Постанова

від 04.06.2024 по справі 381/3003/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 381/3003/23

провадження № 22-ц/824/10083/2024

04 червня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т.І.

при секретарі Халепчук Д. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-СЕЙКО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-СЕЙКО» - адвоката Камільовського Валентина Валентиновича на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2024 року в складі судді Лебідь-Гавенко Г. М.,

встановив:

30.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-СЕЙКО» (далі - ТОВ «АГРО-СЕЙКО» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом №1-к від 26.02.2015 ОСОБА_1 було призначено директором ТОВ «АГРО-СЕЙКО».

В період перебування на посаді директора ОСОБА_1 неодноразово брала у ТОВ «ІГРО-СЕЙКО» поворотну безвідсоткову фінансову позику. Загальна сума боргу становить 1 161 900 грн, яка позивачу повернута не була.

Після зміни 26.04.2023 директора ТОВ «АГРО-СЕЙКО» договори про безвідсоткову фінансову допомогу з підприємства зникли та поновити їх немає змоги, оскільки відповідач не виходить на контакт.

ТОВ «АГРО-СЕЙКО» 20.02.2024 подало заяву про зменшення розміру позовних вимог та про зміну підстав позову.

Зазначило, що за відсутності договорів про надання безвідсоткової поворотної фінансової позики неможливо з`ясувати їх зміст в частині строку повернення отриманих коштів. На адресу відповідача надсилались письмові вимоги про повернення коштів від 13.11.2023 та від 01.02.2024. З огляду на те, що з моменту пред`явлення вимог про повернення коштів пройшло більше 30 днів, відповідач прострочила виконання свого обов`язку з повернення коштів, у відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України наявні підстави для їх стягнення в судовому порядку.

З огляду на те, що позивач позбавлений можливості дослідити дійсний зміст договору позики, посилання на який зазначено у призначенні платежу в платіжних дорученнях на переказ коштів ТОВ «АГРО-СЕЙКО» на користь ОСОБА_1 , позивач не може підтвердити існування такого договору. У такому випадку в розумінні ст. 1212 ЦК України кошти вважаються такими, що набуті безпідставно, а тому підлягають поверненню.

З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АГРО-СЕЙКО» заборгованість у розмірі 1 155 900 грн та відшкодувати судові витрати.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2024 року провадження у справі за позовом ТОВ «АГРО-СЕЙКО» до ОСОБА_1 про стягнення боргу закрито.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 в спірний період була засновником та директором ТОВ «АГРО-СЕЙКО», отже посадовою особою, повноваження якої на момент звернення до суду припинені. Спори власника до посадової особи щодо відшкодування збитків, завданих юридичній особі діями або бездіяльності посадової особи, підлягають розгляду у порядку господарського судочинства.

25.03.2024 представник ТОВ «АГРО-СЕЙКО» - адвокат Камільовський В. В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що договірні відносини, які виникли між сторонами з надання поворотної фінансової допомоги, не призвели до зміни (збільшення чи зменшення) часток у статутному капіталі ТОВ «АГРО-СЕЙКО», тобто не є корпоративними.

Звертаючись на суду з даним позовом позивач не посилався на порушення корпоративних прав, визначених установчими документами чи законом, а вказує лише на неналежне виконання відповідачем свого зобов`язання щодо повернення коштів. Оскільки договір про надання поворотної фінансової допомоги не впливає на корпоративні права, то цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Ширко М. Р. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, з огляду на її законність та обґрунтованість.

В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-СЕЙКО» - адвокат Камільовський В. В. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з наведених в ній підстав.

В судове засідання інші учасники справи не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до частин другої та третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Частиною першою статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

За змістом положень статті 167 Господарського кодексу України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу №1 Загальних зборів засновників (учасників) ТОВ «АГРО-СЕЙКО» від 23.02.2015, ОСОБА_1 є засновником ТОВ «АГРО-СЕЙКО», частка якої у статутному капіталі цього товариства становить 90%, що складає 180 000 грн.

26.02.2015 ОСОБА_1 видала наказ про призначення її директором ТОВ «АГРО-СЕЙКО».

Відповідно до копій платіжних доручень, в період часу з 17.02.2022 по 14.10.2022, ТОВ «АГРО-СЕЙКО» здійснювало платежі на рахунок ОСОБА_1 в АТ «ПУМБ», призначення платежу: безвідсоткова поворотна фінансова допомога згідно договору.

Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, яка надається у користування за договором, не передбачає нарахування процентів або іншої плати за користування та є обов`язковою до повернення.

Операції з позики грошових коштів оформлюються згідно з вимогами статті 1046 «Договір позики» глави 71 Цивільного кодексу України. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості. З моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, договір позики вважається укладеним.

Позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, не посилається на порушення його корпоративних прав, визначених установчими документами чи законом, а вказує лише на неналежне виконання відповідачем свого договірного зобов`язання (повернути позику), тобто зобов`язання, що виникло на підставі цивільно-правової угоди.

Предметом спору є вимога позивача до відповідача виконати своє зобов`язання, яке виникло на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги щодо повернення отриманих коштів, її позовні вимоги обґрунтовано виключно положеннями Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини позики.

Додатково позивач обґрунтовує підстави позову положеннями, які регулюють зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

За таких підстав даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Подібний за своїм змістом висновок наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.

З огляду на те, що спір, який виник між сторонами, не є спором про відшкодування збитків, завданих юридичній особі її посадовою особою, повноваження якої припинені, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин висновки Великої Палати Верховного Суду , які наведені у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №638/15118/16-ц, та дійшов неправильного висновку про те, що правовідносини, що виникли між сторонами за своєю суттю є господарськими, а спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України є підставною для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-СЕЙКО» - адвоката Камільовського Валентина Валентиновича задовольнити.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2024 року скасувати.

Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-СЕЙКО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04.06.2024.

Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук