Ухвала

від 04.06.2024 по справі 927/489/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

04 червня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/489/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Керівника Корюківської окружної прокуратури,

вул. Шевченка, 98, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300 в інтересах держави в особі

позивача: Менської міської ради,

код ЄДРПОУ 04061777, вул. Героїв АТО, 6, м. Мена, Корюківський район, Чернігівська область, 15600

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія»,

код ЄДРПОУ 42129888, вул. Погранична, 39/1, м. Миколаїв, 54017

Предмет спору: про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 33 993,84 грн,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Менської міської ради звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія», у якому прокурор просить суд визнати недійсними додаткові угоди №1 від 29.09.2021, №3 від 26.11.2021, №4 від 30.11.2021 про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу № 100/116 від 02.08.2021 (далі Договір), укладені між Менською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія», а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» на користь Менської міської ради безпідставно отримані кошти в сумі 33 993,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладанні між позивачем та відповідачем оспорюваних додаткових угод було порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення (на +20,54% від ціни, погодженої під час закупівлі) за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, а також з перевищенням 10% ліміту збільшення ціни, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі.

Враховуючи те, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», прокурор, посилаючись на приписи ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, просить визнати їх недійсними. Оскільки позивач сплатив кошти за поставлену електричну енергію відповідно до ціни, вказаній у спірних додаткових угодах, тобто за збільшеною ціною, прокурор на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 33 993,84 грн безпідставно отриманих коштів.

Ухвалою суду від 27.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, заяви із обґрунтуванням своїх заперечень щодо такого розгляду.

Ухвала суду від 27.05.2024 була доставлена відповідачу в його Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 27.05.2024 о 17:55, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Отже, останнім днем для подання відповідачем заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження є 03.06.2024.

30.05.2024 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав до суду клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю до Господарського суду Миколаївської області та клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Щодо клопотання відповідача про передачу справи на розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Відповідач вважає, що цей спір підлягає розгляду господарським судом за місцезнаходженням відповідача на підставі ч. 1 ст. 27 ГПК України, а правила ч. 5 ст. 29 ГПК України щодо можливості пред`явлення позову за місцем виконання договорів у даному випадку застосуванню не підлягають, оскільки предметом спору є не виконання обов`язку в натурі та здійснення постачання за обумовленим місцем постачання, а стягнення з відповідача коштів. Отже, на думку відповідача, ця справа є спором про стягнення коштів, не пов`язаним з місцем виконання договору.

Частиною 1 ст. 27 ГПК України визначено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до частини п`ятої статті 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Аналіз зазначеного положення процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.

Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами.

За загальним правилом, місце виконання зобов`язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, та у даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов`язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.

Виходячи з правової природи договору поставки та приписів статті 712 ЦК України, місцем виконання відповідного договору є місце поставки товару.

За умовами п. 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежу згідно з умовами цього Договору.

У заяві-приєднанні до Договору (Додаток №2 до Договору) зазначений перелік адрес об`єктів, EIC-коди точок комерційного обліку (точок розподілу) електричної енергії, з якого вбачається, що місцем постачання електричної енергії є Чернігівська область.

Предметом спору у цій справі є вимога про визнання недійсними додаткових угод до Договору та стягнення безпідставно набутих коштів, тобто першочергово спір між сторонами виник щодо укладення правочинів про поставку товарів за певною ціною, а місцем їх виконання визначено Чернігівську область.

У свою чергу, стягнення коштів, що на думку відповідача, є безпосереднім предметом позову, насправді є лише застосуванням наслідків недійсності таких правочинів.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що прокурором правомірно пред`явлено даний позов за місцем виконання Договору.

Отже, доводи відповідача про неможливість застосування в даному випадку правил підсудності, встановлених ч. 5 ст. 29 ГПК України, є помилковими та відхиляються судом, а клопотання про передачу справи на розгляд до Господарського суду Миколаївської області (за місцезнаходженням відповідача) задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Позивач вважає, що для детального та всебічного вивчення всіх обставин справа потребує розгляду за правилами загального позовного провадження.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, суд дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами ч. 1, 2, 3 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Виходячи зі змісту вказаних норм, а також ст. 250 ГПК України, якою врегульовано порядок вирішення питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, малозначні справи розглядаються виключно за правилами спрощеного позовного провадження, і в цьому випадку перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження є неможливим.

Одночасно, приписи ч. 2-6 ст. 250 ГПК України, які передбачають можливість здійснення заміни порядку розгляду справи, стосуються інших справ (не малозначних) - тих, які суд вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 2 ст. 247 ГПК України із врахуванням критеріїв, визначених ч. 3 цієї статті.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього (ч. 1, 4 ст. 165 ГПК України).

За змістом ч. 1 ст. 167 Господарського процесуального кодексу України у запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, сторони не позбавлені можливості викласти свої доводи, аргументи, міркування, заперечення у письмових заявах по суті справи, надавати суду свої докази на спростування взаємних вимог та заперечень у строки, визначені судом або законом, та в повній мірі користується правами, передбаченими ГПК України.

Усі наявні у сторін докази безперешкодно можуть бути надані ними суду в межах розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Фактично єдиною особливістю даного спору є те, що процедура укладення правочину регулюється спеціальним законом, а саме Законом України «Про публічні закупівлі». В іншому це звичайні правовідносини на місцевому рівні щодо купівлі-продажу товару, а тому їх специфіка не є беззаперечною підставою для розгляду справи в загальному провадженні і що вже було враховано судом (у т.ч. кількість учасників справи, обсяг і характер доказів та інші критерії, які викладені у ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України) при вирішенні питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо необхідності розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Оскільки ціна позову 33 993,84 грн не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи обраний прокурором спосіб захисту, характер спірних правовідносин, предмет доказування, обсяг та характер доказів у справі, які не становлять особливої складності та винятково важливого значення, кількість учасників справи, дана справа може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, а отже суд доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Таким чином, з урахуванням зазначених приписів, кожен з учасників справи, в тому числі відповідач, при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін може користуватися своїми процесуальними правами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України та не позбавлений процесуального права викладати свої аргументи, пояснення, міркування, заперечення у письмових заявах по суті.

Керуючись ст. 12, 29, 74, 234, 235, 247, 250, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Господарському суду Миколаївської області.

2. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» у задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун