Ухвала

від 29.05.2024 по справі 380/6293/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

29 травня 2024 рокусправа № 380/6293/24 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Кулик С.В.,

представника відповідачів ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду та заяву представника відповідачів про залишення позову без розгляду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГМА СТРОЙ" до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГМА СТРОЙ" код ЄДРПОУ 41544876 місцезнаходження: 81632, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Дроговиж, вул. Задорожна, 13 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ 43968090, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35 (далі ГУ ДПС України), Державної податкової служби України (далі ДПС України), в якій, з урахуванням уточнень вд 01.04.2024 в частині дати винесення оскаржених рішень, позивач просив:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 08.02.2023 № 8229792/41544876 № 8229793/41544876, від 14.02.2023 № 8266194/41544876, № 8266195/41544876 про відмову в реєстрації податкових накладних № 3 від 16.11.2022, №4 від 24.11.2022, № 1 від 07.12.2022, №2 від 07.12.2022;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні №3 від 16.11.2022, №4 від 24.11.2022, №1 від 07.12.2022, №2 від 07.12.2022 датою їх подання.

Ухвалою від 25.03.2024 суддя залишила позовну заяву без руху.

Ухвалою від 08.04.2024 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.

Представник відповідача подала заяву про залишення позову без розгляду. Така заява мотивована тим, що позивач пропустив строк звернення до суду із цим позовом. Оскаржувані рішення позивачем отримані засобами електронного зв`язку 08.02.2023 та 14.02.2023.

Представник позивача подала заяву про поновлення процесуального строку, зазначає, що з початком військової агресії позивачем зупинено господарську діяльність. Введення воєнного стану у державі прямо вплинуло на провадження позивачем господарської діяльності, та, як наслідок, на можливість належного використання позивачем своїх процесуальних прав та обов`язків.

Ухвалою від 08.05.2024 суд визнав неповажними причини пропуску строку звернення до суду та відмовив у задоволенні заяви представника позивача про поновлення такого строку. Позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом, в якій вказати інші підстави для поновлення такого строку.

23.05.2024 представник позивача подала заяви про поновлення строку звернення до суду. Заяви обґрунтовані тим, що про наявність оскаржуваних рішень підприємству стало відомо з отриманих листів від покупця, а саме Славського комунального водоканалізаційного підприємства від 27.02.2024 №206.

У судове засідання представник позивача не з`явився. 06.05.2024 до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.

У судовому засіданні представник відповідача заперечила щодо задоволення клопотання про поновлення строку звернення до суду та просила залишити позов без розгляду.

При виіршенні питання тсроку звернення до суду, суд виходив з такого.

Відповідно до частини першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, процесуальним законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд при розгляді вказаного питання враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.

Отже, строк звернення до суду із цим позовом визначений в абзаці першому частини другої статті 122 КАС України та становить шість місяців, який обчислюється з дня отримання позивачем оскаржуваних рішень.

Суд звертає увагу на пункт 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165, відповідно до якого платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття відповідного рішення.

У контексті дати отримання позивачем оскаржених рішень слушними є зауваження представника відповідача про те, що згідно з квитанціями про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскаржені рішення отримані позивачем датою їх прийняття, відповідно: 08.02.2023 отримані рішення №8229792/41544876 №8229793/41544876 від 08.02.2023, а 14.02.2023 отримані рішення № 8266194/41544876, № 8266195/41544876 від 14.02.2023.

Зважаючи на викладені положення та обставини, суд вважає, що саме 08.02.2023 та 14.02.2023 є датами, з якими слід пов`язувати початок відліку строку звернення до суду із цим позовом.

Таким чином, звернувшись з цим позовом до суду 06.03.2024 (дата прийняття позовної заяви службою поштового зв`язку), позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, встановлений в абзаці першому частини другої статті 122 КАС України.

У поданій заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача вказує, що про наявність оскаржуваних рішень підприємству стало відомо з отриманих листів від покупця, а саме Славського комунального водоканалізаційного підприємства від 27.02.2024 №206.

Суд вважає штучним створенням підстави для поновлення строку звернення до суду покликання представника позивача на отримання листів від Славського комунального водоканалізаційного підприємства від 27.02.2024 №206, адже така не стосується обставини того, що позивач 08.02.2023 та 14.02.2023 (дати надходження через електронний кабінет у день прийняття рішень №8229792/41544876 №8229793/41544876 від 08.02.2023, від 14.02.2023 № 8266194/41544876, № 8266195/41544876) повинен був дізнатися про рішення про відмову в реєстрації податкових накладних №3 від 16.11.2022, №4 від 24.11.2022, №1 від 07.12.2022, №2 від 07.12.2022.

Таким чином, наведені у заявах про поновлення строку звернення до суду обставини не можуть вважатися поважними причинами пропуску строку звернення до суду із цим позовом, що вказує на відсутність підстав для задоволення таких.

Отже, поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом, останній не навів, а суд не знайшов.

Суд при розгляді питання строку звернення до суду також враховує і те, що одним з визначальних критеріїв для прийняття рішення про недопуск особи до правосуддя та залишення позовної заяви без розгляду, зокрема, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов`язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 №13-рп/2011).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини Пономарьов проти України (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини Перез де Рада Каванілес проти Іспанії зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (Affaire prez de Rada Cavanilles c. Espagne, заява №116/1997/900/1112).

У справі Дія 97 проти України (заява № 19164/04, пункт 47) суд також постановляв, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення у справах: Каньєте де Хоньї проти Іспанії (Kanye de Honji v. Spain) заява № 55782/00, пункт 36; Гору проти Греції (№ 3) (Gorou v. Greece (no. 3), заява №21845/03, пункт 27; Михолапа проти Латвії (Miholapa v. Latvia), заява № 61655/00, пункт 24 та Андрєєва проти Латвії (Andrejeva v. Latvia), заява № 55707/00, пункт 99).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Ілхан проти Туреччини зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey, заява № 22277/93).

Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, вимагає дотримання норм, які регламентують строки подання скарг. У той же час, такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби правового захисту (рішення у справі Мельник проти України № 23436/03).

У рішенні Стагно проти Бельгії Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що строки позовної давності мають декілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (Stagno v. Belgium, заява № 1062/07). Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Наслідки пропуску строку звернення визначені у статті 123 КАС України, зокрема, в частині третій вказаної статті передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою, четвертою статті 123 вказаного Кодексу.

У зв`язку з тим, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, а тому заяви позивача про поновлення строку звернення не підлягають до задоволення.

Таким чином, клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 240, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяв представника позивача про поновлення строку звернення до суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГМА СТРОЙ" до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГМА СТРОЙ" до суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Заяву представника відповідачів про залишення позову без розгляду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГМА СТРОЙ" до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Залишити без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГМА СТРОЙ" до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складени 03.06.2024.

СуддяМричко Н.І.