Рішення

від 28.05.2024 по справі 916/755/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/755/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., при секретарі судового засідання Боднарук І.В., розглянувши справу за позовом: Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м.Одеси (65062, м.Одеса, вул.Черняховського,6) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м.Одеса, вул.Велика Арнаутська,15, код ЄДРПОУ 43015722)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Облтепло (65012, м.Одеса, вул. Катерининська, 89, код ЄДРПОУ 38295616)

про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості та поверненння майна

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Облтепло (65012, м.Одеса, вул.Катерининська,89, код ЄДРПОУ 38295616)

до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м.Одеса, вул.Велика Арнаутська,15, код ЄДРПОУ 43015722) в інтересах якого діє Заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси (65062, м.Одеса, вул. Черняховського, 6)

про зобов`язання вчинити певні дії

Представники сторін згідно протоколу судового засідання 27.05.2024р.

Прокурор - Ейсмонт С.О. (зал).

Представник позивача - Десятова Н.А. (зал)

Представник відповідача - Бедексєєва В.Л. (зал)

ВСТАНОВИВ :

Заступник керівника Приморської окружної прокуратури м.Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Облтепло про стягнення заборгованості з орендної плати по договору оренди нерухомого майна від 02.03.2015р., пені 57 785,27грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань та поверненння майна - об"єкту оренди.

Прокурор та позивач просять суд винести рішення, яким

- Розірвати договір оренди нерухомого майна - окремо розташованої двоповерхової будівлі (нежитлові приміщення 1-го та 2-го поверхів) літ «А», загальною площею 820,30 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 3, від 2 березня 2015, який укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Облтепло», код ЄДРПОУ 3 8295616.

- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Облтепло», код ЄДРПОУ 38295616 до Державного бюджету України (отримувач - ГУК в Одеській області/м. Одеса/22080300, код отримувача 37607526, банк отримувача - Казначейство України, номер рахунку иА778999980313010094000015744) заборгованість по орендній платі у розмірі 430234,21 грн. та пеню у розмірі 57785,27 грн.

3.Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Облтепло» (код ЄДРПОУ 38295616) повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях державне нерухоме майно - окремо розташовану двоповерхову будівлю (нежитлові приміщення 1 - го та 2-го поверхів) літ «А», загальною площею 820,30 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 3.

- стягнути з відповідача на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову та інші судові витрати, які прокуратурою будуть понесені при розгляді справи за даним позовом.

Ухвалою від 28.02.2024р., керуючись ст.ст.120,176, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 01.04.2024р.

13.03.2024р. від відповідача ТОВ Облтепло надійшов відзив на позовну заяву про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості та поверненння майна. Відповідач просить повністю відмовити у позові.

13.03.2024р. товариство з обмеженою відповідальністю Облтепло звернулось до суду із зустрічним позовом та просить зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул.Велика Арнаутська, буд.15, ЄДРПОУ 43015722) здійснити перерахунок орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 02.03.2015 року, укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та товариством з обмеженою відповідальністю «Облтепло» на умовах звільнення товариства з обмеженою відповідальністю «Облтепло» (65026, м. Одеса, вул. Приморська, буд.З, ЄДРПОУ 38295616) від сплати орендної плати за період з 01.03.2022 року по 01.03.2023 року.

Ухвалою від 18.03.2024р. суд прийняв зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Облтепло до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях в інтересах якого діє Заступник керівника Приморської окружної прокуратури м.Одеси про зобов`язання вчинити певні дії до розгляду та об`єднати в одне провадження з первісним позовом у справі № 916/755/24 за правилами загального позовного провадження, призначив розгляд справи у підготовчому засіданні на 01.04.2024р.

20.03.2024р. від прокурора надійшла відповідь на відзив (в порядку ст. 166 ГПК України) за первісним позовом до ТОВ «Облтепло» про стягнення заборгованості з орендної плати за користування державним майном.

28.03.2024р. від ТОВ «Облтепло» надійшли заперечення на відповідь на відзив прокурора за первісним позовом до ТОВ «Облтепло» про стягнення заборгованості з орендної плати за користування державним майном.

28.03.2024р. від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надійшла відповідь на відзив ТОВ «Облтепло» за первісним позовом про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості та поверненння майна.

15.04.2024р. від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

19.04.2024р. від ТОВ «Облтепло» надійшла відповідь на відзив Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях зустрічну позовну заяву.

Ухвалою від 29.04.2024р. суд закрив підготовче провадження у справі № 916/755/24, призначив справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 27.05.2024р.

В судове засідання 27.05.2024р. прибули представники прокурора, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях , ТОВ «Облтепло».

В судовому засіданні було оголошено перебування судді у нарадчій кімнаті до 28.05.2024р., після чого суд оголосив вступну та резолютивну частини судового рішення.

Оцінюючи подані прокурором та позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора та позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та ТОВ «Облтепло» (Орендар) 02.03.2015 укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідно до п.1.1 договору Орендодавець - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме, окремо розташовану двоповерхову будівлю (нежитлового приміщення 1-го та 2-го поверхів) літ «А», загальною площею 820,30 кв.м, за адресою: м.Одеса, вул.Приморська,3, що обліковується на балансі Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство».

Згідно з п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

Договір укладено строком на 1 рік, що діє з 02.03.2015 до 02.03.2016 року (п.10.1 договору).

Відповідно до п.3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786.

За умовами п. 3.4. договору розмір орендної плати обов`язково переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від Сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно п.3.5. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 3.6. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За ініціативою Орендодавця стягнення заборгованості з орендної плати та пені вирішується в судовому порядку (п.3.7.).

Згідно з п. 3.11 договору у разі припинення (розірвання) договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання- передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, у повному обсязі, якщо така виникла, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що орендар зобов`язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендодавець та Балансоутримувач мають право виступати з ініціативою щодо внесення змін до Договору, стягнення збитків по заборгованості з орендної плати, пені, неустойки, його розірвання в разі погіршення стану об`єкту оренди, а також його втрати (повної або часткової) внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору. А також, здійснювати контроль за станом майна шляхом візуального обстеження зі складанням звіту обстеження (п.п. 8.2, 8.3).

Пунктом 9.4 договору передбачено право орендодавця вимагати розірвання договору оренди та (або) відшкодування збитків, зокрема якщо орендар не сплачує або несвоєчасно сплачує орендну плату.

Пунктом 10.3 договору визначено, що за ініціативою однієї із сторін договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством, та у разі якщо орендар не погоджується з новим розрахунком орендної плати та відповідними змінами до Договору при зміні Методики розрахунку орендної плати.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу уповноваженого управляти об`єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законодавством термін (п.10.4. договору).

За умовами п. 10.6. договору чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема: закінчення строку, на який його було укладено; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 10.9. договору передбачено, що у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу.

Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Орендарем та Орендодавцем акту приймання-передавання (п.10.10. договору).

На виконання умов вказаного договору орендодавець 02.03.2015 передав, а орендар прийняв нерухоме майно, що підтверджується відповідним актом приймання-передавання державного нерухомого майна, що обліковується на балансі Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство».

Уподальшому у зазначений Договір оренди сторонами неодноразово вносилися зміни додатковими погодженнями.

Так, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ТОВ «Облтепло» 30.07.2015 укладено Договір про внесення змін до Договору оренди від 02.03.2015 №209840911263 нерухомого майна, що належить до державної власності, яким продовжено строк дії договору до 02.02.2018 включно.

Договором від 15.02.2018 про внесення змін до Договору оренди від 02.03.2015 № 209840911263 нерухомого майна, що належить до державної власності, продовжено термін дії договору до 02.01.2021 включно.

У подальшому договір оренди було продовжено на підставі п. 10.4. основного договору оренди та вважається чинним на даний час.

Відповідно до ч. 1ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Частиною 1, 3 ст.283 ГК України, ст.759 ЦК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

У відповідності до п.10 ст.1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 284 ГК України визначено, що істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до п.п.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 286 ГК України за користування об`єктом оренди, орендар вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (ст. 285 ГК України).

Проте прокурор та позивач доводять, що відповідач систематично порушував умови зазначеного Договору щодо своєчасної оплати за користування майном, яким він користувався на умовах оренди, внаслідок чого утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 430 234,21 грн, що підтверджується відповідним розрахунком.

З приводу необхідності погашення суми боргу РФ ФДМ України по Одеській та Миколаївській областях на адресу відповідача було надіслало претензію № 11-06-00230 від 23.01.2023, яка залишилася без реагування.

На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» орендаря з 24.02.2022 по 30.05.2022 було звільнено від сплати орендної плати за договором, з 31 травня 2022 року орендна плата нараховувалася у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди з урахуванням її індексації. Інших рішень щодо звільнення орендаря від сплати боргу позивачем не приймалось.

Статтею 216 та частиною першою ст.218 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою ст.217, ст.230 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеня.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Згідно п. 3.6. Договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, ст.549 Цивільного кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» відповідачу нарахована пеня за несвоєчасне внесення орендної плати в сумі 57785,27 грн.

Відповідно до ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, ст.24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін при істотному порушенні договору іншою стороною.

Істотним є таке порушення договору стороною, коли внаслідок заданої таким порушенням шкоди, друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного Кодексу України встановлено, що розірвання договору є одним із правових наслідків, встановлених договором або законом, який настає у разі порушення зобов`язання.

Пунктом 9.4 договору передбачено право орендодавця вимагати розірвання Договору оренди та (або) відшкодування збитків, зокрема якщо орендар не сплачує або несвоєчасно сплачує орендну плату.

Пунктом 10.3 Договору визначено, що за ініціативою однієї із сторін Договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством, а також у разі якщо Орендар не погоджується з новим розрахунком орендної плати та з відповідними змінами до Договору при зміні Методики розрахунку орендної плати.

Таким чином, з огляду на порушення вищевказаних норм законодавства, невиконання умов договору оренди щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання договору оренди.

Стаття 782 Цивільного кодексу України встановлює, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За положеннями ч.1 ст.25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Умовами договору, а саме п. 10.9. Договору передбачено, що у разі припинення або розірвання Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Орендарем та Орендодавцем акта приймання-передавання (п.10.10. Договору).

Про порушення орендного законодавства прокуратуру повідомлено Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях листом № 10-07-2900 від 21.07.2023, яке самостійно заходи до поновлення інтересів держави не вживає.

З метою підтвердження підстав для представництва прокуратурою 11.08.2023 за № 52-83 83вих-23 на адресу регіонального відділення направлено запит щодо наміру останнього самостійно звернутися з позовом до суду за фактом виниклої заборгованості.

Листом № 10-06-03430 від 31.08.2023 регіональним відділення Фонду повідомлено, що у зв`язку з відсутністю фінансування на судовий збір останнє не в змозі самостійно звернутися з позовом до суду.

Крім того, станом на лютий 2024 року орендодавець продовжує не вживати заході до стягнення заборгованості в судовому порядку.

Внаслідок бездіяльності органу, який має самостійно звернутися з позовом, державні інтереси залишаються непоновленими, що є підставою для представництва прокуратурою інтересів держави у суді, відповідно до ст. 53 ГПК України.

Подання позову прокурором за таких умов є єдиним ефективним засобом поновлення порушених інтересів держави. У даному випадку прокурор виступає не як альтернативний, а як єдиний можливий суб`єкт звернення до суду.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Відповідно до п.З ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено обов`язок представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч.З ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Стаття 53 ГПК України передбачає, що у випадках, встановлених законом, прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

Так, згідно п. 1 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду прокурори та їх заступники подають позовні заяви саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обгрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в суді. Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Правова позиція щодо підстав представництва прокурором інтересів держави чітко визначена у Постанові Верховного Суду від 25.04.2018 (справа № 806/1000/17), у якій зазначено, що у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи понятгя «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відтак, Верховний Суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Позиція суду касаційної інстанції щодо представництва прокурором інтересів держави також грунтовно викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, з якої вбачається, що сам факт незвернення до суду органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду.

У постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/23 85/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обгрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Зазначена вимога прокурором дотримана..

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність

компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обгрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.

Як вбачається із розрахунку заборгованість з орендної плати у відповідача виникла ще у 2022 році, проте на протязі тривалого часу позивач самостійно не звернувся до суду з відповідним позовом.

Зазначене свідчить про бездіяльність компетентного органу та є підставою для представництва інтересів держави прокурором.

Таким органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах є Фонд державного майна України, який відповідно до однойменного закону є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику, зокрема, у сфері використання державного майна шляхом здачі його в оренду, та, відповідно, є стороною укладеного з Відповідачем Договору оренди, недоотримання орендної плати за яким спричиняє прямий збиток державі та завдає шкоди економічним інтересам.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у т.ч. корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 зазначеного Закону до основних завдань Фонду державного майна України належить реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» у сфері оренди державного майна Фонд виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), що перебувають у державній власності та здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна.

Статтею 6 Закону України «Про Фонд державного майна України» передбачено, що Фонд здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України.

Регіональні відділення та представництва Фонду державного майна України є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Наказом Фонду державного майна України № 445 від 11.05.2019 утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, яке є правонаступником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області.

Відповідно до Наказу Фонду державного майна України № 753 від 30.07.2019 днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях є 2 серпня 2019 року.

Враховуючи, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернулося до прокуратури з проханням звернутися до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача спірної суми коштів за орендну державного майна у зв`язку з відсутністю фінансування на судовий збір та подальшою бездіяльністю, у окружної прокуратури виникла необхідність представництва інтересів держави в суді.

Про підготовку позову вказаний орган попередньо повідомлено відповідно до п.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідач ТОВ «Облтепло» у відзиві на первісний позов повідомив, що частково не визнає вимоги прокурора та позивача та заперечує проти їх задоволення в частині розірвання договору оренди нерухомого майна від 02.03.2015 року укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «Облтепло»; стягнення з ТОВ «Облтепло» ло Державного бюджету України заборгованості по орендній платі за період з 01.03.2022 року до 01.03.2023 року, а також пені нарахованої з урахуванням заборгованості, яка утворилась за вказаний період відповідно; зобов`язання ТОВ «Облтепло» повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях державне нерухоме майно - окремо розташовану двоповерхову будівлю (нежитлові приміщення 1-го та 2-го поверхів) літ «А», загальною площею 820,30 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Одеса, вул.Приморська,3.

Відповідач посилається на те, що 24 лютого 2022 року розпочалось повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України віл 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території У країни введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

ТОВ «Облтепло» звернулось з листом від 19.05.2022 року № 503/Вих/2022-05 до керівника регіонального відділення Фонду державного майна України но Одеській та Миколаївській областях, в якому повідомляло про те, що з 24.02.2024 року працівники ТОВ «Облтепло» не мають доступу до офісу у зв`язку із тим, що вулиця Приморська у місті Одесі була перекритою із обмеженням доступу та знаходилась під охороною, а також із проханням не нараховувати орендну плату на весь період воєнного стану, зокрема до того моменту, доки не з`явиться можливість входити до орендованої будівлі.

Далі, ТОВ «Облтепло» повторно звернулось до в.о. начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях із заявою від 28.07.2022 року №537/Вих/2022-07 в якій було зазначено наступне: «Зазначена адреса геопозиційно розташована в близькості до прикордонної зони одеського узбережжя та порту і знаходиться під охороною збройних сил України. Доступ громадян, які не проживають в межах вказаної зони заборонений.», «Таким чином, ані адміністрація, ані співробітники Товариства не мають фізичного доступу до приміщень офісу, у зв`язку з чим, просимо призупинити нарахування орендної плати за договором оренди нерухомою майна...».

Окрім того, відомо про те, що Регіональним управлінням Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України було повідомлено регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях jіро те, що на підставі указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ та рішенням Одеської обласної військової адміністрації, вулиця Приморська міста Одеси на ділянці від Митної площі до Військового узвозу була ізольована від пересування цивільних транспортних засобів та осіб, які не проживають та не зареєстровані в даній місцевості.

Таким чином, доступ до адміністративних та промислових приміщень чи будівель, у тому числі за адресою Приморська 3, був неможливий з 24 лютого та до закінчення воєнного стану. Належним чином засвідчена копія вказаного листа від 26.07.2022 року №70/1482-22Вих міститься у додатках до даного відзиву на позовну заяву.

02.06.2023 року адвокатом Бедекссєвою В.Я. в інтересах ТОВ «Облтепло» було направлено адвокатський запит до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху.

У відповідь на вищевказаний адвокатський запит Департаментом транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху листом від 12.06.2023 року № 01-44/988 було повідомлено наступне: «...з 02.03.2023 року відкрито транзитний рух автотранспорту по вул.Приморською. Відповідно до діючої' схеми організації дорожнього руху, погодженої Департаментом транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху та Управлінням патрульної поліції, зупинка, стоянка або паркування по вул. Приморській на ділянці від Військового узвозу до Митної площі заборонені. »

20.06.2023 року адвокат Малін М.-Е.О. в інтересах ТОВ «Облтепло» звернувся до Південного територіального управління ВСП із адвокатським запитом.

У відповідь на вищевказаний адвокатський запит Південним територіальним управлінням ВСП листом від 22.06.2023 року № 45 було повідомлено наступне: «В період з 24 лютого 2022року по 01 березня 2023року військовим командуванням було прийнято рішення щодо перекриття (заборони руху пішоходів) та автомобільного транспорту по вулиці Приморській на ділянці від Митної площі до вулиці Військовий узвіз».

Окрім того, ТОВ «Облтепло» звернулось до Одеської регіональної торгово- промислової палати із заявою про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили виконання обов`язків (зобов`язань) для суб`єктів господарювання/фізичних осіб за законодавчими та іншими нормативними актами У країни.

Далі, ТОВ «Облтепло» отримало сертифікат № 5100-23-4679 від 08.12.2023 року про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зареєстрований в Одеській регіональній торгово-промисловій палаті за № 2003-14/566 від 08.12.2023 року, яким було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для ТОВ «Облтепло» в період дії: дата настання 24.02.2022 року, дата закінчення 01.03.2023 року.

Вищевказаний сертифікат було надано до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області листом від 11.12.2023 року № 11-12/Вих/2023. Докази направлення вказаного листа, а також докази його отримання позивачем долучено до даного відзиву на позовну заяву.

З огляду на вказане, відповідач зазначає про наявність підстав для звільнення ТОВ «Облтепло» від сплати орендної плати за період з 01.03.2022 року до 01.03.2023 року на підставі положень ч.б ст.762 ЦК України внаслідок неможливості користування орендованим майном через військову агресію та відсутність доступу до такого майна, яке розташоване у місті Одесі по вулиці Приморській, буд.З.

Відповідно ло сг.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно- правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльнос ті, в силу яких зобов`язана с торона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної с торони виконання ії обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями частини першої статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Вказана норма не містять вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин та засобів їх підтвердження, а тому підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних віл нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Саме такий висновок Великої Палати Верховного Сулу викладено в постанові від 08.05.2018 року у справі № 910/7495/16.

Отже, для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає, тобто відповідач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, па які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендолавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що с об`єктом оренди тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати. У разі коли за відповідний період часу, протягом якого орендоване майно не використовувалось, орендну плату було внесено, орендар вправі вимагати її повернення.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 11.07.2018 року у справі № 905/1510/17 та від 05.07.2018 року у справі № 910/16005/17.

Звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до об`єкту оренди, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.

Оцінюючи факт користування або неможливість користування орендованим майном, суд враховує , що за змістом частини третьої статті 13, частини першої с татті 76, частини першої статті 78, частини першої статті 79, статті 86 ГПК України кожна сторона повинна довести належними, допустимими та достовірними доказами ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як па підс таву своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, сул вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованості нарахована, зокрема, за період з 01.03.2022 року по 01.03.2023 року відповідач категорично не погоджується із зазначеною вимогою враховуючи наступне.

Так, як вже було зазначено, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим военного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 голини 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на сьогодні воєнний стан в Україні триває.

Загальновідомим є факт того, що орендоване ТОВ «Облтепло» приміщення розташоване у місті Одесі по вулиці Приморській, 3 відноситься до зони об`єктів стратегічної інфраструктури, в силу введеного воєнного стану відносно яких запроваджено певні обмеження у використанні, з метою посилення обороноздатності країни. Даний факт є загальновідомим та не погребує доказування, однак підтверджується відповідями на відповідні запити, про які було зазначено вище.

Вказані відповіді підтверджують неможливість користування працівниками ТОВ «Облтепло» орендованим приміщенням з огляду на перекриття (заборону руху пішоходів) та автомобільного транспорту по вулиці Приморській на ділянці від Митної площі до вулиці Військовий узвіз, а також зупинку, стоянку або паркування на вказаній території.

При цьому, жодних доказів, які могли б спростувати вказане позивачем не надано, які і не надано доказів наявності у відповідача вільного доступу до орендованого приміщення чи використання працівниками відповідача такого приміщення.

Враховуючи, що всі наведені обставини суд вважає доведеним факт відсутності у відповідача доступу до орендованого приміщення, яке розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Приморська, буд.З, та можливості його використання (експлуатації), в тому числі через перекриття та заборону проходу (проїзду) та відповідно неможливості доступу до приміщення тощо. Отже, наявні підстави для застосування у даному випадку положень ч.б ст.762 ЦК України та звільнення ТОВ «Облтепло» від оплати орендної плати за вищевказаний період, а саме: з 01.03.2022 року по 01.03.2023 року.

Окрім того, враховуючи, що вимоги про стягнення з відповідача пені є похідними від вимог про стягнення основної заборгованості та відповідно встановлення обставини порушення відповідачем договірних зобов`язань, суд вважає слушними заперечення відповідача проти задоволенні вказаної вимоги.

Згідно з положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Вказана норма не містить вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин та засобів їх підтвердження, а тому підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16.

Отже, для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає, тобто відповідач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати. У разі коли за відповідний період часу, протягом якого орендоване майно не використовувалось, орендну плату було внесено, орендар вправі вимагати її повернення.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 11.07.2018 у справі № 905/1510/17 та від 05.07.2018 у справі № 910/16005/17.

Враховуючи, що всі наведені у справі обставини свідчать про відсутність у відповідача доступу до об"єкта оренди та можливості його експлуатації, суд зазначає про наявність в даному випадку підстав для застосування положень ч.6 ст762 ЦК України та звільнення відповідача від оплати орендної плати за спірний період.

Враховуючи, що вимоги про стягнення з відповідача пені є похідними від вимог про стягнення основного боргу та відповідно встановлення обставини порушення відповідачем договірних зобов`язань, суд зазначає про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині в повному обсязі.

Окремо слід зазначити, що відповідач ТОВ «Облтепло» не заперечує проти задоволення вимог позивача щодо стягнення заборгованості з останнього, однак, за умови перерахунку строку заборгованості, виключаючи період з 01.03.2022 року по 01.03.2023 року (період неможливості користування орендованим майном, що підтверджується, зокрема, сертифікатом № 5100-23-4679 від 08.12.2023 року про форс- мажорні обставини (обставини непереборної сили), зареєстрований в Одеській регіональній торгово-промисловій палаті за №2003-14/566 від 08.12.2023 року, яким було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для ТОВ «Облтепло» в період дії: дата настання - 24.02.2022 року, дата закінчення - 01.03.2023 року.).

Далі, відповідач заперечує проти задоволення вимоги позивача щодо розірвання договору оренди нерухомого майна окремо розташованої двоповерхової будівлі (нежитлові приміщення 1-го та 2-го поверхів) літ. «А», загальною площею 820,30 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Одеса, вул.Приморська, 3, від 02.03.2019 року, який укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ТОВ «Обл тепло», з огляду на наступне.

Так, відповідно до листа в.о. начальника регіонального відділення Фонду державного майна України но Одеській та Миколаївській областях віл 04.07.2022 року №11-06-01334 було повідомлено ТОВ «Облтепло» про те, що станом на 17.06.2022 року за договором оренди від 02.03.2015 року існує переплата коштів в розмірі 6 810,44 грн, яка буде зарахована в рахунок орендної плати за майбутній період.

З огляду на вказане вдповідач звертає увагу, що до початку новномасштабного вторгнення російської федерації на територію України ТОВ «Облтепло» своєчасно та у повному обсязі, стабільно та без затримок сплачувало орендну плату відповідно до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 02.03.2015 року.

Слід також звернути увагу на те, що з 2015 року (з моменту укладення) вказаний договір було неодноразово подовжено сторонами.

Окрім того, ТОВ «Облтепло» належним чином повідомило позивача про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). В той же час, позивачем не було припинено нарахування орендної плати, що в подальшому призвело до нарахування пені, яка розраховувалась із загальної суми заборгованості, тобто з урахуванням заборгованості за період дії вказаних обставин.

З огляду на вказане, відповідач вважає, що орендна плата повинна була нараховуватись тільки з моменту закінчення у ТОВ «Облтепло» форс-мажорних обставин, а саме: з 02.03.2023 року по теперішній час.

В той же час, пункт 3.8. договору викладено в наступній редакції: «У разі виникнення заборгованості з орендної плати, поточні платежі, які сплачені за Об`єкт оренди насамперед спрямовуються на погашення заборгованості з орендної плати, яка виникла у минулі періоди, а потім - у рахунок поточних платежів».

З огляду на те, що відповідач КАТЕГОРИЧНО не погоджується із протиправним нарахуванням позивачем заборгованості та пені за спірний період, а спла та орендних платежів за поточний час буде рахува тись, як погашення заборгованості відповідно до п.3.8. договору, а саме буде спрямована на погашення заборгованості з орендної плати, яка виникла у минулі періоди, з нарахуванням якої відповідач НЕ погоджується, а досягти згоди з позивачем самостійно НЕ вбачається можливим, ТОВ «Облтепло» не сплачувало орендну плату за період з 01.03.2023 року по теперішній час.

Слід взяти до уваги, що ТОВ «Облтепло» не заперечує існування заборгованості, яка виникла з 02.03.2023 року но теперішній час та ютове її сплатити, однак, після перерахунку суми заборгованості із урахуванням форс-мажорних обставин засвідчених у встановленому законом порядку Одеською регіональною торгово-промисловою палатою.

Більш того, відповідач звернувся до позивача з листом від 20.10.2020 року № 20Вих/2020 в якому звернулось до останнього з проханням розглянути можливість подовження строку оренди на 5 (п`ять) років для ТОВ «Облтепло» за договором оренди від 02.03.2015 року.

В свою чергу суд зазначає, що Орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (ст. 285 ГК України).

Статтею 216 та частиною першою ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Відповідач за перод з 01.03.2023р. систематично порушував умови зазначеного Договору щодо своєчасної оплати за користування майном, яким він користувався на умовах оренди, внаслідок чого утворилася заборгованість з орендної плати.

Саме систематична несплата орендарем заборгованості з орендної плати та бездіяльність відповідача виявилися підставою для звернення прокурора з позовом.

На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» орендаря з 24.02.2022 по 30.05.2022 було звільнено від сплати орендної плати за договором, з 31 травня 2022 року орендна плата нараховувалася у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди з урахуванням її індексації.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін при істотному порушенні договору іншою стороною. Істотним є таке порушення договору стороною, коли внаслідок заданої таким порушенням шкоди, друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного Кодексу України встановлено, що розірвання договору є одним із правових наслідків, встановлених договором або законом, який настає у разі порушення зобов`язання.

Пунктом 9.4 договору передбачено право орендодавця вимагати розірвання Договору оренди та (або) відшкодування збитків, зокрема якщо орендар не сплачує або несвоєчасно сплачує орендну плату.

Пунктом 10.3 Договору визначено, що за ініціативою однієї із сторін Договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством, а також у разі якщо Орендар не погоджується з новим розрахунком орендної плати та з відповідними змінами до Договору при зміні Методики розрахунку орендної плати.

Таким чином, з огляду на порушення вищевказаних норм законодавства, систематичне невиконання умов договору оренди щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання договору оренди.

Як вбачається з відзиву ТОВ Облтепло на первісну позовну заяву відповідач не міг фактично використовувати майно лише з 24.02.2022 по 01.03.2023 року, проте навіть після того як був відкритий доступ до об`єкту оренди, останній продовжував систематично не сплачувати за користування орендованим майном, внаслідок чого утворилася заборгованість з орендної плати, а держава недоотримала кошти за його використання.

Враховуючи викладене, порушення вищевказаних норм законодавства, невиконання умов договору оренди щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання договору оренди та повернення майна його власнику.

ТОВ «Облтепло» не заперечує існування заборгованості , яка виникла з 02,03.2023 року по теперішній час та готове її сплатити, однак, після перерахунку суми заборгованості із урахуванням форс-мажорних обставин, засвідчених у встановленому законом порядку Одеською регіональною торгово-промисловою палатою.

У судовому засіданні представник ТОВ «Облтепло» пояснив, що до 13.03.2024р. (день подання до суду зустрічного позову) підприємство мало можливість, проте не зверталось до суду із позовними вимогами щодо зобов"язання Регіонального відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях вчинити певні дії щодо перерахунку суми заборгованості із урахуванням форс-мажорних обставин, засвідчених у встановленому законом порядку Одеською регіональною торгово-промисловою палатою.

Відтак є цілком правомірною вимога прокурора та позивача розірвати договір оренди нерухомого майна окремо розташованої двоповерхової будівлі (нежитлові приміщення 1-го та 2-го поверхів) літ «А», загальною площею 820,30 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 3, від 2 березня 2015, який укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Облтепло», код ЄДРПОУ 38295616.

Надаючи пояснення по первісному позову, ТОВ "Облтепло" пояснило щодо неспла ти орендної плати після 01.03.2023 року, пославшись на пункт 3.8. договору оренди, викладений в наступній редакції: «Уразі виникнення заборгованості з орендної плати, поточні платежі, які сплачені за Об`єкт оренди насамперед спрямовуються на погашення заборгованості з орендної плати, яка виникла у минулі періоди, а потім - у рахунок по то чних пл а тежів».

Отже, виходячи з умов договору оренди сплата орендних платежів за поточний час буде рахуватись, як погашення заборгованості відповідно до п.3.8. договору, тобто буде спрямована на погашення заборгованості з орендної плати, яка виникла у минулі періоди, з нарахуванням якої відповідач НЕ погоджується, а досягти згоди з позивачем самостійно НЕ вбачається можливим, що підтверджується копіями листів, які було додано до відзиву на позовну заяву.

Окрім того, ТОВ «Облтепло» звернулось до Одеської регіональної торгово-промислової палати із заявою про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили виконання обов`язків (зобов`язань) для суб`єктів господарювання/фізичних осіб за законодавчими та іншими нормативними актами України.

Далі, ТОВ «Облтепло» отримало сертифікат № 5100-23-4679 від 08.12.2023 року про форс- мажорні обставини (обставини непереборної сили), зареєстрований в Одеській регіональній торгово-промисловій палаті за № 2003-14/566 від 08.12.2023 року, яким було засвідчено форс- мажорні обставини (обставини непереборної сили) для ТОВ «Облтепло» в період дії: дата настання - 24.02.2022 року, дата закінчення 01.03.2023 року.

Вищевказаний сертифікат було надано відповідачем до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області листом від 11.12.2023 року № 11-12/Вих/2023. Докази направлення вказаного листа, а також докази його отримання

ТОВ «Облтепло» не заперечує існування заборгованості , яка виникла з 02,03.2023 року по теперішній час та готове її сплатити, однак, після перерахунку суми заборгованості із урахуванням форс-мажорних обставин засвідчених у встановленому законом порядку Одеською регіональною торгово-промисловою палатою.

Регіональне відділення ФДМУ (позивач) , надаючи відповідь на відзив Відповідача - ТОВ „Облтепло на первісну позовну заяву, повідомило наступне.

Щодо договору оренди від 02.03.2015р. №2 09840911263 між Регіональним відділенням та ТОВ,, Облтепло .

Дійсно, 02.03.2015 року між Регіональним відділенням та ТОВ „Облтепло був укладено договір оренди № 209840911263.

Згідно п. 1.1. Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: окремо розташовану двоповерхову будівлю (не житлові приміщення 1-го та П-го поверхів) літ.А, інв. № 1001143, загальною площею 820,30 кв. м, за адресою: м.Одеса, вул.. Приморська, 3, що обліковується на балансі Державної судноплавної компанії „Чорноморське морське пароплавство.

Відповідно п. 10.1. цей Договір укладено строком на 1 рік до 02.03.2016р.

Згідно п.3.1 та додатку до договору - розрахунку плати за оренду оренда плата за базовий місяць оренди була призначена у розмірі 36 795,83 грн.(без ПДВ).

Надалі до договору оренди від 02.03.2015р. №209840911263 були внесені наступні зміни:

-Договором від 14.05.2015р. про внесення змін до договору оренди від 02.03.2015р. №209840911263, пункт 3.1 був викладене в новій редакції та орендна плата була визначена шляхом коригування орендної плати на індекс інфляції у розмірі 29 872,73 грн.

-Договором від 30.07.2015р. про внесення змін до договору оренди від 02.03.2015р. №209840911263, укладено строком на 2 роки 11 місяців до 02.02.2018р.

-Договором від 15,02.2018р. про внесення змін до договору оренди від 02.03.2015р. №209840911263, термін дії цього договору продовжено до 02.01.2021р.

-Договором від 28.02.2019р. про внесення змін до договору оренди від 02.03.2015р. №209840911263, пункт 3.1 був викладене в новій редакції та орендна плата була визначена шляхом коригування орендної плати на індекс інфляції у розмірі 70 208,10 грн.

-Договором від 01.03.2019р. про внесення змін до договору оренди від 02.03.2015р. №209840911263, пункт 3.1 був викладене в новій редакції та орендна плата була визначена шляхом коригування орендної плати на індекс інфляції у розмірі 43 749,35 грн.

Щодо обов`язків Орендаря

Згідно ч.З ст.18 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно п.п.5.3, 5.9 Договору оренди від 02.03.2015р. Орендар зобов`язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до Державного бюджету.

Але в порушення вищевказаних вимог орендна плата ТОВ „Облтепло не сплачувалась своєчасно, що призвело до виникнення боргу з орендної плати та станом на 12.01.2023р. складала 148 053,55 грн. та нарахування пені за кожний день прострочки у розмірі 6 962,41 грн.

У зв`язку з цим Регіональним відділенням до Орендаря була надіслана претензія від 23.01,2023р. № 11-06-00230 з вимогами негайно сплатити до державного бюджету заборгованість по орендній платі у сумі 148 053,55 грн. та пені у сумі 6 962.41 грн. та попередженням про звернення до суду у разі невиконання означених вимог.

Орендарем була надана відповідь від 18.08.2023р. № 41/Вих/2023 на претензію, у якої ТОВ „Облтепло просить скасувати нарахування орендної плати та пені з 24.02.2022р. за договором оренди від 02.03.2015р. у зв`язку з ймовірною небезпекою використання, перекриття руху по вул. Приморській, де розташовано будівлю - об`єкт оренди, відсутність доступу до неї, та, як результат, неможливість використання об`єкта оренди. ТОВ „Облтепло вважає, що зазначене є підставами для звільнення Орендаря від зобов`язань з оплати орендних платежів.

Щодо роз яснень Фонду державного майна України

Листами від 22.12.2023р. № 01-06-05209 та 16.01.2024р. № 01-06-00167 Регіональне відділення звернулося до Фонду державного майна України з метою отримання роз`яснень щодо можливості звільнення Орендаря - ТОВ „Облтепло за договором оренди від 02.03.2015р. №209840911263 від сплати орендної плати у зв`язку з відсутністю доступу до об`єкта оренди у термін з 24.02.2022р. по 01.03.2023р., якими нормами слід керуватись у такому випадку, та чи може Сертифікат про форс-мажорні обставини бути підставою для звільнення Орендаря від орендної плати за період, протягом якого він не мав доступу до об`єкта оренди та не міг ним користуватися через обставини, за які він не відповідає.

На вказані запити Регіональне відділення отримало від Фонду державного майна Українироз яснення від 22.01.2024 № 10-44-1821 з посиланням до:

-п.п.З п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022р. № 634 „Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану щодо звільнення від орендної плати орендарів, які використовують майно, зокрема, яке розмішене на території Одеської області, на період воєнного стану, але не довше ніж до ЗО травня 2022 року.

-п.п. 4 п.1 постанови № 634 на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування за договорами оренди державного майна у період після 30.05. 2022р.орендна плата орендарям нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди ( з урахуванням її індексації).

Згідно ст.117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Вказані дії по постанові від 27.05.2022р. № 634 Регіональним відділенням вже виконані, а саме: Орендар ТОВ „Облтепло за Договором оренди від 02.03,2015р. №209840911263:

-з 24 лютого 2022 року по ЗО травня 2022 року було звільнено від сплати орендної плати за договором;

-з 31 травня 2022р. орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди з урахуванням її індексації.

Орендар про це був належним чином повідомлено листом від 04.07.2022р. № 11-06 01334 (копія листа є в матеріалах справи).

Враховуючи роз`яснення ФДМУ від 22.01.2024 № 10-44-1821, на запит Приморської окружної прокуратури від 29.01.2024р. № 52-1050ВИХ-24 Регіональне відділення листом від 31.01.2024р. № 10-06-00393 надало актуальний розрахунок заборгованості з орендної плати ТОВ „Облтепло станом на 31.01.2024р. Розрахунок зроблено за даними ІППС „Етап Оренда. Крім того надано було розрахунок пені за період з 02.03.2023р. (дата закінчення обставин, засвідчених сертифікатом № 5100-23-4679 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) по теперішній час, зроблений за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ІПС Ліга.Закон.

Тобто, станом на 31.01.2024р. за договором оренди від 02.03.2015р. № 209840911263 обліковувалася заборгованість з орендної плати у розмірі 430 234,21 грн. та пені у розмірі 57 785,27 грн.

Щодо розірвання Договору оренди від 02.03.2015р. № 209840911263

За умовами Договору оренди від 02.03.2015р. №209840911263 Орендар - ТОВ „Облтепло зобов`язується на підставі п. 5.3. „Своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Однак, як підтверджується Станом надходження орендної плати по договору оренди від 02.03.2015р. № 209840911263 станом на 31.01.2024р. заборгованість з орендної плати складає суму у розмірі 430 234,21 грн. та пеню у розмірі 57 785,27 грн.

Згідно п.9.4. Орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди та (або) відшкодування збитків у разі, якщо Орендар: п. г) не сплачує або не своєчасно сплачує орендну плату.

Відповідно до ч.З ст.26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України

Пунктом 10.3 Договору визначено, що „За ініціативою однієї із сторін цей Договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством, та у разі якщо орендар не погоджується підписувати новий розрахунок орендної плати та відповідні зміни до Договору при зміні Методики розрахунку орендної плати.

Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного Кодексу України встановлено, що розірвання договору є одним із правових наслідків, встановлених договором або законом, який настає у разі порушення зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене, та те, що Відповідачем неналежним чином виконуються умови Договору щодо своєчасної і в повному обсязі сплати орендної плати до Державного бюджету, Позивач просить суд розірвати Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 02.03.2015р. № 209840911263.

Щодо повернення орендованого майна

Частиною 1 статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Умовами договору, а саме п. 10.9. Договору встановлено, у разі припинення або розірвання Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу.

Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Орендарем та Орендодавцем акта приймання-передавання (п.10.10. Договору).

Стосовно позовної вимоги за первісним позовом - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Облтепло» ( код ЄДРПОУ 38295616) до Державного бюджету України (отримувач - ГУК в Одеській області/м. Одеса/22080300, код отримувача 37607526, банк отримувача Казначейство України, номер рахунку UA778999980313010094000015744) заборгованість по орендній платі у розмірі 430 234,21 грн. та пеню у розмірі 57785,27грн. - суд зазначає наступне.

З урахуванням того, що суд прийняв до уваги та встановив, що наявні підстави для застосування під час вирішення даної справи положень ч.б ст.762 ЦК України та звільнення ТОВ «Облтепло» від оплати орендної плати за вищевказаний період, а саме: відповідач повністю звільняється від сплати орендної плати за період з 01.03.2022 року по 01.03.2023 року, що становить 201 284,56грн. ( відповідно до наданого розрахунку Стан надходження орендної плати по договору оренди від 02.03.2015р. № 209840911263 (додаткова угода від 15.02.18р. № б/н), укладеним РВ ФДМУ по Одеській області станом на 31.01.2024р. - т.1, а.с.50-51.

Залишок нарахованої орендної плати за період до 31.01.2024р. в сумі 228 949,65грн. підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом пені за несвоєчасне виконання грошового зобов"язання суд зазначає наступне.

Стаття 525 Цивільного Кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.629 Цивільного Кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 509 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Щодо посилань відповідача на те, що невчасне виконання зобов`язань відповідачем сталось через дію форс-мажорних обставин суд зазначає наступне.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Статтею 617 Цивільного Кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 Господарського Кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15 липня 2014 року № 40 (3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).

У законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом.

При цьому, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77).

З наведених відповідачем доказів вбачається наявність таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які в силу своєї надзвичайності та невідворотності об`єктивно унеможливили для відповідача виконання зобов`язань щодо оплати послуг, передбачених умовами договору.

ТОВ «Облтепло» отримало сертифікат № 5100-23-4679 від 08.12.2023 року про форс- мажорні обставини (обставини непереборної сили), зареєстрований в Одеській регіональній торгово-промисловій палаті за № 2003-14/566 від 08.12.2023 року, яким було засвідчено форс- мажорні обставини (обставини непереборної сили) для ТОВ «Облтепло» в період дії: дата настання - 24.02.2022 року, дата закінчення 01.03.2023 року.

. Відтак, за період з 02.03.2023р. по 31.01.2024р. пеня нарахована правомірно та підлягає стягненню в сумі 49 533,88 грн. ( відповідно до наданого розрахунку Стан надходження орендної плати по договору оренди від 02.03.2015р. № 209840911263 (додаткова угода від 15.02.18р. № б/н), укладеним РВ ФДМУ по Одеській області станом на 31.01.2024р. - т.1, а.с.50-51).

Суд керується положеннями ст.546 Цивільного кодексу Україги виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності {Частина перша статті 546 із змінами, внесеними згідно із Законом № 132-IX від 20.09.2019 }. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Таким чином, останнім днем 15-ти денного строку встановленого вищевказаним судовим рішенням є 14.03.2024 року.

ТОВ «Облтепло» скористалось своїм правом на подання зустрічного позову з огляду на наступне.

Так, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ТОВ «Облтепло» 02.03.2015 року було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідно до змісту п.1.1 вищевказаного договору орендодавець Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області передало, а орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме, окремо розташовану двоповерхову будівлю (нежитлового приміщення 1-го та 2-го поверхів) літ «А», загальною площею 820,30 кв.м, за адресою: м.Одеса, вул.Приморська, 3, що обліковується на балансі Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство».

Відповідно до п.10.1 договір було укладено строком на 1 рік, що діє з 02.03.2015 року до 02.03.2016 року.

В той же час, строк дії вищевказаного договору було неодноразово подовжено сторонами. Таким чином, договір оренди нерухомого майна, укладений 02.03.2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ТОВ «Облтепло», є чинним станом й на сьогоднішній день.

Далі, відповідно до п. 3.1. договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 02.03.2015 року орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розділу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами) та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (грудень 2014 р.) - 36 795,83 гривень.

Згідно з п.3.4. вказаного договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із Сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від Сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Отже, виходячи з умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 02.03.2015 року розмір орендної плати не є незмінним.

Далі, 24 лютого 2022 року розпочалось повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

ТОВ «Облтепло» звернулось з листом від 19.05.2022 року №503/Вих/2022-05 до керівника регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (копія вказаного листа була також направлена керівнику Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство») в якому повідомляло про те, що з 24.02.2024 року працівники ТОВ «Облтепло» не .мають доступу до офісу у зв`язку із тим, що вулиця Приморська у місті Одесі була перекритою та знаходилась під охороною, а також із проханням не нараховувати орендну плату на весь період воєнного стану, зокрема до того моменту, доки не з`явиться можливість входити до орендованої будівлі.

Далі, TOB «Облтепло» звернулось до в.о. начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях із заявою від 28.07.2022 року № 537/Вих/2022-07 в якій було зазначено наступне: «Зазначена адреса геопозиційно розташована в близькості до прикордонної зони одеського узбережжя та порту і знаходиться під охороною збройних сил України. Доступ громадян, які не проживають в межах вказаної зони заборонений.», «Таким чином, ані адміністрація, ані співробітники Товариства не мають фізичного доступу до приміщень офісу, у зв`язку з чим, просимо призупинити нарахування орендної плати за договором оренди нерухомого майна...».

Регіональним управлінням Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України було повідомлено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про те, що на підставі указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ та рішенням Одеської обласної військової адміністрації, вулиця Приморська міста Одеси на ділянці від Митної площі до Військового узвозу була ізольована від пересування цивільних транспортних засобів та осіб, які не проживають та не зареєстровані в даній місцевості. Таким чином, доступ до адміністративних та промислових приміщень чи будівель, у тому числі за адресою Приморська З, неможливий з 24 лютого та до закінчення воєнного стану. Належним чином засвідчена копія вказаного листа від 26.07,2022 року №70/1482-22Вих міститься у додатках до даного зустрічного позову.

02.06.2023 року адвокатом Бедексєєвою В.Я. в інтересах ТОВ «Облтепло» було направлено адвокатський запит до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху.

У відповідь на вищевказаний адвокатський запит Департаментом транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху листом від 12.06.2023 року № 01-44/988 було повідомлено наступне: «...з 02.03.2023року відкрито транзитний рух автотранспорту по вул.Приморській. Відповідно до діючої схеми організації дорожнього руху, погодженої Департаментом транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху та Управлінням патрульної поліції, зупинка, стоянка або паркування по вуд. Приморській на ділянці від Військового узвозу до Митної площі заборонені. »

20.06.2023 року адвокат Малін М.Е. в інтересах ТОВ «Облтепло» звернувся до Південного територіального управління ВСП із адвокатським запитом.

У відповідь на вищевказаний адвокатський запит Південним територіальним управління ВСП листом від 22.06.2023 року № 45 було повідомлено наступне: «В період з 24 лютого 2022року по 01 березня2023року військовим командуванням було прийнято рішення щодо перекриття (заборони руху пішоходів) та автомобільного транспорту по вулиці Приморській на ділянці від Митної площі до вулиці Військовий узвіз».

Окрім того, ТОВ «Облтепло» звернулось до Одеської регіональної торгово- промислової палати із заявою про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили виконання обов`язків (зобов`язань) для суб`єктів господарювання/фізичних осіб за законодавчими та іншими нормативними актами У країни.

Далі, ТОВ «Облтепло» отримало сертифікат № 5100-23-4679 від 08.12.2023 року про форс-мажор ні обставини (обставини непереборної сили), зареєстрований в Одеській регіональній торгово-промисловій палаті за №2003-14/566 від 08.12.2023 року, яким було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для ТОВ «Облтепло» в період дії: дата настання 24.02.2022 року, дата закінчення - 01.03.2023 року.

Вищевказаний сертифікат було надано до Регіонального відділення Фонду державного .майна України по Одеській та Миколаївській областях листом від 11.12.2023 року № 11-12/Вих/2023. Докази направлення вказаного листа, а також докази його отримання долучено до даного зустрічного позову.

З урахуванням у сукупності вищевикладеного, ТОВ Облтепло вважає, що наявні підстави для звільнення ТОВ «Облтепло» від сплати орендної плати за період з 01.03.2022 року до 01.03.2023 року на підставі положень ч.б ст.762 ЦК України внаслідок неможливості користування орендованим майном через військову агресію та відсутність доступу до такого майна, яке розташоване у місті Одесі по вулиці Приморській, буд.З.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Цивільного кодексу України, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з ч.б ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Вказана норма не містить вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин та засобів їх підтвердження, а тому підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Саме такий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 08.05.2018 року у справі № 910/7495/16.

Отже, для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає, тобто ТОВ «Облтепло» має довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі поруїпувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати. У разі коли за відповідний період часу, протягом якого орендоване майно не використовувалось, орендну плату було внесено, орендар вправі вимагати її повернення.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 11.07.2018 року у справі № 905/1510/17 та від 05.07.2018 року у справі № 910/16005/17.

ТОВ Облтепло підтверджує неможливість користування працівниками ТОВ «Облтепло» орендованим приміщенням з огляду на перекриття (забороне руху пішоходів) та автомобільного транспорту по вулиці Приморській на ділянці від Митної площі до вулиці Військовий узвіз, а також зупинку, стоянку або паркування на вказаній території та обмеження доступу до адміністративних чи промислових приміщень та будівель розташованих на вказаній вулиці.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.6 ст.762 ЦК України, ст.ст. 64, 76, 78, 79, 86, 162, 165, 180 ГПК України ТОВ Облепло просить зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15, ІКЮО 43015722) здійснити перерахунок орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 02.03.2015 року, укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та товариством з обмеженою відповідальністю «Облтепло» на умовах звільнення товариства з обмеженою відповідальністю «Облтепло» (65026, м. Одеса, вул. Приморська, буд. З, ІКЮО 38295616) від сплати орендної плати за період з 01.03.2022 року по 01.03.2023 року.

Суд вважає необхідним зазначити наступне.

Велика Палата Верховного Суду в п. 91 Постанови від 25.05.2021р. у справі № 461/9578/15-ц дала тлумачення доктрині забороні суперечливої поведінки : Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (забороні суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit vei contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісно Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Здійснивши аналіз доводів позивача за первісним позовом, викладених у заявах по суті та враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд вбачає наявність у діях позивача за зустрічною позовною заявою - ТОВ Облиепло ознаки суперечливої поведінки, оскільки останній заперечує очевидні факти, які визнавав до початку судового розгляду та після початку судового розгляду. Зокрема стосовно визнання безспірності заборгованості по сплаті орендної плати вже після закінчення строку форс-мажорних обставин, засвідчених сертифікатом № 5100-23-4679 від 08.12.2023 року про форс-мажор ні обставини (обставини непереборної сили), зареєстрованим в Одеській регіональній торгово-промисловій палаті за №2003-14/566 від 08.12.2023 року, яким було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для ТОВ «Облтепло» в період дії: дата настання 24.02.2022 року, дата закінчення - 01.03.2023 року.

Матеріалами первісного позову доведено, що відповідач не сплачував орендні платежі з 01.03.2023р. по 31.01.2024р.

До 13.03.2024р. ТОВ Облтепло не зверталось до Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях з позовом про зобов"язання вчинити певні дії.

Щодо зустрічного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за ч. 1 ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч,1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Тобто, орендар і надалі повинен сплачувати орендну плату, але якщо через форс-мажорні обставини він порушить строк сплати орендної плати, він не може бути притягнутий до відповідальності, передбаченої договором оренди чи законом.

Відповідно, ч.6 ст.762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Постанова Кабінету Міністрів України № 483 від 3 червня 2020 р. про «Деякі питання оренди державного та комунального майна» встановлює, що Кабінет Міністрів України або представницький орган місцевого самоврядуванняу зв`язку із змінами у соціально-економічному становищі в країні або в окремих її регіонах внаслідок економічної кризи, стихійного лиха запровадження карантинних обмежень або інших подій, які можуть негативно вплинути на здатність орендарів продовжувати сплачувати орендну плату за укладеними договорами оренди може ухвалити рішення про надання орендних знижок або звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях зазначає, що дії по постанові КМУ від 2 7.05.2022р. № 634 Регіональним відділенням вже виконані, а саме: Орендар - ТОВ „Облтепло за Договором оренди від 02.03.2015р. №209840911263:

-з 24 лютого 2022 року по 30 травня 2022 року був звільнено від сплати орендної плати за договором;

-з 31 травня 2022р. орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди з урахуванням її індексації.

Орендар ТОВ "Облтепло" про це був належним чином повідомлено листом від 04.07.2022р. № 11-06-01334 (копія листа є в матеріалах справи).

Проте станом на 31.01.2024р. за договором оренди від 02.03.2015р. № 209840911263 обліковується заборгованість з орендної плати у розмірі 430 234,21 грн. та пені у розмірі 57 785,27 грн.

У зв`язку з порушенням зобов`язань Орендарем - ТОВ „Облтепло умов договору оренди від 02.03.2015р. № 209840911263 та відсутністю фінансування на судовий збір для подачі позову Регіональне відділення листом від 21.07.2023р. № 10-07-02900 змушено було звернутися до Одеської обласної прокуратури з проханням звернутися до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення до ТОВ „Облтепло про стягнення заборгованості по орендної плати, пені, розірвання договору оренди та повернення майна в судовому порядку.

Суд зазначає, що при вирішенні по суті первісної позовної вимоги про стягнення заборгованості та пені за несвочасну сплату орендної плати судом були прийняті та враховані усі доводи ТОВ "Облтепло" щодо необхідності застосування положень частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном ( майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини) за період, дата настання 24.02.2022 року, дата закінчення - 01.03.2023 року ( згідно сертифікату № 5100-23-4679 від 08.12.2023 року про форс-мажор ні обставини (обставини непереборної сили), зареєстрованим в Одеській регіональній торгово-промисловій палаті за № 2003-14/566 від 08.12.2023 року, яким було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для ТОВ «Облтепло» в період дії: дата настання 24.02.2022 року, дата закінчення - 01.03.2023 року)

Проте суд зазначає, що позов прокурора у даній справі містить декілька позовних вимог -

- у зв"язку із систематичною тривалою несплатою оренддних платежів за період з 02.03.2023р. по 31.01.2024р. (і на день розгляду справи) розірвати договір оренди нерухомого майна - окремо розташованої двоповерхової будівлі (нежитлові приміщення 1-го та 2-го поверхів) літ «А», загальною площею 820,30 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 3, від 2 березня 2015, який укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Облтепло»

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Облтепло» заборгованість по орендній платі у розмірі 430234,21 грн. та пеню у розмірі 57785,27 грн.

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Облтепло» (код ЄДРПОУ 38295616) (як наслідок розірвання договору оренди) повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях державне нерухоме майно - окремо розташовану двоповерхову будівлю (нежитлові приміщення 1 - го та 2-го поверхів) літ «А», загальною площею 820,30 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 3.

Відтак, обраний ТОВ Облтепло спосіб захисту - зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях здійснити перерахунок орендної плати за договором оренди нерухомого майна від 02.03.2015р. на умовах звільнення ТОВ «Облтепло» від сплати орендної плати за період з 01.03.2022р. по 01.03.2023р. - не призводить до захисту майнових інтересів позивача, а тому є неефективним.

Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, з позовом може звертатися особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.

У силу статей 6, 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 15.11.1996 р. у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 ЦК України, право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому під порушенням права необхідно розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, якою встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Застосування ж конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

За частиною другою статті 5 Господарського процесуального кодексу України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Ефективний спосіб захисту означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити реальне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Подібні роз`яснення сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 р. у справі № 569/17272/15-ц та від 04.06.2019 р. у справі № 916/3156/17.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 180 ГПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Суд зазначає, що конструкція ч.2 ст. 180 ГПК України вказує на її імперативність, тобто суд позбавлений у даному випадку широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову. Умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин.

Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому:

- обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах;

- вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись;

- задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю чи частково.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в ухвалах від 17.11.2020р. у справі № 911/58/20, від 20.05.2020р. у справі № 922/618/20.

Проте навіть у разі задоволення зустрічного позову це не відновить становища ТОВ Облтепло як орендаря державного майна, оскільки судом задоволено позовні вимоги прокурора та РВ ФДМУ про розірвання договору оренди від 02.03.2015р. та зобов"язав ТОВ Облтепло передати орендоване державне майно його балансоутримувачу.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку наявним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, за наведених вище мотивів.

В силу приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.9 ст.129 ГПК України, у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на наведене, судові витрати покладаються повністю на відповідача за первісним позовом ТОВ Облтепло.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 226, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш ИВ :

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди нерухомого майна - окремо розташованої двоповерхової будівлі (нежитлові приміщення 1-го та 2-го поверхів) літ «А», загальною площею 820,30 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 3, від 2 березня 2015, який укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Облтепло», код ЄДРПОУ 3 8295616.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Облтепло» ( код ЄДРПОУ 38295616 до Державного бюджету України (отримувач - ГУК в Одеській області/м. Одеса/22080300, код отримувача 37607526, банк отримувача - Казначейство України, номер рахунку иА778999980313010094000015744) заборгованість по орендній платі у розмірі 228 949,65грн. (Двісті двадцять вісім тисяч дев"тсот сорок дев"ять гривень 65 коп.) та пеню в сумі 49 533,88 грн. (Сорок дев"ять тисяч п"ятсот тридцять три гривні 88коп.) за період по 31.01.2024р.

4. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Облтепло» (код ЄДРПОУ 38295616) повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях ( балансоутримувачу - Державній судноплавній компанії "Чорноморське морське пароплавство") державне нерухоме майно - окремо розташовану двоповерхову будівлю (нежитлові приміщення 1 -го та 2-го поверхів) літ.«А», загальною площею 820,30 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 3.

5. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Облтепло (65012, м.Одеса, вул.Катерининська, 89, код ЄДРПОУ 38295616) на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір (на рахунок Одеської обласної прокуратури за наступними реквізитами: отримувач коштів - Одеська обласна прокуратура (адреса: 65026, м.Одеса, вул.Пушкінська,3); код ЄДРПОУ 03528552); банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101, р/р ПА 808201720343100002000000564) 9 490,25 грн. (Дев"ять тисяч чотириста дев"яносто гривень 25 коп.)

6. У стягненні 201 284,56грн. заборгованості по орендній платі за період з 24.02.2022 року по 01.03.2023 року та пені за цей же період в сумі 8 251,39грн. - відмовити повністю .

7. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 31 травня 2024 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна