Рішення

від 29.05.2024 по справі 910/3348/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.05.2024 Справа № 910/3348/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 11/13, ідентифікаційний код 36530971)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство "Краматорський завод енергетичного машинобудування» (03110, м. Київ, вул. Преображенська, 40/10, прим. 5, ідентифікаційний код 39648564)

про стягнення 1 746 411,40 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Брухно В.С.

від відповідача: не з`явився.

У судовому засіданні 29.05.2024, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Краматорський завод енергетичного машинобудування» (далі - відповідач) про стягнення 1 746 411, 40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором постачання електричної енергії споживачу №157/2019-Е від 05.04.2019 (далі - договір) в частині повної та своєчасної оплати поставленої електричної енергії та послуг з розподілу електричної енергії, у зв`язку з чим виникла заявлена до стягнення заборгованість, а також обов`язок сплатити на користь позивача відсотки річних та інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 залишено позовну заяву без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

26.03.2024 через підсистему «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/3348/24, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 24.04.2024.

Протокольною ухвалою від 24.04.2024 суд відкладав підготовче засідання на 08.05.2024 у зв`язку з неявкою відповідача у судове засідання.

У підготовчому засіданні 08.05.2024 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 910/3348/24 та призначення її до судового розгляду по суті на 29.05.2024.

Судом у судовому засіданні 29.05.2024 заслухано пояснення представника позивача, який позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання, призначене на 29.05.2024, явку уповноважених представників не забезпечив.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2024, не подав до суду відзиву на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами.

З огляду на зазначене та з урахуванням того, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

05.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» (надалі - постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Краматорський завод енергетичного машинобудування" (надалі - споживач/відповідач) було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 157/2019-Е (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору умови цього Договору розроблені з урахуванням вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ).

Згідно з п. 2.1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує вартість купованої електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Як вбачається із матеріалів справи 21.06.2019 сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої, дійшли згоди викласти текст Договору в новій редакції.

Так, відповідно до п. 2.2 Договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу (передачі) договору про надання послуг з розподілу (передачі), на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

Згідно з п. 5.1 Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, що зазначений в комерційній пропозиції.

У п. 5.3 Договору сторонами визначено, що ціна електричної енергії має зазначатись постачальником у рахунках на оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.

За умовами п. 5.6 Договору оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строки передбачені комерційною пропозицією. Зазначений строк не може бути меншим за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.

У п. 5.10 Договору узгоджено, що споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через постачальника, або безпосередньо оператору системи. Варіант оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції.

Споживач може змінити варіант оплати через діючого постачальника на оплату напряму оператору системи за послугу з розподілу електричної енергії шляхом внесення змін в комерційну пропозицію постачальника.

При укладенні цього Договору постачальник інформує споживача про можливість оплати послуги з розподілу напряму оператору системи та надає відповідні роз`яснення.

Постачальник зобов`язаний при виставленні рахунку за електричну енергію споживачу окремо вказувати плату за послугу з розподілу електричної енергії.

Умовами п. 5.12 визначено, що порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії визначені в Кодексі комерційного обліку, який затверджений постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311.

За кожним об`єктом споживача надаються окремі ЕІС-коди точок комерційного обліку (п. 5.13 Договору).

Згідно з п. 6.2 Договору споживач зобов`язується, зокрема забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Цей Договір відповідно до п. 13.1 укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яка є Додатком 1 до цього Договору, та набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін.

Додатком № 1 до Додаткової угоди до Договору сторонами викладено Комерційну пропозицію у новій редакції.

Відповідно до п. 7 Додатку № 1 Договору сторонами узгоджені наступні терміни (строки) оплати:

- до 25 числа місяця, що передує розрахунковому - 25% від прогнозованої вартості заявленого обсягу постачання електричної енергії в розрахунковому періоді;

- першого банківського дня розрахункового періоду - 25% прогнозованої вартості;

- до 10 числа розрахункового періоду - 25% прогнозованої вартості;

- до 15 числа розрахункового періоду - 25% прогнозованої вартості;

В разі якщо день проведення платежу припадає на вихідний, святковий або останній банківський день місяця, днем для здійснення платежу вважається день, що передує вихідному, святковому та останньому банківському дню місяця.

Пунктом 8 Додатку № 1 до Договору сторонами узгоджено, що послуги з розподілу оплачуються через постачальник з наступним переведенням цієї оплати постачальником оператору системи. Оплата послуг з розподілу здійснюється споживачем на підставі окремого рахунку, що виставляється постачальником та проводиться у строки визначені Договором, постачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

Договір діє з 01.07.2019 до 31.12.2019 включно (п. 12 Додатку № 1 до Договору).

Згідно з п. 17 Додатку 1 до Договору орієнтовна вартість Договору становить 1 350 000,00 грн. з ПДВ.

За доводами позивача, на виконання умов Договору та Додаткової угоди № 1 позивачем у 2019 році була поставлена електрична енергія відповідачу у наступні розрахункові періоди:

- у травні 2019 року на суму 105 789,66 грн., що підтверджується Актом № 2500319051 купівлі-продажу електричної енергії у травні 2019 року від 31.05.2019;

- у червні 2019 року на суму 111 470,54 грн., що підтверджується Актом № 2500319061 купівлі-продажу електричної енергії у червні 2019 року від 30.06.2019;

- у липні 2019 року на суму 223 520,08 грн., що підтверджується Актом № 2500319071 купівлі-продажу електричної енергії у липні 2019 року від 31.07.2019;

- у серпні 2019 року на суму 119 803,45 грн., що підтверджується Актом № 2500319081 купівлі-продажу електричної енергії у серпні 2019 року від 31.08.2019;

- у вересні 2019 року на суму 136 131,60 грн., що підтверджується Актом № 2500319091 купівлі-продажу електричної енергії у вересні 2019 року від 30.09.2019;

у жовтні 2019 року на суму 170 290,72 грн., що підтверджується Актом № 25003190101 купівлі-продажу електричної енергії у жовтні 2019 року від 31.10.2019;

- у листопаді 2019 року на суму 194 644,02 грн., що підтверджується Актом № 25003190111 купівлі-продажу електричної енергії у листопаді 2019 року від 30.11.2019;

- у грудні 2019 року на суму 136 511,27 грн., що підтверджується Актом № 2500319121 купівлі-продажу електричної енергії у грудні 2019 року від 31.12.2019.

Відповідно до умов пункту 5.10 Договору споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через постачальника, або безпосередньо оператору системи. Варіант оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в Комерційній пропозиції.

Так, відповідно до п. 6 Комерційної пропозиції №1 від 05.04.2019 року та п. 8 Комерційної пропозиції від 21.06.2019 відповідач вибрав спосіб оплати послуг розподілу через постачальника.

За твердженнями позивача, на виконання умов Договору споживач отримав та повинен був оплатити через постачальника послуги з розподілу електричної енергії, які були надані відповідачу наступним чином:

- у травні 2019 року на суму 46 520,68 грн., що підтверджується Актом № 2500319052 прийому-передачі наданих послуг (компенсація) у травні 2019 року від 31.05.2019;

- у червні 2019 року на суму 48 959,58 грн., що підтверджується Актом № 2500319062 прийому-передачі наданих послуг (компенсація) у червні 2019 року від 30.06.2019;

- у липні 2019 року на суму 81 221,41 грн., що підтверджується Актом № 2500319072 прийому-передачі наданих послуг (компенсація) у липні 2019 року від 31.07.2019;

- у серпні 2019 року на суму 33 766,81 грн., що підтверджується Актом № 2500319082 прийому-передачі наданих послуг (компенсація) у серпні 2019 року від 31.08.2019;

- у вересні 2019 року на суму 43 445,74 грн., що підтверджується Актом № 2500319092 прийому-передачі наданих послуг (компенсація) у вересні 2019 року від 30.09.2019;

- у жовтні 2019 року на суму 54 455,10 грн., що підтверджується Актом № 25003190102 прийому-передачі наданих послуг (компенсація) у жовтні 2019 року від 31.10.2019;

- у листопаді 2019 року на суму 72 579,68 грн., що підтверджується Актом № 25003190112 прийому-передачі наданих послуг (компенсація) у листопаді 2019 року від 30.11.2019;

- у грудні 2019 року на суму 56 485,81 грн., що підтверджується Актом № 2500319122 прийому-передачі наданих послуг (компенсація) у грудні 2019 року від 31.12.2019.

Також позивач у позовній заяві зазначив, що споживач повністю розрахувався за електричну енергію з травня по серпень 2019 року на суму 891 144,8 грн, при зобов`язаннях за цей період в розмірі 834 170,59 грн., тож залишок - 56 974,21 грн зараховано в часткову оплату вересня 2019 року. Заборгованість за вересень 2019 року залишилась у розмірі 122 603,13 грн (136 131,60 грн за поставлену електричної енергії + 43 445,74 грн за надані послуги з розподілу електричної енергії - 56 974,21 грн залишку від розрахунку за серпень 2019).

24.04.2020 до постачальника надійшла часткова оплата заборгованості шляхом виконання банківської гарантії № 4352/20-ГФ від 09.04.2020 року АТ «Банк інвестицій та Заощаджень» в сумі 500 000,00 грн. Вказаний платіж, як вказує позивач, був рознесений в погашення заборгованості в наступних періодах: за вересень 2019 - 122 603,13 грн (залишок), жовтень 2019 - 224 746,42 грн (сума за поставку та послуги з розподілу електричної енергії) та 152 650,45 грн - зараховано в часткову оплату за листопада 2019.

Отже, заборгованість за листопад 2019, як вказує позивач, становила 114 573,25 грн (194 644,02 грн за поставлену електричної енергії + 72 579,68 за надані послуги з розподілу електричної енергії - 152 650,45 грн залишку від розрахунку за жовтень 2019).

Відтак, за доводами позивача, станом на 23.03.2021 борг за спожиту електричну енергію та надані послуги з розподілу електричної енергії відповідача склав 1 049 717,98 грн за період з листопада 2019 по квітень 2020, зокрема: за листопад 2019 - 114 573,25 грн, за грудень 2019 - 192 997,08 грн, за січень 2020 - 257 888,02 грн та за лютий 2020 - 209 061,88 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі № 910/4636/21 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Краматорський завод енергетичного машинобудування» про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію та надані послуги з розподілу електричної енергії за період з листопада 2019 по квітень 2020 в сумі 1 049 717,98 грн задоволено повністю.

Однак, як вказує позивач, у справі № 910/1087/21 за позовом АТ «Банк інвестицій та Заощаджень» до ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Краматорський завод енергетичного машинобудування» та гр. ОСОБА_1 про солідарне стягнення за договором про надання банківської гарантії від 10.03.2020 № 4352/20-ГФ 399 000,00 грн. гарантійної суми, 29 698,03 грн. пені, 15 761,00 грн інфляційних втрат та 7 426,03 грн трьох процентів річних в задоволенні позовних вимог банку було остаточно відмовлено постановою ПАГС від 09.11.2021 у справі № 910/1087/21.

Постанова ПАГС від 09.11.2021 у справі № 910/1087/21 обґрунтована тим, що платіж на виконання банківської гарантії № 4352/20-ГФ від 09.04.2020 в сумі 500 000,00 грн 24.04.2020 був здійснений поза межами умов договору про надання банківської гарантії та без належних на те підстав.

В подальшому, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2022, залишеним без змін постановою ПАГС від 30.05.2023, у справі № 910/7413/22 позов АТ "Банк Інвестицій та Заощаджень" до ТОВ "Торгова Електрична Компанія" про стягнення безпідставно набутих коштів (оплата банківської гарантії № 4352/20-ГФ від 09.04.2020) задоволено частково, стягнуто з ТОВ «ТЕК» на користь банку 500 000 грн суми банківської гарантії, 69 000 грн. інфляційних втрат, 6 123,29 грн. 3% річних в порядку ст. 1212 ЦК України.

В примусовому порядку рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі № 910/7413/22 було виконане приватним виконавцем Телявським А.М. в рамках ВП № НОМЕР_1

Відтак, як вказує позивач, 500 000,00 грн. сплачених банком на користь ТОВ «Торгова електрична компанія» в якості банківської гарантії не є коштами за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору про постачання електричної енергії споживачу №157/2019-Е від 05.04.2019.

З огляду на вищевикладене у споживача існує заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 500 000,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019-VIII (далі - Закон № 2019-VIII).

Згідно з п.14 ч.1 ст.4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до ч.1-2 ст.56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Відповідно до п. 3.1.1. Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - ПРРЕЕ) постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до пункту 2.3.11 Правил комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Кодексу комерційного обліку та цих Правил.

Пунктом 1.1 розділу І Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311 (далі - Кодекс комерційного обліку), цей Кодекс визначає принципи організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії України, процеси та процедури для забезпечення формування даних щодо обсягу виробленої, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії з метою використання таких даних на ринку електричної енергії, права та обов`язки сторін стосовно організації комерційного обліку електричної енергії та отримання точних і достовірних даних комерційного обліку для здійснення комерційних розрахунків із дотриманням рівних прав і без дискримінації учасників ринку електричної енергії.

Згідно з пунктом 12.4.4 розділу XII Кодексу комерційного обліку до дати запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через Датахаб функції щодо ведення реєстрів ТКО, адміністрування процесів зміни електропостачальника, припинення електропостачання, а також приймання результатів вимірювання (показів лічильників) від учасників ринку та/або ППКО, обробки, формування, профілювання, валідації, агрегації та передачі даних комерційного обліку для розрахунків на ринку виконують оператори системи за місцем провадження ними господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії за рахунок коштів, передбачених у тарифі на розподіл/передачу електричної енергії.

Відповідно до пункту 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі № 910/4636/21 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Краматорський завод енергетичного машинобудування» про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію та надані послуги з розподілу електричної енергії за період з листопада 2019 по квітень 2020 в сумі 1 049 717,98 грн задоволено повністю.

Також матеріалами справи підтверджується факт часткової оплати заборгованості шляхом виконання банківської гарантії № 4352/20-ГФ від 09.04.2020 року АТ «Банк інвестицій та Заощаджень» в сумі 500 000,00 грн. Вказаний платіж, як вказує позивач, був рознесений в погашення заборгованості в наступних періодах: за вересень 2019 - 122 603,13 грн (залишок), жовтень 2019 - 224 746,42 грн (сума за поставку та послуги з розподілу електричної енергії) та 152 650,45 грн - зараховано в часткову оплату за листопада 2019.

Однак, постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 у справі № 910/1087/21 встановлено, що платіж на виконання банківської гарантії № 4352/20-ГФ від 09.04.2020 в сумі 500 000,00 грн 24.04.2020 був здійснений поза межами умов договору про надання банківської гарантії та без належних на те підстав, а відтак відмовлено у задоволені позову АТ «Банк інвестицій та Заощаджень» до ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Краматорський завод енергетичного машинобудування» та гр. ОСОБА_1 про солідарне стягнення за договором про надання банківської гарантії від 10.03.2020 № 4352/20-ГФ 399 000,00 грн. гарантійної суми, 29 698,03 грн. пені, 15 761,00 грн інфляційних втрат та 7 426,03 грн трьох процентів річних.

Крім іншого, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2022, залишеним без змін постановою ПАГС від 30.05.2023, у справі № 910/7413/22 позов АТ "Банк Інвестицій та Заощаджень" до ТОВ "Торгова Електрична Компанія" про стягнення безпідставно набутих коштів (оплата банківської гарантії № 4352/20-ГФ від 09.04.2020) задоволено частково, стягнуто з ТОВ «ТЕК» на користь банку 500 000 грн суми банківської гарантії, 69 000 грн. інфляційних втрат, 6 123,29 грн. 3% річних в порядку ст. 1212 ЦК України.

Виконання вказаного рішення в примусовому порядку підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема належними чином завірені копії постанови приватного виконавця про відкриття провадження ВП № НОМЕР_1 та платіжної інструкції № НОМЕР_1 від 30.01.2023.

Відповідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Вказану правову позицію викладено у постанові від 03.07.2018 Великої палати Верховного Суду по справі №917/1345/17.

Таким чином, розмір та обґрунтованість грошової вимоги 500 000,00 грн ТОВ «Торгова електрична компанія» до ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Краматорський завод енергетичного машинобудування» встановлені судовими рішеннями у справі № 910/1087/21 та 910/7413/22, мають преюдиційне значення і не підлягають повторному доказуванню.

Доказів оплати відповідачем позивачу заборгованості у розмірі 500 000,00 грн відповідачем не надано, а матеріали справи не містять.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу за договром у сумі 500 000,00 грн визнається судом обґрунтованою та задовольняється судом повністю.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 757 210,82 грн - 3% річних та 451 863,00 грн - інфляційних втрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконати ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Така плата за користування чужими коштами не є штрафною санкцією.

При цьому інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Враховуючи, що відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за договром, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні втрати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов встановив що позивачем не вірно визначено період нарахування та суму боргу, а відтак за розрахунком суду до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає суми 3% річних у розмірі 65 434,08 грн та інфляційні втрати у розмірі 277 260,86 грн. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 73, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованості.

За таких обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 129, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Краматорський завод енергетичного машинобудування" (03110, м. Київ, вул. Івана Клименка, буд. 40/10, прим. 5; ідентифікаційний код: 39648564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 11, ідентифікаційний код: 36530971) заборгованість у розмірі 500 000 грн 00 коп. 3 % річних у розмірі 65 434 грн 08 коп. інфляційні втрати у розмірі 277 260 грн 86 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 640 грн 42 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.06.2024.

Суддя Л. Г. Пукшин