Рішення

від 04.06.2024 по справі 910/2296/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2024Справа № 910/2296/24за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП КАР СЕРВІС"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго"

про стягнення 157500,00 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віп Кар Сервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" про стягнення 157500,00 грн. страхового відшкодування на підставі ст. 9 ЗУ "Про фінансовий лізинг", ст. ст. 3, 22, 29 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. ст. 1187, 1188 ЦК України.

Ухвалою суду від 04.03.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

11.03.2024 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 04.03.2024.

Ухвалою суду від 18.03.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, Встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору.

11.04.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з наступних підстав: позивач не подав заяву про здійснення страхового відшкодування, а при зверненні до суду з позовом пропустив річний строк на звернення; поданий з заявою про усунення недоліків опис вкладення про направлення відповідачу копії позовної заяви на підтвердження обставин направлення відповідачу позовної заяви, яка є предметом розгляду саме у цій справі, оскільки, позивачем в описі зазначено ПрАТ СК "Ультра Альянс"; поданий суду висновок експерта не є належним доказом в підтвердження розміру відновлювального ремонту, оскільки не містить застереження про складання його станом на 17.02.2023 (дату ДТП), також не містить підтвердження експерта про повідомлення його про кримінальну відповідальність і не містить вказівки про виготовлення висновку для подання до суду; ТОВ "Віп Кар Сервіс" є неналежним позивачем, оскільки, авто перебуває у нього на праві господарського відання на підставі договору лізингу, а не у власності. Відповідач просить поновити йому строк на подання відзиву, в зв`язку з очікуванням від оцінювача фотографій пошкодженого транспортного засобу для подання до суду. До відзиву також долучено клопотання про залучення у якості третьої особи власника пошкодженого транспортного засобу - Товариство з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс". Також відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, в зв`язку з необхідністю залучення третьої особи та призначення у справі судової експертизи.

Суд вбачає за можливе поновити відповідачу строк на подання відзиву, оскільки, відповідач ознайомився з матеріалами справи 29.03.2024. Натомість, опис вкладення в цінний лист, який позивач надав суду в підтвердження направлення відповідачу копії позовної заяви достеменно не підтверджує направлення саме позовної заяви, що є предметом розгляду у даній справі, оскільки містить найменування іншого позивача (проте решта додатків, вказаних у описі вкладення, стосуються саме страхового випадку у даній справі).

І оскільки, відповідач скористався своїм правом та ознайомився з матеріалами справи, в тому числі і з позовною заявою, суд не вбачає необхідності у залишенні позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі та зобов`язання позивача направити відповідачу копію позовної заяви, яка є предметом розгляду саме у даній справі.

Розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, суд зазначає, що згідно частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Оскільки ціна позову у даній справі становить 157500,00 грн, то справа є малозначною та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачем не зазначено жодних підстав, які б перешкоджали розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки, розгляд справи в такому провадженні не обмежує суд у залученні третіх осіб, як і не обмежує відповідача у поданні клопотання про призначення експертизи.

Отже, дослідивши подану заяву, з огляду на відсутність обґрунтувань відповідача в чому полягає складність справи, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі для повного та всебічного встановлення обставин останньої, суд дійшов висновку про відмову у задоволені клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з підстав необґрунтованості останнього.

Щодо клопотання про залучення третьої особи.

Відповідно до ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Транспортний засіб КІА д.р.н. НОМЕР_1 був переданий власником ТОВ "УЛФ-Фінанс" позивачу у господарське відання за договором фінансового лізингу № 11316/09/21-Г від 10.09.2021.

Відповідно до ст. 134 ГК України суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб`єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Статтею 136 ГК України передбачено, що право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

У своєму клопотанні відповідач не обґрунтував, на які права та обов`язки власника транспортного засобу, що передав автомобіль у лізинг позивачу, вплине рішення у даній справі, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про залучення у справі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ "УЛФ-Фінанс".

24.04.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він спростовує заперечення відповідача, викладені у відзиві.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віп Кар Сервіс" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 11316/09/21-Г відповідно до якого транспортний засіб КІА д.р.н. НОМЕР_1 належить на праві господарського відання ТОВ "ВІП КАР СЕРВІС".

Пункт 5.8 загальних умов договору фінансового лізингу передбачає, що у разі настання страхового випадку або оскарження факту його невизнання лізингоодержувач має право самостійно звернутись до страховика та/або до суду за захистом своїх порушених прав.

17.02.2023 року у м. Києві на Володимирському узвозі, сталася дорожньо-транспортна пригода транспортного засобу "JEEP" д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу КІА д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 .

Вищевказана ДТП сталася з вини водія транспортного засобу "JEEP" д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , що підтверджується відповіддю від Національної поліції України та постановою Печерського районного суду м. Києва від 06.04.2023 № 757/9135/23-п, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 28.06.2023.

На дату ДТП 17.02.2023 цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу "JEEP" д.р.н. НОМЕР_2 застрахована Акціонерним товариством "Страхова компанія "Інго" за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР212512330 (сума франшизи за полісом складає 2500,00 гривень, ліміт відповідальності за шкоду майну 160000,00 грн.).

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно звіту автотоварознавчого дослідження про визначення вартості матеріального збитку № 9500 від 13.03.2023 вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу КІА д.р.н. НОМЕР_1 станом на 22.02.2023 складає 190421,15 грн.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках: визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Як зазначено у п. 1.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 145/5/2092 (далі Методика), методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Згідно з п. 1.4 Методики вона застосовується з метою, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ; визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ.

Відповідно до п. 1.3 Методики вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Згідно з п. 4.3 Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження) за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта або інший документ, передбачений законодавством (далі - висновок експерта).

Виходячи з викладеного, висновок експерта складається у разі проведення судової авто товарознавчої експертизи, а звіт оцінювача - за результатами проведення оцінки КТЗ, при цьому, як висновок експерта, так і звіт оцінювача складаються на єдиних засадах, визначених Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 145/5/2092.

У позивача відсутній обов`язок замовляти висновок експерта саме для суду та з урахуванням вимог ГПК України, які ставляться до такого висновку, оскільки, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу може підтверджуватись, в тому числі, і звітом.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Відповідач не звертався з вимогою про рецензію поданого позивачем звіту, як і не надав суду звіту чи висновку експерта в підтвердження іншого розміру завданих позивачу збитків, в зв`язку з пошкодженням транспортного засобу.

Ремонтна калькуляція, надана відповідачем, не є належним доказом в підтвердження вартості відновлювального ремонту автомобіля КІА д.р.н. НОМЕР_1 .

Щодо проведення оцінки матеріальних збитків станом на 22.02.2023, а не на 17.02.2023 (дату ДТП), суд відзначає, що відповідачем не надано суду доказів того, що станом на 17.02.2023 сума збитків становила меншу суму, ніж визначено у звіті станом на 22.02.2023.

Враховуючи викладене, звіт про визначення матеріального збитку № 9500 від 13.03.2023 є належним доказом розміру заподіяної матеріальної шкоди.

На думку суду, вірогідними доказами підтверджено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу , автомобіля КІА д.р.н. НОМЕР_1 становить 190421,15 грн.

Суд також відзначає, що з урахуванням ліміту відповідальності відповідача та франшизи, встановленої полісом, сума страхового відшкодування є значно нижчою, ніж визначений у звіті розмір матеріального збитку.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою перед позивачем за завдану йому шкоду внаслідок пошкодження транспортного засобу КІА д.р.н. НОМЕР_1 в межах ліміту відповідальності з урахуванням обов`язкової франшизи по полісу, а саме у розмірі 157500,00 грн (160000,00 - 2500,00).

Стосовно тверджень відповідача, що позивач не має права отримувати страхове відшкодування, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 386 ЦК України ст. та ст. 396 ЦК України право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичних та юридичних осіб, має власник та/або особи, які мають речове право на чуже майно.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про фінансовий лізинг", протягом строку дії договору фінансового лізингу лізингоодержувачу забезпечується захист належних йому відповідно до закону та/або договору фінансового лізингу прав щодо об`єкта фінансового лізингу з дотриманням при цьому захисту встановлених законом та/або договором фінансового лізингу прав лізингодавця. Протягом строку дії договору фінансового лізингу лізингоодержувач має право вимагати від осіб, які порушують його права як лізингоодержувача, у тому числі від лізингодавця, усунення будь-яких порушень його прав на об`єкт фінансового лізингу.

Статтею 136 ГК України передбачено, що право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Пункт 5.8 загальних умов договору фінансового лізингу передбачає, що у разі настання страхового випадку або оскарження факту його невизнання лізингоодержувач має право самостійно звернутись до страховика та/або до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Якщо Порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України. Спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі.

Отже, факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою, щоб звернутися за захистом права на чуже майно щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження такого майна.

Доводи відповідача про те, що позивач не звертався до відповідача із заявою про страхове відшкодування, судом відхиляються, з огляду на наступне.

За правилами пункту 35.1 статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

За положенням пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до підпункту 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк є присічним і поновленню не підлягає.

Разом із тим, у Законі України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.

Тому в контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що у Законі України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.

Водночас, у даному випадку саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика (відповідача) настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.

Відтак, у межах справи, що розглядається, з`ясуванню підлягає питання дотримання позивачем річного строку, який встановлено пунктом 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на здійснення на власний розсуд одного з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Вказана правова позиція зокрема викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 № 465/4287/15.

Як вже було встановлено судом, страхова подія (дорожньо-транспортна пригода) відбулася 17.02.2023 року, тоді як із позовом позивач звернувся до суду 16.02.2023 року, тобто в межах установленого Законом річного строку.

Відтак, подання позивачем (впродовж річного строку) позовної заяви безпосередньо до суду свідчить про волевиявлення відносно способу захисту свого порушеного права позивачем без попереднього звернення до страховика винної у дорожньо-транспортній пригоді особи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення 157500,00 грн. матеріальної шкоди слід задовольнити.

Судом взято до уваги інші заперечення відповідача, однак вони не спростовують висновків суду.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" (01054, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 33, ідентифікаційний код 16285602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Кар Сервіс" (02095, місто Київ, вулиця Анни Ахматової, будинок 31, офіс 277; ідентифікаційний код 36239502) страхове відшкодування у розмірі 157500 (сто п`ятдесят сім тисяч п`ятсот) грн 00 коп., судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко