Постанова

від 30.05.2024 по справі 759/10189/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у І інстанції Твердохліб Ю.О.Провадження № 22-ц/824/1653/2024 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Гуля В.В., Мельника Я.С.,

при секретарі: Ковтун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОМСТАЛ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2023 року позивач ТОВ «РОМСТАЛ Україна» звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у якому просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість у розмірі: 289 552,39 грн., з яких: 133 446,18 грн. - сума основного боргу, 64 433,25 грн. - інфляційні втрати, 66 357,48 грн. - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 11 970,87 грн. - 3% річних, 13 344,61 грн. - 10% штрафу від суми основного боргу, а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що 08 квітня 2019 року між ТОВ «РОМСТАЛ Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу №0804/19. 23 січня 2020 року під час співпраці в рамках вказаного договору між сторонами було укладено додаткову угоду.

Згідно п. 2.1 договору № 0804/19, продавець здійснює поставку товару (-ів) покупцеві на підставі рахунку-фактури, що є разом з цим договором підставою для здійснення продавцем замовлення та поставки товару, а також за умови дотримання покупцем умов платежу, що визначені цим договором.

Згідно п. 1 вказаної додаткової угоди, покупець ( ОСОБА_1 ) підтверджує та визнає наявність простроченої заборгованості перед постачальником (ТОВ «РОМСТАЛ Україна») згідно договору в загальному розмірі 133 446,18 грн. (з ПДВ), станом на 23 січня 2020 року.

В п. 2 вказаної додаткової угоди сторони визначили, що покупець ( ОСОБА_1 ) зобов`язується оплатити заборгованість, визначену в п. 1 Додаткової угоди у строк не пізніше 01 червня 2020 року.

Однак, вказана сума заборгованості ОСОБА_1 погашена не була, і на момент оформлення позовної заяви сума основного боргу ОСОБА_1 перед позивачем складала 133 446,18 грн.

Крім того, позивачем нараховано штрафні санкції, а саме: інфляційні втрати станом на 29 травня 2023 року у розмірі 64 433,25 грн.; пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ по відповідних періодах в розмірі 66 357,48 грн.; 3% річних у розмірі 11 970,87 грн.; 10% штрафу від суми основного боргу згідно договору у розмірі 13 344,61 грн., всього на загальну суму - 289 552,39 грн.

З метою забезпечення виконання вимог основного зобов`язання (договору купівлі-продажу №0804/19 від 08 квітня 2019 року), 27 квітня 2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ «РОМСТАЛ Україна» було укладено договір поруки, згідно якого поручитель добровільно бере на себе зобов`язання нести відповідальність перед кредитором за невиконання або неналежне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за основним договором, в розмірі 133 446,18 грн. з ПДВ, включаючи матеріальну відповідальність за основним договором.

Позивач зазначав, що станом на момент звернення до суду з даним позовом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поставлений позивачем товар не оплатили, чим порушили свої зобов`язання за договором, що і стало причиною звернення з даним позовом до суду.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «РОМСТАЛ Україна» заборгованість у розмірі 289 552 (двісті вісімдесят дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят дві) грн. 39 коп., з яких: 133 446,18 грн. - сума основного боргу, 64 433,25 грн. - інфляційні витрати, 66 357,48 грн. - пеня, 11 970,87 грн. - 3% річних, 13 344,61 грн. - 10% штрафу від суми основного боргу.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «РОМСТАЛ Україна» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі по 2 171,65 грн. з кожного.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач ОСОБА_1 через представника - адвоката Польську М.О.подав на рішення апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що позивач не надав до Договору рахунку-фактури, видаткової накладної, рахунку, податкової накладної, яка оформлена у відповідності до чинного законодавства України; інструкції з монтажу та експлуатації товару, у випадках, передбачених чинним законодавством України; гарантійного талону, складеного у відповідності до чинного законодавства України; інші документи у випадках, встановлених законодавством України.

Отже, фактично позивач вказує, що відповідач підписав Договір на покупку невідомого товару, невідомої якості, невідомої кількості, поставка товару не узгоджена за правилами Інкотермс.

Вказує, що відповідно до Додаткової угоди до Договору купівлі-продажу №0804/19 від 23 січня 2020 року покупець підтверджує та визнає наявність простроченої заборгованості перед продавцем згідно Договору в загальному розмірі 133 446,18 грн. станом на 23 січня 2020 року.

Таким чином, відповідно до додаткової угоди, грошові зобов`язання зросли з 20 000,00 грн. до 133 446,18 грн., однак не вказано підстави зростання грошового зобов`язання.

Крім цього апелянт зазначає, що подав до суду першої інстанції клопотання про витребування доказів, а саме додаткових документів, які прописані в Договорі, на який посилається позивач (копії рахунку-фактури (відповідно до п.2.1 Договору купівлі-продажу), копії видаткової накладної (відповідно до п. 2.2 Договору купівлі-продажу); копії рахунку (відповідно до п. 3.1 Договору купівлі-продажу №0804/19 від 08 квітня 2019 року); копії податкової накладної, оформленої у відповідності до чинного законодавства України; копії гарантійного талону, складеного у відповідності до чинного законодавства України).

Однак, судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні даного клопотання.

Скаржник вважає, що з характеру Договору купівлі-продажу можливо зробити висновок, що він не був укладений для настання реальних наслідків. І хоча суд першої інстанції посилається на норми матеріального права, які регулюють відносини договору купівлі-продажу, жодного доказу проданого товару позивач в суді не надав, а суд першої інстанції позбавив відповідачів можливості довести свою точку зору.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Польська М.О. апеляційну скаргу підтримала та просила про її задоволення.

Представник позивача ТОВ «РОМСТАЛ Україна» - адвокат Кириленко О.М. в апеляційному суді проти задоволення скарги відповідача заперечив та просив рішення суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважає за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 квітня 2019 року між ТОВ «РОМСТАЛ Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 0804/19, відповідно до умов якого позивач зобов`язується продати відповідачу товар, а останній зобов`язується прийняти та оплатити товар відповідно до положень даного договору (а.с.6-9).

У п.8.1. договору купівлі-продажу від 08 квітня 2019 року визначено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє протягом 12 календарних місяців. Якщо пізніше ніж на один календарний місяць до закінчення строку дії цього договору жодна сторона не попередить іншу сторону про припинення цього договору у письмовій формі, цей договір вважається продовженим на наступні 12 календарних місяців на таких самих умовах. Наступне продовження строку дії цього договору відбувається аналогічно порядкові, встановленому п.8.1 цього договору (п.8.2).

Крім цього, 23 січня 2020 року згідно додаткової угоди до договору купівлі-продажу №0804/19 від 08 квітня 2019 року покупець ОСОБА_1 підтверджує та визнає наявність простроченої заборгованості перед продавцем згідно договору в загальному розмірі 133 446,18 грн. з ПДВ, станом на 23 січня 2020 року, яку зобов`язується оплатити у строк не пізніше 01 червня 2020 року (а.с.10).

В подальшому, 27 квітня 2020 року між ТОВ «РОМСТАЛ Україна» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель ОСОБА_2 добровільно бере на себе зобов`язання нести відповідальність перед кредитором за невиконання або неналежне виконання боржником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за основним договором, в розмірі 133 446,18 грн. з ПДВ, передбачених ст. 2 договору, включаючи матеріальну відповідальність за основним договором (а.с.11-13).

Відповідно до п. 6.1. договору поруки від 27 квітня 2020 року, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту повного виконання боржником або поручителем всіх обов`язків перед кредитором відповідно до умов основного договору, у тому числі прострочених.

Пунктом 6.2 вказаного договору поруки визначено, що порука припиняється через п`ять років з дати укладення цього договору, якщо кредитором у цей строк не було пред`явлено до поручителя вимоги про виконання поручителем зобов`язань, забезпечених порукою за цим договором.

Пунктами 6.3, 6.4 визначено, що непред`явлення позову до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не є підставою для припинення поруки та цього договору. Непред`явлення позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки не є підставою для припинення поруки та цього договору.

Як убачається з наданого позивачем ТОВ «РОМСТАЛ Україна» розрахунку заборгованості, основна сума заборгованості за договором з 02 червня 2020 до 29 травня 2023 року становить 133 446,18 грн. - сума основного боргу, 64 433,25 грн. - інфляційні втрати, 66 357,48 грн. - пеня, 11 970,87 грн. - 3% річних, 13 344,61 грн. - 10% штрафу від суми основного боргу (а.с.14-16).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

У ч.1 ст. 627 ЦК України вказано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За нормою частин 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 759/11628/14-ц зазначив, що порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання. Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким встановлено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

За правилами норми ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Наявними у справі належними, допустимими та достовірними доказами підтверджується факт невиконання відповідачем ОСОБА_1 , як покупцем, свого обов`язку по оплаті придбаного у позивача ТОВ «РОМСТАЛ Україна», як продавця, товару, у зв`язку із чим законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про стягнення заборгованості за договором у розмірі 133 446,18 грн. з покупця ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 у солідарному порядку.

При цьому правильними є і висновки суду про нарахування на суму вищевказаної заборгованості штрафних санкцій, передбачених умовами договору купівлі-продажу, а також інфляційних втрат та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки ці висновки суду відповідають нормам матеріального права, ґрунтуються на матеріалах справи та випливають із невиконання відповідачем ОСОБА_1 , як стороною договору купівлі-продажу, свого обов`язку по оплаті придбаного товару в обумовлений сторонами договору строк, що свідчить як про порушення ним умов договору, так і про прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положення зазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи обставини справи, колегія суддів вважає, що суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача коштів в розмірі 289 552,39 грн., з яких: 133 446,18 грн. - сума основного боргу, 64 433,25 грн. - інфляційні втрати, 66 357,48 грн. - пеня, 11 970,87 грн. - 3% річних, 13 344,61 грн. - 10% штрафу від суми основного боргу.

Доводи апеляційної скарги про те, що з характеру договору можна зробити висновок, що він не був укладений для настання реальних наслідків, колегією суддів відхиляються, оскільки ці доводи є нічим іншим, ніж припущенням відповідача, яке нічим не підтверджене та суперечить презумпції правомірності правочину, встановленій ст. 204 ЦК України.

Безпідставними є і доводи скарги про ненадання доказів продажу товару за договором від 08.04.2019 року, оскільки ці доводи спростовуються змістом додаткової угоди до договору купівлі-продажу, укладеної 23.01.2020 року між ТОВ «РОМСТАЛ Україна» та ОСОБА_1 , у якій ОСОБА_1 підтвердив та визнав наявність простроченої заборгованості перед продавцем згідно договору в загальному розмірі 133 446,18 грн. з ПДВ станом на 23.01.2020 року, яку зобов`язався оплатити у строк не пізніше 01.06.2020 року.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, повторюють доводи відзиву на позов та фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв`язку, та з урахуванням доведеності позовних вимог ТОВ «РОМСТАЛ УКРАЇНА» ухвалено обґрунтоване рішення про їх задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки Святошинським районним судом міста Києва рішення від 01 листопада 2023 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні.

У зв`язку із тим, що ціна позову в даній справі не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 листопада 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: