Ухвала

від 04.06.2024 по справі 364/836/23

ТЕТІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

04.06.2024 Справа № 364/836/23

Провадження по справі № 2-з/940/8/24

УХВАЛА

Іменем України

04 червня 2024 року суддя Тетіївського районного суду Київської області Косович Т.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення його позову дорегіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівської областях, Державної служби статистики України, товариства з обмеженою відповідальністю «Іскра-транс-логістик», третя особа на стороні позивача Володарська селищна територіальна громада, про визнання електронних торгів та протоколу про результати електронних торгів недійсними, в якій просить накласти арешт на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що дане приміщення може бути відчужене на користь третіх осіб.

Дослідивши матеріали позовної заяви та вивчивши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Так, згідно з положеннями ч.ч. 1, 2ст. 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності з положеннями ч. 1ст. 150 ЦПК Україниодним із видів забезпечення позову є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Забезпечення позову це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19).

Під час оцінки зазначеної співмірності необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року № 753/22860/17, провадження № 1488цс20).

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення суду повинно прийматися з дотриманням зазначених принципів, які виражені також у статтях Цивільного процесуального кодексу України.

Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб`єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою.

У матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони в процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Так,в обґрунтуванняподаної заявипро забезпеченняпозову ОСОБА_1 вказує,що,існує ймовірністьтого,що ТОВ«Іскра-транс-логістик»може відчужити нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на користь третіх осіб, оскільки нещодавно невідома група людей знімала даний об`єкт на камеру.

Проте заявником в установленому законом порядку не було надано суду належних доказів на підтвердження вказаних обставин, в тому числі і документів, які свідчать про фактичне вчинення ТОВ «Іскра-транс-логістик» дій, спрямованих на відчуження належного йому нерухомого майна на користь третіх осіб.

Суд зазначає, що самі лише посилання заявника на потенційну можливість відповідача безперешкодно відчужити майно на користь третіх осіб не свідчать про наявність підстав для вжиття запропонованих заявником заходів забезпечення позову, оскільки такі мотиви, зважаючи на відсутність їх документального підтвердження, носять умовний, гіпотетичний характер.

Крім того, заявником не підтверджено того, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі, оскільки предметом позову є визнання електронних торгів та протоколу про результати електронних торгів недійсними, а не право власності ОСОБА_1 на вказане нежитлове приміщення.

Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2021 року у справі № 638/20248/19, провадження № 61-11744св20, дійшов висновку про те, що якщо предметом позову у справі є позовні вимоги немайнового характеру, то забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами у справі. У разі задоволення позову рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, а тому суди помилково вважали, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20, провадження № 61-17180св20, від 01 листопада 2021 року у справі № 766/22071/18, провадження № 61-7591св19.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом дорегіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівської областях, Державної служби статистики України, товариства з обмеженою відповідальністю «Іскра-транс-логістик», третя особа на стороні позивача Володарська селищна територіальна громада, про визнання електронних торгів та протоколу про результати електронних торгів недійсними, тобто з немайновими вимогами.

На момент звернення до суду з позовом у цій справі та із заявою про забезпечення позовувласником нежитлового приміщення,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 є ТОВ «Іскра-транс-логістик».

Позовних вимог, пов`язаних з наслідками недійсності електронних торгів та/або про визнання права власності на вказане нежитлове приміщення ОСОБА_1 не заявив.

У постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 263/4484/18 (провадження № 61-40585св18) зазначено, щопозивачпросив визнати недійсними договори позики без застосування правових наслідків недійсності цих правочинів, тому увипадку задоволення позову таке рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, оскільки не матиме зобов`язального характеру. Таким чином, запропонований заявником вид забезпечення позову шляхомнакладення арешту на майноне є належним засобом задля усунення ризику невиконання рішення суду в цій справі, оскільки в разі задоволення позову оспорювані договори будуть вважатися недійсними без вчинення додаткових дій для цього.З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що застосовані судами попередніх інстанцій заходи забезпечення позову є неспівмірними зпозовними вимогами та не впливають на можливість безперешкодного виконання в майбутньому рішення суду в цій справі.

Таким чином, враховуючи, що забезпечення позову в обраний позивачем спосіб у межах розгляду справи про визнання недійсними електронних торгів та протоколу до них не забезпечить реального та ефективного виконання можливого судового рішення (якщо його буде ухвалено на користь позивача), оскільки таке рішення не підлягатиме примусовому виконанню, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності відповідачу ТОВ «Іскра-транс-логістик».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149-150,153,354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 дорегіонального відділенняФонду державногомайна Українипо Київській,Черкаській таЧернігівської областях,Державної службистатистики України,товариства зобмеженою відповідальністю«Іскра-транс-логістик»,третя особана стороніпозивача Володарськаселищна територіальнагромада,про визнанняелектронних торгівта протоколупро результатиелектронних торгівнедійсними відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п?ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя : Т.П.Косович