Постанова

від 29.05.2024 по справі 903/614/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року Справа № 903/614/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 11.01.2024 у справі №903/614/23 (суддя Слободян О.Г., повний текст рішення складено 19.01.2024)

за позовом Заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Горохівської міської ради

до Фермерського господарства "Еко-Цвіт"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Волинській області

про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки

за участю представників сторін:

прокурор - Ковальчук І.Л.;

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

третьої особи ( ОСОБА_1 ) - Овчарук А.О.;

третьої особи (ГУ Держгеокадастру) - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Луцької окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Горохівської міської ради (далі - позивач, Міська рада) звернувся до Господарського суду Волинської області із позовом до Фермерського господарства "Еко-Цвіт" (далі - відповідач, ФГ "Еко-Цвіт"), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі - ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру), в якому просить суд:

- розірвати договір оренди землі від 12.09.2013, укладений між Відділом Держземагентства у Горохівському районі Волинської області та ОСОБА_1 та додаткову угоду до вказаного договору № 162/57-20-ДО, укладену 18.11.2020 між ГУ Держгеокадастру у Волинській області та ОСОБА_1 , предметом яких є земельна ділянка площею 30,9323 га сільськогосподарського призначення (у тому числі пасовища 30,9323 га) з кадастровим номером 0720885000:00:001:0007;

- зобов`язати ФГ "Еко-Цвіт" повернути територіальній громаді в особі Горохівської міської ради земельну ділянку площею 30,9323 га сільськогосподарського призначення (у тому числі пасовища 30,9323 га) з кадастровим номером 0720885000:00:001:0007, яка знаходиться на території Горохівської міської ради та перебуває у її комунальній власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем істотно порушено умови договору щодо обов`язку орендаря використовувати земельну ділянку у межах встановленого договором оренди виду використання; спірна земельна ділянка не могла використовуватися відповідачем для вирощування сільськогосподарських культур, оскільки земельну ділянку відповідач був зобов`язаний використовувати виключно в межах, визначених договором оренди землі, а саме як пасовища.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 11.01.2024 позов задоволено.

Розірвано договір оренди землі від 12.09.2013, укладений між Відділом Держземагентства у Горохівському районі Волинської області та ОСОБА_1 , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.12.2013, номер запису 3842950, та додаткову угоду до вказаного договору № 162/57-20-ДО, укладену 18.11.2020 між ГУ Держгеокадастру у Волинській області та ОСОБА_1 , що зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.12.2020, предметом яких є земельна ділянка площею 30,9323 га сільськогосподарського призначення (у тому числі пасовища 30,9323 га) з кадастровим номером 0720885000:00:001:0007.

Зобов`язано ФГ "Еко-Цвіт" повернути територіальній громаді в особі Горохівської міської ради земельну ділянку площею 30,9323 га сільськогосподарського призначення (у тому числі пасовища 30,9323 га) з кадастровим номером 0720885000:00:001:0007, яка перебуває у комунальній власності Горохівської міської ради. Здійснено розподіл судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції зазначив наступне:

- відповідно до договору оренди землі відповідачу надано в користування спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка відноситься до пасовищ, з метою ведення фермерського господарства без зміни виду використання такої спірної земельної ділянки. В той же час, орендована відповідачем земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 30,9323 га з призначенням використання - пасовище, використовувалася як рілля;

- за приписами ч. 5 ст. 20, ст. 34 ЗК України земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби можуть використовуватися лише у межах встановленого виду використання, тому передана в оренду спірна земельна ділянка не могла використовуватися відповідачем для вирощування сільськогосподарських культур, оскільки земельну ділянку остання зобов`язана була використовувати виключно в межах, визначених договором оренди землі, законом та документацією із землеустрою, а саме як пасовище;

- відповідачем порушено істотні умови п. 17 договору, а саме: 30,9323 га із земель пасовищ, що перебувають в його оренді, використовувалися всупереч умовам договору оренди та чинного законодавства - як рілля, у зв`язку з чим, даний договір підлягає розірванню;

- відповідачем в порушення вимог ст. 96 ЗК України, абз. 10 ст. 35 та ст. 37 Закону України "Про охорону земель" та п. 2 укладеного договору оренди допускаються зазначені порушення неодноразово та впродовж тривалого часу.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 11.01.2024 у справі № 903/614/23, в якій третя особа просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити в позові.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- матеріалами справи не доведено належними та допустимими доказами, що земельна ділянка з кадастровим номером 0720885000:00:001:007 площею 30,9323 га є розореною та засіяною сільськогосподарськими культурами, що б свідчило про нецільове використання земельної ділянки;

- суд першої інстанції неправомірно прийняв до уваги докази, які були надані ГУ Держгеокадастру разом із письмовими поясненнями, оскільки всупереч імперативним нормам ч. 7 ст. 42, ч. 9 ст. 80 ГПК України, ГУ Держгеокадастру не направило копії долучених до письмових пояснень доказів у електронний кабінет адвоката Овчарука А.О. або у паперовій формі листом з описом вкладення на адресу ОСОБА_2 ;

- договір оренди землі від 12.09.2013 та протокол огляду земельної ділянки, що були долучені до позову, не можуть братись судом до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів їх надсилання на адресу відповідача та третьої особи;

- докази, які подавались разом із позовною заявою та із письмовими поясненнями ГУ Держгеокадастру у Волинській області не є допустимими, оскільки перевірка стану земельної ділянки можлива лише шляхом вирішення питань, які потребують спеціальних знань в області екології та ґрунтознавства.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024 визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Петухов М.Г.

Листом від 12.02.2024 витребувано матеріали справи з Господарського суду Волинської області.

19.02.2024 до суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 11.01.2024 у справі № 903/614/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 29.05.2024 о 16:00 год.

Горохівська міська рада надіслала до суду клопотання про розгляд справи без участі представника.

ГУ Держгеокадастру у Волинській області надіслало до суду письмові пояснення, в яких зазначає, що орендарем порушувалися умови договору оренди землі в частині використання об`єкта оренди за цільовим призначенням, як пасовище, у зв`язку з чим договір підлягає розірванню. ГУ Держгеокадастру просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Також третя особа просить розглядати справи без участі її представника.

Волинська обласна прокуратура надіслала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Прокурор зазначає наступне:

- зважаючи на те, що представництво ОСОБА_1 здійснюється адвокатом Овчаруком А.О., який відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), останній мав достатньо часу - з 07.12.2023 (дата надіслання пояснення ГУ Держгеокадастру) до 11.01.2024 (дата прийняття рішення судом), для ознайомлення з поданими документами та надання відповідних заперечень. Більше того, після подання зазначених пояснень судом проведено ще три судових засідання 12.12.2023, 20.12.2023 та 11.01.2024. Таким чином, судом досліджено подані ГУ Держгеокадастру у Волинській області докази із додержанням норм ГПК України;

- твердження третьої особи щодо порушення судом першої інстанції ч. 9 ст. 80 ГПК України при дослідженні доказів, долучених прокурором до відповіді на відзив, не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи наявний один протокол огляду земельної ділянки від 26.05.2023, який направлявся на адресу ОСОБА_1 одночасно із позовною заявою, представник скаржниці ознайомився з оригіналом зазначеного протоколу в судовому засіданні;

- щодо зазначення в додатках до відповіді на відзив про долучення договору оренди землі від 12.09.2023, а не від 12.09.2013 прокурором повідомлено представника скаржника у суді першої інстанції про допущену описку. Водночас, доказів надсилання прокурором інших документів, окрім тих, що містяться в матеріалах справи ОСОБА_1 не надає;

- доводи апелянта щодо відсутності доказів проведення перевірки та огляду за місцем розташування спірної земельної ділянки є безпідставними, адже перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо спірної земельної ділянки, за результатами яких складено акти від 27.07.2020 та від 01.07.2021, проводились державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель ГУ Держгеокадастру у Волинській області. В актах перевірки містяться план схема земельної ділянки та вказується кадастровий номер земельної ділянки щодо якої проводиться перевірка. Натомість результати проведення зазначених перевірок не оскаржувались ОСОБА_1 , останньою сплачено штрафні санкції, що свідчить про визнання факту проведення перевірки за місцем розташування земельної ділянки;

- кадастровий номер земельної ділянки вказує на її місце розташування, для встановлення якого немає необхідності застосовувати певні технічні засоби, адже інформація щодо її розташування є загальнодоступною та міститься як на геопорталах Державного земельного кадастру (Публічна кадастрова карта, яка до 24.02.2022, тобто на час проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства, була загальнодоступною) так і на загальновідомих картографічних ресурсах, таких як https://kadastr.live;

- зважаючи на те, що прокурором надано докази на підтвердження систематичного порушення орендарем вимог земельного законодавства та договору оренди землі з 2020 по 2023 роки, строк звернення до суду з даним позовом не пропущено.

В судовому засіданні 29.05.2024 представник ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити, скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Прокурор в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися; подали суду клопотання про розгляд справи без участі їх представників.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, заслухавши в судовому засіданні представника третьої особи та прокурора, зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 12.09.2013 між Відділом Держземагенства у Горохівському районі (орендодавець) та ОСОБА_3 (орендар), укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Вільхівської сільської ради (п. 1 договору).

Згідно п. 2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 30,9323 га, у тому числі 30,9323 га пасовища.

Земельна ділянка передається в оренду для створення та ведення фермерського господарства (п. 15 договору).

Відповідно до п. 16 договору, цільове призначення земельної ділянки - сільськогосподарське призначення.

Договір укладено на строк 7 років (п. 8 договору).

Право оренди земельної ділянки за ОСОБА_3 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі вищевказаного договору 13.12.2013, номер запису 3842950.

30.01.2014 ОСОБА_3 було засновано ФГ "Еко-Цвіт".

Відповідно до наказу від 27.07.2020 № 572-ДК "Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності" державному інспектору у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель ОСОБА_4 у термін з 27.07.2020 по 07.08.2020 було доручено здійснити державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки під час використання земельних ділянок загальною площею 30,9323 га за кадастровим номером 0720885000:00:001:0007, яка розташована та території Вільхівської сільської ради Горохівського району Волинської області.

27.07.2020 державним інспектором складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 573-ДК/373/АП/09/01-20 щодо об`єкта - земельної ділянки, яким встановлено, що земельна ділянка площею 30,9323 га кадастровий номер 0720885000:00:001:0007, яка розташована за межами населеного пункту с. Вільхівка на території Вільхівської сільської ради Горохівського району Волинської області є державної форми власності, землями сільськогосподарського призначення, обробляється, а саме розорана та є залишки сільськогосподарської культури.

За результатами перевірки проведеної державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Волинській області Бущак Т.Ю. стосовно гр. ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення від 03.08.2020 № 572-ДК/0089/ПТ/07/01-20, з яким громадянка остання погодилася, зауважень не мала, про що свідчить її підпис.

03.08.2020 розглянуто протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно гр. ОСОБА_3 та винесено постанову від 03.08.2020 № 572-ДК/0085/По/08/01-20 про накладення адміністративного стягнення на підставі ст. 55 КУпАП та накладено на ОСОБА_3 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Згідно квитанції від 12.08.2020 ОСОБА_3 було оплачено штраф.

Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель ОСОБА_4 керуючись ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" стосовно гр. ОСОБА_3 винесено припис від 03.08.2020 № 572-ДК0085/ПО/08/01-20, яким зобов`язано в тридцятиденний термін вжити заходів щодо усунення виявленого правопорушення земельного законодавства, який ОСОБА_3 особисто отримано цього ж числа, про що свідчить її підпис на приписі. Також, зобов`язано гр. ОСОБА_3 повідомити про виконання вимог припису у строк не пізніше 03.09.2020.

У наказі ГУ Держгеокадастру у Волинській області № 3-6935/15-20-СГ від 20.10.2020 зазначено, що ОСОБА_3 змінено прізвище на Омарова на підставі свідоцтва про шлюб, виданого 20.06.2015 серії НОМЕР_1 .

18.11.2020 між ГУ Держгеокадастру у Волинській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди землі (серія та номер 162/57-20-ДО), згідно якої внесено зміни до п. 2 договору та викладено у такій редакції: в оренду передається земельна ділянка загальною площею 30,9323 га, у тому числі 30,9323 га - пасовища, кадастровий номер: 0720885000:00:001:0007. Внесено зміни до п. 8 договору та викладено його у такій редакції: договір продовжено на 7 років. Також було встановлено нову нормативну грошову оцінку землі та розмір орендної плати за договором.

Договір та додаткова угода підписані сторонами.

Відомості про зміну строку дії права оренди до 12.09.2027 земельної ділянки внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24.12.2020.

Державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Волинській області 01.07.2021 проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки сільськогосподарського призначення (угіддя - пасовища) з кадастровим номером 0720885000:00:001:0007 площею 30,9323 га, яка знаходиться на території Вільхівської сільської ради, та за результатами якої складено акт перевірки № 321- ДК/315/АП/09/01-21. У ході вищевказаної перевірки, проведеної 01.07.2021 встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення (угіддя - пасовища) з кадастровим номером 0720885000:00:001:0007, яка перебуває в оренді ОСОБА_1 , на підставі договору оренди від 12.09.2013, розорена та засіяна орендарем, тобто фактично використовується під посіви сільськогосподарських культур, а не виключно як пасовища. Зазначене підтверджується актом перевірки від 01.07.2021 № 321-ДК/315/АП/09/01-21 з планом-схемою земельної ділянки.

ГУ Держгеокадастру у Волинській області надіслано ОСОБА_1 повідомлення від 01.07.2021 № 321-ДК/0069/04/01-21 про виклик до ГУ Держгеокадастру у Волинській області для надання пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства для складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 55 КУпАП, за фактом відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою.

Право комунальної власності Горохівської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 0720885000:00:001:0007 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.07.2021, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

В ході здійснення досудового розслідування, із залученням спеціалістів - державного інспектора у сфері ДКВОЗ у Волинській області та головного спеціаліста відділу земельних відносин Горохівської міської ради, в присутності понятих, 26.05.2023 начальником СД ВП №2 (м.Горохів) Луцького РУП ГУНП у Волинській області майором поліції Семенюком А.Я. проведено огляд земельної ділянки з кадастровим номером 0720885000:00:001:0007, в ході якого встановлено, що уся площа земельної ділянки (30,9323 га) перебуває під посівом сільськогосподарської культури; на поверхні ріллі наявні сліди від сільськогосподарської техніки та сухі залишки фрагментів стебел рослини кукурудзи. Результати проведення даного огляду зафіксовані у протоколі огляду земельної ділянки від 26.05.2023 з використанням фото фіксації.

Предметом позову у справі є вимоги прокурора в інтересах позивача про розірвання договору оренди землі від 12.09.2013 та додаткової угоди від 18.11.2020 № 162/57-20-ДО до даного договору, предметом яких є земельна ділянка площею 30,9323 га сільськогосподарського призначення (у тому числі пасовища 30,9323 га) з кадастровим номером 0720885000:00:001:0007 та зобов`язання відповідача повернути територіальній громаді спірну земельну ділянку.

Щодо правових підстав для звернення прокурора із позовом в інтересах держави в особі позивача, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав), для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Водночас, згідно зі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення де суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У рішенні від 05.06.2019 № 4-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Позов у справі, судове рішення в якій переглядається, подано прокурором в інтересах держави в особі Горохівської міської ради як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних відносинах прокурор обґрунтував бездіяльністю позивача щодо захисту належним чином інтересів держави.

На думку прокурора порушення інтересів держави полягає у використанні відповідачем земельної ділянки не за передбаченим договором видом використання, що призводить до втрати з боку держави контролю над процесом оренди земельних угідь та є істотним порушенням законодавства та умов договору та має наслідком погіршення якості землі та знищення пасовищ, належних Горохівській міській раді.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що прокурор обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Також, як встановлено апеляційним судом, листом від 01.06.2023 Горохівська міська рада повідомила Луцьку окружну прокуратуру про те, що вона не планує звертатися до суду із позовом про розірвання договору оренди через відсутність коштів, а листом від 02.06.2023 прокуратура повідомила позивача про намір звернутися до суду із таким позовом.

Таким чином, прокурор у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", до подання позову звернувся до позивача для надання йому можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.

Разом з тим, орган, уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, будучи поінформованим про їх порушення, проявив пасивність та не вжив жодних дій для захисту інтересів держави, тим самим допустивши невиконання покладених на нього функцій.

Не вжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, які дають підстави прокурору для звернення із позовом до суду в інтересах держави в особі позивача.

Щодо суті позовних вимог то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Положення ст. 525 ЦК України встановлює загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

У ч. 2 ст. 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 зазначеного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати. Орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У ч. 3 ст. 19 ЗК України визначено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

За змістом ч. 5 ст. 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання урегульовано статтею 22 ЗК України, за змістом якої землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (частина 1); до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (частина 2 у редакції, чинній на час укладення договору оренди).

Згідно з ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За змістом ст. 34 ЗК України орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби можуть громадяни. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії, однією з яких є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 ЗК України. Користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19.

Системний аналіз положень вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації видів цільового призначення земель. За приписами ч. 5 ст. 20, ст. 34 ЗК земельна ділянка для сінокосіння і випасання худоби може використовуватися лише у межах цього виду використання, отже, за умови передачі в оренду земельної ділянки, що за видом використання належить до пасовищ, орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку виключно як пасовище, тобто в межах виду користування, передбаченого умовами договорів оренди землі.

Такі висновки наведено у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №473/4413/17, від 12.12.2019 у справі № 904/1054/19, від 22.01.2020 у справі № 468/1498/17-ц.

Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником земельної ділянки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 ЗК України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.

Постановою КМ України від 28.07.2021 № 821 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" введений в дію Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, згідно якого передбачено, що класифікатор призначений для вирішення таких основних завдань: забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у Державному земельному кадастрі; об`єктами класифікації у Класифікаторі є земельні ділянки з певним видом їх цільового призначення в межах відповідних категорій земель та функціональних зон територій. Вид цільового призначення земельної ділянки - визначений відповідно до встановлених законом вимог конкретний напрям використання земельної ділянки та її правовий режим в межах відповідної категорії земель та функціонального призначення територій (додаток 58 до вказаного порядку).

Відповідно до правових висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, указаними нормами права (статті 31, 33-37 ЗК України) визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31, 33-37 Земельного кодексу України для такого виду використання.

Відповідно до Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь, що затверджений постановою КМУ "Про порядок ведення державного земельного кадастру" № 1051 від 17.10.2012 до групи "001" належить рілля. Цим же переліком визначено, що рілля - це група, яка включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви. Зазначеним переліком пасовища віднесено до групи угідь "002 02" та визначено, що підгрупа пасовища включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ГОСТ 26640-85); рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.

Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено (пункт 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21).

За змістом ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У розумінні положень наведеної норми істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору, на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Як слідує із матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, 12.09.2013 між орендодавцем та орендарем ОСОБА_1 укладено договір оренди землі та додаткова угода до договору оренди землі від 18.11.2020, відповідно до яких орендодавець надав орендарю в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Вільхівської сільської ради. В оренду передано земельну ділянку загальною площею 30,9323 га, у тому числі 30,9323 га пасовища. Земельна ділянка передана в оренду для створення та ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки - сільськогосподарське призначення.

Із матеріалів справи слідує, що 30.01.2014 ОСОБА_1 було засновано ФГ "Еко-Цвіт".

У постанові від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 ГК України. Після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства користувачем орендованої земельної ділянки є саме фермерське господарство (п. 6.24 - 6.25)".

Отже, з моменту реєстрації фермерського господарства та набуття статусу юридичної особи обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Звертаючись із даним позовом, прокурор стверджував, що відповідач використовував спірну земельну ділянку в інших цілях, що суперечить приписам законодавства та умовам договору оренди; спірна земельна ділянка не могла використовуватися відповідачем для вирощування сільськогосподарських культур, оскільки земельну ділянку відповідач був зобов`язаний використовувати виключно в межах, визначених договором оренди землі, а саме як пасовища, а тому спірний договір та додаткову угоду до нього слід розірвати.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідачу надано в користування спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка відноситься до пасовищ, з метою ведення фермерського господарства без зміни виду використання такої спірної земельної ділянки.

Із витягу з Державного земельного кадастру вбачається, що відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 0720885000:00:001:0007 внесено до ДЗК на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 18.07.2013 та згідно експлікації земельних угідь земельна ділянка площею 30,9323 га належить до пасовищ. Тобто, у державному земельному кадастрі будь-які відомості щодо зміни угідь на підставі відповідної проектної документації, не реєструвалися.

Водночас, як встановлено апеляційним судом із доказів долучених до матеріалів справи, відповідач використовував зазначену земельну ділянку для посіву сільськогосподарських культур, тобто із порушенням умов режиму її використання (використання землі, видом використання якої є пасовище, як ріллі для вирощування сільськогосподарських культур).

Так, суд приймає до уваги те, що 27.07.2020 державним інспектором складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 573-ДК/373/АП/09/01-20 щодо об`єкта - земельної ділянки, яким встановлено, що земельна ділянка площею 30,9323 га кадастровий номер 0720885000:00:001:0007, яким встановлено, що дана земельна ділянка обробляється, а саме розорана та на ній є залишки сільськогосподарських культур.

Також державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Волинській області 01.07.2021 проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки з кадастровим номером 0720885000:00:001:0007 площею 30,9323 га, та за результатами складено акт перевірки №321-ДК/315/АП/09/01-21, яким встановлено, що земельна ділянка розорена та засіяна орендарем, тобто фактично використовується під посіви сільськогосподарських культур, а не виключно як пасовища. Зазначене підтверджується актом перевірки від 01.07.2021 № 321-ДК/315/АП/09/01-21 з планом-схемою земельної ділянки.

Окрім того, в ході здійснення досудового розслідування, із залученням спеціалістів - державного інспектора у сфері ДКВОЗ у Волинській області та головного спеціаліста відділу земельних відносин Горохівської міської ради, в присутності понятих, 26.05.2023 начальником СД ВП №2 (м. Горохів) Луцького РУП ГУНП у Волинській області майором поліції Семенюком А.Я. проведено огляд земельної ділянки з кадастровим номером 0720885000:00:001:0007, в ході якого встановлено, що уся площа земельної ділянки (30,9323 га) перебуває під посівом сільськогосподарської культури; на поверхні ріллі наявні сліди від сільськогосподарської техніки та сухі залишки фрагментів стебел рослини кукурудзи. Результати проведення даного огляду зафіксовані у протоколі огляду земельної ділянки від 26.05.2023 з використанням фото фіксації.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором доведено обставини використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 0720885000:00:001:0007 площею 30,9323 га. для посіву сільськогосподарських культур, а не як пасовище, що свідчить про порушенням умов режиму її використання.

Із урахуванням вищевикладеного, суд не приймає до уваги доводи апелянта про те, що прокурором не доведено та не надано доказів на підтвердження порушення відповідачем, як орендарем земельної ділянки, цільового використання земельної ділянки.

В той же час, суд зазначає, що використання відповідачем не за цільовим призначенням наданої в оренду земельної ділянки завдає істотної шкода інтересам Горохівської міської ради, як розпоряднику даної земельної ділянки, оскільки згідно п. 5 договору оренди землі зі змінами, внесеними додатковою угодою від 18.11.2020, грошова оцінка земельної ділянки площею 30,9323 га становить 153 752,03 грн, розмір орендної плати встановлено на рівні 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. У той же час, нормативна грошова оцінка сформована з урахуванням складу угідь - пасовища, а не рілля. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а отже і розмір орендної плати, залежить, в тому числі, від функціонального призначення земельної ділянки.

При цьому, використовуючи спірну земельну ділянку, яка належить до пасовищ, для вирощування сільськогосподарських культур, відповідач порушує інтереси позивача по справі в отриманні справедливої та такої, що відповідає вимогам законодавства, орендної плати. У випадку сплати орендної плати відповідно до фактичного використання міська рада отримувала б більшу плату за використання зазначеної земельної ділянки.

Окрім того, суд зауважує, що нецільове використання землі є істотним порушенням законодавства про землю та умов договору оренди землі та має своїм наслідком істотне погіршення якості землі та знищення пасовищ, належних Горохівській міській раді.

Отже, за встановлених обставин, невиконання відповідачем обов`язків, передбачених ст. 25 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору оренди землі від 12.09.2013, а також спрямування діяльності на розорювання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка за своїми характеристиками відноситься до пасовищ, порушення орендарем встановлених законодавством та договором вимог використання спірної земельної ділянки, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для розірвання договору оренди землі та додаткової угоди до нього та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку власнику в особі Горохівської міської ради.

Доводи відповідача та третьої особи (апелянта) щодо можливого залуження земельної ділянки не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому суд апеляційної інстанції їх не приймає до уваги.

Що доводів апелянта про те, що суд першої інстанції неправомірно прийняв до уваги докази, які були надані ГУ Держгеокадастру разом із письмовими поясненнями від 07.12.2023, оскільки ГУ Держгеокадастру не направило копії долучених до письмових пояснень доказів у електронний кабінет адвоката Овчарука А.О. або у паперовій формі листом з описом вкладення на адресу ОСОБА_1 , то суд вказує, що представництво ОСОБА_1 в суді першої інстанції здійснював адвокат Овчарук А.О., який має електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), тому останній мав достатньо часу - з 07.12.2023 (дата надіслання пояснення ГУ Держгеокаастру у Волинській області) до 11.01.2024 (дата прийняття рішення судом першої інстанції), для ознайомлення з поданими документами та надання відповідних заперечень. Більше того, суд вказує, що вказані пояснення із відповідними доказами подані через "Електронний суд", а також після подання зазначених пояснень судом першої інстанції проведено ще три судових засідання 12.12.2023, 20.12.2023 та 11.01.2024.

Доводи апелянта про те, що договір оренди землі від 12.09.2013 та протокол огляду земельної ділянки, що були долучені до позову, не можуть братись судом до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів їх надсилання на адресу відповідача та третьої особи, суд не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються доказами, наявними у справі.

Щодо зазначення в додатках до відповіді на відзив про долучення договору оренди землі від 12.09.2023, а не від 12.09.2013, то як вказано прокурором, це є опискою. Водночас, доказів надсилання прокурором інших документів, окрім тих, що містяться в матеріалах справи ОСОБА_1 не надає.

З огляду на викладене, апелянтом, в порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, висновків суду першої інстанції не спростовано, а його посилання, викладені в апеляційній скарзі є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 11.01.2024 у справі №903/614/23 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 11.01.2024 у справі №903/614/23 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складено 03 червня 2024

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.