Постанова

від 04.09.2024 по справі 927/489/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2024 р. Справа№ 927/489/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Палія В.В.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія»</a>

на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 04.06.2024

у справі №927/489/24 (суддя Шморгун В.В.)

за позовом Керівника Корюківської окружної прокуратури,

в інтересах держави в особі Менської міської ради,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія»</a>,

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 33 993,84 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Керівник Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Менської міської ради звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія»</a>, у якому прокурор просить суд визнати недійсними додаткові угоди №1 від 29.09.2021, №3 від 26.11.2021, №4 від 30.11.2021 про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу № 100/116 від 02.08.2021 (далі Договір), укладені між Менською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія», а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія»</a> на користь Менської міської ради безпідставно отримані кошти в сумі 33 993,84 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладанні між позивачем та відповідачем оспорюваних додаткових угод було порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення (на +20,54% від ціни, погодженої під час закупівлі) за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, а також з перевищенням 10% ліміту збільшення ціни, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі.

3. Враховуючи те, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», прокурор, посилаючись на приписи ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, просить визнати їх недійсними. Оскільки позивач сплатив кошти за поставлену електричну енергію відповідно до ціни, вказаній у спірних додаткових угодах, тобто за збільшеною ціною, прокурор на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 33 993,84 грн безпідставно отриманих коштів.

Короткий зміст рішення, ухвали місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

4. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.06.2024:

5. - відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія»</a> (далі ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія») у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Господарському суду Миколаївської області;

6. - відмовлено ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» у задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

7. Відмовляючи у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Господарському суду Миколаївської області, місцевий господарський суд виходив з того, що предметом спору у цій справі є вимога про визнання недійсними додаткових угод до Договору та стягнення безпідставно набутих коштів, тобто першочергово спір між сторонами виник щодо укладення правочинів про поставку товарів за певною ціною, а місцем їх виконання визначено Чернігівську область.

8. У свою чергу, стягнення коштів, що на думку відповідача, є безпосереднім предметом позову, насправді є лише застосуванням наслідків недійсності таких правочинів.

9. За наведених обставин, суд доходить висновку, що прокурором правомірно пред`явлено даний позов за місцем виконання Договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

10. Не погодившись із ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.06.2024 у справі № 927/489/24, ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 04.06.2024 у справі №927/489/24, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду в частині висновків за результатами розгляду клопотання ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» про передачу справи на розгляд за територіальною підсудністю до Господарського суду Миколаївської області та постановити в цій частині нову ухвалу, якою передати справу на розгляд за територіальною підсудністю до Господарського суду Миколаївської області.

11. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує на таке:

12. Господарським судом Чернігівської області не було враховано, що предметом Договору про постачання електричної енергії від 02.08.2021 року № 100/116 передбачено, що Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Перелік точок обліку та їх розташування зазначається в додатку № 2 до Договору.

13. Відповідно до п. 5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії згідно з обраною Споживачем Комерційною пропозицією, яка є додатком 1 до цього Договору.

14. При встановленні підсудності позовної заяви, у даному випадку, на думку Апелянта, визначальним є підстава позову - стягнення коштів за Договором про постачання електричної енергії від 02.08.2021 року № 100/116, у зв`язку з порушенням Відповідачем його умов, щодо підвищення ціни за одиницю товару, що відповідно до Господарського процесуального кодексу України передбачає виключну підсудність справи.

15. Отже, обов`язком Відповідача є оплата коштів по Договору про постачання електричної енергії від 02.08.2021 року № 100/116, тоді як позовні вимоги заявлено про не виконання обов`язку в натурі та здійснення постачання за обумовленим місцем постачання, а позовні вимоги стосуються стягнення з Відповідача коштів. Тому, дана справа є спором про стягнення коштів не пов`язаним з місцем виконання договору, оскільки предметом спору є вимога про стягнення коштів, а не спір щодо здійснення постачання електричної енергії на визначені точки обліку. Зобов`язання зі сплати коштів не є такими, які через їх особливість належить виконувати тільки в певному місці, а саме місці виконання договору.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

16. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2024 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: Яценко О.В. (головуючий суддя), Палій В.В., Хрипун О.О.

17. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія»</a> на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 04.06.2024 у справі №927/489/24; розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Позиції учасників справи

18. Позивач не скористався своїм правом, відзив на апеляційну скаргу не подав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не є перешкодою для апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суду.

19. Прокуратура у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечувала та просила відмовити в її задоволенні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

20. Відповідач вважає, що цей спір підлягає розгляду господарським судом за місцезнаходженням відповідача на підставі ч. 1 ст. 27 ГПК України, а правила ч. 5 ст. 29 ГПК України щодо можливості пред`явлення позову за місцем виконання договорів у даному випадку застосуванню не підлягають, оскільки предметом спору є не виконання обов`язку в натурі та здійснення постачання за обумовленим місцем постачання, а стягнення з відповідача коштів. Отже, на думку відповідача, ця справа є спором про стягнення коштів, не пов`язаним з місцем виконання договору.

21. За загальним правилом, місце виконання зобов`язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, та у даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов`язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.

22. Виходячи з правової природи договору поставки та приписів статті 712 ЦК України, місцем виконання відповідного договору є місце поставки товару.

23. За умовами п. 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежу згідно з умовами цього Договору.

24. У заяві-приєднанні до Договору (Додаток №2 до Договору) зазначений перелік адрес об`єктів, EIC-коди точок комерційного обліку (точок розподілу) електричної енергії, з якого вбачається, що місцем постачання електричної енергії є Чернігівська область.

25. Предметом спору у цій справі є вимога про визнання недійсними додаткових угод до Договору та стягнення безпідставно набутих коштів, тобто першочергово спір між сторонами виник щодо укладення правочинів про поставку товарів за певною ціною, а місцем їх виконання визначено Чернігівську область.

26. У свою чергу, стягнення коштів, що на думку відповідача, є безпосереднім предметом позову, насправді є лише застосуванням наслідків недійсності таких правочинів.

27. За наведених обставин, місцевий суд дійшов висновку, що прокурором правомірно пред`явлено даний позов за місцем виконання Договору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

28. Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

29. У силу частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

30. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

31. Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (ст. 1 ГПК України).

32. Положеннями ГПК України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (ст. 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (ст. 24-26 ГПК України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (ст. 27-31 ГПК України).

33. Юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.

34. Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, - просторова компетенція однорідних судів.

35. Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

36. Територіальну юрисдикцію (підсудність) урегульовано параграфом 3 глави 2 ГПК України.

37. Водночас за умовами частини першої статті 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

38. Згідно з частиною п`ятою статті 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

39. Тобто нормами процесуального права позивачу надано право за певних умов вибирати між господарськими судам, яким підсудна справа.

40. Аналіз зазначеного положення процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.

41. Водночас відповідно до ч. 1 ст. 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

42. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться:

43. 1) за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна;

44. 2) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові;

45. 3) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання;

46. 4) за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання;

47. 5) за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

48. Колегія суддів зазначає, що правила статті 532 Цивільного кодексу України застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

49. Як встановлено судом першої інстанції, з чим також погоджується суд апеляційної інстанції, предметом спору у цій справі є вимога про визнання недійсними додаткових угод до Договору та стягнення безпідставно набутих коштів, тобто першочергово спір між сторонами виник щодо укладення правочинів про поставку товарів за певною ціною, а місцем їх виконання визначено Чернігівську область.

50. У свою чергу, стягнення коштів, що на думку відповідача, є безпосереднім предметом позову, насправді є лише застосуванням наслідків недійсності таких правочинів.

51. За наведених обставин, місцевий суд дійшов вірного висновку, що прокурором правомірно пред`явлено даний позов за місцем виконання Договору.

52. Отже, доводи відповідача про неможливість застосування в даному випадку правил підсудності, встановлених ч. 5 ст. 29 ГПК України, є помилковими та правомірно відхилилися судом першої інстанції.

53. Судова колегія відхиляє доводи скаржника, якими він обґрунтовує визначення підсудності справи тим, що у даному випадку, на думку апелянта, визначальним для підсудності є підстава позову - стягнення коштів за Договором про постачання електричної енергії від 02.08.2021 року № 100/116, у зв`язку з порушенням відповідачем його умов, виходячи з такого.

54. Частиною 1 ст. 27 ГПК України визначено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

55. Відповідно до частини п`ятої статті 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

56. Аналіз зазначеного положення процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.

57. Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами.

58. За загальним правилом, місце виконання зобов`язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, та у даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов`язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.

59. Виходячи з правової природи договору поставки та приписів статті 712 ЦК України, місцем виконання відповідного договору є місце поставки товару.

60. За умовами п. 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежу згідно з умовами цього Договору.

61. У заяві-приєднанні до Договору (Додаток №2 до Договору) зазначений перелік адрес об`єктів, EIC-коди точок комерційного обліку (точок розподілу) електричної енергії, з якого вбачається, що місцем постачання електричної енергії є Чернігівська область.

62. Як вже зазначалося, предметом спору у цій справі є саме вимога про визнання недійсними додаткових угод до Договору та стягнення безпідставно набутих коштів, тобто першочергово спір між сторонами виник щодо укладення правочинів про поставку товарів за певною ціною, а місцем їх виконання визначено Чернігівську область.

63. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду Чернігівської області про те, що справа № 927/489/24, підсудна саме Господарському суду Чернігівської області.

64. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

65. Відповідно до ч. 3 ст. 31 ГПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

66. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для передачі передачу справи на розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

67. Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

68. У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

69. Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

70. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами, оскаржувана ухвала місцевого господарського суду є законною, обґрунтованою, і підстав для її скасування чи зміни апеляційний господарський суд не знаходить.

71. Доводи скаржника не спростовують висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.

72. У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

73. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в його апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятої у справі ухвали, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

74. Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

75. Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

76. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду Чернігівської області від 04.06.2024 у справі № 927/489/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

77. За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія»</a> відсутні.

Судові витрати

78. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

79. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія»</a> залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 04.06.2024 у справі № 927/489/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

5. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 04.09.2024.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді О.О. Хрипун

В.В. Палій