Постанова

від 09.10.2024 по справі 910/2296/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2024 р. Справа№ 910/2296/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Вовка І.В.

суддів: Кравчука Г.А.

Сибіги О.М.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024

у справі № 910/2296/24 (суддя Усатенко І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Кар Сервіс"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго"

про стягнення 157 500,00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2024 Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Кар Сервіс" (ТОВ "Віп Кар Сервіс") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" (ПрАТ "Страхова компанія "Інго") про стягнення 157 500 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є відповідальною особою перед позивачем за завдану йому шкоду внаслідок пошкодження транспортного засобу межах ліміту по полісу та з вирахуванням франшизи, тому позивач просить стягнути 157 500 грн, на підставі ст. 9 ЗУ "Про фінансовий лізинг", ст. ст. 3, 22, 29 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. ст. 1187, 1188 ЦК України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 у справі № 910/2296/24 позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 157 500 грн та судовий збір у розмірі 3 028 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення 157500 грн шкоди підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаним рішенням господарського суду першої інстанції, ПрАТ "Страхова компанія "Інго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 у справі № 910/2296/24, ухваливши нове рішення про відмову в позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції вирішуючи даний спір неповно з`ясував всіх обставин цієї справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права ст. ст. 34, 35, 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та з порушенням норм процесуального права ст. ст. 74, 77, 86, 101, 104 ГПК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2024, матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" №1245 від 24.06.2024 у судовій справі № 910/2296/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Вовк І.В., судді: Сибіга О.М., ОСОБА_3.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/2296/24.

18.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/2296/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 (головуючий суддя: Вовк І.В., судді: Сибіга О.М., ОСОБА_3.) відкрито апеляційне провадження у справі № 910/2296/24 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 Повідомлено учасників про те, що справа № 910/2296/24 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" № 1245 від 24.06.2024 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 розглядається без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2024, у зв`язку з тим, що рішенням Вищої ради правосуддя від 19.09.2024 суддю ОСОБА_3., звільнено у відставку, для розгляду справи № 910/2296/24 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Вовк І.В., судді - Кравчук Г.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 справу № 910/2296/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Вовк І.В., судді - Кравчук Г.А., Сибіга О.М.

Позиції учасників справи

Позивач не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на апеляційну скаргу.

Порядок розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 10.09.2021 між ТОВ "УЛФ-Фінанс" (лізингодавець) та ТОВ "Віп Кар Сервіс" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 11316/09/21-Г, за умовами якого транспортний засіб КІА д.р.н. НОМЕР_1 належить на праві господарського відання ТОВ "ВІП КАР СЕРВІС".

За п. 5. умов договору фінансового лізингу передбачено, що у разі настання страхового випадку або оскарження факту його невизнання лізингоодержувач має право самостійно звернутись до страховика та/або до суду за захистом своїх порушених прав.

Із матеріалів справи вбачається та як встановлено судом, 17.02.2023 року у м. Києві на Володимирському узвозі, сталася дорожньо-транспортна пригода транспортного засобу "JEEP" д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу КІА д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , це ДТП сталася з вини водія транспортного засобу "JEEP" д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , що підтверджується відповіддю від Національної поліції України та постановою Печерського районного суду м. Києва від 06.04.2023 № 757/9135/23-п, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 28.06.2023.

Судом встановлено, що на дату зазначеного ДТП 17.02.2023 цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу "JEEP" д.р.н. НОМЕР_2 застрахована Акціонерним товариством "Страхова компанія "Інго" за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР212512330 (сума франшизи за полісом складає 2 500 грн, ліміт відповідальності за шкоду майну 160000 грн).

Як вбачається із матеріалів справи, згідно звіту автотоварознавчого дослідження про визначення вартості матеріального збитку № 9500 від 13.03.2023 вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу КІА д.р.н. НОМЕР_1 станом на 22.02.2023 складає 190 421,15 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках: визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

П. 1.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 145/5/2092 (далі Методика), методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Згідно з п. 1.4 Методики вона застосовується з метою, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ; визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ.

Відповідно до п. 1.3 Методики вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Згідно з п. 4.3 Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження) за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта або інший документ, передбачений законодавством (далі - висновок експерта).

Виходячи з викладеного, висновок експерта складається у разі проведення судової авто товарознавчої експертизи, а звіт оцінювача - за результатами проведення оцінки КТЗ, при цьому, як висновок експерта, так і звіт оцінювача складаються на єдиних засадах, визначених Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 145/5/2092.

Враховуючи вище наведене, судом першої інстанції встановлено, що позивач не зобов`язаний замовляти висновок експерта саме для суду та з урахуванням вимог ГПК України, які ставляться до такого висновку, оскільки, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу може підтверджуватись, в тому числі, і звітом.

За ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Судом встановлено, що відповідач не звертався з вимогою про рецензію поданого позивачем звіту, як і не надав суду звіту чи висновку експерта в підтвердження іншого розміру завданих позивачу збитків, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу, при цьому ремонтна калькуляція, надана відповідачем, не є належним доказом в підтвердження вартості відновлювального ремонту автомобіля КІА д.р.н. НОМЕР_1 .

Таким чином, з урахуванням наведеного місцевим господарським судом встановлено, що звіт про визначення матеріального збитку № 9500 від 13.03.2023 є належним доказом розміру заподіяної матеріальної шкоди, отже вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, автомобіля КІА д.р.н. НОМЕР_1 становить 190 421,15 грн.

З огляду на вище зазначене, господарський суд першої інстанції встановив, що відповідач є відповідальною особою перед позивачем за завдану йому шкоду внаслідок пошкодження транспортного засобу КІА д.р.н. НОМЕР_1 в межах ліміту відповідальності з урахуванням обов`язкової франшизи по полісу, а саме у розмірі 157 500 грн (160 000 - 2 500).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України , джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

За п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За ст. 8 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що протягом строку дії договору фінансового лізингу лізингоодержувачу забезпечується захист належних йому відповідно до закону та/або договору фінансового лізингу прав щодо об`єкта фінансового лізингу з дотриманням при цьому захисту встановлених законом та/або договором фінансового лізингу прав лізингодавця. Протягом строку дії договору фінансового лізингу лізингоодержувач має право вимагати від осіб, які порушують його права як лізингоодержувача, у тому числі від лізингодавця, усунення будь-яких порушень його прав на об`єкт фінансового лізингу.

Статтею 136 ГК України передбачено, що право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

За умовами договору фінансового лізингу № 11316/09/21-Г у разі настання страхового випадку або оскарження факту його невизнання лізингоодержувач має право самостійно звернутись до страховика та/або до суду за захистом своїх порушених прав (п.5.8).

Згідно з ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України. Спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі.

Отже, факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою, щоб звернутися за захистом права на чуже майно щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження такого майна.

За правилами пункту 35.1 статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

За положенням пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Згідно з підпункту 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк є присічним і поновленню не підлягає

Разом із тим, у Законі України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.

Тому в контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що у Законі України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.

Водночас, у даному випадку саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика (відповідача) настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.

Відтак, у межах справи, що розглядається, з`ясуванню підлягає питання дотримання позивачем річного строку, який встановлено пунктом 37.1.4 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на здійснення на власний розсуд одного з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 № 465/4287/15.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи вище наведене, господарський суд першої інстанції встановивши, дана страхова подія (дорожньо-транспортна пригода) відбулася 17.02.2023, а позивач звернувся до суду із цим позовом 16.02.2023, тобто в межах установленого Законом річного строку, при цьому позивач вправі вимагати від відповідача, як відповідальної особи за пошкодження йому зазначеного транспортного засобу, дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача спірної суми матеріальної шкоду, наведених вище норм права.

Відтак, враховуючи встановлені обставини та наведені мотиви, суд першої інстанції, з яким погоджується і апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення даного позову в повному обсязі, стягнувши з АТ "Страхова компанія "Інго" на користь ТОВ "Віп Кар Сервіс" заборгованості у сумі 157 500 грн та ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 у даній справі, при ухваленні якого, з огляду на встановлені судом обставини, відсутні порушення норм матеріального та процесуального права, а висновки суду зроблені на підставі повно та належно досліджених доказів із встановленням всіх необхідних обставин.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідив та оцінив надані сторонами докази, правильно застосувавши норми права до спірних правовідносин, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 у даній справі законне та обґрунтоване, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 у справі № 910/2296/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи № 910/2296/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя І.В. Вовк

Судді Г.А. Кравчук

О.М. Сибіга