Ухвала

від 03.06.2024 по справі 908/2409/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/147/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03.06.2024 Справа № 908/2409/17

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Проскуряков К.В. розглянувши заяву (подання) від 31.05.2024р. за вих. №71957 Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника ТОВ «АРІСТІ» - ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа у справі №908/2409/17

За позовом: Головного управління статистики у Запорізькій області (69600, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 75; код ЄДРПОУ 02360576)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Арісті (69002, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 53; код ЄДРПОУ 39238923)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 50; код ЄДРПОУ 20495280)

про стягнення 19 945,11 грн.

Без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.01.2018 р. у справі №908/2409/17 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Арісті на користь Головного управління статистики у Запорізькій області заборгованості по орендній платі розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп., заборгованість по відшкодуванню на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю 13 392 (тринадцять тисяч триста дев`яносто дві) грн. 02 коп., пеню на суму 616 (шістсот шістнадцять) грн. 10 коп., штраф у розмірі 507 (п`ятсот сім) грн. 04 коп. , пеню на суму 1 429 (одна тисяча чотириста двадцять дев`ять ) грн. 95 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

27.02.2018р. на виконання вказаного рішення суду, яке набрало законної сили 19.02.2018р., видано відповідні накази № 908/2409/17.

29.03.2024 від Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до суду надійшла заява № б/н від 28.03.2024 (вх. № 7076/08-08/24 від 29.03.2024) про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, керівника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Арісті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ленінським РВ УДМС України в Запорізькій області 16.01.2014 року, до виконання зобов`язань, покладених на нього за зведеним виконавчим провадженням № 74582709 з виконання наказу № 908/2409/17 виданого 27.02.2018 року Господарським судом Запорізької області.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.04.2024р. вказану заяву про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон по справі № 908/2409/17 повернуто заявнику без розгляду.

03.06.2024р. через систему "Електронний суд" до Господарського суду Запорізької області повторно надійшла заява від 31.05.2024р. за вих. №71957 Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника ТОВ «АРІСТІ» - ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа у справі № 908/2409/17 (вх. № 11584/08-08/24).

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.06.2024р. вказана заява передана на розгляд судді Проскурякову К.В.

В обґрунтування заяви орган ДВС посилається на Закон України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», п. 8 ст. 19, п. 4 ст. 20 Закону України «Про державну прикордонну службу України», ст. 441 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 337 Господарського процесуального кодексу України, а також вказує, що на виконанні відділу знаходиться зведене виконавче провадження № 74582709, загальна сума боргу за яким становить 20545,11 грн. Відповідно до статті 26 Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень. Копії постанов направлено рекомендованою кореспонденцією сторонам виконавчого провадження належним чином. У зведеному виконавчому провадженні вживалися заходи примусового виконання та виконавчі дії, спрямовані на виконання виконавчого документа. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань встановлено, що керівником юридичної особи ТОВ «АРІСТІ» є ОСОБА_1 . За постановою про відкриття виконавчого провадження керівник боржника до відділу для надання пояснень з приводу невиконання рішення суду не з`явився. Вищевказані виконавчі документи вже неодноразово перебували на виконанні, проте станом на 28.03.2024 жодних стягнень, навіть частково, не відбулось. Таким чином, рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію про доходи та майно не надано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено.

Розглянувши та дослідивши подання та додані до нього матеріали, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно ст. 337 ГПК України, тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Верховий суд України у листі від 01.02.2013 Верховного Суду України Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України зазначив, що зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини та з огляду на положення Конвенції, подання має бути розглянуте в день його надходження до суду, проте не пізніше наступного дня.

Враховуючи приписи ст. 337 ГПК України щодо необхідності негайного розгляду подання та зважаючи на клопотання державного виконавця про розгляд подання без його участі, суд дійшов висновку про можливість розгляду вказаного подання без участі державного виконавця.

Отже, за змістом ч. 1 ст. 337 ГПК України судом, як виключний захід забезпечення виконання судового рішення, може бути застосоване тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України виключно щодо фізичної особи боржника, наприклад, з огляду на суб`єктний склад учасників господарського процесу, - щодо фізичної-особи підприємця.

Однак, вжиття такого заходу до керівника боржника юридичної особи ГПК України не передбачене.

При цьому суд також враховує, що відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно зали шати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Статтею 313 Цивільного кодексу України врегульовано, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Це право віднесено у Цивільному кодексі України до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Відповідно до ч. 3 ст. 269 ЦК України особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

У справі "Гочев проти Болгарії" від 26.11.2009, Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

Дійсно, частиною 3 статті 18 Закону 1404-VIII встановлено, що виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи чи керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", на яку посилається державний виконавець, право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" однією з підстав для відмови у задоволенні подань, що складає основну частину розглянутих справ, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

Така ж позиція простежується й у рішенні Європейського суду з прав людини щодо незаконності обмеження у праві виїзду за кордон у справі Хлюстов проти Росії (№ 28975/05). Суд звернув увагу на необґрунтованість обмеження права заявника залишити країну, оскільки причиною було зазначено лише факт несплати боргу, без пояснення, як заборона сприятиме швидшому його погашенню, з урахуванням індивідуальних особливостей заявника. ЄСПЛ дійшов висновку, що уряд порушив свої зобов`язання встановлювати такі обмеження виправдано і пропорційно, відповідно до частин 2 і 3 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (свобода залишати свою країну і обмеження цього права виключно на підставі закону і якщо це необхідно у демократичному суспільстві).

На підставі наведеного вище можна зробити висновок, що поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Слід зазначити, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Поряд з цим, відповідно норм ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи боржника може мати місце виключно у випадку: коли ця особа є боржником фізичною особою; у випадку невиконаним нею судового рішення, на строк до повного виконання такого судового рішення.

І цей захід забезпечення виконання судового рішення є виключним.

Боржником у зведеному виконавчому провадженні № 74582709 є юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «АРІСТІ», а не його керівник - ОСОБА_1 , відносно якого заявлено подання.

Згідно ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Отже, виходячи з вищевикладеного, у даному випадку задоволення заяви (подання) з підстав, викладених державним виконавцем, могло призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке гарантовано Конституцією України.

Враховуючи вищевикладене, заява від 31.05.2024р. за вих. №71957 Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника ТОВ «АРІСТІ» - ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа у справі № 908/2409/17 (вх. № 11584/08-08/24) не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 234, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви від 31.05.2024р. за вих. №71957 Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника ТОВ «АРІСТІ» - ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа у справі № 908/2409/17 (вх. № 11584/08-08/24).

2. Копію ухвали суду направити сторонам у справі та до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (info_cn@zpm.zp.dvs.gov.ua, адреса Україна, 69068, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул.Брюллова, будинок 5, ЄДРПОУ 44993352).

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до статті 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.