Рішення

від 04.06.2024 по справі 910/3191/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2024Справа № 910/3191/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Приватного підприємства "АВС-АГРО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП"

про стягнення 206 726,58 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Приватне підприємство "АВС-АГРО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" про стягнення 206 726,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки сільськогосподарської продукції № 367-04/22С від 18.04.2022.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2024 відкрито провадження у справі № 910/3191/24, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

09.04.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.

15.04.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 по справі №910/12274/22, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023, позов Приватного підприємства «АВС-АГРО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ ГРУП» про стягнення 2 816 269,26 грн задоволено частково, постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ ГРУП» на користь приватного підприємства «АВС-АГРО» 2 682 078 грн 23 коп. основного боргу; 32 321 грн 74 коп. 3 % річних, 100 364 грн 61 коп. інфляційних втрат і 43 461 грн 31 коп. судового збору за сплату судового збору та подання заяви про забезпечення позову, 50000,00 грн витрат на правничу допомогу, у задоволенні решти позову відмовлено.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором поставки сільськогосподарської продукції № 367-04/22с від 18.04.2022, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 по справі №910/12274/22, позивачем нараховані до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 82 689,97 грн за період з 02.11.2022 по 18.12.2023, інфляційні втрати у сумі 124 036,61 грн за період 02.11.2022 по 18.12.2023.

У відповіді на відзив позивача зазначив, що розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, у справі 910/12274/22 здійснено включно до 01.11.2022, вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за період 02.11.2022 до 19.12.2023 у справі 910/12274/22 позивачем не заявлено.

Позиція відповідача

У відзиві на позов відповідач проти позову заперечив посилаючись на те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/12274/22 від 27.04.2023 виконане в повному обсязі, включно зі штрафними санкціями, які були нараховані позивачем за пропущених строку оплати, зазначеного в договорі.

Відповідач вважає, що через відсутність вимог відшкодування збитків від позивача у справі № 910/12274/22, збитків позивачу завдано не було.

Також відповідач посилається на те, що наразі Товариство знаходиться у дуже скрутному фінансовому становищі. На підтвердження відповідач надав виписку з банківського рахунку ТОВ «ВВТ ГРУП».

З огляду на вищенаведене, відповідач вважає, що нарахування штрафних санкцій є необґрунтованим, а тому просив суд відмовити у позові.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

18.04.2022 між Приватним підприємством "АВС-АГРО" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" (покупець, відповідач) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 367-04/22С, за умовами якого постачальник зобов`язався доставити, а покупець прийняти та оплатити за поставлену сільськогосподарську продукцію, а саме: соняшник (код товару 1206009900 згідно з УКТ ЗЕД), урожаю 2021 року, в кількості 300 тонн по ціні 14 912,28 грн без ПДВ за одну метричну тонну, у строк до 06.05.2022, на загальну суму 5 099 999,76 грн +/- 10% (пункти 1.1., 2.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору оплата 86% вартості і кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5-7 банківських днів з моменту надання видаткової накладної, отриманих від елеватору реєстрів ТТН на прийняте зерно, 14% вартості партії товару протягом 2 банківських днів, наступних за датою отримання на поточних рахунок відшкодування ПДВ покупцем, відповідно до отриманих та зареєстрованих податкових накладних постачальника. Постачальник має зареєструвати податкові накладні в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо їх реєстрації, а також правильно заповнені товарно-транспортні накладні.

Остаточний розрахунок за товар проводиться виходячи фактично поставленої кількості товару, як визначено розділом 3 договору на підставі отриманих від елеватору поставки реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, реєстрації податкової накладної в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо їх реєстрації, а також правильно заповнених товарно-транспортних накладних (пункт 4.2. договору).

Згідно з п. 5.1. договору постачальник зобов`язується надати оригінал листа на фірмовому бланку підприємства, що товар, який поставляється по даному Договору, є продукцією власного виробництва, постачальник має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2022 році та є суб`єктом оподаткування податку на додану вартість.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання зобов`язань сторонами (пункт 11.1 договору).

У зв`язку зі неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" (відповідачем) грошового зобов`язання по оплаті поставленого товару по договору поставки сільськогосподарської продукції № 367-04/22С від 18.04.2022 Приватне підприємство "АВС-АГРО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" заборгованості за договором поставки сільськогосподарської продукції від 18.04.2022 №367-04/22С у розмірі 2 682 078,23 грн, а також 33 826,42 3% річних і 100 364,61 грн інфляційних втрат.

Під час розгляду справи № 910/112274/22 за вищевказаним позовом, судом було встановлено неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" грошового зобов`язання по оплаті поставленого товару у сумі 2 682 078,23 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 по справі №910/12274/22, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023, позов Приватного підприємства «АВС-АГРО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ ГРУП» про стягнення 2 816 269,26 грн задоволено частково, постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ ГРУП» на користь Приватного підприємства «АВС-АГРО» 2 682 078 грн 23 коп. основного боргу; 32 321 грн 74 коп. 3 % річних, 100 364 грн 61 коп. інфляційних втрат і 43 461 грн 31 коп, у задоволенні решти позову відмовлено.

28.11.2023 на виконання рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 по справі №910/12274/22, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 та набрало законної сили 19.09.2023, видано відповідний наказ.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями: № 123 від 16.10.2023, № 183 від 07.11.2023, № 221 від 13.11.2023 та випискою з рахунку позивача від 19.12.2023, на виконання вказаного вище рішення суду у період з 18.09.2023 по 19.12.2023 відповідачем здійснювалось погашення заборгованості у загальному розмірі 2 911 225,89 грн.

Посилаючись на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором, яке встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 по справі №910/12274/22, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 82 689,97 грн за період з 02.11.2022 по 18.12.2023, інфляційні втрати у сумі 124 036,61 грн за період 02.11.2022 по 18.12.2023.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, факти встановлені рішенням суду по справі № 910/12274/22 щодо неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого товару за договором поставки сільськогосподарської продукції № 367-04/22С від 18.04.2022, повторного доведення не потребують.

Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Крім того, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора за відсутності реального виконання боржником свого зобов`язання не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

В пункті 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, наявність судового рішення чи факт відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання не свідчить про припинення зобов`язання, а тому наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права отримати передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України суми. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, а також у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі №922/795/19.

Таким чином, позивач має право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат протягом усього часу існування обставин прострочення виконання грошового зобов`язання боржником, тобто до повного виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідач зобов`язаний сплатити нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних за весь час прострочення, тобто, по день надходження коштів на рахунок належного кредитора, оскільки в такому випадку зобов`язання відповідно до ст. 599 ЦК України припинилося внаслідок його виконання.

Наведене узгоджується із судовою практикою Верховного Суду, зокрема, постанова від 10 квітня 2018 року по справі №914/1033/17.

Згідно із розрахунку, наведеного у позові позивач нараховує 3% річних за періоди: 02.11.2022 - 17.09.2023 на суму боргу 2 682 078,23 грн, 19.09.2023-15.10.2023 на суму боргу 2500 000,15 грн, 17.10.2023-06.11.2023 на суму боргу 2 000 000,15 грн, 08.11.2023-12.11.202 на суму боргу 1 443 463,20 грн, 14.11.2023-18.12.2023 на суму боргу 886 926,25 грн; інфляційні втрати позивач нараховує за періоди: з 02.11.2022 - 17.09.2023 на суму боргу 2 682 078,23 грн, з 14.11.2023 по 18.12.2023 на суму боргу 886 926,25 грн.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних у межах заявленого позивачем періоду, судом встановлено, що стягненню підлягають 3% річних у розмірі 82686,97 та інфляційні втрати в розмірі 123 982,04 грн, а тому вимоги у даній частині суд задовольняє частково.

Щодо посилань відповідача на відсутність завданих збитків позивачу та скрутний фінансовий стан Товариства, то суд зазначає наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.

Встановлення законодавцем права кредитора на одержання коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зумовлене специфічним видом такого як грошові кошти, якому незалежно від факторів природного середовища (форс-мажорним обставинам) притаманна властивість знецінюватись в більшій мірі ніж всім іншим видам майна (нерухомості, дорогоцінним металам, автомобілям тощо).

Норми ст. 625 Цивільного кодексу України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило б загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).

Тому, оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов`язання, то стягнення інфляційних втрат є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов`язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов`язання.

Таким чином, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Поряд з тим, статтею 42 ГК України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У відповідності до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, посилання відповідача на скрутне фінансове становище не є достатньою підставою для звільнення від відповідальності за неналежне виконання свого грошового зобов`язання.

Підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що відповідач повинен був оцінити строк виконання зобов`язання з оплати поставленого товару та об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у визначений законом строк.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням вище наведеного суд вважає необґрунтованими викладені у відзиві заперечення відповідача.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного підприємства "АВС-АГРО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП".

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 41 Літ "А", Офіс 310, ідентифікаційний код 36716311) на користь Приватного підприємства "АВС-АГРО" (31632, Хмельницька область, С.Кугаївці, вул. Першотравнева, 32, ідентифікаційний код 33246826) 3% річних у розмірі 82 686,97 грн, інфляційні втрати в розмірі 123 982,04 грн та судовий збір у розмірі 3 399,97 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 04.06.2024.

Суддя О.В. Гулевець