 2700000,00 грн.), Лот №2 продано за ціною 216000,00 грн. (початкова ціна лоту становила 2700000,00 грн.);

- статтею 73 КУзПБ прямо передбачено, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними, а визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу, тобто відновлення прав боржника на реалізоване з торгів майно та в подальшому організацію нового аукціону, за результатами якого майно буде продане за найвищою ціною;

- враховуючи, що оспорювані аукціони були проведені з істотним порушенням вимог Кодексу України з процедур банкрутства щодо порядку підготовки проведення аукціону з продажу майна банкрута, що перешкодило продажу майна за найвищою ціною, а отже і до порушення прав позивача, як кредитора ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач», результати таких аукціонів слід визнати недійсними та, відповідно, визнати недійсними правочини, укладені за результатами таких аукціонів;

- майно, яке було предметом договорів купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні та передане покупцям за актами приймання-передачі, підлягає поверненню ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач», а кошти, сплачені покупцями за придбання такого майна, підлягають поверненню покупцям.

Узагальнені доводи апелянта (відповідача-4) та пояснення відповідача-2.

Вимоги апеляційної скарги ФОП Гаврилюка О.Р. обґрунтовано тим, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та допустив порушення процесуального права, на підтвердження чого апелянт наводить такі доводи:

- суд не врахував, що комітет кредиторів сформовано рішенням загальних зборів кредиторів від 04.08.2016, тобто до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, а Кодекс передбачає тільки одну підставу зміни складу комітету кредиторів, а саме рішення зборів кредиторів;

- наявність в складі комітету кредиторів, обраному в порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», забезпеченого кредитора, автоматично не позбавляє права усіх інших кредиторів, обраних до його складу, права на участь в роботі та голосуванні належними їм голосами на засіданнях комітету кредиторів, аналогічно, Кодекс України з процедур банкрутства не передбачає автоматичну нелегітимність складу комітету кредиторів, обраного до набрання чинності Кодексом або обов`язок ліквідатора скликати збори кредиторів для переобрання комітету кредиторів боржника;

- кредитор ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» в будь-якому випадку має право на включення до складу комітету кредиторів як кредитор, який має понад 25% голосів кредиторів;

- суд не надав правової оцінки результатів голосування на засіданнях комітетів кредиторів та впливу голосів ТзОВ «Юридична компанія «Абданк» на загальні результати голосування, адже відповідно до протоколу комітету кредиторів від 10.02.2021 №7, навіть без врахування голосів ТзОВ «Юридична компанія «Абданк», за погодження продажу проголосувало більшість голосів належних членам комітету кредиторів;

- аналогічні результати голосування були по інших питаннях, які вирішувались комітетом кредиторів боржника протягом 2019-2021 років, а в матеріалах справи відсутні будь-які рішення комітету кредиторів, при голосуванні за які вирішальну роль відігравала кількість голосів ТзОВ «Юридична компанія «Абданк»;

- оскаржувані аукціони від 09 та 12 квітня 2021 року проводились в електронній системі «Прозоро продажі», статус аукціонів: другі повторні, суд не зазначив яким саме чином результати голосування на комітеті кредиторів вплинули на кінцеву ціну реалізації майна;

- 07.10.2019, тобто до вступу в силу Кодексу України з процедур банкрутства, комітет кредиторів боржника у складі ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач», ТзОВ «Укр-Полімер» та ТзОВ «Юридична компанія «Абданк» (інші члени комітету кредиторів не з`явились) в тому числі прийняв рішення щодо надання згоди на проведення аукціону з продажу майна боржника, а саме: Лот №3 обладнання в кількості 102 одиниць та майнові права, що випливають з векселя простого ВАТ «Булат», яке належить ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» із стартовою ціною продажу лота в розмірі 9 000 000,00 грн. з можливістю зниження вартості на тому ж аукціоні, але не нижче 900 000,00 грн., вказаний аукціон не відбувся, проте в подальшому 10.02.2021 той самий комітет кредиторів у складі ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач», ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ», ТзОВ «Укр-Полімер», ТзОВ «Юридична компанія «Абданк» погодив умови продажу Лоту №1 та Лоту №2 (це теж саме майно, що входило в лот №3, щодо якого приймалось рішення 07.10.2019, загальна початкова вартість та ж сама 9 млн.грн.), тобто 10.02.2021 комітет кредиторів не приймав рішень, які б кардинально змінювали (погіршували) умови відчуження майна боржника порівняно з рішенням від 07.10.2019;

- суд першої інстанції не зазначив, яким саме чином прийняте на засіданні комітету кредиторів від 10.02.2021 рішення щодо продажу майна порушило процес реалізації, що має наслідком визнання аукціону недійсним;

- рішенням зборів кредиторів боржника від 23.09.2022 обрано членами комітету кредиторів таких кредиторів: ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач», ТзОВ «Укр-Полімер» та ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ», тобто новий склад комітету кредиторів суб`єктно повністю відповідає складу комітету кредиторів боржника, який голосував на засіданні комітету кредиторів від 10.02.2021 та приймав рішення про погодження умови та порядок продажу активів ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач»;

- ліквідатор вправі і зобов`язаний вчиняти дії щодо повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб у його ліквідаційну масу, тоді як кредитор може мати похідний інтерес у поверненні майна до ліквідаційної маси та може його реалізовувати в межах ліквідаційної процедури, зокрема, через контроль за вжитими ліквідатором заходами, тому позивачем може бути саме ліквідатор, проте у цій справі кредитор боржника звернувся до суду з позовом, який поданий фактично на захист інтересів боржника, оскільки внаслідок визнання недійсним аукціону з продажу майна банкрута, вказане майно підлягає витребуванню від останнього власника та підлягає поверненню до ліквідаційної маси;

- відповідно до правового висновку, викладеного у абз.76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №761/45721/16-ц за похідним позовом учасник, член, акціонер, набуває статусу процесуального представника юридичної особи, якій завдано збитків, але не має власного права на позов (у матеріальному значенні) до порушника, а відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (рішення у справах «Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки», «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України», «Фельдман та банк «Слов`янський» проти України» та ін);

- позивач не надав доказів порушення його права чи безпосереднього законного інтересу, а тому він є неналежним позивачем у цій справі, що є самостійною підставою для відмови у позові;

- в клопотанні позивача про залучення співвідповідачів від 27.09.2023 не зазначено які саме фактичні обставини справи змінилися з часу подання первісного позову і якими зумовлено необхідність залучення співвідповідачів та фактичну зміну предмету позову, адже позивач вже уточнював прохальну частину позову, однак жодного разу не заявляв про необхідність залучення співвідповідачами у справі ФОП Гаврилюка Р.І. та ТзОВ «Агротренд ЛТД», відтак відсутні виключні умови, за яких є необхідним і можливим прийняття заяви про зміну предмета позову на стадії нового розгляду позову;

- вирішення питання щодо заміни належного відповідача здійснюється лише під час розгляду справи в суді першої інстанції до початку розгляду справи по суті, однак, справа №33/29(914/399/21) вже слухалась по суті;

- подане клопотання позивача про залучення до участі у справі співвідповідача власника майна, є нерозривно пов`язаним саме із вимогою про витребування майна, тобто подане клопотання є самостійною вимогою із новою підставою позову, предметом позову та з новим складом учасників, отже суд неправомірно задовольнив клопотання позивача про зміну процесуального статусу та залучення співвідповідачів (зазначене відповідає висновкам, які наведені в постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №910/18802/17 та від 28.03.2019 у справі №910/23066/17).

У додаткових поясненнях у справі ОСОБА_1 (відповідач-2) підтримує вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та наводить такі аргументи:

- у вступній частині рішення суд зазначив, що 25.07.2023 від арбітражного керуючого Папури Ярослава Маркіяновича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, однак, таке клопотання відповідач не подавав, в той час як були подані письмові пояснення по суті, про які суд не вказав;

- суд у рішенні зазначив, що 16.10.2023 від арбітражного керуючого Папури Я.М. надійшло клопотання про залучення в якості відповідача комітету кредиторів ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач», однак не зазначив про другий пункт клопотання: « 2. Зобов`язати новообраний комітет кредиторів провести засідання комітету кредиторів з питанням порядку денного щодо дій попередньообраного комітету кредиторів в частині погодження умов продажу майна та щодо впливу цих дій на результати оскаржуваного аукціону та необхідності його скасування», що мало би вирішальне значення при остаточному ухваленні рішення, оскільки Кодекс України з процедур банкрутства зобов`язує як ліквідатора діяти в інтересах всіх кредиторів, а не в обслуговуванні інтересів одного з них, так і комітет кредиторів уповноважує діяти в інтересах всіх кредиторів; однак, суд не розглянув вказане клопотання, закрив підготовче провадження у справі, призначив справу до розгляду по суті і лише після повторного звернення в судовому засіданні відмовив у залученні комітету кредиторів відповідачем, не обґрунтувавши відмову у задоволенні пункту 2 клопотання;

- суд вказав, що у поясненнях третьої особи ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування», стверджується, що ліквідатор після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства мав можливість, але не вчинив дії щодо приведення складу комітету кредиторів у відповідність до вимог Кодексу, водночас, всім учасникам спору відомо, що після набрання чинності Кодексом ліквідатор ініціював проведення загальних зборів і саме кредитори звернулися до ОСОБА_1 про їх скасування, при повторному зверненні ліквідатора кредитори не визначились з датою проведення зборів і в той же час звернулись з вимогою негайно погодити умови продажу активів з комітетом кредиторів, повноваження якого не припинено; суд не звернув увагу третій особі, що вона вводить суд в оману;

- суд не виконав обов`язкової вказівки суду касаційної інстанції у цій справі та вимог ч.4 ст.48 КУзПБ, оскільки суд повинен був не керуватись виключно заявою скаржника, а ознайомитись з результатами попереднього засідання, встановити правонаступником якого кредитора є ТзОВ «Абданк», легітимність якого оспорюється, та надати оцінку обставинам, за яких до складу комітету кредиторів включено ТзОВ «Абданк» та чи не суперечить його членство у комітеті вимогам Кодексу;

- позивач особисто брав участь у засіданні комітету кредиторів та не заявляв про свою нелегітимність на момент проведення засідання;

- ліквідатор не проводив засідання комітету кредиторів, а лише приймав у ньому участь з правом дорадчого голосу та надав комітету свої пропозиції щодо підрахунку голосів членів комітету кредиторів та щодо обмеження мінімальної ціни продажу лотів;

- протокол засідання комітету кредиторів, на якому погоджено умови продажу майна є документом, який підтверджує виконання ліквідатором вимоги Кодексу щодо підготовки до продажу майна банкрута і є необхідним і невід`ємним додатком до документів, що подаються організатору аукціону, а прийняття організатором відповідних документів та проведення аукціону підтверджує, що ліквідатор вчинив усі необхідні дії з підготовки до продажу майна банкрута у відповідності до вимог КУзПБ;

- суд повинен давати оцінку рішенням комітету кредиторів та враховувати їх резолюції у прийнятті судових актів у справі, проте суд не встановив належним чином та не надав належної оцінки діям членів комітету кредиторів, в т.ч. скаржника;

- комітет кредиторів, легітимність якого розглядається у справі, погодив умови продажу загалом 5-ти лотів, що виставлялись на відкриті торги, і, задовільні результати аукціонів по трьох інших лотах та відсутність оскарження результатів цих аукціонів свідчить про відсутність зв`язку та безпосереднього впливу «порушення вимог законодавства» на результати аукціону, а відповідно до усталеної практики Верховного Суду при вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення чи вплинуло порушення на результати аукціону, а також встановлення об`єктивних причин, які вплинули на результати торгів та можуть бути підставою для їх скасування;

- суд не взяв до уваги той факт, що до моменту проведення оскаржуваних торгів, з метою забезпечення позову скаржником була подана заява про забезпечення позову шляхом заборони ліквідатору виставляти на аукціон активи боржника, яка була розглянута судом з урахуванням Прикінцевих положень Кодексу та не була задоволена, що в свою чергу підтверджує необґрунтованість позову скаржника, підтверджує фактичне погодження умов продажу судом та законність дій ліквідатора;

- нелогічним є висновок суду про те, що обрання 23.09.2022 зборами кредиторів нового комітету кредиторів підтверджує ту обставину, що склад комітету кредиторів, який обрано рішенням загальних зборів кредиторів від 04.08.2016, та яким 10.02.2021 погоджено умови продажу майна, не відповідає положенням ч.6 ст.48 КУзПБ, натомість ця обставина підтверджує, те, що ліквідатор Кобельник О.С., який призначений ухвалою господарського суду від 21.07.2022, так і позивач або вчиняли незаконні дії, оскільки протягом більше ніж рік часу (більше ніж строк ліквідаційної процедури, передбачений ст.58 Кодексу) не вважали за необхідне переобрання комітету кредиторів та приведення його у відповідність до вимог Кодексу, ліквідатор свідомо щомісячно звітувався до нелегітимного комітету кредиторів (тобто вчиняв незаконні дії), а позивач, будучи, як він стверджує, нелегітимним (неповноважним) членом комітету кредиторів, свідомо (тобто протизаконно) приймав ці звіти без жодних зауважень, звернень чи скарг до суду та замовчував факт незаконних дій ліквідатора, або вводять суд в оману, стверджуючи що комітет кредиторів нелегітимний, вважаючи насправді його легітимним до моменту припинення його повноважень в передбачений законодавством України спосіб та до моменту його переобрання;

- зміна певних обставин стосовно одного з членів комітету кредиторів не є підставою для визнання нелегітимності всього складу комітету кредиторів та необхідності його переобрання, а зводиться виключно до відповідного обрахунку голосів даного кредитора (випливає, наприклад, зі змісту доповнення до ч.8 ст.48 КУзПБ), тобто, за умови встановлення судом неправильного підрахунку голосів кредитора ТзОВ «Абданк», логічним було б дослідити, чи вплинув цей підрахунок на рішення, прийняті комітетом кредиторів, та ухвалити справедливе рішення.

Заперечення учасників справи проти вимог та доводів апеляційної скарги.

Позивач (ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ») у відзиві на апеляційну скаргу наводить такі аргументи на спростування доводів апелянта:

- у випадку незаконної участі в комітеті кредиторів з правом вирішального голосу хоча б однієї особи, яка в силу законодавства з процедур банкрутства може бути наділена виключно правом дорадчого голосу, то весь склад комітету кредиторів не відповідає вимогам ч.6 ст.48 КУзПБ та абзц.2 та 3 ч.1 ст.48 КУзПБ, тобто, весь комітет кредиторів є неповноважним та усі прийняті таким комітетом кредиторів рішення є нелегітимними;

- незаконним є весь склад комітет кредиторів, тобто, комітет кредиторів, який не відповідає вимогам ч.6 ст.48 КУзПБ та абзц.2 та 3 ч.1 ст.48 КУзПБ, не може приймати законні рішення, тому твердження апелянта про те, більшість комітету кредиторів погодила умови продажу, навіть без врахування голосів ТзОВ «Юридична компанія «Абданк», а тому рішення такого комітету є законним, не заслуговує на увагу;

- в оскарженому рішенні чітко заначено оцінку результатів голосування і наслідки участі ТзОВ «Юридична компанія «Абданк»;

- апелянт маніпулює поняттями «витребування майна» та «визнання недійсними результатів аукціону», зазначаючи в апеляційній скарзі, що «у справі № 33/29 (914/399/21) кредитор боржника звернувся до суду з позовом, який (позов) фактично поданий на захист інтересів боржника, оскільки внаслідок визнання недійсним аукціону з продажу майна банкрута, вказане майно підлягає витребуванню від останнього власника та підлягає поверненню до ліквідаційної маси»;

- витребування майна та визнання недійсними результатів аукціону - це різні способи правового захисту, які несуть різні правові наслідки: при витребуванні майна це повернення майна законному власнику з чужого незаконного володіння, а при визнані недійсними результатів аукціону застосовується двостороння реституція дві сторони повертаються в стан, який існував до вчинення правочину, тому Господарський суд Львівської області при прийнятті оскаржуваного рішення від 06.03.2024 не врахував постанову Верховного Суду від 30.01.2024 у справі №5015/118/11(914/2863/22), на яку покликався відповідач-4;

- апелянт посилається на правові норми про витребування майна, в тому числі щодо добросовісності володіння, про що в цьому випадку не може йти мова не лише через інший предмет спору (застосовуються інші правові норми), але й через те, що ФОП Гаврилюк О.Р. і ТзОВ «Агротренд ЛТД» не є добросовісними володільцями майна (це підтверджується постановою Касаційного господарського суду від 26.10.2021 у справі №911/2581/14(911/2410/20), у якій зазначено, що сама по собі недійсність торгів вказує на незаконність володіння набувача й не має жодного відношення до його добросовісності);

- ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ», будучи кредитором, реалізував своє право на подання позову про визнання недійсними результатів аукціону, що передбачене у ст.73 КУзПБ;

- ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ» був визнаний належним позивачем трьома інстанціями у справі №33/29 (914/1032/21), яка ґрунтується на подібних обставинах, зокрема щодо складу комітету кредиторів, що і в цій справі;

- кредитор ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ» не отримав жодної суми в погашення своїх вимог з реалізації активів банкрута внаслідок недобросовісного виконання ліквідатором Папурою Я.М. своїх обов`язків, адже саме ОСОБА_1 , реалізувавши всі активи боржника, з надлишком задоволив тільки вимоги заставного кредитора ТзОВ «ЮК «Абданк», якого представляє Гаврилюк О.Р. і останній, при цьому, скупив майже усе майно за безцінь, відтак цим аукціоном порушені майнові інтереси позивача як кредитора;

- при поданні клопотання про залучення співвідповідачів від 27.09.2023 позивач не змінював ні предмет, ні підстави позову, а подання такого клопотання не заборонено на новому розгляді справи і було здійснено з метою реального виконання судового рішення та задля захисту майнових інтересів ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ», бо в іншому випадку суд відмовив би в задоволені позову (про що було зазначено в постанові Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 у цій справі), а зміна статусу учасника справи не є зміною предмета позову чи підстав позову;

- арбітражний керуючий Папура Я.М. не скликав збори кредиторів для обрання нового комітету кредиторів у відповідності із вимогами ч.6 ст.48 КУзПБ та абзц.2 та 3 ч.1 ст.48 КУзПБ, хоча був наділений такими повноваженнями в силу ч.3 ст. 48 КУзПБ;

- ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» визнало пред`явлений позов у відзиві на апеляційну скаргу ФОП Гаврилюка О.Р. від 11.01.2023, у якому ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» погоджується із незаконністю дій попереднього ліквідатора арбітражного керуючого Папури Я.М та просить залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позов ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ».

Відповідач-1 (ТзОВ «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач» в особі арбітражного керуючого Кобельника О.С.) у відзиві зазначає, що доводи апеляційної скарги не відповідають дійсним обставинам справи та повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та чинним законодавством. Зокрема, ліквідатор наводить такі аргументи:

- відповідно до п.4 Прикінцевих і перехідних положень Кодексу україни з процедур банкрутства після 21.10.2019 ліквідатор та/або кредитори, за наявності в складі комітету кредиторів кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна повинен/повинні були скликати/ініціювати скликання зборів комітету кредиторів та переобрати склад комітету кредиторів; не приведення складу комітету кредиторів до вимог Кодексу блокує діяльність представницького органу в старому складі та унеможливлює прийняття будь-яких рішень, в т.ч. і щодо погодження умов продажу, а відтак унеможливлює продаж ліквідатором майна банкрута, умови продажу якого погоджені неповноважним комітетом кредиторів;

- комітет кредиторів це представницький орган кредиторів у справі про банкрутство і він може бути повноважним або неповноважним, натомість частина кредиторів не може бути повноважною, оскільки йде мова про представницький орган, а не окремих кредиторів;

- за наявності в складі комітету кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна, склад комітету кредиторів не відповідає положенням ч.6 ст.48 КУзПБ (в редакції, яка була чинна станом на 10.02.2021);

- не заслуговує на увагу твердження апелянта про те, що 07.10.2019 комітет кредиторів прийняв рішення щодо майна по Лоту №3, а майно, яке входило до складу Лотів №1 та №2 це теж майно, яке входило в Лот №3, адже відповідно до ст.75 КУзПБ арбітражний керуючий визначає умови продажу за погодження з комітетом кредиторів, а до обов`язкових умов продажу належить склад майна, ціна та крок аукціону.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача (ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування») у письмових поясненнях повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскарженому рішенні, та звертає увагу на таке:

- учасник зборів комітету кредиторів ТзОВ «ТВП «ЛА» від 10.02.2021 ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» в особі ліквідатора Козія В.Ю. (2455 голосів) перевищив свої повноваження, голосуючи за питаннями порядку денного без згоди комітету кредиторів ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач», яка б була виражена у відповідному рішенні, в результаті таких незаконних дій ліквідатора Козія В.Ю. ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» втратило можливість отримання вимог у розмірі понад 2455 тис грн.;

- ФОП Гаврилюк О.Р. був учасником оскаржуваного аукціону, тому був зобов`язаний утриматись від участі в голосуванні як представник кредитора щодо питання продажу майна боржника;

- апелянт ототожнює два різних способи правового захисту «витребування майна» та «визнання недійсними результатів аукціону», які мають різні правові наслідки лише при визнанні недійсними результатів аукціону буде застосовуватись двостороння реституція, при цьому, суд керується різними нормами законодавства при розгляді спору про витребування майна та про визнання недійсними результатів аукціону;

- наявне різне коло суб`єктів, які вправі звертатись із позовом про витребування (власник майна та опосередкований власник майна згідно з рішенням Європейського суду з прав людини LEKIC проти Словенії від 14 лютого 2017) та про визнання недійсними результатів аукціону (застосовується ст. 73 КУзПБ - боржник, арбітражний керуючий, кредитор або особи, інтереси якої були при цьому порушені), в цьому випадку з позовом звернулося ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ», яке є кредитором у справі та наділене таким правом в силу ст. 73 КУзПБ;

- ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» визнало позов ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ», про що неодноразово зазначалось в ході судового розгляду справи;

- суд правомірно задовольнив клопотання ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ» про залучення співвідповідачів, оскільки таке право позивача передбачене ч.1 ст.48 ГПК України, а клопотання заявлено на стадії підготовчого провадження та не суперечить нормам ГПК України.

У додаткових письмових поясненнях третя особа просить врахувати правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №910/2592/19, щодо розмежування випадків застосування двосторонньої реституції як наслідку недійсності правочину та витребування майна як способу захисту прав власника, а також щодо права кредитора звернутись до господарського суду з позовом з вимогами про визнання недійсними результатів аукціону та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу майна боржника.

Фактичні обставини справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.04.2010 у справі №33/29 порушено провадження у справі про банкрутство ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» відповідно до норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону №2343-XII. 27.05.2010 введено процедуру розпорядження майном боржника.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.09.2010 у справі №33/29 затверджено реєстр вимог кредиторів ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач», відповідно до якого визначено розмір вимог кредиторів до боржника в загальній сумі 7 679 876,53 грн. та у наступних розмірах:

- вимоги першої черги на загальну суму 745 813,89 грн., з яких ТзОВ «Інтерпайп Україна» в сумі 125,00 грн; ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім» в сумі 125,00 грн; ПАТ «Кредобанк» в особі Другої Львівської філії ВАТ «Кредобанк» в сумі 406 506,69 грн.; ЗАТ «Ремонтно-інструментальний завод» в сумі 125,00 грн; ВАТ «Львівський завод Автонавантажувач» в сумі 125,00 грн; ФОП Моргаєв Є.О. в сумі 125,00 грн; ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» в сумі 125,00 грн; ВАТ «ВНК «Розточчя СТ» в сумі 125,00 грн; ЗАТ «Інженерні технології» в сумі 125,00 грн; зобов`язання боржника перед працівниками (заробітна плата та прирівняні до неї платежі) в сумі 338 307,20 грн.;

- вимоги другої черги на загальну суму 1 264 671,30 грн., з яких: УПФУ в Яворівському районі Львівської області в сумі 591 605,72 грн; ВВД ФСС від НВВ та ПЗ України в Яворівському районі в сумі 48 824,01 грн.; ЛОВ ФСС з ТВП в особі виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду в сумі 1 965,15 грн.; Новояворівський МЦЗ в сумі 33 583,98 грн.; зобов`язання боржника перед працівниками (заробітна плата та прирівняні до неї платежі) в сумі 588 692, 44 грн.;

- вимоги третьої черги відсутні;

- вимоги четвертої черги на загальну суму 5 439 398,98 грн., з яких: ТзОВ «Інтерпайп Україна» в сумі 52 492,86 грн.; ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім» в сумі 286 642, 86 грн.; ЗАТ «Ремонтно-інструментальний завод» в сумі 2 791,44 грн.; ВАТ «Львівський завод Автонавантажувач» в сумі 554 703,99 грн.; ФОП Моргаєв Є.О. в сумі 15 500, 00 грн.; ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» в сумі 2 454 534,00 грн.; ВАТ «ВНК «Розточчя СТ» в сумі 1 661 982,47 грн.; ЗАТ «Інженерні технології» в сумі 410 751,36 грн.

- вимоги п`ятої черги відсутні;

- вимоги шостої черги на загальну суму 229 992,36 грн., з яких: УПФУ в Яворівському районі Львівської області в сумі 148 511,83 грн; Новояворівський МЦЗ в сумі 191,93 грн.; ПАТ «Кредобанк» в особі Другої Львівської філії ВАТ «Кредобанк» в сумі 81 288,60 грн.;

- вимоги кредиторів, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» і не заявлені протягом тридцяти днів від дня опублікування оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство (опубліковано в газеті «Голос України»№108 (4858) від 15.06.2010) або заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, визнано погашеними.

28.10.2010 господарський суд ввів процедуру санації боржника, а 09.10.2012 визнав боржника ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» банкрутом та ввів ліквідаційну процедуру.

Під час судових процедур банкрутства ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» змінювався склад кредиторів та структура кредиторської заборгованості боржника, так, серед іншого:

- ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.08.2012 у справі №33/29 замінено кредитора - ПАТ «Кредобанк» правонаступником - ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»;

- ухвалою від 15.09.2016 замінено кредитора ПАТ «Львівський завод Автонавантажувач» правонаступником ТзОВ «Укр-Полімер»;

- ухвалою від 06.04.2017 замінено кредитора у справі - Управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області правонаступником - Городоцьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Львівської області; ухвалою від 09.07.2019 замінено кредитора Городоцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області на правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області;

- ухвалою від 06.02.2018 замінено кредитора ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Абданк» (код ЄДРПОУ 39407571) з вимогами до боржника на суму 487 795,29 грн., а також визнано вимоги ТзОВ «Юридична компанія «Абданк» до ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» на суму 1 456 980,27 грн., як вимоги, що забезпечені заставою майна за договором застави від 19.09.2007, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лойком О. І. та зареєстрованим в реєстрі за №3658.

Також ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.02.2018 ліквідатором ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» призначено арбітражного керуючого Папуру Ярослава Маркіяновича.

16.01.2021 арбітражний керуючий Папура Я.М. направив умови продажу майна членам комітету кредиторів та повідомив, що засідання комітету кредиторів відбудеться 10.02.2021 о 11 год. 00 хв. за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 з порядком денним: 1. Звіт ліквідатора, 2. Погодження умов продажу, 3. Інші питання, що стосуються ліквідаційної процедури.

До складу комітету кредиторів у справі №33/29, обраного рішенням загальних зборів кредиторів від 04.08.2016, входять: УПФ України у Львівській області (592 голоси); ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» (2455 голосів); ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ» (1662 голоси); ТзОВ «Укр-Полімер» (555 голосів) та ТзОВ «Юридична компанія «Абданк» (забезпечений кредитор) (1863 голоси), загальна кількість голосів - 7127.

Суд першої інстанції встановив, що 10.02.2021 відбулось засідання комітету кредиторів ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач», оформлене протоколом №7, на якому комітет кредиторів вирішив погодити наступні умови продажу майна на аукціоні:

- Лот №1, до складу якого включено 44 одиниці обладнання, що не є предметом забезпечення;

- Лот №2, до складу якого включено 42 одиниці обладнання, що не є предметом забезпечення;

- аукціон провести в порядку та на умовах, встановлених Порядком організації та проведення аукціонів з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність), затвердженого Постановою КМУ № 865 від 02.10.2019 р., та Регламентом роботи ЕТС Prozorro.Продажі щодо організації та проведення аукціонів з продажу майна боржників у справах про банкрутство, затвердженого Наказом ДП «Прозорро.Продажі» № 39 від 18.10.2019;

- початкова ціна Лоту №1 - 4500000,00 грн, без ПДВ;

- початкова ціна Лоту №2 - 4500000,00 грн, без ПДВ;

- аукціон проводиться без можливості зниження початкової ціни;

- крок аукціону встановити в розмірі 1% від початкової ціни;

- додаткова вимога для переможця аукціону демонтаж та вивіз обладнання протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі майна;

- у разі закінчення аукціону без визначення переможця, встановити відповідно до п.2 ст.79 та п.2 ст.80 КУзПБ такі умови продажу майна на повторному аукціоні: початкова ціна Лоту №1 складає 3600000,00 грн, без ПДВ, початкова ціна Лоту №2 - 3600000,00 грн, без ПДВ, аукціон проводиться без можливості зниження початкової ціни, крок аукціону - в розмірі 1% від початкової ціни, додаткова вимога для переможця аукціону - демонтаж та вивіз обладнання протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі майна;

- у разі закінчення повторного аукціону без визначення переможця, встановити відповідно до п.4 ст.79 та п.2 ст. 80 КУзПБ такі умови продажу майна на другому повторному аукціоні: початкова ціна Лоту №1 2700000,00 грн., без ПДВ, початкова ціна Лоту №2 - 2700000,00 грн., без ПДВ, аукціон проводиться з можливістю зниження початкової ціни на тому ж аукціоні: Лот№1 до 27000,00 грн. без ПДВ, Лот №2 до 27000,00 грн. без ПДВ, крок аукціону встановити в розмірі 1% від початкової ціни, додаткова вимога для переможця аукціону: демонтаж та вивіз обладнання протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі майна.

У роботі комітету кредиторів ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» брали участь ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» в особі ліквідатора Козія В.Ю. (2455 голосів), ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ» в особі Карпенко А.А. (1662 голоси), ТзОВ «Юридична компанія «Абданк» в особі Первицького О.В. (1863 голоси) та ТзОВ «Укр-Полімер» в особі Гаврилюка О.Р. (555 голосів).

Відповідно до протоколу проведення електронного аукціону № UA-PS-2021-03-29-000059-1, 09.04.2021 відбувся другий повторний аукціон з продажу майна боржника - ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» ЛОТ №2 разом 42 одиниці обладнання. Майно не перебуває в заставі, обтяження відсутні. Переможцем електронного аукціону визначено ФОП Гаврилюка Олександра Романовича. Ціна реалізації майна склала 216000,00 грн. (початкова ціна лоту становила 2700000,00 грн.).

16.04.2021 між ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Папури Я. М. (продавець) та ФОП Гаврилюк О.Р. (покупець) укладено договір купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні; підписано акт приймання-передачі обладнання, відповідно до умов якого продавець передав, а покупець прийняв майно: ЛОТ №2, яке було придбане покупцем на аукціоні відповідно до протоколу проведення електронного аукціону №UA-PS-2021-03-29-000059-1, який сформовано 09.04.2021 (42 одиниці обладнання).

Відповідно до протоколу проведення електронного аукціону № UA-PS-2021-03-31-000102-1, 12.04.2021 відбувся другий повторний аукціон з продажу майна боржника - ТОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» ЛОТ № 1 разом 44 одиниці. Майно не перебуває в заставі, обтяження відсутні. Переможцем електронного аукціону визначено ТОВ «Агротренд ЛТД». Ціна реалізації майна склала 54000,00 грн. (початкова ціна лоту становила 2700000,00 грн.).

19.04.2021 між ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Папури Я.М. (продавець) та ТзОВ «Агротренд ЛТД» (покупець) укладено договір купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні та підписано акт приймання-передачі майна, відповідно до умов якого продавець передав, а покупець прийняв майно: ЛОТ №1, яке було придбане покупцем на аукціоні відповідно до протоколу проведення електронного аукціону №UA-PS-2021-03-31-000102-1, який сформовано 12.04.2021 (44 одиниці).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства в редакції, чинній станом на дату звернення позивача до суду, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У справі, що розглядається, кредитор звернувся до господарського суду в межах справи про банкрутство з позовом про визнання незаконними дій ліквідатора з підготовки до продажу майна банкрута, визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна, визнання недійсними правочинів, вчинених за результатами проведеного аукціону та застосування наслідків недійсності правочинів (повернення сторін у початковий стан).

Відповідно до ст.73 КУзПБ (в редакції станом на 10.02.2021) правочин щодо продажу майна, вчинений на аукціоні, проведеному з порушенням встановленого порядку його підготовки або проведення, що перешкодило або могло перешкодити продажу майна за найвищою ціною, може бути визнаний недійсним господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою боржника, арбітражного керуючого, кредитора або особи, інтереси якої були при цьому порушені.

Отже, кредитор боржника є особою, право звернення якої з позовом про визнання недійсними результатів аукціону та укладеного за його наслідком договору, прямо передбачене нормою ст.73 КУзПБ, чим спростовуються доводи апелянта про відсутність у позивача права звернення з позовом, що розглядається.

Зокрема, мотивуючи доводи про неналежність кредитора як позивача апелянт вказує, що наслідком задоволення заявлених позовних вимог кредитора є витребування майна на користь боржника.

Колегія суддів погоджується з аргументами позивача та третьої особи в тому, що апелянт помилково ототожнює поняття витребування майна на користь власника та повернення майна власнику за наслідком визнання правочину недійсним (повернення сторін у початковий стан).

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №910/2592/19 щодо ефективності такого способу захисту порушеного права як визнання недійними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника із застосуванням наслідків недійсності правочину у випадку перебування майна боржника за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство у власності боржника чи переможця аукціону (п.137-149, п.162-190 постанови) зазначено таке.

У разі конкуренції речово-правових (віндикаційного, негаторного) та зобов`язально-правових (договірного) способів захисту перевагу має саме зобов`язально-правовий.

Віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності, а його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. Натомість, реституція це спеціальна форма відновлення становища, що існувало до порушення, сутність якої полягає в поверненні сторін правовідношення у стан, який передував вчиненню певної протиправної дії.

Реституція як правовий наслідок недійсності правочину та спосіб захисту суб`єктивного цивільного права (ч.1 ст.216 ЦК України) застосовується лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним.

Якщо власник передав майно за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину має пред`являтися в разі, якщо майно залишається в набувача за таким правочином. Тобто якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним чи застосування наслідків його недійсності, якщо він є нікчемним.

Тож якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.12 2022 у справі №914/2350/18(914/608/20).

У провадженні у справі про банкрутство не може застосовуватися речово-правовий спосіб захисту для повернення майна боржника, відчуженого на аукціоні, яке перебуває за результатом проведеного аукціону у власності боржника чи переможця аукціону, а предметом спору є саме правочин за участю власника і першого покупця (набувача).

Якщо за результатами аукціону з переможцем укладено договір купівлі-продажу то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред`явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону й укладеного з переможцем аукціону договору купівлі-продажу майна боржника та застосування реституції (у випадку повернення майна, що перебуває у власності переможця аукціону).

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, ? відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Тлумачення змісту частини першої статті 216 ЦК України свідчить, що недійсний правочин не створює для сторін тих прав і обов`язків, які він мав створювати, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю.

Такими наслідками є відновлення становища сторін, яке існувало до порушення (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином та відшкодування збитків, якщо їх завдано.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнання судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами.

Тобто, при недійсності правочину взаємне повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.

Провадження у справі про банкрутство як самостійний вид судового провадження, що характеризується специфічністю цілей та завдань, які переслідує таке провадження, одним із своїх завдань визначає, зокрема, задоволення вимог не окремо визначеного кредитора, а сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. При цьому, обов`язковим є справедливе задоволення усієї сукупності вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому законом. Тому провадження у справах про банкрутство об`єктивно формується на засадах конкурсу.

Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

Головним завданням конкурсного процесу є забезпечення виключно колективної форми задоволення вимог усієї сукупності кредиторів за рахунок рівномірного розподілу поміж ними майна (конкурсної маси) боржника в порядку черговості та унеможливлення індивідуального задоволення вимог окремого визначеного кредитора поза межами конкурсної процедури. На виконання цього завдання направлені всі механізми процедури банкрутства.

Одним із проявів цих механізмів є звернення кредитора, який позбавлений можливості задовольнити наявні в нього грошові вимоги до боржника інакше, як в межах провадження у справі про банкрутство, до суду із позовом з вимогами про визнання недійсними результатів аукціону та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу майна боржника.

Такий позов кредитора фактично направлений на наповнення ліквідаційної маси боржника, а інтерес кредитора як особи, яка оскаржує результати аукціону, полягає у відчуженні повернутого в ліквідаційну масу майна боржника за максимально високою ціною та задоволенні за рахунок цього майна наявних грошових вимог до боржника.

У разі пред`явлення вимог про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника правовим наслідком їх задоволення судом є повернення відчуженого з порушенням вимог законодавства майна до ліквідаційної маси боржника, навіть у випадку заявлення такої вимоги позивачем, який не є стороною договору.

Водночас, задоволення судом вимоги про повернення відчуженого на аукціоні майна до ліквідаційної маси боржника передбачає також стягнення з боржника на користь переможця аукціону одержаних за правочином коштів. Таке стягнення не є задоволенням окремої позовної вимоги, а є необхідним наслідком визнання недійсним правочину та задоволення вимоги про застосування реституції, хоч і сформульованої позивачем в усіченому вигляді, який охоплює тільки ту частину, яка стосується повернення відчуженого боржником майна. Протилежне застосування статті 216 ЦК України порушуватиме засади пропорційності та покладатиме на відповідача (покупця, переможця аукціону) непропорційний тягар у вигляді позбавлення його майна без повернення / відшкодування всього, що інша сторона одержала на виконання недійсного правочину.

Враховуючи наведене, тлумачення статті 216 ЦК України дозволяє стверджувати, що позивач особа, якій належить право на оскарження результатів аукціону у справі про банкрутство, заявляючи за наслідком визнання недійсними результатів оспорюваного аукціону та договору купівлі-продажу вимогу про повернення боржнику переданого за недійсним правочином майна або відшкодування вартості майна, фактично заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію навіть у тому випадку, коли буквально позивач вимагає лише повернення йому майна, відчуженого за недійсним правочином, оминаючи мовчанням питання повернення відповідачу отриманого за таким правочином самим позивачем. У цьому випадку переможець аукціону є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування його вартості.

Відтак Велика Палата Верховного Суду зробила такий висновок щодо способу захисту прав учасників справи про банкрутство: якщо за результатами аукціону з переможцем укладено договір купівлі-продажу то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред`явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону й укладеного з переможцем аукціону договору купівлі-продажу майна боржника та застосування реституції (у випадку повернення майна, що перебуває у власності переможця аукціону).

Вказаний правовий висновок підлягає застосуванню до спірних правовідносин та спростовує доводи апелянта про те, що кредитор не вправі звернутись до суду з позовною вимогою, задоволення якої матиме наслідком повернення майна боржнику, від імені якого в ліквідаційній процедурі діє виключно ліквідатор.

Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що суд в порушення норм процесуального права задовольнив клопотання позивача про залучення до участі у справі співвідповідачів, заявлене на новому розгляді справи.

Відповідно до ч.1 ст.48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Разом з тим, після направлення справи судом касаційної інстанції на новий розгляд, такий розгляд розпочинається з підготовчого засідання. Залучення співвідповідачів у підготовчому засіданні під час нового розгляду справи не суперечить нормам Господарського процесуального кодексу України. При цьому, відповідне клопотання позивача про залучення співвідповідачів не спрямоване на зміну предмета чи підстав позову, як помилково зазначає апелянт.

За усталеною практикою Верховного Суду при вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення: чи мало місце порушення вимог законодавства при його проведенні; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону (постанови Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 911/494/17, від 25.04.2018 у справі № 910/16955/17, від 11.06.2019 у справі № 920/1316/14, від 26.09.2019 у справі у справі № 11/19).

Як прослідковується з історії розгляду справи, боржник (відповідач-1) перебуває в процедурі банкрутства з 2010 року (в ліквідаційній процедурі з 2012 року) і провадження у справі №33/29 було врегульоване Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в різних редакціях до 21.10.2019 дня введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства.

У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу. Реалізація майна боржника здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу, крім майна боржника, оголошення про продаж якого опубліковане до дня введення в дію цього Кодексу. У разі непродажу такого майна його подальша реалізація здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

Отже, з 21.10.2019 ліквідаційна процедура ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» здійснюється у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до абз.5 ч.6 ст.48 КУзПБ під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до норм Кодексу утворення комітету кредиторів врегульоване такими нормами:

- на час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають комітет кредиторів у складі не більше ніж сім осіб (ч.6 ст.48 КУзПБ);

- вибори комітету кредиторів проводяться відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на зборах кредиторів, визначених відповідно до частини четвертої цієї статті (ч.6 ст.48 КУзПБ);

- конкурсні кредитори мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання господарського суду та кратну одній тисячі гривень; під час визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу не враховуються суми неустойки (штрафу, пені), інші фінансові санкції, моральна шкода, судовий збір у справі про банкрутство, заявлені або сплачені кредиторами в провадженні у справі про банкрутство (ч.4 ст.48 КУзПБ);

- кредитор, який має 25 і більше відсотків голосів, автоматично включається до складу комітету кредиторів (ч.6 ст.48 КУзПБ);

- якщо загальна кількість кредиторів не перевищує сім осіб, усі кредитори автоматично включаються до складу комітету кредиторів (ч.6 ст.48 КУзПБ);

- у роботі комітету мають право брати участь з правом дорадчого голосу арбітражний керуючий, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, забезпечений кредитор, у разі необхідності представник органу, уповноваженого управляти державним майном, і представник органу місцевого самоврядування (абз.9 ч.8 ст.48 КУзПБ);

- рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість голосів кредиторів, присутніх на зборах (комітеті) кредиторів (ч.7 ст.48 КУзПБ).

Верховний Суд у постанові від 24.05.2023 у цій справі вказав на необхідність встановлення обставин відповідності складу комітету кредиторів ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач», який обрано рішенням загальних зборів кредиторів від 04.08.2016, положенням ч.6 ст.48 КУзПБ (редакція, яка була чинна станом на 10.02.2021), оскільки це має визначальне значення для вирішення питання щодо того чи були незаконними дії ліквідатора ТОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» арбітражного керуючого Папури Я.М. з підготовки до продажу майна ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» (Лот №1 та Лот №2), що своєю чергою має значення для визнання недійсним, у порядку ст.73 КУзПБ, правочину щодо продажу майна, який вчинений на аукціоні, проведеному з порушенням встановленого порядку його підготовки або проведення.

Відповідно до ч.1 ст.316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Суд першої інстанції в оскарженому рішенні врахував вимогу ч.1 ст.316 ГПК України та належним чином встановив обставини відповідності складу комітету кредиторів ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач», який обрано рішенням загальних зборів кредиторів від 04.08.2016, положенням ч.6 ст.48 КУзПБ (в редакції станом на 10.02.2021), відтак безпідставними є аргументи відповідача-2 про невиконання судом обов`язкової вказівки суду касаційної інстанції у цій справі щодо встановлення легітимності забезпеченого кредитора - ТзОВ «Юридична компанія «Абданк» як члена комітету кредиторів.

Як було встановлено, комітет кредиторів ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» обрано рішенням загальних зборів кредиторів від 04.08.2016 і до його складу входять: УПФ України у Яворівському районі (592 голосів); ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» (2455 голосів); ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ» (1662 голосів); ТзОВ «Укр-Полімер» (555 голосів) та ТзОВ «Юридична компанія «Абданк» - забезпечений кредитор (1863 голоси).

Не зважаючи на те, що відповідно до абз.9 ч.8 ст.48 КУзПБ забезпечений кредитор може брати участь у роботі комітету лише з правом дорадчого голосу, після набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства, комітет кредиторів у справі №33/29 не було переобрано та не утворено у відповідності до вимог ч.6 ст.48 КУзПБ.

Комітет кредиторів ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» рішенням від 10.02.2021, оформленим протоколом №7, погодив умови та порядок продажу активів ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» за сформованими лотами №1 і №2.

При цьому, за таке рішення проголосувала більшість голосів кредиторів (4 873 голоси), а саме: ТОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» (2455 голоси); «Укр-Полімер» (555 голоси) та ТзОВ «Юридична компанія «Абданк» (1863 голоси). Проти проголосував кредитор ПрАТ «ВНК «Розточчя СТ» (1662 голоси).

Разом з цим, ТзОВ «Юридична компанія «Абданк» є забезпеченим кредитором боржника і в силу приписів ч.8 ст.48 КУзПБ має право брати участь у роботі комітету кредиторів з правом дорадчого голосу.

Таким чином, засідання комітету кредиторів ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» від 10.02.2021 є неповноважним, оскільки на такому засіданні голосував кредитор (ТзОВ «Юридична компанія «Абданк»).

Безпідставними є доводи апелянта про те, що суд не надав оцінку результатам голосування, а саме впливу голосів ТзОВ «Юридична компанія «Абданк» на прийняте рішення, адже комітет кредиторів станом на дату прийняття рішення не був утворений відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, а отже не був повноважним.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до ч.11 ст.48 КУзПБ засідання комітету кредиторів скликається та проводиться за правилами, визначеними для зборів кредиторів, а у відповідності до ч.1, ч.3 ст.48 КУзПБ скликає та організовує проведення зборів кредиторів арбітражний керуючий, тому безпідставними є доводи відповідача-2, викладені у поясненнях, про те, що ліквідатор не проводить засідання комітету кредиторів, а лише бере участь в його роботі з правом дорадчого голосу.

Апеляційний суд не надає оцінку доводам відповідача-2 щодо неналежної поведінки кредитора (позивача) та нового ліквідатора боржника, яка на його переконання, полягає у щомісячному звітуванні ліквідатора нелегітимному комітету кредиторів та прийнятті нелегітимним кредитором таких звітів до моменту переобрання комітету кредиторів, оскільки ці обставини не є предметом дослідження у цьому спорі.

Також доводи апелянта про те, що 07.10.2019, до набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства, цей же склад комітету кредиторів погодив умови продажу цього ж майна на аналогічних умовах, однак, аукціон у 2019 році не відбувся, не стосуються спору, предметом якого є порушення під час підготовки до проведення аукціону у квітні 2021 року.

Відповідно до ч.1 ст.63 КУзПБ після проведення інвентаризації та отримання згоди на продаж майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута на аукціоні. Початковою вартістю продажу майна банкрута є його вартість, визначена ліквідатором.

Згідно із ч. ч. 1, 4 ст.75 КУзПБ арбітражний керуючий визначає умови продажу за погодженням з комітетом кредиторів та забезпеченим кредитором (щодо майна, яке є предметом забезпечення). Арбітражний керуючий зобов`язаний направити умови продажу членам комітету кредиторів та протягом 20 днів з дня, коли вони одержали чи мали одержати умови продажу, скликати комітет кредиторів. Якщо майно є предметом забезпечення, арбітражний керуючий зобов`язаний направити умови продажу забезпеченому кредитору.

Відтак до здійснення продажу майна банкрута, що не є предметом забезпечення, ліквідатор повинен отримати погодження комітетом кредиторів умов продажу такого майна.

Згідно з п.5 ч.8 ст.48 КУзПБ, до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про надання згоди на продаж майна боржника (крім майна, що є предметом забезпечення) та погодження умов продажу майна боржника (крім майна, що є предметом забезпечення) у процедурі санації відповідно до плану санації або у процедурі ліквідації банкрута.

Враховуючи те, що комітет кредиторів ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» станом на дату проведення засідання 10.02.2021 був неповноважним і, відповідно, рішення комітету кредиторів, прийняті 10.02.2021 (у т.ч. щодо погодження умов продажу майна ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач») не створюють жодних правових наслідків, ліквідатор до здійснення продажу майна ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» (Лот № 1 та Лот №2) не отримав погодження повноважного комітету кредиторів умов продажу такого майна.

Таким чином, ліквідатор (відповідач-2) порушив встановлений порядок для підготовки проведення аукціону.

Порушення встановленого порядку підготовки проведення аукціону з продажу майна банкрута перешкодило продажу майна за найвищою ціною, оскільки майно - Лот №1 (44 одиниці) та Лот №2 (42 одиниці обладнання) продано за значно нижчою ціною, ніж початкова ціна лотів на аукціоні, а саме: Лот №1 продано за ціною 54000,00 грн. (початкова ціна лоту становила 2700000,00 грн.), Лот №2 продано за ціною 216000,00 грн. (початкова ціна лоту становила 2700000,00 грн.).

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта та відповідача-2 про відсутність впливу встановленого порушення на продаж майна за найвищою ціною, адже участь забезпеченого кредитора у погодженні умов продажу майна банкрута, яке не є заставним, і врахування його позиції під час підрахунку голосів створює перешкоди у прийнятті спільного компромісного рішення конкурсних кредиторів, які розраховують на погашення своїх вимог за рахунок продажу майна на умовах, які є найбільш сприятливими для залучення якомога ширшого кола потенційних покупців.

Відповідач-2 звернув увагу, що до моменту проведення оскаржуваних торгів, з метою забезпечення позову, скаржник подавав заяву про забезпечення позову шляхом заборони ліквідатору виставляти на аукціон активи боржника, яка була розглянута судом з урахуванням Прикінцевих положень Кодексу України з процедур банкрутства та не була задоволена.

З матеріалів справи вбачається, що разом з позовом кредитор звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ліквідатору оголошувати аукціон та здійснювати дії з продажу майна лот №1 і лоту №2 до завершення розгляду спору. Однак, ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.02.2021 вказану заяву повернуто позивачу у зв`язку з недодержанням вимог ст.139 ГПК України.

Відтак безпідставними є доводи відповідача-2 про те, що відмова суду у забезпеченні позову підтверджує погодження умов продажу майна судом та законність дій ліквідатора. В будь-якому випадку, під час розгляду заяв про забезпечення позову суд не розглядає спору по суті, а лише встановлює існування чи відсутність фактів, що свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання рішення в майбутньому.

Відповідно до ст.650 Цивільного кодексу України встановлено, що особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору купівлі-продажу, що укладається на організованих ринках капіталу та організованих товарних ринках, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і договорів купівлі-продажу фінансових інструментів, укладених поза організованим ринком, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (ч.4 ст.656 ЦК України).

Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (ст. ст. 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури та порядку підготовки до проведення торгів.

Враховуючи, що оспорювані аукціони були проведені з істотним порушенням вимог Кодексу України з процедур банкрутства щодо порядку підготовки проведення аукціону з продажу майна банкрута, що перешкодило продажу майна за найвищою ціною, а отже і до порушення прав позивача, як кредитора ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач», колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що результати таких аукціонів підлягають визнанню недійсними та, відповідно, слід визнати недійсними правочини, укладені за результатами таких аукціонів.

Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відтак майно, яке було предметом договорів купівлі-продажу за результатами аукціонів та передане покупцям за актами приймання-передачі, підлягає поверненню ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач», а кошти, сплачені покупцями за придбання такого майна, підлягають поверненню покупцям.

Також колегія суддів відхиляє доводи відповідача-2 Папури Я.М. про те, що суд не розглянув пункт 2 його клопотання від 16.10.2023. Так, у заявленому 16.10.2023 клопотанні (вх.№4111/23) ОСОБА_1 просив залучити в якості відповідача у справі комітет кредиторів (п.1 прохальної частини) та зобов`язати новообраний комітет кредиторів провести засідання комітету кредиторів з питанням порядку денного щодо дій попередньообраного комітету кредиторів в частині погодження умов продажу майна та щодо впливу цих дій на результати оскаржуваного аукціону та необхідності його скасування (п.2 прохальної частини). Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.12.2023 відмовлено у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Папури Я.М. з огляду на те, що залучити до участі у справі співвідповідача суд може лише за клопотанням позивача. Слід зазначити, що пункт 2 прохальної частини клопотання відповідача-2 є похідним від клопотання про залучення до участі у справі комітету кредиторів, адже спрямоване на отримання письмової позиції представницького органу кредиторів боржника щодо обставин спору.

Щодо зауваження відповідача-2 про те, що в описовій частині оскарженого рішення суд першої інстанції зазначив, що 25.07.2023 від арбітражного керуючого Папури Я.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, якого відповідач-2 не подавав, слід зазначити, що в матеріалах справи міститься клопотання арбітражного керуючого Кобельника О.С. від 25.07.2023 про відкладення розгляду справи, тобто очевидною є технічна описка у рішенні, яка жодним чином не впливає на мотивувальну частину рішення чи правильність вирішення спору по суті.

Відтак доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини, апелянт не довів порушення застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи учасників справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Фізичної особи підприємця Гаврилюка Олександра Романовича від 08.04.2024 (вх. №01-05/1046/24 від 10.04.2024) відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 06.03.2024 у справі №33/29 (914/399/21) залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 03.06.2024.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддяГалушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.

СудЗахідний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення22.05.2024
Оприлюднено05.06.2024
Номер документу119482275
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань

Судовий реєстр по справі —33/29

Ухвала від 05.12.2024

Господарське

Господарський суд Львівської області

Цікало А.І.

Ухвала від 28.11.2024

Господарське

Господарський суд Львівської області

Цікало А.І.

Ухвала від 29.10.2024

Господарське

Господарський суд Львівської області

Цікало А.І.

Ухвала від 26.09.2024

Господарське

Господарський суд Львівської області

Цікало А.І.

Ухвала від 27.08.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Васьковський О.В.

Ухвала від 20.08.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Васьковський О.В.

Ухвала від 18.07.2024

Господарське

Господарський суд Львівської області

Цікало А.І.

Ухвала від 11.07.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Васьковський О.В.

Постанова від 27.06.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Картере В.І.

Ухвала від 13.06.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Картере В.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні