Постанова

від 03.06.2024 по справі 320/41592/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/41592/23

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Єжелі А.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕРО АЛЬЯНС» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року, суддя Парненко В.С., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕРО АЛЬЯНС» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТЕРО АЛЬЯНС» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці, в якому просило:

- визнати протиправним і скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 02.11.2023 №UA100380/2023/000279/2;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕРО АЛЬЯНС» суму понесених судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при митному оформленні товарів за митною декларацією, які ввозилися на митну територію України, позивачем було визначено їх митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (надалі - МК України), підтверджують митну вартість товарів та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товарів, подані документи не містять розбіжностей. Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТЕРО АЛЬЯНС» (надалі - Покупець), з однієї сторони та фірмою DIOL-CHEM Sp. z. о. о, (надалі - Продавець, Польща, з іншої сторони, укладено контракт №003-2022 (надалі - Контракт №003-2022).

Відповідно до підпунктів 1.1, 2.1 Контракту №003-2022 Продавець продає, а Покупець купує «товар» на умовах даного Контракту. Номенклатура, кількість, ціна, умови і терміни поставки, порядок розрахунків, строки відвантаження Товару вказуються в Інвойсах на кожну окрему партію товару.

Згідно із підпунктів 3.1, 3.2, 3.3 та 3.4 Контракту №003-2022 умови поставки вказуються в інвойсах на кожну окрему партію товару. За фактом відвантаження товару асортимент, кількість і ціна можуть змінюватися (в залежності товару у продавця) і якщо покупець не готовий прийняти новий перелік товару, то продавець повертає йому передоплату на розрахунковий рахунок. Покупець та одержувач - можуть бути різні, як і адреса доставки, що додатково вказується в інвойсі. Оплата за Товар, що поставляється згідно даного Контракту, здійснюється в польських злотих на розрахунковий рахунок Продавця. В призначенні платежу Покупець обов`язково вказує Контракт (003-2022 від 04.08.2022р) номер/дату інвойса.

Пунктом 4 Контракту №003-2022 встановлено, що Продавець обов`язково відправляє Покупцеві разом з Товаром такі документи: Сертифікат походження; Паспорт якості Товару; Рахунок-фактура (інвойс); Вантажна митна декларація.

За рахунком-фактурою від 12.10.2023 №FR/01/10/2023 здійснюється поставка товару Solvent Nitro обсягом 22 920 кг, вартістю 2656,50 польських злотих за 1 тонну, а загальна вартість партії складає 66 886,98 польських злотих. Умови та терміни оплати - переказ коштів до 20.10.2023 на розрахунковий рахунок. Умови поставки - FCA. У цій же фактурі Продавець декларує, що товар походить з Європейського Союзу.

19.10.2023 Позивачем здійснено оплату 60886,98 польських злотих на розрахунковий рахунок Продавця, що підтверджується платіжною інструкцією від 19.10.2023 №36.

У зв`язку із тим, що за умовами поставки FCA обов`язки щодо транспортування товару несе позивач, ним у межах договору транспортного експедирування від 05.08.2022 №0508-22 на транспортні послуги, укладеного з ТОВ «БОДЕКС Україна» подано заявку від 10.10.2023 №10102023/01 на транспортування спірної партії товару.

Відповідно до довідки ТОВ «БОДЕКС Україна» від 12.10.2023 б/н вартість транспортування партії товару до митного кордону України (м. Кендзежин-Козле, Польща - м/п Краківець, Україна) складає 55 000,00 грн. Страхування вантажу не здійснювалось. Оплата за завантаження та розвантаження не проводилась.

02.11.2023 позивач подав до Київської митниці митну декларацію №23UA100380615910U0, для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 60886,98 PLN (Польських злотих).

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №23UA100380615910U0, Товар «Органічний багатокомпонентний розчинник з назвою Solvent Nitro, не в аерозолі, являє собою прозору, безбарвну, рухливу рідину зі специфічним запахом, що є сумішшю органічних летких сполук ізопропанолу 37,73 мас.% (в основі, масових відсотках у суміші переважає), метанолу - 32,38 як компонент, що за кількісним показником вираженим у мас.%, толуолу 19,67 мас.%>, 1-метокси-2-пропанолу 9,98 мас.Ко, метил-трет-бутилового етеру 0,25 мас. - наливом 22920 кг. Використовується для виробництва фарб, лаків та розчинників. Виробник: Piotr Sawkiewicz SKPLUS. Торгівельна марка SKPLUS. Країна виробництва: EU», на умовах поставки FCA PL Kederzyn-Kozle, загальною вартістю 60 886,98 польських злотих з додаванням витрат на транспортування до митного кордону України - 55 000,00 грн, разом із копіями супровідних документів для підтвердження заявленої митної вартості та її методу, декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації, а саме: Пакувальний лист; Рахунок-фактура (інвойс); Автотранспортна накладна (CMR); Декларація про походження товару; Висновок за результатами експертного дослідження СЛЕД Держмитслужби; Довідка ТОВ «БОДЕКС Україна» підтверджує вартість транспортування; Зовнішньоекономічний контракт купівлі- продажу товарів, подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів; Договір про перевезення із ТОВ «БОДЕКС Україна»; Заявка на транспортування; Митна декларація країни відправлення.

За результатом розгляду поданих позивачем документів, Митним органом 02.11.2023 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000279/2, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів, за резервним на рівні 5,2500 PLN (Польських злотих) за кг.

02.11.2023 Київська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товару.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями про коригування митної вартості та карткою відмови у прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

За приписами частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів (частина перша статті 368 Митного кодексу України).

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Положеннями частини 5 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

При цьому, частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Отже, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Таким чином, єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

При здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною договору було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

За приписами частини 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини третя-четверта статті 57 Митного кодексу України).

Аналіз вищезазначених положень статті 53, частин першої, другої та п`ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з тим, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Вказаний висновик викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №804/4365/16 та від 04.11.2021 у справі 120/2634/19-а.

Як убачається з рішенням про коригування митної вартості UA100380/2023/000279/2, підставою для його прийняття стали:

- відповідно до п. 2 зовнішньоекономічного контракту від 04.08.2022 № 003-2022 (далі - Контракт) номенклатура, кількість, ціна, умови і терміни поставки, порядок розрахунків, строки відвантаження Товару вказуються в інвойсах на кожну окрему партію Товару. Декларантом надано рахунок-фактуру (інвойс) від 12.10.2023 № FR/01/10/2023 на суму 60886,98 злотих (PLN). Відповідно до інвойсу від 12.10.2023 № FR/O1/1O/2O23 оплата за товар здійснюється до 20.10.2023. Банківські платіжні документи, що стосуються даної партії товару декларантом не надано;

- Декларантом заявлено митну вартість товарів на умовах поставки згідно з Інкотермс «FCA, Kederzyn-Kozle, Польща». Відповідно до положень Інкотермс на умовах поставки «FCA» передбачають, що продавець доставляє товар, оформлений для експорту, в обумовлене місце та товар передається перевізнику, визначеному покупцем, або іншій стороні, визначеній покупцем. Отже, за умовами поставки FCA, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Також, до фактурної вартості товарів повинні додаватися витрати на розвантаження/навантаження та обробку товарів, пов`язані з транспортуванням та, за наявністю, страхові витрати.

Так, позивач зазначає, що 19.10.2023 Товариством здійснено оплату у розмірі 60886,98 польських злотих на розрахунковий рахунок Продавця, що підтверджується платіжною інструкцією від 19.10.2023 №36.

Відповідно до відомостей графи ЕМД від 02.11.2023 за №23UA100380615910U0 декларантом позивача заявлено митну вартість товару 60886,9800 (графа 22) та на підтвердження даної суми позивачем додано наступні документи (графі 44), а саме:

- Пакувальний лист б/н від 12.10.2023;

- Рахунок-фактура (інвойс) №FR/01/10/2023 від 12.10.2023;

- Автотранспортна накладна (CMR) від 12/10/2023 від 12.10.2023;

- Декларація про походження товару №FR/01/10/2023 від 12.10.2023;

- Висновок за результатами експертного дослідження СЛЕД Держмитслужби №142000-3104-0423 від 30.10.2023;

- Довідка ТОВ «БОДЕКС Україна» підтверджує вартість транспортування №б/н від 12.10.2023;

- Зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів, подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №003-2022 від 04.08.2022;

- Договір про перевезення із ТОВ «БОДЕКС Україна» №0508-22 від 05.08.2022;

- Заявка на транспортування №10102023/01 від 10.10.2023;

- Митна декларація країни відправлення №23PL335010Е0971720 від 12.10.2023.

У Рахунку-фактурі (інвойсі) №FR/01/10/2023 від 12.10.2023 зазначено, що оплата повинна здійснитися до 20.10.2023.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем сплачено отриманий Товар від Продавця та підтверджується платіжною інструкцією від 19.10.2023 №36, проте, як свідчать матеріали справи позивачем не було подано дану платіжну інструкції до Митного органу, що свою чергу свідчить не дотримання п.п. 4,5 ч. 2 статті 53 Митного кодексу України.

Також, позивачем не було подано до митного органу платіжні інструкції від 30.10.2023 №649, від 03.11.2023 №676 (оплата транзитних послуг), копію рахунку від 12.10.2023 №СФ-0000759, що не заперечується позивачем.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що на момент винесення рішення про коригування митної вартості у митного органу були обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) згідно статті 54 Митного кодексу України.

Разом з тим, виходячи з положень частин 18, 20 статті 58 МК України, заявляючи митну вартість товару, що був придбаний у пов`язаної особи, за основним методом - за ціною договору (контракту), декларант мав би з власної ініціативи надати митному органу докази того, що така вартість є близькою до вартості операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами з непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів чи ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статей 62, 63 МК України.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, саме позивач (декларант) на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари придбані у пов`язаної особи за основним методом - за ціною договору (контракту), і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган, у разі наявності у нього сумнівів щодо впливу взаємозв`язку на ціну товарів, має надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце та витребувати додаткові документи, що передбачені частиною 4 статті 53 МК України.

Такі висновки щодо правозастосування норм статті 58 МК України зроблено Верховним Судом у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 20 жовтня 2021 року у справі №460/637/19.

Колегія суддів зазначає, що визначаючи митну вартість придбаного товару, позивачем не дотримано вимоги ч.18 ст. 58 МК України та не підтверджено вартість товару, що визначена ціною договору.

Відтак, вказані обставини свідчать про наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які стали підставою для витребування додаткових документів, в свою чергу позивачем не були надані такі документи.

Враховуючи викладене, фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що Київська митниця довела неможливість визначення вартості товару за основним методом, та під час прийняття рішення про коригування митної вартості товару діяла у межах повноважень та у спосіб, які визначені чинним законодавством, і застосування митним органом резервного методу обумовлено недоведеністю позивачем заявленої, в умовах наявного взаємозв`язку між покупцем та продавцем, ним митної вартості задекларовано товару, а тому рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості є правомірними, у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕРО АЛЬЯНС» залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.