Ухвала

від 04.06.2024 по справі 380/11618/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

04 червня 2024 рокусправа № 380/11618/24

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кузан Р.І., перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

31.05.2024 до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому позивач просить:

- визнати дії в.о. начальника Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Комарницької Олени Василівни щодо винесення постанови про накладення штрафу від 02.05.2024 у Виконавчому провадженні № 74630882 від 04.04.2024 неправомірними;

- скасувати постанову Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.05.2024 у виконавчому провадженні № 74630882 від 04.04.2024 щодо накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Тепло", прийняту в.о. начальника ОСОБА_1 .

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця встановлені статтею 287 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби (приватних виконавців), щодо яких встановлено інший порядок судового оскарження.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеною нормою КАС України, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України від «Про виконавче провадження» 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), згідно із частиною 1 статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

При цьому частиною 2 статті 74 Закону №1404-VIII передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З наведених норм права вбачається, що Законом №1404-VIII встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, відповідно до якого вони можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів встановлено, що позивач оскаржує індивідуальний акт, винесений державним виконавцем на підставі наказу Господарського суду Львівської області про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» вчинити дії по відключенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління -27» до електроенергії на об`єктах позивача, що знаходяться у м. Новий розділ, вул. Ходорівська, 4/1.

Відповідно до ч.1 ст.327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду, є виконавчими документами (частина третя статті 327 ГПК України).

Частиною першою статті 338 ГПК України встановлено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

В той же час, згідно з ч.1 ст.339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу (ГПК України), порушено їхні права.

Частинами першою, другою статті 340 ГПК України передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Згідно частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у справах № 820/4242/17 від 14.11.2018 року, № 826/5195/17 від 17.10.2018 року дійшла висновку про те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Проте, суд вважає за необхідне, враховуючи позиції Великої Палати Верховного Суду, зазначити таке.

Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Виходячи з системного аналізу частини 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", до адміністративного суду можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби, які супроводжують процес виконання наступних рішень:

- рішень інших органів (посадових осіб) (наприклад, виконавчих написів нотаріуса);

- постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору;

- постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів.

Тобто, безпосередньо до адміністративного суду, згідно частини 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" можуть бути оскаржені:

- постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, накладення штрафу, стягнення витрат на проведення виконавчих дій лише у тому разі, коли вони винесені у межах виконавчого провадження з приводу виконання рішень інших органів (посадових осіб), але не судових рішень;

- рішення, дії, бездіяльність державного виконавця щодо безпосереднього виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, накладення штрафу, стягнення витрат на проведення виконавчих дій як виконавчих документів, прийнятих у виконавчому провадженні щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Відтак, позовні вимоги щодо оскарження постанови про накладення штрафу, не виділених в окреме виконавче провадження та винесених в межах виконавчого провадження щодо виконання рішення суду, повинні вирішуватися за загальними правилами, встановленими частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", а саме судом який видав виконавчий документ.

Вказану правову позицію також висловлено Восьмим апеляційним адміністративним судом в постанові від 17.03.2020 року у справі № 300/212/20.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.05.2020 у справі №814/1727/16 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні. Спірні питання які виникають з певними учасниками виконавчого провадження, відносно рішень, дій чи бездіяльності держвиконавця, які ним вчиняються (не вчиняються) на виконання судового рішення, може бути оскаржено такими особами лише до того суду, який видав такий виконавчий документ. Така юрисдикційна визначеність суду стосовно розгляду спору пов`язаного з таким виконавчим провадженням, є безумовною та виключною підсудністю.

Відтак, за загальним правилом сторони виконавчого провадження, їхні представники та прокурор можуть оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення до суду відповідної юрисдикції, яким видано виконавчий лист. Разом з цим інші учасники виконавчого провадження можуть оскаржити рішення, дії чи бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби до адміністративного суду.

Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2019 у справі № 808/8368/15.

Таким чином, проаналізувавши вищенаведені обставини слід зазначити, що до даної позовної заяви застосовується спеціальний порядок судового оскарження, відповідно до якого вона підлягає розгляду судом, який видав виконавчий документ, тобто Господарським судом Львівської області.

Сама наявність виконавчого провадження не свідчить про адміністративну юрисдикційність скарги на рішення, дії чи бездіяльність відділу ДВС. Визначальним критерієм для віднесення спору до адміністративної юрисдикції є наявність у виконавчому провадженні судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, чи рішень інших (не судових) органів, якщо ці рішення підлягають примусовому виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №707/28/17-ц та постанові Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі у справі №160/12964/21.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи правила предметної підсудності та характер спірних правовідносин, прав, свобод та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суддя приходить висновку, що у відкритті провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанови, слід відмовити.

Поряд з тим, слід роз`яснити позивачу, що згідно з ч.5 ст.170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись ст.ст.171, 172, 243, 248, 250, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

п о с т а н о в и в :

відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Тепло» до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанови.

Роз`яснити позивачу, що спір підлягає розгляду Господарським судом Львівської області в порядку господарського судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяР.І. Кузан