Постанова

від 26.12.2024 по справі 500/1677/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/1677/24 пров. № А/857/17271/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «ФИНТРЕЙД» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року у справі №500/1677/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «ФИНТРЕЙД» до Тернопільської митниці про визнання дії та бездіяльності протиправними (головуючий суддя першої інстанції Чепенюк О.В., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Тернопіль, дата складання повного тексту 04.06.2024),-

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ «Торговий дім «Финтрейд» через представника адвоката Скибу Віталія Михайловича звернулося до суду з позовом до Тернопільської митниці, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA403030/2023/000073/2 від 22.09.2023.

Позов (поданий у новій редакції, а.с.65-72) обґрунтовано тим, що між позивачем (покупцем) та фірмою «KAMURI VIETNAM JSM», В`єтнам (продавцем) укладено зовнішньоекономічний контракт від 03.03.2023 на постачання товарів. На виконання контракту, Товариством у вересні 2023 року імпортовано на митну територію України товари - мішки для пакування.

З метою митного оформлення ввезеного на територію України товару уповноваженим представником Товариства подано до Тернопільської митниці електронну митну декларацію (далі МД) №23UA403030022139U3 від 22.09.2023 з документами на підтвердження заявленої митної вартості за ціною договору.

Проте митний орган прийняв спірне рішення, яким скоригував митну вартість товару за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України (далі - МК України), за основу для обрахунку митної вартості товару відповідач взяв інформацію щодо визнаної митної вартості товару згідно митного оформлення, яке вже здійснено.

У рішенні вказано про розбіжності, однак такі розбіжності не можуть бути підставою для неможливості визначення вартості за основним методом, а відсутність подібних товарів не підтверджується жодним документом, а є лише підставою на власний розсуд застосувати резервний метод та штучно збільшити вартісні показники товару. Митний орган безпідставно посилається на зазначення у прайс-листі на визначення такого лише для ТОВ «ТД «Финтрейд», оскільки митний орган не є антимонопольним органом та не може керуватись відповідними нормами. У рішенні належним чином з посиланням на документи не вказано про реальні підстави неможливості застосування інших методів, позивачем та відповідачем не узгоджувався резервний метод.

Позивач наводить висновки Верховного Суду та вказує, що митним органом не взяті до уваги заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та безпідставно визнано неповними та/або недостовірними дані про товар, у тому числі, належним чином не обґрунтовано невірне визначення митної вартості товару.

У зв`язку з такими обставинам позивач через адвоката звернувся до суду та одночасно з позовними вимогами просив стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представником позивача подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що вважає його незаконним та таким, що ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, а отже є таким що підлягає до скасування та прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Апелянт зазначає, що з матеріалів справи вбачається та досліджувалось судом, що разом з митною декларацією на підтвердження заявленої митної вартості надавалися такі документи: зовнішньоекономічний контракт №2 від 03.03.2023 з додатком №8 від 20.03.2023, рахунок-фактура (інвойс), пакувальний лист, банківські документи про проведенні розрахунки за товар, специфікації, експорті декларації, коносамент, докази на підтвердження витрат на перевезення до митної території України: договір із експедитором ТОВ «Самміт Логістік» про транспортно-експедиційне обслуговування із рахунками на оплату за транспортно-експедиційні послуги, довідка про транспорті витрати, транспортна накладна транзитну декларацію Т1 ( експортна товаротранспортна накладна) контрольний номер №23PL322080NS65P139.

Відповідач митну вартість за ціною договору не визнав та вказав на розбіжності та недоліки поданих декларантом позивача документів, однак це не відповідає дійсності.

Умовами статті 3 зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 03.03.2023 передбачені умови поставки. Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 3.3 статті 3 контракту продавець зобов`язується доставити товар згідно з цим контрактом на умовах CIF Гданськ, що вказується в додатках до контракту, відповідно до Incoterms 2010. Відвантаження здійснюється за письмового заявкою, підписаною обома сторонами в строк не пізніше 15-30 днів від дати заявки. Відвантаження раніше терміну дозволено. Продавець зобов`язаний доставити замовлену партію товару протягом терміну зазначеного у відповідному додатку до цього контракту. «Датою поставки» за умовами цього Контракту слід вважати дату доставки товару на склад покупця (дата, зазначена на штемпелі на CMR).

Сторони зовнішньоекономічного договору №2 від 03.03.2023 визначили для себе в умовах постачання попереднє підписання заявок. Дотримання цієї умови стосується площини господарський відносин двох суб`єктів господарювання, один з яких нерезидент.

Разом з тим, виходячи з положень частини другої статті 53 МК України наявність чи відсутність попереднього заявки для відвантаження товару (при тому що додатком до контракту визначені ціна, асортимент товару, умови поставки тощо), жодним чином не впливає митну вартість товару, не є документом передбаченим митним законодавством для підтвердження митної вартості імпортованого товару. Відповідно до норм пункту 2 частини другої статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності.

Так, до митної декларації декларант позивача надав копію зовнішньоекономічного контракту №2 від 03.03.2023 з додатком №8 від 20.03.2023.

Зазначає, що у відзиві на позовну заяву представник відповідача не надав пояснень з приводу того, як запитувана заявка впливає на митну вартість імпортованого товару та, які її складові може підтвердити.

При цьому, в оскаржуваному рішенні також жодним чином необґрунтовано яким чином відсутність заявки, передбаченої зовнішньоекономічним договором (контрактом) №2 від 03.03.2023, дає підстави для коригування митної вартості товарів.

Щодо неналежного на переконання відповідача підтвердження транспортних витрат, вказує, що доказом транспортних витрат у спірному випадку є: коносамент №237300238498 від 18.07.2023; автотранспортна накладна №GI4329 від 18.09.2023; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №455 від 15.09.2023, №459 від 18.09.2023, довідка (документ) що підтверджує №GI4329-1 від 18.09.2023 вартість перевезення товару про транспорті витрати; договори (контракт) про перевезення1008/139 від 10.08.2022, 1209/270 від 12.09.2022, №GI4329 від 13.09.2022.

Вказані документи дають можливість прослідкувати рух імпортованого товару за напрямками з пункту навантаження морського порту Хайфон (В`єтнам) до пункту розвантаження Гданськ (Польща), далі з порту м. Гданськ до пункту пропуску м. Рава-Руська, Львівська область. Довідка про транспортні витрати містить відомості окремо по таких складових: транспортно - експедиційні послуги в порту Гданськ (Польща), відкриття транспортної декларації в порту Гданськ (Польща), автоперевезення порт Гданськ (Польща) - пункту пропуску м. Рава-Руська, Львівська область, палетизація та зберігання вантажу в порту Гданськ (Польща).

До матеріалів судової справи надано також і заявку №GI4329 на перевезення до договору №1008/139 від 10.08.2022, що судом першої інстанції залишено поза увагою.

Також до матеріалів справи надано транзитну декларацію Т1 ( експортна товаротранспортна накладна) контрольний номер №23PL322080NS65P139, однак з невідомих причин судом першої інстанції вказується на її відсутність.

Митний орган вказує про неподання йому таких заявок до МД. Разом з тим, відповідач не вказує, яким чином наявність чи відсутність такої заявки впливає на складові митної вартості, зокрема, на суму транспортних витрат. Обумовлена договором перевезення заявка є документом, що попередньо узгоджує відомості конкретного замовлення та стосується лише договірних зобов`язань між учасниками господарський відносин та порядку їх виконання.

Відсутність вказаної заяви, а також фактичних розрахунків (перерахування коштів) належить до питання виконання господарських зобов`язань між сторонами договору виконавцем та клієнтом-замовником. Відсутність заявки, оплати рахунків за надані транспортні послуги, при їх фактичному наданні, не впливає на розмір митної вартості оцінюваного товару.

Відповідно до відомостей довідки про транспортні витрати до митної вартості включені витрати ТЕО до митної території України.

Позивачем відповідно до вимог статті 58 МК України до ціни товару було включено витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України такі як транспортно-експедиційні послуги в порту, відкриття транспортної декларації в порту, автоперевезення, відшкодування міжнародних транспортно-експедиційних послуги в порту (зберігання), у випадку їх надання, що узгоджується з умовами поставки CIF за правилами Інкотермс-2010.

Також до митного оформлення позивачем надавалися рахунки про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору, а тому відповідач в оскаржуваному рішенні помилково вказує на їх відсутність.

Рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованих митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Відповідач обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначивши митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Видані експедитором ТОВ «Самміт Логістік» рахунки на оплату та довідки про транспортні витрати разом з договором на надання транспортно-експедиторського обслуговування, в свою чергу є допустимими та достатніми доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Іншою підставою для невизнання заявленої митної вартості товарів відповідач вказує, що прайс-лист містить інформацію виключно для позивача, що обмежує конкурентність. Проте, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми.

Враховуючи те, що інформація, яка міститься у прайс-листі №б/н від 01.04.2023 відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення, а саме: рахунку (інвойсу), специфікації, експортній митній декларації країни відправлення, то ціни, вказані у прайс-листі продавця є актуальними на час здійснення замовлення покупцем щодо поставки партії товару.

Щодо мотивів відповідача про те, що ціни на імпортований товар, є нижчими від цін за аналогічні товари, розмитнення яких вже проводилося від цього ж суб`єкта ЗЕД, то такі обставини не є та не можуть бути самостійною підставою для підвищення митної вартості товарів відповідно до вимог МК України, оскільки ці відомості мають допоміжний інформаційний характер, а отже не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів.

Відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того, ні в оскаржуваних рішеннях, ні у відзиві на позов відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально. Дані обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. В свою чергу використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або, що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними. При цьому митний орган належно не обґрунтував свої рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ТОВ «ТД «Финтрейд» зареєстроване як юридична особа, основним видом діяльності є неспеціалізована оптова торгівля.

03.03.2023 між ТОВ «ТД «Финтрейд» (покупцем) та компанією «KAMURI VIETNAM JSM», В`єтнам (продавцем) укладено зовнішньоекономічний контракт №2. За умовами контракту продавець зобов`язується поставити товар згідно з додатками до контракту у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити товар на умовах, передбачених цим контрактом. Найменування товару, його кількість, ціна товару за одиницю та позиціями, а також вартість товару, постачання якою здійснюватиметься відповідно до цього контракту, зазначаються у додатках до контракту (пункти 1.1, 1.2 контракту).

У додатку №8 від 20.03.2023 до контракту № 2 від 03.03.2023 визначено асортимент та кількість товару, що поставляється, а також базис поставки товару (СІF порт Гданськ Польща) та строки оплати товару (а.с.12 зворот, 46).

На виконання цього зовнішньоекономічного контракту Товариством 22.09.2023 на митну територію України ввезено товар, про що уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення Жила Р.В., подано до митного оформлення МД типу ІМ40ДЕ № 23UA403030022139U3, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення мішки для пакування, полотняного переплетення зі стрічкових поліпропіленових ниток, білого кольору, з ПЕ вкладкою, один раз прошитий подвійним рядком унизу, розміром не менше 56 х 97 см, прямокутної форми, без кришки, без логотипу: мішки поліпропіленові: FIT-56-97-112-MW-H-PE 182000 шт. Виробник: KAMURI VIETNAM JSM; торгова марка: немає даних; країна виробництва: В`єтнам/ VN (а.с.92).

До МД, як вбачається із інформації, що міститься в гр. 44, уповноваженою особою позивача до митного оформлення подані наступні документи: сертифікат якості № б/н від 09.07.2023; пакувальний лист № KAM-FIT-23008 від 10.07.2023; рахунок-фактура (інвойс) № КАМ-FIT 23008 від 10.07.2023; коносамент № 237300238498 від 18.07.2023; автотранспортна накладна № GI4329-1 від 18.09.2023; сертифікат про походження товару № 2301043753 від 18.07.2023; комерційна пропозиція №PI-KAM-FIT- 23008 від 14.06.2023; банківські платіжні документи, що стосується товару - Swift платіж від 05.07.2023 та від 13.09.2023; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №455 від 15.09.2023, №459 від 18.09.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару, - довідка № GI4329-1 від 18.09.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 01.04.2023; страховий поліс № 0006674/GCN/003-KD9/HH.2.2/2023/SDBSO1 від 14.07.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 2 від 03.03.2023 з додатком до нього № 8 від 20.03.2023; договір про надання послуг митного брокера № МП-02/20-05-22 від 20.05.2022; договори (контракт) про перевезення № 1008/139 від 10.08.2022, № 1209/270 від 12.09.2023; № GI4329 від 13.09.2023; № GI4329-авто від 19.09.2023; специфікація 1008 від 15.092023; копія митної декларації країни відправлення № 305653607730 від 10.07.2023.

Під час здійснення митного контролю за МД № 23UA403030022139U3 від 22.09.2023 відповідачем 22.09.2023 направлено уповноваженій особі декларанта електронне повідомлення-вимогу про надання додаткових документів: за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності цих документів, надати (за наявності): копію митної декларації країни відправлення; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (а.с.94).

Уповноваженою особою декларанта, окрім тих документів, які вже були подані до митної декларації, додаткових документів надано не було. Листом від 22.09.2023 декларант повідомив митницю про те, що всі документи подані в повному обсязі (а.с.96).

За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою відповідача прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA403030/2023/000073/2 від 22.09.2023, у гр. 33 якого зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості товару, у зв`язку з тим, що у документах наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості (транспортні витрати), які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: транспортні документи (заявка, банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг).

В оскаржуваному рішенні зазначено, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару, враховуючи також те, що митна вартість згідно бази даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою. За результатами опрацювання документів встановлено, що оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору від 03.03.2023 №2. Відповідно до п.3.2 договору відвантаження товару здійснюється за письмовою заявкою, підписаною обома сторонами в строк не пізніше 15-30 днів від дати заявки. Заявка до митного оформлення не подана.

Доставка товару здійснюється на підставі договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 10.08.2022 №1008/139. Довідка про транспортні витрати від 18.09.2023 №G14329-1 та заявка від 13.09.2023 містить інформацію про відкриття транзитної декларації Т1, проте до митного оформлення дана декларація Т1 не подана. Також в заявці від 13.09.2023 (узгодженій сторонами) вказано, що вартість послуг становить 2150 євро, та в пункті умови оплати вказано, що перерахунок буде здійснюватися в грн за курсом НБУ+2% на дату виставлення рахунку. Суми зазначені в рахунках від 15.09.2023 №455 та від 19.09.2023 №459. не відповідають сумі зазначеній в заявці. Також у довідці про транспортні витрати від 18.09.2023 №G14329-1 вказано транспортні витрати без ПДВ, в тому числі на території України. Проте, якщо замовник є резидентом та місце постачання послуг Україна, відповідно ці послуги обкладаються ПДВ за ставкою 20% (пп. «ж» п. 186.3 ПК).

Наданий прайс-лист адресовано виключно ТОВ «ТД «Финтрейд» та не містить терміну дії, що обмежує конкурентність та обмежує коло покупців товару, тобто даний документ не є прас-листом для необмеженого кола покупців.

З цього Тернопільська митниця виснувала, що наявні ризики декларування недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів.

Також у рішенні зазначено, що за результатом проведеної консультації з декларантом дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно зі статтею 58 МК України, другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації для їх застосування, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59- 63 МК України. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно зі статтею 64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості товару згідно з ЕМД від 23.05.2023 №UA100390/2023/706263 на рівні 2,5 EUR/кг, що згідно курсу на 22.09.2023 становить 2,6590 дол. США/кг (а.с.22 зворот).

Позивач з метою випуску товару у вільний обіг скористався правом, визначеним частиною сьомою статті 55 МК України та подав митному органу нову митну декларацію, сплативши суму митних платежів згідно із заявленою митною вартістю із наданням гарантій відповідно до розділу X МК України в забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (а.с.97).

У подальшому, не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті МД за заявленою митною вартістю за ціною договору та коригуванням митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що документи ТОВ «ТД «Финтрейд», які подані до митного оформлення, містили розбіжності в частині транспортних витрат, які вплинули на правильність визначення позивачем митної вартості задекларованого товару.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу ( ч.1-2 ст. 54 МК України).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Частиною третьою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом ( п.2 ч. 5 ст. 54 МК України).

Тобто, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу ( ч. 3 ст. 57 МКУ).

За правилами, встановленими частинами четвертою-восьмою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу до МД ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості за ціною договору.

Підставами для сумніву митного органу щодо заявленої митної вартості товару слугували наступні обставини:

-відсутність заявки, передбаченої зовнішньоекономічним договором від 03.03.2023 №2;

-відсутність транзитної декларації Т1, яка зазначена у довідці про транспортні витрати від 18.09.2023 №G14329-1 та заявці від 13.09.2023, передбаченої умовами договору транспортно-експедиторського обслуговування від 10.08.2022 №1008/139;

-розбіжності у вартості послуг транспортування, вказаній у заявці від 13.09.2023 та у рахунках від 15.09.2023 №455 та від 19.09.2023 №459;

-транспортні витрати у довідці від 18.09.2023 №G14329-1 вказано без ПДВ, в тому числі на території України;

-наданий прайс-лист адресовано виключно ТОВ «ТД «Финтрейд» та не містить терміну дії, що обмежує конкурентність та обмежує коло покупців товару, тобто даний документ не є прас-листом для необмеженого кола покупців;

-митна вартість згідно бази даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою.

Як уже зазначалось вище, разом з митною декларацією на підтвердження заявленої митної вартості декларантом Товариства надавалися такі документи: зовнішньоекономічний контракт №2 від 03.03.2023 з додатком №8 від 20.03.2023, рахунок-фактура (інвойс), пакувальний лист, банківські документи про проведенні розрахунки за товар, специфікації, експортна декларація, коносамент, докази на підтвердження витрат на перевезення до митної території України: договір із експедитором ТОВ «Самміт Логістік» про транспортно-експедиційне обслуговування із рахунками на оплату за транспортно-експедиційні послуги, заявка, довідка про транспорті витрати, транспортна накладна.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки суд першої інстанції в задоволенні позовних вимог відмовив з тих підстав, що митним органом встановлено розбіжності в частині транспортних витрат, які вплинули на правильність визначення позивачем митної вартості задекларованого товару, та погодися з доводами позивача про протиправність рішення про коригування митної вартості товарів №UA403030/2023/000073/2 від 22.09.2023 в частині відсутності заявки, передбаченої зовнішньоекономічним договором від 03.03.2023 №2; щодо оплати транспортних послуг поза митною територією України без сплати ПДВ; наявності у прайс-листі інформації виключно для позивача, що обмежує конкурентність; щодо безпідставності мотивів відповідача про те, що ціни на імпортований товар, є нижчими від цін за аналогічні товари, розмитнення яких вже проводилося від цього ж суб`єкта ЗЕД, що не є та не може бути самостійною підставою для підвищення митної вартості товарів відповідно до вимог МК України, оскільки ці відомості мають допоміжний інформаційний характер, а відповідачем в цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржено, тому суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки оскаржуваному рішенню у частині наведених вище підстав для його прийняття, які суд першої інстанції визнав необґрунтованими.

Натомість в частині правомірності оскаржуваного рішення з підстав встановлення митним органом розбіжностей в частині транспортних витрат, які вплинули на правильність визначення позивачем митної вартості задекларованого товару, то апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції вірними та зазначає наступне.

Щодо відсутності транзитної декларації Т1, яка зазначена у довідці про транспортні витрати від 18.09.2023 №G14329-1 та заявці від 13.09.2023, передбаченої умовами договору транспортно-експедиторського обслуговування від 10.08.2022 №1008/139.

Транзитна декларація - це один з видів митних декларацій в паперовому вигляді, який супроводжує товар європейського походження (із США чи Азії) територією Європейського союзу (далі ЄС). Також декларація додається до товару на експорт, який надходить із європейських митних складів.

Під транзитною митною декларацією розуміється бланк Т1, що заповнюється на імпортні товари, які транспортують від одного митного поста до іншого. Насамперед це гарантійний документ на користь митних органів ЄС, який супроводжує вантажі не європейського походження, що забезпечує гарантію сплати до бюджету ЄС митних зборів та мит.

Суд першої інстанції вірно встановив, що транзитна декларація Т1 не подавалася до Тернопільської митниці, про що свідчить відсутність її у переліку документів, що подавалися уповноваженою особою Товариства митному органу, та зазначені у графі 44 МД.

Окрім цього, на вимогу митного органу транзитна декларація Т1 №23PL322080NS65P139 позивачем також не надавалась.

Також вказуючи на понесені витрати по відкриттю транзитної декларації Т1 в порту Гданськ, Польща, позивач не надав таку транзитну декларацію Тернопільській митниці.

Апелянт зазначає, що транзитна декларація Т1 була долучена до матеріалів справи, однак наведене не спростовує факту її неподання до митного органу.

Щодо розбіжностей у сумі транспортних витрат, які вказані декларантом у заявках та рахунках.

В заявці № GІ4329 від 13.09.2023 до договору про транспортно- експедиторське обслуговування від 10.08.2022 №1008/139 (узгодженій сторонами) вказано, що вартість послуг становить 2 150 євро (300 євро ПРР/конт, 1750 євро перетарка/конт без сепарації, 100 євро Т1/інвойс) та в пункті - умови оплати вказано, що перерахунок буде здійснюватися в гривнях за курсом НБУ+2% на дату виставлення рахунку; термін оплати - до вивантаження вантажу у клієнта на складі.

У заявці № GІ4329-авто від 19.09.2023 до договору про транспортно- експедиторське обслуговування від 10.08.2022 №1008/139 (узгодженій сторонами) також зазначено, що вартість послуг становить 2 150 євро. та в пункті - умови оплати вказано, що перерахунок буде здійснюватися в гривнях за курсом НБУ+2% на дату виставлення рахунку; термін оплати - до вивантаження вантажу у клієнта на складі.

Як уже зазначалось вище, в оскаржуваному рішенні від 22.09.2023 зазначено, що у заявці від 13.09.2023 (узгодженій сторонами) вартість послуг становить 2150 євро, в пункті щодо умов оплати вказано, що перерахунок буде здійснюватися в гривнях за курсом НБУ + 2% на дату виставлення рахунку. Суми зазначені в рахунках від 15.09.2023 №455 та від 19.09.2023 №459 не відповідають сумі зазначеній в заявці.

У подальшому, у відзиві на позов відповідач ці обставини деталізував, вказуючи, що суми зазначені в рахунках від 15.09.2023 № 455 (82 046, 87 грн, що по курсу НБУ станом на 15.09.2023 (1 євро = 39, 2381 грн) становить 2 091, 00 євро) та від 19.09.2023 № 459 (90 051, 44 грн, що по курсу НБУ станом на 19.09.2023 (1 євро = 39, 9931 грн.) становить 2309, 42 євро) не відповідають сумі зазначеній в заявці (2 150 євро).

Отже, суд першої інстанції вірно висновував, що доводи відповідача щодо наявності розбіжностей у документах про транспортні витрати знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта про те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано всі обставини справи та допущено помилки при дослідженні доказів, оскільки ухвалою суду від 22.04.2024 було зобов`язано ТОВ «ТД «Финтрейд» у строк до 08.05.2024 надати суду додаткові пояснення стосовно розбіжностей у документах, що підтверджують транспортні витрати, про що зазначено у змісті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA403030/2023/000073/2 від 22.09.2023.

Також апелянт вказує, що видані експедитором ТОВ «Самміт Логістік» рахунки на оплату та довідки про транспортні витрати разом з договором на надання транспортно-експедиторського обслуговування, в свою чергу є допустимими та достатніми доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Проте, згідно з довідкою про транспортні витрати від 18.09.2023 №G14329-1 до таких включено: транспортно-експедиційні послуги в порту Гданська Польща 63316,17 грн, відкриття транзитної декларації Т1 в порту Гданська, Польща 4002,29 грн, автоперевезення порт Гданськ (Польща) - пункту пропуску м.Рава-Руська, Львівська область 66117,77 грн, а всього 133436,23 грн.

До складових митної вартості позивач включив транспортні витрати на суму 133436,23 грн (витрати за кодом 10 - на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України), про що зазначено в графі 17 оскаржуваного рішення (а.с.22 зворот).

Відповідно до пункту 5 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення ( ч.11 ст. 58 МК України).

ТОВ «Фінтрейд» відповідно до вимог статті 58 МК України до ціни товару було включено витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України такі як транспортно-експедиційні послуги в порту, відкриття транспортної декларації в порту, автоперевезення, що узгоджується з умовами поставки СІF за правилами Інкотермс-2010.

Проте, зважаючи, що первинні документи, які підтверджують транспортні витрати, містять розбіжності та вказують на різну вартість таких послуг і позивач не надав з цього приводу будь-яких спростувань, то суд першої інстанції вірно висновував, така складова митної вартості як транспорті витрати належним чином не підтверджена.

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару №UA403030/2023/000073/2 від 22.09.2023

з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки належно обґрунтував свої рішення про коригування митної вартості товару та вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару. Натомість позивач не зміг надати обґрунтованих пояснень та доказів з приводу зазначених розбіжностей та відсутніх документів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем Тернопільською митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA403030/2023/000073/2 від 22.09.2023 згідно до вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що таке вказаним вище критеріям відповідає, тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування.

Отже, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA403030/2023/000073/2 від 22.09.2023 слід відмовити.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «ФИНТРЕЙД» - залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року у справі №500/1677/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. Ніколін