Рішення

від 04.06.2024 по справі 500/1677/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1677/24

04 червня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Финтрейд" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Финтрейд" (далі ТОВ «ТД "Финтрейд", Товариство, позивач) через представника адвоката Скибу Віталія Михайловича звернулося до суду з позовом до Тернопільської митниці, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA403030/2023/000073/2 від 22.09.2023.

Позов (поданий у новій редакції, а.с.65-72) обґрунтовано тим, що між позивачем (покупцем) та фірмою «KAMURI VIETNAM JSM», В`єтнам (продавцем) укладено зовнішньоекономічний контракт від 03.03.2023 на постачання товарів. На виконання контракту, Товариством у вересні 2023 року імпортовано на митну територію України товари - мішки для пакування.

З метою митного оформлення ввезеного на територію України товару уповноваженим представником Товариства подано до Тернопільської митниці електронну митну декларацію (далі МД) №23UA403030022139U3 від 22.09.2023 з документами на підтвердження заявленої митної вартості за ціною договору.

Проте митний орган прийняв спірне рішення, яким скоригував митну вартість товару за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України (далі - МК України), за основу для обрахунку митної вартості товару відповідач взяв інформацію щодо визнаної митної вартості товару згідно митного оформлення, яке вже здійснено.

У рішенні вказано про розбіжності, однак такі розбіжності не можуть бути підставою для неможливості визначення вартості за основним методом, а відсутність подібних товарів не підтверджується жодним документом, а є лише підставою на власний розсуд застосувати резервний метод та штучно збільшити вартісні показники товару. Митний орган безпідставно посилається на зазначення у прайс-листі на визначення такого лише для ТОВ «ТД «Финтрейд», оскільки митний орган не є антимонопольним органом та не може керуватись відповідними нормами. У рішенні належним чином з посиланням на документи не вказано про реальні підстави неможливості застосування інших методів, позивачем та відповідачем не узгоджувався резервний метод.

Позивач наводить висновки Верховного Суду та вказує, що митним органом не взяті до уваги заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та безпідставно визнано неповними та/або недостовірними дані про товар, у тому числі, належним чином не обгрунтовано невірне визначення митної вартості товару.

У зв`язку з такими обставинам позивач через адвоката звернувся до суду та одночасно з позовними вимогами просив стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 (після постановленої ухвали про залишення позовної заяви без руху від 26.03.2024) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у строк, встановлений статтею 258 КАС України, суддею одноособово.

17.04.2024, у строк встановлений судом, надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позовні вимоги заперечує (а.с.78-87). В обґрунтування своєї позиції наводить положення законодавства, що підлягають до застосування у спірних правовідносинах, та вказує, що 22.09.2023 уповноваженою особою позивача подавалася МД для митного оформлення товару ввезеного по зовнішньоекономічному контракту № 2 від 03.03.2023, укладеному з компанією «KAMURI VIETNAM JSM» (В`єтнам). До митного оформлення разом з МД подано ряд документів. Під час їх опрацювання та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товарів автоматизованою системою митного оформлення «Інспектор» (далі - АСМО «Інспектор») було згенеровано форми митного контролю 103-1, 105-2, 106-2. Також АСМО «Інспектор» посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур із зазначенням про можливе заниження митної вартості товарів.

Митницею було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами якої виявлено розбіжності та недоліки у поданих документах. Так, у поданих документах відсутні: заявка, яка передбачена умовами зовнішньоекономічного контракту; транзитна декларація Т1, про яку йде мова у довідці про транспортні витрати; розбіжності в сумах, зазначених у заявці, яка передбачена умовами договору транспортно-експедиторського обслуговування, та рахунку на оплату таких послуг; транспортні витрати по території України в довідці про транспортні витрати вказано без ПДВ; наданий прайс-лист адресовано виключно ТОВ «Торговий дім «Финтрейд» та не містить терміну дії, що обмежує конкурентність та обмежує коло покупців товару, тобто даний документ не є прас-листом для необмеженого кола покупців.

Митний орган вважав, що у сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах, а тому митна вартість товару була визначена за резервним методом.

В оскаржуваному рішенні (у гр.33) зазначено причини, через які заявлена декларантом митна вартість не могла бути визнаною, описано послідовність застосування методів визначення митної вартості. За основу для обрахунку митної вартості задекларованого товару взято інформацію щодо вартості товару згідно з митним оформленням, яке здійснено в попередніх періодах.

Представник відповідача вказує, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та обґрунтовано, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Також представник Тернопільської митниці зазначає про неспівмірність судових витрат на правничу допомогу у сумі 8000 грн із складністю даної справи та обсягом наданих адвокатом послуг, відсутність підтверджуючих документів щодо оплати адвокатських послуг (авансу у розмірі 50 відсотків відповідно до умов договору про надання правничої допомоги), інформації про обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), тощо.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Ухвалою суду від 22.04.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні, витребувано додаткові пояснення у позивача. Такі не надано суду.

Розгляд справи здійснювався відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України.

Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ТОВ «ТД «Финтрейд» зареєстроване як юридична особа, основним видом діяльності є неспеціалізована оптова торгівля (а.с.114).

03.03.2023 між ТОВ «ТД «Финтрейд» (покупцем) та компанією «KAMURI VIETNAM JSM», В`єтнам (продавцем) укладено зовнішньоекономічний контракт №2. За умовами контракту продавець зобов`язується поставити товар згідно з додатками до контракту у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити товар на умовах, передбачених цим контрактом. Найменування товару, його кількість, ціна товару за одиницю та позиціями, а також вартість товару, постачання якою здійснюватиметься відповідно до цього контракту, зазначаються у додатках до контракту (пункти 1.1, 1.2 контракту) (а.с.33-38).

У додатку №8 від 20.03.2023 до контракту № 2 від 03.03.2023 визначено асортимент та кількість товару, що поставляється, а також базис поставки товару (СІF порт Гданськ Польща) та строки оплати товару (а.с.12 зворот, 46).

На виконання цього зовнішньоекономічного контракту Товариством 22.09.2023 на митну територію України ввезено товар, про що уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення ОСОБА_1 , подано до митного оформлення МД типу ІМ40ДЕ № 23UA403030022139U3, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення мішки для пакування, полотняного переплетення зі стрічкових поліпропіленових ниток, білого кольору, з ПЕ вкладкою, один раз прошитий подвійним рядком унизу, розміром не менше 56 х 97 см, прямокутної форми, без кришки, без логотипу: мішки поліпропіленові: FIT-56-97-112-MW-H-PE 182000 шт. Виробник: KAMURI VIETNAM JSM; торгова марка: немає даних; країна виробництва: В`єтнам/ VN (а.с.92).

До МД, як вбачається із інформації, що міститься в гр. 44, уповноваженою особою позивача до митного оформлення подані наступні документи: сертифікат якості № б/н від 09.07.2023; пакувальний лист № KAM-FIT-23008 від 10.07.2023; рахунок-фактура (інвойс) № КАМ-FIT 23008 від 10.07.2023; коносамент № 237300238498 від 18.07.2023; автотранспортна накладна № GI4329-1 від 18.09.2023; сертифікат про походження товару № 2301043753 від 18.07.2023; комерційна пропозиція №PI-KAM-FIT- 23008 від 14.06.2023; банківські платіжні документи, що стосується товару - Swift платіж від 05.07.2023 та від 13.09.2023; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 455 від 15.09.2023, № 459 від 18.09.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару, - довідка № GI4329-1 від 18.09.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 01.04.2023; страховий поліс № 0006674/GCN/003-KD9/HH.2.2/2023/SDBSO1 від 14.07.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 2 від 03.03.2023 з додатком до нього № 8 від 20.03.2023; договір про надання послуг митного брокера № МП-02/20-05-22 від 20.05.2022; договори (контракт) про перевезення № 1008/139 від 10.08.2022, № 1209/270 від 12.09.2023; № GI4329 від 13.09.2023; № GI4329-авто від 19.09.2023; специфікація 1008 від 15.092023; копія митної декларації країни відправлення № 305653607730 від 10.07.2023.

Під час здійснення митного контролю за МД № 23UA403030022139U3 від 22.09.2023 відповідачем 22.09.2023 направлено уповноваженій особі декларанта електронне повідомлення-вимогу про надання додаткових документів: за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності цих документів, надати (за наявності): копію митної декларації країни відправлення; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (а.с.94).

Уповноваженою особою декларанта, окрім тих документів, які вже були подані до митної декларації, додаткових документів надано не було. Листом від 22.09.2023 декларант повідомив митницю про те, що всі документи подані в повному обсязі (а.с.96).

За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою відповідача прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA403030/2023/000073/2 від 22.09.2023, у гр. 33 якого зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості товару, у зв`язку з тим, що у документах наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості (транспортні витрати), які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: транспортні документи (заявка, банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг).

В оскаржуваному рішенні зазначено, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару, враховуючи також те, що митна вартість згідно бази даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою. За результатами опрацювання документів встановлено, що оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору від 03.03.2023 №2. Відповідно до п.3.2 договору відвантаження товару здійснюється за письмовою заявкою, підписаною обома сторонами в строк не пізніше 15-30 днів від дати заявки. Заявка до митного оформлення не подана.

Доставка товару здійснюється на підставі договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 10.08.2022 №1008/139. Довідка про транспортні витрати від 18.09.2023 №G14329-1 та заявка від 13.09.2023 містить інформацію про відкриття транзитної декларації Т1, проте до митного оформлення дана декларація Т1 не подана. Також в заявці від 13.09.2023 (узгодженій сторонами) вказано, що вартість послуг становить 2150 євро, та в пункті умови оплати вказано, що перерахунок буде здійснюватися в грн за курсом НБУ+2% на дату виставлення рахунку. Суми зазначені в рахунках від 15.09.2023 №455 та від 19.09.2023 №459. не відповідають сумі зазначеній в заявці. Також у довідці про транспортні витрати від 18.09.2023 №G14329-1 вказано транспортні витрати без ПДВ, в тому числі на території України. Проте, якщо замовник є резидентом та місце постачання послуг Україна, відповідно ці послуги обкладаються ПДВ за ставкою 20% (пп. «ж» п. 186.3 ПК).

Наданий прайс-лист адресовано виключно ТОВ «ТД «Финтрейд» та не містить терміну дії, що обмежує конкурентність та обмежує коло покупців товару, тобто даний документ не є прас-листом для необмеженого кола покупців.

З цього Тернопільська митниця виснувала, що наявні ризики декларування недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів.

Також у рішенні зазначено, що за результатом проведеної консультації з декларантом дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно зі статтею 58 МК України, другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації для їх застосування, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59- 63 МК України. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно зі статтею 64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості товару згідно з ЕМД від 23.05.2023 №UA100390/2023/706263 на рівні 2,5 EUR/кг, що згідно курсу на 22.09.2023 становить 2,6590 дол. США/кг (а.с.22 зворот).

Позивач з метою випуску товару у вільний обіг скористався правом, визначеним частиною сьомою статті 55 МК України та подав митному органу нову митну декларацію, сплативши суму митних платежів згідно із заявленою митною вартістю із наданням гарантій відповідно до розділу X МК України в забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (а.с.97).

У подальшому, не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті МД за заявленою митною вартістю за ціною договору та коригуванням митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом цього позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У пункті 2 частини п`ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.

Як обумовлено частиною третьою статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами, встановленими частинами четвертою-восьмою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Судом встановлено, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу до МД ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості за ціною договору.

Фактичними підставами для сумніву митного органу щодо заявленої митної вартості товару були такі обставини:

відсутність заявки, передбаченої зовнішньоекономічним договором від 03.03.2023 №2,

відсутність транзитної декларації Т1, яка зазначена у довідці про транспортні витрати від 18.09.2023 №G14329-1 та заявці від 13.09.2023, передбаченої умовами договору транспортно-експедиторського обслуговування від 10.08.2022 №1008/139.

розбіжності у вартості послуг транспортування, вказаній у заявці від 13.09.2023 та у рахунках від 15.09.2023 №455 та від 19.09.2023 №459,

транспортні витрати у довідці від 18.09.2023 №G14329-1 вказано без ПДВ, в тому числі на території України,

наданий прайс-лист адресовано виключно ТОВ «ТД «Финтрейд» та не містить терміну дії, що обмежує конкурентність та обмежує коло покупців товару, тобто даний документ не є прас-листом для необмеженого кола покупців.

митна вартість згідно бази даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою.

На переконання відповідача у сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах.

Судом встановлено, що разом з митною декларацією на підтвердження заявленої митної вартості декларантом Товариства надавалися такі документи: зовнішньоекономічний контракт №2 від 03.03.2023 з додатком №8 від 20.03.2023, рахунок-фактура (інвойс), пакувальний лист, банківські документи про проведенні розрахунки за товар, специфікації, експортна декларація, коносамент, докази на підтвердження витрат на перевезення до митної території України: договір із експедитором ТОВ «Самміт Логістік» про транспортно-експедиційне обслуговування із рахунками на оплату за транспортно-експедиційні послуги, заявка, довідка про транспорті витрати, транспортна накладна.

Відповідач митну вартість за ціною договору не прийняв та вказує на розбіжності та недоліки поданих декларантом позивача документів. Суд надає оцінку таким обставин і розбіжностям на, які вказує відповідач в оскаржуваному рішенні, та зазначає про таке.

Стосовно відсутності заявки, передбаченої зовнішньоекономічним договором від 03.03.2023 №2.

Умовами статті 3 зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 03.03.2023 передбачені умови поставки. Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 3.3 статті 3 контракту продавець зобов`язується доставити товар згідно з цим контрактом на умовах СІF Гданськ, що вказується в додатках до контракту, відповідно до Incoterms 2010. Відвантаження здійснюється за письмового заявкою, підписаною обома сторонами в строк не пізніше 15-30 днів від дати заявки. Відвантаження раніше терміну дозволено. Продавець зобов`язаний доставити замовлену партію товару протягом терміну зазначеного у відповідному додатку до цього контракту. "Датою поставки" за умовами цього Контракту слід вважати дату доставки товару на склад покупця (дата, зазначена на штемпелі на CMR).

З приводу цієї обставини представник позивача не навів жодного спростування у позовних вимогах.

Суд зазначає, що основним документом, який встановляє істотні умови поставки, є зовнішньоекономічний договір (контракт). Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959-XII суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. При цьому суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності керуються принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві таких суб`єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв`язки та здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у будь-яких формах, які прямо не заборонені чинним законодавством України (стаття 2 Закону).

Наведене дає підстави для висновку про свободу сторін під час укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) стосовно визначення умов договору, ціни, форми розрахунків, умов постачання та інших умов його виконання.

Сторони зовнішньоекономічного договору №2 від 03.03.2023 визначили для себе в умовах постачання попереднє підписання заявок. Дотримання цієї умови стосується площини господарський відносин двох суб`єктів господарювання, один з яких нерезидент.

Разом з тим, виходячи з положень частини другої статті 53 МК України наявність чи відсутність попереднього заявки для відвантаження товару (при тому що додатком до контракту визначені ціна, асортимент товару, умови поставки тощо), жодним чином не впливає митну вартість товару, не є документом передбаченим митним законодавством для підтвердження митної вартості імпортованого товару. Відповідно до норм пункту 2 частини другої статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності.

До МД декларант позивача надав при митному оформленні товарів відповідну копію зовнішньоекономічного контракту №2 від 03.03.2023 з додатком №8 від 20.03.2023.

При цьому суд зауважує на норми частини п`ятої статті 53 МК України, відповідно до якої забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача не надав пояснень з приводу того, як запитувана заявка впливає на митну вартість імпортованого товару та які її складові може підтвердити.

Відтак, в оскаржуваному рішенні необґрунтовано міститься посилання на відсутність заявки, передбаченої зовнішньоекономічним договором (контрактом) №2 від 03.03.2023, як підстава для коригування митної вартості товарів.

Також Тернопільська митниця вказує на відсутність транзитної декларації Т1, яка зазначена у довідці про транспортні витрати від 18.09.2023 №G14329-1 та заявці від 13.09.2023, передбаченої умовами договору транспортно-експедиторського обслуговування від 10.08.2022 №1008/139.

Транзитна декларація - це один з видів митних декларацій в паперовому вигляді, який супроводжує товар європейського походження (із США чи Азії) територією Європейського союзу (далі ЄС). Також декларація додається до товару на експорт, який надходить із європейських митних складів.

Під транзитною митною декларацією розуміється бланк Т1, що заповнюється на імпортні товари, які транспортують від одного митного поста до іншого. Насамперед це гарантійний документ на користь митних органів ЄС, який супроводжує вантажі не європейського походження, що забезпечує гарантію сплати до бюджету ЄС митних зборів та мит.

У спірному випадку транзитна декларація Т1 не подавалася до Тернопільської митниці, про що свідчить відсутність її у переліку документів, що подавалися уповноваженою особою Товариства митному органу, та зазначені у графі 44 МД.

Позивач жодних пояснень з приводу неподання для митного оформлення товару цієї транзитної декларації Т1 не наводить та не спростовує мотиви оскаржуваного рішення в цій частині.

Інший недолік, на який вказує Тернопільська митниця в оскаржуваному рішенні, це розбіжності у сумі транспортних витрат, вказані у заявках та рахунках. Так, в оскаржуваному рішенні від 22.09.2023 зазначено, що у заявці від 13.09.2023 (узгодженій сторонами) вартість послуг становить 2150 євро, в пункті щодо умов оплати вказано, що перерахунок буде здійснюватися в гривнях за курсом НБУ + 2% на дату виставлення рахунку. Суми зазначені в рахунках від 15.09.2023 №455 та від 19.09.2023 №459 не відповідають сумі зазначеній в заявці.

У відзиві на позов відповідач ці обставини деталізує, вказуючи, що суми зазначені в рахунках від 15.09.2023 № 455 (82 046, 87 грн, що по курсу НБУ станом на 15.09.2023 (1 євро = 39, 2381 грн) становить 2 091, 00 євро) та від 19.09.2023 № 459 (90 051, 44 грн, що по курсу НБУ станом на 19.09.2023 (1 євро = 39, 9931 грн.) становить 2309, 42 євро) не відповідають сумі зазначеній в заявці (2 150 євро).

З цього приводу суд зазначає таке.

У заявці № GI4329 від 13.09.2023 до договору транспортно-експедиторського обслуговування від 10.08.2022 №1008/139, погодженій експедитором ТОВ «Самміт Логістік» та ТОВ «ТД «Финтрейд» як клієнтом, зазначена така вартість послуг: 300 євро ПРР/конт, 1750 євро перетарка/конт без сепарації, 100 євро Т1/інвойс; умови оплати в гривнях по безготівковому рахунку за курсом НБУ + 2% на дату виставлення рахунку сторонами; термін оплати до вивантаження вантажу у клієнта на складі (а.с.24).

У заявці № GI4329-авто від 19.09.2023 до договору транспортно-експедиторського обслуговування від 10.08.2022 №1008/139, погодженій експедитором ТОВ «Самміт Логістік» та ТОВ «ТД «Финтрейд» як клієнтом, зазначена вартість послуг: 2150 євро; умови оплати в гривнях по безготівковому рахунку за курсом НБУ на дату виставлення рахунку сторонами; термін оплати до вивантаження вантажу у клієнта на складі (а.с.14 зворот).

Судом перевірені доводи відповідача на прикладі рахунку на оплату №459 від 18.09.2023, виставленого експедитором ТОВ «Самміт Логістік», в якому зазначена така послуга як відкриття транзитної декларації (що включена до транспортних витрат) в сумі 4002,29 грн та вартість якої у заявці вказана 100 євро у перерахунку на гривню за курсом НБУ + 2% на дату виставлення рахунку сторонами.

Курс валюти НБУ на дату виставлення рахунку №459 від 18.09.2023: 1 євро = 38,9602 грн, що з урахуванням умови + 2% на дату виставлення рахунку становить 39,7394 грн. Відповідно, така послуга як відкриття транзитної декларації (що становить 100 євро згідно з заявкою) відповідає гривневому еквіваленту 3973,40 грн вказаному у рахунку з урахуванням умови визначеної сторонами: курс НБУ + 2%.

Таким чином, доводи відповідача щодо наявності розбіжностей у документах про транспортні витрати знайшли своє підтвердження.

З цього приводу позивач жодних пояснень не надав, незважаючи на те, що ухвалою суду від 22.04.2024 зобов`язано ТОВ «ТД «Финтрейд» у строк до 08.05.2024 надати суду додаткові пояснення стосовно розбіжностей у документах, що підтверджують транспортні витрати, про що зазначено у змісті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA403030/2023/000073/2 від 22.09.2023.

Згідно з довідкою про транспортні витрати від 18.09.2023 №G14329-1 до таких включено: транспортно-експедиційні послуги в порту Гданська Польща 63316,17 грн, відкриття транзитної декларації Т1 в порту Гданська, Польща 4002,29 грн, автоперевезення порт Гданськ (Польща) - пункту пропуску м.Рава-Руська, Львівська область 66117,77 грн, а всього 133436,23 грн.

До складових митної вартості позивач включив транспортні витрати на суму 133436,23 грн (витрати за кодом 10 - на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України), про що зазначено в графі 17 оскаржуваного рішення (а.с.22 зворот).

Відповідно до пункту 5 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Частиною 11 вказаної статті визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення.

Позивачем відповідно до вимог статті 58 МК України до ціни товару було включено витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України такі як транспортно-експедиційні послуги в порту, відкриття транспортної декларації в порту, автоперевезення, що узгоджується з умовами поставки СІF за правилами Інкотермс-2010.

Разом з тим, зважаючи, що первинні документи, які підтверджують транспортні витрати, містять розбіжності та вказують на різну вартість таких послуг і позивач не надав з цього приводу будь-яких спростувань, то суд вважає, що така складова митної вартості як транспорті витрати належним чином не підтверджена.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, у якій Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов МК України. Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи).

З огляду на те, що декларант позивача на підтвердження митної вартості товару подав погоджені сторонами заявки, передбачені умовами договору на надання транспортно-експедиторського обслуговування, про вартість та умови оплати послуг транспортування, та видані експедитором ТОВ "Самміт Логістік" рахунки на оплату, довідки про транспортні витрати разом з договором на надання транспортно-експедиторського обслуговування, які містять розбіжності щодо вартості витрат на перевезення товарів, то доводи відповідача є обґрунтованими і підставними в частині неналежного підтвердження такої складової митної вартості як транспортні витрати.

Також вказуючи на понесені витрати по відкриттю транзитної декларації Т1 в порту Гданськ, Польща, позивач не надав таку транзитну декларацію Тернопільській митниці, а також до суду при розгляді справи.

Щодо твердження Тернопільської митниці про те, що в довідці про транспортні витрати від 18.09.2023 №G14329-1 вказано транспортні витрати без ПДВ, в тому числі на території України, то суд, ознайомившись з відомостями даної довідки, зазначає, що вона містить інформацію про вартість витрат з перевезення товарів до митної території України пункту пропуску м.Рава-Руська, Львівська область, в довідці не вказано витрат по транспортуванню товару по території України (а.с.8).

Щодо оплати транспортних послуг поза митною територією України, то в суму таких послуг ПДВ не включається. З огляду на це зауваження митного органу не є слушними.

Іншою підставою для невизнання заявленої митної вартості товарів відповідач вказує, що прайс-лист містить інформацію виключно для позивача, що обмежує конкурентність.

З цього приводу суд зауважує, що прейскурант (прайс-лист) є одним з допоміжних (додаткових) документів, який митний орган може витребувати у декларанта відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг. Зазвичай прейскуранти (прайс-листи) виробника товару містять пропозицію продавця, адресовану необмеженому колу покупців, з відомостями, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів. Жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми.

Враховуючи те, що інформація, яка міститься у прайс-листі № б/н від 01.04.2023 відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення, а саме: рахунку (інвойсу), специфікації, експортній митній декларації країни відправлення, то ціни, вказані у прайс-листі продавця є актуальними на час здійснення замовлення покупцем щодо поставки партії товару.

Крім того, відсутність загального прайс-листа (адресованого невизначеному колу покупців) від виробника товару не може бути підставою для коригування митної вартості товару, оскільки останній не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів; це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців і жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів.

Аналогічний правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 23.10.2020 у справі № 810/690/17, від 02.06.2022 у справі № 460/2674/20.

Щодо мотивів відповідача про те, що ціни на імпортований товар, є нижчими від цін за аналогічні товари, розмитнення яких вже проводилося від цього ж суб`єкта ЗЕД, то такі обставини не є та не можуть бути самостійною підставою для підвищення митної вартості товарів відповідно до вимог МК України, оскільки ці відомості мають допоміжний інформаційний характер, а отже не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів.

Так, Верховний Суд у постановах від 14.08.2018 у справі № 820/9195/15, від 28.08.2018 у справі № 810/3879/17, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17 вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості. Такі висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові № 815/2552/16 від 15.02.2023.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що документи ТОВ «ТД «Финтрейд», які подані до митного оформлення, містили розбіжності в частині транспортних витрат, які вплинули на правильність визначення позивачем митної вартості задекларованого товару, митним органом було надано їм належний аналіз та оцінку, натомість позивачем не спростовано мотиви оскаржуваного рішення. В той же час у повторно поданій позовній заяві (на усунення недоліків позову) позивач наводить свої (довільні) обставини, які не стосуються оскаржуваного рішення, а так само практику Верховного Суду, яка не стосуються мотивів прийнятого Тернопільською митницею рішення.

Оскільки позивач (представник позивача) у позовній заяві не надає спростування мотивам оскаржуваного рішення, викладаючи частково інші обставини, які не відповідають дійсності, стосовно митного оформлення товару по спірному рішенні, підстави позову не спростовують підстав прийняття рішення Тернопільською митницею.

Виходячи з наведеного правового регулювання порядку визначення митної вартості товарів за резервним методом та сумнівів митного органу щодо визначеної вартості позивачем через розбіжності у поданих до митного оформлення разом з МД документах, та неподання окремих документів, та беручи до уваги мотиви позову, суд зазначає, що такі не спростовують правомірність прийняття Тернопільською митницею оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA403030/2023/000073/2 від 22.09.2023.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, наведені норми процесуального закону не звільняють позивача від обов`язку у позовній заяві зазначати обґрунтовані доводи як підставу позовних вимог в межах мотивів оскаржуваного рішення.

У задоволенні позовних вимог слід відмовити. У зв`язку з відмовою у позові відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Финтрейд» (вулиця Робоча, будинок 82 А, місто Херсон, 73009, код юридичної особи в ЄДРПОУ 41908814) до Тернопільської митниці (як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) (вулиця Текстильна, 38, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46020, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в ЄДРПОУ 43985576) про визнання протиправними та скасування рішення відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 04 червня 2024 року.

СуддяЧепенюк О.В.