Рішення

від 27.05.2024 по справі 910/736/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.05.2024Справа № 910/736/24Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика бакалейних продуктів», Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Сквира

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Пак», м. Київ

про стягнення 564 922,72 грн,

Представники сторін:

від позивача: Данилюк Д.В.;

від відповідача: Шульга В.С.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика бакалейних продуктів» (далі - ТзОВ «Фабрика бакалейних продуктів»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Пак» (далі - ТзОВ «Смарт Пак»/відповідач) про стягнення 564 922,72 грн вартості майна, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором купівлі-продажу №01/15082020 від 15.08.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що для виконання умов договору купівлі-продажу №01/15082020 від 15.08.2020 для передачі позивачу полімерної продукції із нанесенням на неї графічного та текстового зображення, відповідачем виготовлено флексоформи на загальну суму 564 922,72 грн, які повністю оплачені ТзОВ «Фабрика бакалейних продуктів». Оскільки співпраця між сторонами за цим договором припинена, відповідно виготовлені флексоформи є власністю позивача, однак, внаслідок відмови ТзОВ «Смарт Пак» повернути позивачу флексоформи, останній просить суд стягнути їх вартість із відповідача.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.01.2024 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 26.02.2024.

06.02.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій ТзОВ «Смарт Пак» заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що згідно договору купівлі-продажу №01/15082020 від 15.08.2020 позивачу було поставлено декілька партій товару, кожній із яких передувало надання поліграфічних послуг із додрукарської підготовки макету. На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій сторонами складено акти про надання послуг із додрукарської підготовки макетів на загальну суму 564 922,72 грн, при цьому, предмет наданих відповідачем послуг за цими актами є поліграфічна послуга, відповідно вимоги позивача про стягнення вартості флексоформ є безпідставними.

12.02.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 26.02.2024 у режимі відеоконференції із використанням власних технічних засобів зв`язку.

23.02.2024 до канцелярії суду від позивача надійшли письмові пояснення на відзив на позовну заяву.

26.02.2024 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

26.02.2024 у зв`язку із неявкою представників сторін суд відклав підготовче засідання на 25.03.2024.

25.03.204 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.04.2024.

29.04.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про стягнення судових витрат, в якому ТзОВ «Смарт Пак» просить суд покласти на позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 72 000,00 грн.

29.04.2024 судове засідання не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Бондарчук В.В. на лікарняному.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.04.2024 повідомив сторін про призначення судового засідання на 27.05.2024.

27.05.2024 на електронну пошту суду надійшла заява позивача про залучення ОСОБА_1 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та про залучення додаткових доказів у справі.

27.05.2024 у судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача.

Зокрема, представник ТзОВ «Фабрика бакалейних продуктів» просив суд задовольнити заяву про залучення третьої особи та додаткових доказів у справі.

Суд, розглянувши заяву позивача про залучення ОСОБА_1 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, протокольною ухвалою відмовив в її задоволенні, оскільки за висновком суду рішення у даній справі жодним чином не вплине на права та обов`язки ОСОБА_1 ..

Крім того, суд протокольною ухвалою відмовив позивачу у задоволенні заяви про залучення додаткових доказів у справі, оскільки подані із порушенням вимог ст. 80 ГПК України.

Отже, у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача, у свою чергу, проти задоволення позову заперечував із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика бакалейних продуктів» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Пак» (далі - постачальник) укладено договір купівлі-продажу №01/15082020, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупця партії полімерної продукції або полімерної продукції із нанесенням на неї графічного та текстового зображення, відповідно до погоджених сторонами специфікацій, які є невід`ємною частиною договору.

У п. 1.2. договору сторони погодили, що у випадку, якщо покупець купує товар з нанесенням на нього графічного та текстового зображення, покупець зобов`язаний надати флексоформу постачальнику або замовити її у постачальника. Флексоформа - це форма за допомогою якої наноситься графічне та текстове зображення на товар. Виготовлення флексоформи постачальником відбувається, згідно умов даного договору та відповідно до погоджених сторонами специфікацій.

Згідно із п. 1.3. договору покупець зобов`язується оплачувати поставлений постачальником товар та флексоформи (за потреби), в строки та в порядку, передбачених умовами даного договору.

У відповідності до п. 1.5. договору нанесення графічного та текстового зображення на товар, здійснюється відповідно до погодженої сторонами специфікації та флексорформи номер оригінал - макету якої вказується у відповідній погодженій сторонами специфікації.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що після узгодження усіх даних для оригінал - макету флексоформи, постачальник надає покупцю остаточний вигляд оригінал - макету флексоформи у графічному файлі на електронному носії, який погоджується на паперовому носії, шляхом його підписання уповноваженим представником покупця (призначеному у порядку п. 2.1. даного договору, із зазначенням його ПІБ та дати погодження) та постачальник. Погоджений сторонами оригінал - макет флексоформи, є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.5. договору після виготовлення флексоформи, згідно погодженого покупцем оригінал - макету флексоформи, претензії покупця, щодо графічних зображень, їх кольорів, розмірів, щодо тексту його змісту, назви, розміру, кольору, стилю шрифту та інших нанесених за допомогою такої флексоформи постачальником не приймаються.

Після виготовлення флексоформи, їй присвоюється номер, який співпадає з номером погодженого оригінал - макету (п. 2.7. договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020. Після закінчення терміну дії договору, його умови залишаються дійсними стосовно всіх партій товару, які були поставлені у строк його дії (п. 12.1. договору).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем надано позивачу поліграфічні послуги із додрукарської підготовки макетів на загальну суму 564 922,72 грн згідно актів надання послуг, копії яких долучені до матеріалів справи, що також не заперечувалося сторонами у судовому засіданні.

Позивач стверджує, що після припинення сторонами співпраці за наведеним вище договором, ТзОВ «Фабрика бакалейних продуктів» звернулося до відповідача із вимогою за вих. №23 від 17.07.2023 про повернення виготовлених на його замовлення флексоформ не пізніше 5-ти робочих днів з дати отримання цієї вимоги, а у випадку неповернення флексоформ позивач просив здійснити відшкодування їх вартості, сплаченої останнім у розмірі 564 922,72 грн згідно з актами наданих послуг із додрукарськорї підготовки макетів.

ТзОВ «Смарт Пак» листом за вих. №1 від 15.08.2023 відмовило у задоволенні вимоги позивача, обґрунтовуючи тим, що відповідачем надані, а позивачем прийняті послуги із додрукарської підготовки макетів, що підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг. Всі замовлення полімерної продукції із належним чином виконаним нанесенням відповідних графічних і текстових зображень виконані відповідачем у повному обсязі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що флексоформи виготовлені з метою виконання умов договору купівлі-продажу №01/15082020 від 15.08.2020 для передачі позивачу полімерної продукції із нанесенням на неї графічного та текстового зображення. Відтак, оскільки позивачем вартість виготовлення флексоформ оплачена у повному обсязі, при цьому, нанесення графічних та текстових зображень оплачувалось позивачем окремо, відповідно після припинення співпраці із відповідачем, ці флексоформи підлягають поверненню позивачу, оскільки вони є майном останнього.

Відповідач, у свою чергу, заперечуючи проти задоволення позову стверджує, що згідно з актами наданих послуг, які долучені до матеріалів справи, ТзОВ «Смарт Пак» надана поліграфічна послуга із додрукарської підготовки макетів, а позивачем не доведено виготовлення відповідачем флексоформ, а також їх передання останнім позивачу за актом приймання-передачі, відтак, на думку ТзОВ «Смарт Пак», підстави для повернення флексоформ або сплату їх вартості у відповідача відсутні.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1-4 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Суд, дослідивши умови договору купівлі-продажу №01/15082020 від 15.08.2020 встановив, що цей договір за своїм змістом та правовою природою є змішаним договором, який включає в себе елементи договору купівлі-продажу, договору надання послуг та договору підряду.

Зокрема, судом встановлено, що згідно з умовами п. 1.1. та п. 1.2. договору відповідач зобов`язався поставити позивачу полімерну продукцію із нанесенням на неї графічного та текстового зображення, при цьому сторони погодили, що у разі відсутності у позивача флексоформи, останній замовляє її виготовлення у відповідача.

Водночас, суд звертає увагу відповідача, що у договорі сторони визначили, що флексоформа - це форма за допомогою якої наноситься графічне та текстове зображення на товар.

Так, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 1, ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Отже, з наведеного слідує, що для належного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №01/15082020 від 15.08.2020, ТзОВ «Смарт Пак» необхідно було виготовити флексоформи, за допомогою яких наносились графічні та текстові зображення на полімерну продукцію.

При цьому, заперечуючи проти задоволення позову ТзОВ «Смарт Пак» зазначає, що поліграфічні послуги із додрукарської підготовки макетів не є виготовленням флексоформ, а включає в себе лише надані послуги, не зазначаючи які саме ці послуги.

Водночас, у відзиві на позовну заяву та у судовому засіданні представник відповідача не заперечував, що графічні та текстові зображення наносились на полімерну продукцію за допомогою флексоформ.

Отже, дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, суд дійшов висновку, що відповідачем виготовлені флексоформи, які оплачені позивачем у повному обсязі на загальну суму 564 922,72 грн, що не заперечується відповідачем, а навпаки, ТзОВ «Смарт Пак» у поданому відзиві на позовну заяву зазначає, що ці поліграфічні послуги із додрукарської підготовки макетів прийняті позивачем без будь-яких зауважень та оплачені у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 190 ЦК України визначено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Таким чином, з огляду на те, що на виконання умов договору №01/15082020 від 15.08.2020 відповідачем на замовлення позивача виготовлені флексоформи для нанесення графічних та текстових зображень на полімерну продукцію, які оплачені ТзОВ «Фабрика бакалейних продуктів» у повному обсязі, суд дійшов висновку, що ці флексоформи є власністю позивача.

Так, згідно із положеннями ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 ГК України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 ГК України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як слідує із наявних у матеріалах справи доказів та встановлених вище обставин, протиправність поведінки відповідача полягає у неповерненні оплачених позивачу флексоформ, які були виготовлені для належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу №01/15082020 від 15.08.2020 щодо нанесення графічних та текстових зображень на полімерну продукцію, внаслідок чого позивачу завдано збитків у розмірі вартості цих флексоформ.

Між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками існує прямий причинно-наслідковий зв`язок, при цьому, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач повернув позивачу виготовлені на замовлення останнього флексоформи.

Приймаючи до уваги встановлене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, яка полягає у неповерненні позивачу оплачених флексоформ, завданої шкоди - вартості флексоформ, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика бакалейних продуктів» обґрунтованими, доведеними належним чином, які підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика бакалейних продуктів» задовольнити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Пак» (01054, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 13/2, літера Б; ідентифікаційний код 41908615) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика бакалейних продуктів» (09000, Київська область, Білоцерківський район, місто Сквира, вулиця Залізнична, будинок 8; ідентифікаційний код 34514827) вартість майна (флексоформ) у розмірі 564 922 (п`ятсот шістдесят чотири тисячі дев`ятсот двадцять дві) грн 72 коп. та 8 473 (вісім тисяч чотириста сімдесят три) грн 85 коп. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 04.06.2024.

Суддя Віта Бондарчук