Рішення

від 03.06.2024 по справі 160/5993/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2024 рокуСправа №160/5993/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Національної поліції в Херсонській області (відповідач-2) про визнання протиправними, скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області самостійно здійснити нарахування та виплату позивачу різниці середнього заробітку за час перебування ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції №3 Каховського районного відділу поліції ГУНП в Херсонській області за період з 16.02.2024 року по день поновлення позивача на посаді заступника начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №3 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області;

- визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 16.02.2024 №153 о/с «По особовому складу» яким ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №3 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області та переведено для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції в Херсонській області з 19.02.2024 та наказ Головного управління Національної поліції в Херсонській області №52 о/с від 16.02.2024 «По особовому складу», яким ОСОБА_1 в порядку переведення призначено на посаду старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції №3 Каховського районного відділу поліції ГУНП в Херсонській області з 19.02.2024, поновивши ОСОБА_1 на службі в званні майора поліції (номер жетона 0046750) на посаді заступника начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №3 Криворізького районного управління поліції в Дніпропетровській області з 16 лютого 2024 року;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь позивача ОСОБА_1 різницю середнього заробітку за час перебування позивача на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції №3 Каховського районного відділу поліції ГУНП в Херсонській області за період з 16.02.2023 року по день поновлення позивача на посаді заступника начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №3 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача ОСОБА_1 (номер жетона 0046750) на посаді заступника начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №3 Криворізького районного управління поліції в Дніпропетровській області та стягнення різниці середнього заробітку за час перебування позивача на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції №3 Каховського районного відділу поліції ГУНП в Херсонській області за період з 16.02.2024 року по день поновлення позивача на посаді заступника начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №3 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області за один місяць в сумі 3000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він не погоджується з наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 16.02.2024 №153 о/с в частині переведення його на подальшу службу в іншу місцевість, а також із наказом ГУНП в Херсонській області від 16.02.2024 № 52 о/с, вважає їх протиправними, оскільки переведення та призначення на нову посаду відбулися з порушенням норм чинного законодавства та без його згоди. Позивача без його згоди переведено з посади заступник начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції № 3 Криворізького районного управління поліції на посаду старшого дільничого офіцера поліції сектору превенції відділення поліції № 3 Каховського районного відділу поліції, на територію, яка у зв`язку із повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України, залишається особливо небезпечною територією. Позивач вважає, що переміщення поліцейського на рівнозначні посади для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби в іншу місцевість, можливо виключно за умови надання поліцейським згоди на таке переміщення. Для цілей застосування статті 32 КЗпП України, в контексті спірних правовідносин, іншою місцевістю є інший населений пункт, у тому числі в межах однієї області. Крім того, відповідно до розділу IV Переліку «Управління, відділи, відділення поліції» посадам «заступник начальника сектору» та «старший дільничий офіцер поліції» Переліку посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних спеціальних звань, затвердженого наказом Національної поліції України від 04.12.2015 № 142, відповідає граничне спеціальне звання "капітан поліції", в той час як позивач має звання «майор поліції». Отже, посада, яку обіймає позивач на час переводу не відповідає його званню. Крім того, вказані посади відмінні між собою за підпорядкуванням, обсягом завдань, функціональних обов`язків та рівнем відповідальності.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального провадження в режимі відеоконференції відмовлено.

Роз`яснено відповідачам про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.

Клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено частково.

Витребувано від Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчену належним чином копію довідки про розмір середнього грошового забезпечення за усіма складовими позивача ОСОБА_1 на посаді заступника начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №3 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області за останні 2 місяці перебування на посаді у Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області.

Витребувано від Головного управління Національної поліції в Херсонській області, у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчену належним чином копію довідки про розмір грошового забезпечення з усіма складовими ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції №3 Каховського районного управління поліції ГУНП в Херсонській області за весь час перебування на посаді у Головному управлінні Національної поліції в Херсонській області.

У задоволенні іншої частини клопотання про витребування доказів - відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача до участі у справі № 160/5993/24 відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів у справі № 160/5993/24 відмовлено.

ГУНП в Дніпропетровській області у наданому відзиві зазначило, що переведення позивача на рівнозначну посаду зумовлене необхідністю забезпечити ефективне та безперервне надання поліцейських послуг під час дії воєнного стану на території Херсонської області. Згідно Закону України «Про Національну поліцію» таке переведення не потребує згоди поліцейського, що підтверджується зокрема, практикою Верховного Суду (постанова від 25.05.2023 у справі №620/3663/19). Так, переведення позивача в інтересах служби у порядку статті 65 Закону № 580-VIII здійснено на підставі доповідної записки від 01 лютого 2024 року № 558 УКЗ ГУНП в Дніпропетровській області, листа ГУНП в Херсонській області від 22 січня 2024 року № 192/01/2-2024. Ключовим моментом є те, що поліцейський без його згоди може бути переведений в будь-яке управління (територіальних орган) Національної поліції, туди де це викликано інтересами служби в поліції і обумовлено наказами уповноваженого керівника (керівників) поліції, зокрема та особливо під час дії воєнного стану та 60 днів після цього (п. 2 розділу II Закону № 2123-IX). Відповідач вважає, що наказ ГУНП в Дніпропетровській області від 16 лютого 2024 року №153 о/с, в частині переведення позивача для подальшого проходження служби до ГУНП в Херсонській області є законим та таким, що не суперечить Конституції України і законам України та з урахуванням військового стану в країні відповідає суспільним інтересам та іншим загально-правовим засадам. Позивачем також невірно трактовано норми Закону № 580-VIII та Переліку № 142, адже граничне спеціальне звання за посадою - це встановлене обмеження, на період обіймання посади поліцейським, щодо присвоєння спеціального звання вище за визначене, а не заборона призначення на посаду особи у якої вже наявне вище спеціальне звання. Щодо необхідності застосування до спірних правовідносин ст. 32 КЗпП України відповідач зазначив, що оскільки після 01 травня 2022 року законодавчо врегульовані спірні питання щодо переміщення поліцейських по службі, то відсутні обґрунтовані підстави й доцільність відступати від висновку щодо застосування відповідних норм Закону №580-VIII у попередній редакції, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, та формулювати інший висновок щодо застосування цих норм, які після вказаної дати не підлягатимуть застосуванню в судовій практиці до правовідносин, аналогічних тим, які виникли в цій справі. З урахуванням викладеного просило у задоволенні позову відмовити.

У наданому відзиві ГУНП в Херсонській області зазначило, що 22.01.2024 за вих. № 192/01/2-2024 звернулось з листом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо доукомплектування територіальних органів поліції з метою максимального та ефективного забезпечення виконання повноважень поліції, здійснення заходів правового режиму воєнного стану на території Херсонської області, у тому числі на деокупованих територіях. У подальшому відповідач-1 доповідною запискою від 16.02.2024 повідомив про можливість переведення 12 поліцейських. Спірними наказами вказане переведення реалізовано, відповідно до абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», переміщення позивача відбулось на рівнозначну посаду та здійснено для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби. Також звернуло увагу суду, що спеціальне законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, не вимагає згоди поліцейського при прийнятті рішення про його переміщення в інтересах служби на рівнозначну посаду у цю або іншу місцевість. Крім того, вважало безпідставними посилання позивача на норму ст. 32 Кодексу про працю України до врегулювання спірних правовідносин, оскільки в силу статті 60 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби. Також вважало безпідставними доводи позивача про переміщення на нерівнозначну посаду з огляду на те, що переведення позивача відбулось в рамках рівнозначних посад, для яких установлено однакове граничне спеціальне звання поліції. Твердження позивача про те, що його переведення є прихованою формою покарання є безпідставними, такими, що не підтверджені жодним належним та допустимим доказом. Заявивши в якості підстави позову про те, що його переведення є прихованою формою покарання, саме позивач має довести обставини дійсного (фактичного) порушення його прав і свобод з цієї підстави та довести ці обставини належними та допустимими доказами. Узагальнюючи викладене, вважало спірні накази такими, що видані у порядку та спосіб, передбачені Законом № 580-VIII, та у межах компетенції, наданої керівникам органів поліції, та не підлягають скасуванню.

На виконання ухвали суду від 18.03.2024 відповідачами надано до суду витребувані докази.

У наданій до суду позивачем відповіді на відзив зазначено, що відповідачами порушено порядок переміщення позивача на іншу посаду з підстави, передбаченої саме для переміщення поліцейських на рівнозначні посади (для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби). Не може бути більш ефективною служба позивача, який весь час служби в правоохоронних органах займав посади пов`язані з оперативно-розшуковою діяльністю і ніколи не займав посад пов`язаних з виконанням функцій дільничних інспекторів (офіцерів) правоохоронних органів. Тобто, позивач взагалі не знайомий зі специфікою роботи дільничних офіцерів поліції, а тому не може більш ефективно нести службу, а отже таке переведення не відповідає і не може відповідати інтересам служби. Крім того, при наявному некомплекті сектору кримінальної поліції в розмірі 22,1 % позивача не призначили на відповідну посаду сектору кримінальної поліції на якій він може бути більш ефективним. Тобто, переміщення поліцейського з ініціативи начальників, особливо коли це переміщення передбачає зміну місця несення служби, повинно переслідувати легітимну мету та бути пов`язаним з певними об`єктивними чинниками інтересами служби та у будь-якому разі воно не може бути прихованою формою покарання. Фактично дії відповідачів є мобінгом (цькуванням), що заборонено ст. 22 КЗпП. З урахуванням викладеного просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 працював на посаді заступника начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції № 3 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області.

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 16.02.2024 № 153 о/с, відповідно до частини 1, 7 та 8 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», на підставі листа Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 22 січня 2024 року № 192/01/2-2024 та доповідної записки УКЗ ГУНП в Дніпропетровській області від 31.01.2024 за № 558 майора поліції ОСОБА_1 переведено для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції в Херсонській області з 19 лютого 2024 року, звільнивши останнього з посади заступника начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №3 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 16.02.2024 за № 52 о/с, відповідно до абзацу першого пункту 2 частини першої статті 65 Закону України Про Національну поліцію ОСОБА_1 на підставі доповідної записки управління кадрового забезпечення ГУНП від 16 лютого 2024 року № 318/2/01-2024, наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 16.02.2024 № 153 о/с, призначено на посаду старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції №3 Каховського районного відділу поліції ГУНП в Херсонській області з 19.02.2024.

Не погоджуючись з таким переведенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до вимог частини першої статті 1 Закону №580-VIII, Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з вимогами статті 17 Закону №580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Поліцейський має службове посвідчення та спеціальний жетон. Зразки та порядок видання службових посвідчень та спеціальних жетонів затверджуються Міністерством внутрішніх справ України.

Частиною першою статті 18 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Відповідно до ч.ч. 1, 3-5 ст. 59 Закону №580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 60 Закону №580-VIII, відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Вказана стаття в редакції Закону № 2123-IX від 15.03.2022, згідно пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» №2123-IX від 15.03.2022 діє тимчасово, на період введення в Україні воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України та 60 днів після цього.

Згідно з приписами частини першої статті 65 Закону №580-VIII, переміщення поліцейських здійснюється:

1) на вищу посаду - у порядку просування по службі;

2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону;

3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону;

4) у зв`язку із зарахуванням на денну форму навчання за державним замовленням, у тому числі до магістратури, ад`юнктури та докторантури закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.

Частиною другою статті 65 Закону № 580-VIII визначено, що посада вважається вищою, якщо за нею штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції, нижчою, якщо передбачене нижче спеціальне звання поліції, та рівнозначною, якщо передбачене таке саме спеціальне звання поліції.

Відповідно до частини сьомої статті 65 Закону № 580-VIII, переведення є формою переміщення поліцейських, яке здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.

Згідно з приписами частини восьмої статті 65 Закону № 580-VIII, переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.

Частину восьму статті 65 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 2123-IX від 15.03.2022, дія якого встановлена аналогічно прикінцевими та перехідними положеннями вказаного Закону, про що вже зазначалось вище.

Частинами 9-11 вказаної статті визначено, що переведення поліцейського здійснюється на підставі наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та наказу про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.

У разі якщо згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначенню поліцейського на посаду повинно передувати погодження відповідних органів державної влади або органів місцевого самоврядування чи їх посадових осіб, призначення на посаду здійснюється після отримання такого погодження.

Не допускається переміщення поліцейських на вищі посади протягом шести місяців з дня притягнення до адміністративної відповідальності, а також поліцейських, які мають діюче дисциплінарне стягнення.

Для забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 листопада 2016 року №1235, затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції (далі - Порядок № 1235) та Перелік документів з питань проходження служби (далі - Перелік).

Відповідно до розділу ІІ Порядку № 1235, підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності, зокрема, як переміщення по службі.

За приписами пункту 2 розділу ІІІ Порядку № 1235, підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.

Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №1235, перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23 листопада 2016 року №1235.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 1235, у разі необхідності для підготовки наказів можуть витребовуватися документи з певних питань проходження служби в поліції, передбачені чинним законодавством України.

Переліком визначено, що документами з питань проходження служби є: рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; подання про призначення на посаду; подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення.

Як встановлено вище, наказом керівника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 153 о/с від 16.02.2024 «По особовому складу», відповідно до частин 1, 7 та 8 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію», позивача переведено для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції в Херсонській області зі звільненням з посади заступника начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №3 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 16.02.2024 за № 52 о/с, відповідно до абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію», позивача призначено до Головного управління Національної поліції в Херсонській області на посаду старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції №3 Каховського районного відділу поліції ГУНП в Херсонській області.

Таким чином, з урахуванням приписів абз. 2 ч. 8, 9 Закону №580-VIII, переведення позивача здійснено на підставі виданого керівником ГУНП в Дніпропетровській області (до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади позивача) наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції, на підставі чого наказом керівника ГУНП в Херсонській області позивача призначено на посаду в органі поліції, до якого його переміщено. Викладене свідчить про дотримання відповідачами порядку переміщення в частині видання відповідних наказів.

Щодо доводів позивача про відсутність його згоди на таке переведення, суд зазначає наступне.

Так, пунктом 2 частини 1 статті 65 Закону №580-VIII, законодавець серед підстав для переміщення поліцейських на рівнозначні посади безпосередньо виділяє лише одну підставу для такого переміщення, яка враховує згоду поліцейського, а саме переміщення за ініціативою поліцейського.

Разом з цим, така підстава як «для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби», як в даному спорі, такої згоди не потребує.

Отже, переміщення за підставою - «для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби» є насамперед рішення певних органів (керівника суб`єкта призначення), прийняття яких не залежать від волі поліцейського.

При цьому пункт 2 частини першої статті 65 Закону №580-VIII передбачає єдине правило щодо можливості переміщення поліцейських на рівнозначні посади в інтересах служби, не відокремлюючи випадки такого переміщення в межах однієї місцевості (населеного пункту) чи в іншу місцевість.

Слід зазначити, що у підпункті "б" пункту 42 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (далі - Положення), закріплено аналогічне правило про те, що переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на рівнозначні посади провадиться у разі службової необхідності, проведення планової заміни в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, а також для доцільнішого використання з урахуванням їх ділових і особистих якостей, стану здоров`я, віку та підготовки за новою спеціальністю.

У вказаному пункті Положення йдеться також про те, що рішення про переміщення по службі осіб середнього, старшого або вищого начальницького складу приймається відповідним начальником з урахуванням думки їх прямих начальників і колективу працівників.

Таким чином, спеціальне законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, не вимагало згоди поліцейського при прийнятті рішення про його переміщення в інтересах служби на рівнозначну посаду у цю або іншу місцевість.

Як зазначалось вже судом, згідно ст. 60 Закону №580-VIII, відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Абзацом 2 частини восьмої статті 65 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.

Вказані норми внесені змінами в редакції Закону «Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» №2123-IX від 15.03.2022 та згідно пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону вони діють тимчасово, на період введення в Україні воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України та 60 днів після цього.

Пунктом 4 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Водночас частиною першою статті 32 КЗпП України установлено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Усталеною є практика Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.

Однак відсутність у Законі №580-VIII та Положенні норми про обов`язковість згоди поліцейського на переміщення в іншу місцевість на рівнозначну посаду для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, вказує не на неврегульованість цих правовідносин нормами спеціального законодавства, а про їхнє вирішення у спосіб, відмінний від правового регулювання трудових відносин, відповідно до норм трудового законодавства.

Отже, зміни в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що відбулися з 01 травня 2022 року, виключили можливість субсидіарного застосування норм трудового законодавства до регулювання порядку переміщення поліцейських, усунувши таким чином неоднозначне застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25.05.2023 № 620/3663/19.

Таким чином, суд наголошує, що норми ст. 32 КЗпП України не підлягають застосуванню до правовідносин щодо переведення поліцейських, з огляду на те, що до них підлягає застосуванню спеціальне законодавство Закон №580-VIII.

Судом з матеріалів справи встановлено, що до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшов лист Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 22.01.2024 за № 192/01/2-2024 у якому заначено, що у період воєнного стану в Головному управлінні Національної поліції в Херсонській області виник некомплект вакантних посад поліцейських, який складає 832 одиниць (36,1%), зокрема в підрозділах превентивної діяльності 297 одиниць (42,1 %), слідства 65 одиниць (26%), дізнання 89 одиниць (61,8%) та кримінальної поліції 88 одиниці (22,1%), цим самим збільшуючи навантаження на поліцейських майже на третину, а подекуди майже вдвічі, що стає відчутним при забезпеченні виконання ними своїх службових обов`язків. Одночасно у вищевказаному листі зазначено, що з початку контрнаступальних дій сил оборони України, поступово було звільнено м. Херсон та частину тимчасово окупованої території Херсонської області, а тому з метою максимального та ефективного забезпечення виконання повноважень поліції, здійснення заходів правового режиму воєнного стану на вищевказаних територіях, захисту суверенітету і територіальної цілісності України виникає нагальна потреба в додатковому залучені поліцейських для виконання відповідних завдань та комплектуванні вакантних посад, у зв`язку з чим Головне управління Національної поліції в Херсонській області просило розглянути питання щодо переведення для подальшого проходження служби підпорядкованих Головному управлінню Національної поліції в Дніпропетровській області поліцейських в їх розпорядження у кількості, що дозволить зменшити зазначений вище загальний некомплект органу поліції хоча б на 5 %.

У подальшому доповідною запискою від 31.01.2024 за № 558 на виконання вищевказаного листа області з метою оптимізації некомплекту, який збільшився у зв`язку з тимчасовою окупацією військами російської федерації Херсонської області та м. Херсона, а також проведенням ряду організаційно-штатних заходів выдповыдачем-1 підібрано 13 поліцейських з метою переведення для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції в Херсонській області.

На підставі вказаних документів підготовлено спірні накази.

Тобто, підставою переведення позивача на посаду старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції №3 Каховського районного відділу поліції ГУНП в Херсонській області була необхідність забезпечити ефективне та безперервне виконання поліцейських завдань під час дії воєнного стану на території Херсонської області.

Згідно викладеного вище, згода поліцейського на таке переведення не потрібна.

Щодо рівнозначності посад, суд зазначає таке.

Згідно затвердженого наказом Національної поліції України Переліку посад поліцейських і відповідних їм граничних спеціальних звань (наказ НПУ від 04.12.2015 № 142, зі змінами), граничне спеціальне звання за посадою - заступник начальника сектору (Управління, відділи, відділення поліції Розділ ІV) та старший дільничний офіцер поліції (Управління, відділи, відділення поліції Розділ ІV) є - капітан поліції.

Позивач, маючи спеціальне звання майор поліції, до переведення перебував на посаді заступника начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №3 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області та наказом ГУНП в Херсонській області був призначений на рівнозначну посаду, з огляду на визначення граничних спеціальних звань, старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції №3 Каховського районного відділу поліції ГУНП в Херсонській області, які з огляду на викладене є рівнозначними за граничним спеціальним званням (капітан поліції), відповідно до наказу Національної поліції України від 04.12.2015 №142.

Виходячи з цього та з урахуванням закладеного в частині другій статті 65 Закону №580-VIII принципу градації посад у поліції, за яким вищою вважається посада, за якою передбачене вище спеціальне звання поліції, суд дійшов висновку про рівнозначність посад заступника начальника сектору кримінальної поліції відділення поліції №3 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області та старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції №3 Каховського районного відділу поліції ГУНП в Херсонській області, для яких установлено однакове граничне спеціальне звання поліції.

Тобто, таке переведення відбулось на рівнозначну посаду.

Разом з тим, суд вважає безпідставними доводи позивача про наявність в діях відповідача-1 щодо такого переміщення прихованої форми покарання та мобінгу за поновлення на службі після скасування в судовому порядку наказу про звільнення позивача зі служби в Національній поліції, оскільки вони не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Крім цього, наведені доводи не стосуються підстав та предмету позову, та можуть бути, за умови їх підтвердження, підставою для притягнення осіб, винних у порушенні вимог законодавства про запобігання та протидію дискримінації, до цивільної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно із Законом України від 06 вересня 2012 року № 5207-VI «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», проте, не впливають на правильність вищевикладених висновків суду щодо суті спору.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.04.2022 у справі № 161/2782/20.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані накази відповідачів прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені діючим законодавством, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Беручи до уваги те, що позовна вимога в частині поновлення на посаді, стягнення різниці середнього заробітку за час перебування на іншій посаді є похідними від позовних вимог про визнання спірних наказів протиправними, в їх задоволенні також слід відмовити.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1ист. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд враховує ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (п. 58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправними, скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 03.06.2024.

Суддя Н.Є. Калугіна