Рішення

від 03.06.2024 по справі 380/13865/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2024 рокусправа № 380/13865/22

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 30.06.2017 № 352546-1313, від 27.06.2018 № 1288484-1313-1309, від 27.06.2019 № 111634-5713-1309, від 25.06.2020 № 198083-5306-1309, від 31.05.2021 № 7896199-2413-1312, від 18.02.2022 № 6490-2413-1312/202.

Ухвалою судді від 10.10.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою судді від 31.10.2022 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.

Ухвалою від 01.03.2023 суд частково задовольнив заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду; визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.06.2019 № 111634-5713-1309, від 25.06.2020 № 198083-5306-1309 та поновив позивачеві строк звернення до адміністративного суду з цією вимогою; частково задовольнив заяву представника відповідача про залишення позову без розгляду; залишив позов без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.08.2017 № 352546-1313, від 27.06.2018 №1288484-131.3-1309, від 31.05.2021 № 7896199-2413-1312.

Ухвалою від 14.03.2023 суд виправив описку допущену у описовій та резолютивній частинах ухвали від 01.03.2023 з питань строку звернення до суду, зазначивши вірно дату податкового повідомлення рішення № 352546-1313 - 30.06.2017.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 04.05.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення; ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2023 в оскаржуваній частині про задоволення заяви представника Головного управління ДПС у Львівській області задоволення та залишення без розгляду адміністративного позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.08.2017 № 352546-1313, від 27.06.2018 №1288484-131.3-1309, від 31.05.2021 № 7896199-2413-1312 - залишив без змін.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 06.06.2026 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, ЄДРПОУ 43968090) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнив повністю; визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 27.06.2019 № 111634-5713-1309, від 25.06.2020 № 198083-5306-1309, від 18.02.2022 № 6490-2413-1312/202; стягнув з Головного управління ДПС у Львівській області в користь ОСОБА_1 2989,86 грн судових витрат.

За наслідками касаційного оскарження, Верховний Суд постановою від 22.03.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково; ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2023 року скасував в частині залишення без розгляду позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 червня 2017 року № 352546-1313, від 27 червня 2018 року № 1288484-1313-1309, від 31 травня 2021 року № 7896199-2413-1312, а справу в цій частині направив до суду першої інстанції для продовження розгляду; в іншій частині ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2023 року залишив без змін.

29.04.2024 справа надійшла до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою, постановленою в підготовчому засіданні 22.05.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач є власником земельної ділянки площею 0,3669 га, що розташована у АДРЕСА_2 та має кадастровий номер 4611500000:02:014:0052. У червні 2020 року із змісту адміністративного позову, який подала до Дніпропетровського окружного адміністративного суду ГУ ДПС у Львівській області, позивач дізнався про те, що податковими повідомленнями-рішеннями № 352546-1313 від 30.06.2017, № 1288484-1313-1309 від 27.06.2018 нараховано земельний податок з фізичних осіб 264 106,36 грн. Це значно перевищувало суми земельного податку які позивач, як власник земельної ділянки, платив до того часу. Позивач сплатив вказані суми, що підтверджується квитанціями № 631120004 на суму 132 053,20 грн від 11.06.2020, та № 631220011 на суму 132 053,20 грн від 12.06.2020.

Трускавецький міський суд Львівської області 24.09.2018 у справі № 457/908/17 визнав протиправним та скасував п. 4 рішення Трускавецької міської ради Про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради та у власності фізичних та юридичних осіб № 166 від 19.05.2016 про внесенні змін до рішення Трускавецької міської ради № 789 від 30.01.2015 року Про встановлення місцевих податків та зборів на території м. Трускавця. Крім того, не зважаючи на те, що ухвалою Трускавецького міського суду від 23.08.2017 року у справі № 457/908/17 дія п. 4 рішення Трускавецької міської ради № 166 від 19.05.2016 Про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради та у власності фізичних та юридичних осіб була зупинена, відповідач продовжував нараховувати ставку земельного податку керуючись саме цією нормою, про що свідчить повідомлення-рішення про сплату земельного податку з фізичних осіб від 31.05.2021 № 7896199-2413-1312. Та обставина, що рішення суду у справі № 457/908/17 набрало чинності 06.07.2021, означає не лише неможливість застосування пункту 4 рішення Трускавецької міської ради № 166 від 19.05.2016 в оскаржуваній частині після цієї дати, а й неможливість покладення на платників обов`язку його виконувати, оскільки, як було встановлено судами, таке рішення ще у момент його прийняття було протиправним.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 02.12.2023 вх. № 75824, у якому зазначає, що Трускавецькою міською радою скеровано на адресу Головного управління ДПС у Львівській області рішення від 19.05.2016 № 166 Про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради та у власності фізичних та юридичних осіб. Зазначеним рішенням Трускавецькою міською радою встановлено ставку земельного податку у розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки на земельні ділянки, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб для ведення комерційної діяльності на яких розпочато будівельні роботи та не закінчено протягом трьох років з дня отримання декларації (дозволу) на початок будівельних робіт, яке вступило в дію з 01.01.2017.

На підставі наведених документів та в порядку ст. 286 ПК України, Головним управлінням ДПС у Львівській області сформовано ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення на сплату земельного податку з фізичних осіб за:

2017 рік - 30.06.2017 № 352546-1313 на суму 132053,18 грн;

2018 рік - 27.06.2018 № 1288484-1313-1309 на суму 132053,18 грн;

2021 рік - 31.05.2021 № 7896199-2413-1312 на суму 111852,43 грн.

Також, Трускавецькою міською радою скеровано лист від 03.11.2021 № 18/16-2268/1 у якому зазначено, що рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 24.09.2018, у справі № 457/908/17 про визнання незаконним, та скасовано п. 4 Рішення Трускавецької міської ради Про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Трускавця в особі Трускавецької міської ради та власності юридичних та фізичних осіб №166 від 19.05.2016 про внесені зміни до рішення Трускавецької міської ради №789 від 30.01.2015 Про встановлення місцевих податків та зборів на території міста Трускавця набрало законної сили 06.07.2021, після прийняття постанови Восьмим апеляційним судом 06.07.2021 за результатами розгляду апеляційної скарги Трускавецької міської ради. З огляду на чинність п. 4 Рішення Трускавецької міської ради від 19.05.2016 № 166 Про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради та у власності фізичних і юридичних осіб на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень, останні є законними і не підлягають скасуванню.

Представник позивача подав відповідь на відзив від 13.12.2022 (вх. № 77955).

Представник відповідача подав заперечення від 19.01.2023 (вх. № 4025).

У судовому засіданні 22.05.2024 суд заслухав вступну промову представника позивача, представника відповідача, дослідив письмові докази та перейшов до письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,3669 га, що розташована у АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4611500000:02:014:0052.

Трускавецька міська рада ухвалила рішення від 19.05.2016 № 166 Про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради та у власності фізичних та юридичних осіб, пунктом 4 якого вирішено внести зміни до рішення Трускавецької міської ради № 789 від 30.01.2015 додаток № 1 до цього рішення пунктом 3.4.4 такого змісту: земельний податок на земельні ділянки, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб для ведення комерційної діяльності на яких розпочато будівельні роботи та не закінчено їх протягом трьох років з дня отримання декларації (дозволу) на початок будівельних робіт в тому числі на реконструкцію, а також на яких розташовані металеві кіоски або павільйони становить 3 відсотки від їх нормативної грошової оцінки.

24.07.2018 Трускавецький міський суд виніс рішення у справі № 457/908/17 за позовом ОСОБА_2 до Трускавецької міської ради, яким визнав протиправним та скасував п. 4 рішення Трускавецької міської ради № 166 від 19.05.2016 Про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради та у власності фізичних та юридичних осіб.

Ухвалою Трускавецького міського суду від 23.08.2017 у справі № 457/908/17 дія п. 4 рішення Трускавецької міської ради № 166 від 19.05.2016 Про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради та у власності фізичних та юридичних осіб зупинена.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 06.07.2021 у справі № 457/908/17 рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 24.09.2018 у справі № 457/908/17 залишив без змін.

Головним управлінням ДФС у Львівській області прийняті податкові повідомлення-рішення (форми Ф), якими контролюючим органом нараховані податкові зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб:

2017 рік - 30.06.2017 № 352546-1313 на суму 132053,18 грн;

2018 рік - 27.06.2018 № 1288484-1313-1309 на суму 132053,18 грн;

2021 рік - 31.05.2021 № 7896199-2413-1312 на суму 111852,43 грн.

Не погодившись із винесеними податковим повідомленням-рішенням та рішенням про застосування фінансових санкцій позивач оскаржив їх до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, підпункту 265.1.3 пункту 265.1 статті 265 ПК України плата за землю є обов`язковим платежем у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. А в силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Отже, використання землі є платним, плата за землю справляється у формі орендної плати або земельного податку. Платниками орендної плати є виключно орендарі земельної ділянки, а платниками земельного податку - власники земельних ділянок та/або землекористувачі.

Згідно з пунктом 274.1 статті 274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території, встановлюють Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування (пунктом 284.1 статті 284 ПК України).

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам.

Положеннями пункту 10.2 статті 10 ПК України (у редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Поряд з нормою підпункту 12.3.5 діє норма підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, якою передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з до ст. 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 24 ч. 1 ст. 26 цього Закону встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Суд встановив, що у власності ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка площею 0,3669 га, що розташована у АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4611500000:02:014:0052.

Пунктом 3.4.2 додатку № 1 до п. 4 рішення Трускавецької міської ради № 817 від 16.04.2015 Про внесення змін до рішення Трускавецької міської ради № 789 від 30.01.2015 Про встановлення місцевих податків та зборів на території м. Трускавця визначено, що земельний податок для фізичних та юридичних осіб за земельні ділянки, які перебувають у власності, нормативну грошову оцінку яких проведено складає 1 відсоток від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно з пунктом 3.4.4 додатку № 1 до п. 4 рішення Трускавецької міської ради № 817 від 16.04.2015 Про внесення змін до рішення Трускавецької міської ради № 789 від 30.01.2015 Про встановлення місцевих податків та зборів на території м. Трускавця земельний податок для фізичних та юридичних осіб для ведення комерційної діяльності на яких розпочато будівельні роботи та не закінчено протягом трьох років з дня отримання декларації (дозволу) на початок будівельних робіт, в тому числі на реконструкцію, а також на яких розташовані металеві кіоски або павільйони складає 3 відсотки їх нормативної грошової оцінки.

Трускавецький міський суд Львівської області рішенням від 24.09.2018 у справі № 457/908/17 визнав протиправним та скасував п. 4 рішення Трускавецької міської ради № 166 від 19.05.2016 Про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради та у власності фізичних та юридичних осіб.

Ухвалою Трускавецького міського суду від 23.08.2017 у справі № 457/908/17 дія п. 4 рішення Трускавецької міської ради № 166 від 19.05.2016 Про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради та у власності фізичних та юридичних осіб зупинена.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 06.07.2021 рішення Трускавецького міського суду Львівської області у вказаній справі залишив без змін.

Таким чином, судами було встановлено, що пункт 4 рішення № 166 від 09.05.2016 прийнятого Трускавецькою міською радою є незаконним і не відповідає правовому акту вищої юридичної сили.

Тому та обставина, що рішення суду у вказаній справі набрало чинності 06.07.2021, означає не лише неможливість застосування пункту 4 рішення Трускавецької міської ради № 166 від 19.05.2016 в оскарженій частині після цієї дати, а й неможливість покладення на платників обов`язку його виконувати, оскільки, як встановлено судами, таке рішення ще у момент його прийняття було протиправним.

Аналіз положень статті 58 Конституції України, свідчить про те, що за загальним правилом норма права діє стосовно відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до певних юридичних фактів застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали.

Конституційний принцип незворотності дії закону у часі неодноразово був предметом вивчення, проте у правозастосовній практиці проблема щодо особливостей його практичної реалізації залишається невирішеною.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.97 N 1-зп, від 09.02.99 N 1-рп/99, від 05.04.2001 N 3-рп/2001, від 13.03.2012 N 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України (Рішення від 13.05.97 N 1-зп) також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Необхідно також зазначити, що податок являє собою інструмент владного впливу держави в суспільних інтересах, оскільки за своєю суттю є соціальним обов`язком, від виконання якого залежить суспільний розвиток.

Суд звертає увагу на те, що у процесі нормативного регулювання оподаткування важливим є забезпечення справедливого балансу інтересів держави та платника податків, оскільки можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних ним дій має фундаментальне значення для правильності його застосування, а у випадках неоднозначності нормативних приписів підлягає застосуванню підхід, відповідно до якого істотні правові сумніви мають тлумачитися на користь платника.

У справі "Щокін проти України" Європейський суд з прав людини висловив позицію щодо сумісності способу, у який тлумачиться і застосовується національне законодавство, з принципами Конвенції та практикою ЄСПЛ в світлі захисту прав, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у пунктах 50.51.56 рішення у цій справі від 14 жовтня 2010 року, Європейський суд зазначив: "перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним… Говорячи про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі "Шпачекs.r.o." проти Черкаської Республіки", N 26449/95, пункт 54, від 09 листопада 1999 року). ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підставі в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейлер проти Італії" N 33202/96. пункт 109. ЄСПЛ 2000-1…".

Суд вважає, що відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника".

У цій справі Суд постановив, що мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, у тому числі через те, що органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати прибуткового податку.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у пункті 53 свого рішення "Суханов та Ільченко проти України", яке набуло статусу остаточного 26.09.2014, "Суд повторює, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суди у справі № 457/908/17 установили, що пункт 4 рішення № 166 від 09.05.2016 прийнятого Трускавецькою міською радою є незаконним і не відповідає правовому акту вищої юридичної сили.

Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" № 9 від 01.11.96 судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов`язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Суд визнає, що частина друга статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним.

Суд наголошує на неможливість зобов`язати платника податків виконати положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, передбачені законом.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява N 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява N 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що визнання протиправним і скасування у судовому порядку пункту 4 рішення Трускавецької міської ради від 19.05.2016 № 166 в оскарженій частині унеможливлює його застосування при обчисленні ставок податку з орендної плати саме з моменту його прийняття.

Суд зазначає, що застосування до фізичних/юридичних осіб нормативно-правових актів, які є протиправними, у будь-якому випадку є незаконним.

Таким чином, протиправні положення пункту 4 рішення від 19.05.2016 № 166 не можуть бути застосовані до позивача.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові 160/1088/19 від 10.03.2020.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене податкові повідомлення-рішення від 30.06.2017 № 352546-1313, від 27.06.2018 № 1288484-1313-1309, від 31.05.2021 № 7896199-2413-1312, є протиправними та підлягають скасуванню.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачем під час розгляду справи не доведено, що оскаржене податкове повідомлення - рішення було прийнято законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх фактичних обставин.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, ЄДРПОУ 43968090) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 30.06.2017 № 352546-1313.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 27.06.2018 № 1288484-1313-1309.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 31.05.2021 № 7896199-2413-1312.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області в користь ОСОБА_1 3 759,59 грн судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 03.06.2023.

Суддя Кедик М.В.