Постанова

від 07.11.2024 по справі 320/41592/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 320/41592/23

адміністративне провадження № К/990/22715/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕРО АЛЬЯНС"

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року (суддя Парненко В.С.)

ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року (суддя Парненко В.С.)

та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2024 року (судді: Бужак Н.П., Костюк Л.О., Кобаль М.І.).

у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕРО АЛЬЯНС"

до Київської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТЕРО АЛЬЯНС" (далі - Позивач, ТОВ "СТЕРО АЛЬЯНС") звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці (надалі також - Відповідач), у якому просило:

- визнати протиправним і скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 02 листопада 2023 року №UA100380/2023/000279/2;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕРО АЛЬЯНС» суму понесених судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач покликався на те, що на підтвердження визначення митної вартості товару, який ввозився на територію України, за основним методом - за ціною договору (контракту) ним було надано митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (надалі - МК України), й містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товарів та кореспондуються між собою.

Наголошував, що митним органом запитано додаткові документи, без наведення обґрунтованих сумнівів у достовірності відомостей зазначених у поданих документах, зокрема, не наведено фактів наявності розбіжностей у поданих документах, які б впливали на числове значення заявленої митної вартості, не вказано на наявність ознак підробки або про те, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті за товар. При цьому зауважував, що строки та умови оплати не можуть бути ціноутворюючим фактором та впливати на рівень митної вартості, а довідка про вартість транспортування є належним та допустимим документом для підтвердження заявлених витрат на транспортування. Вказав, що в довідці про вартість транспортування було вказано про те, що страхування вантажу не здійснювалось, витрати на навантаження та розвантаження не понесені.

Зазначив, що наявність у митного органу інформації щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до сумнівів у правильності визначення митної вартості, не є належною підставою для витребування у декларанта додаткових документів.

Також покликався на те, що Відповідачем не було належним чином проведено процедуру консультації з ТОВ "СТЕРО АЛЬЯНС", оскільки останнє не було залучено до процедури проведення консультації, у той час, як консультація є двостороннім процесом та не вичерпується одностороннім повідомленням від митного органу.

Водночас наголошував, що приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованих ТОВ "СТЕРО АЛЬЯНС" товарів за резервним методом митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме у зазначеному розмірі, які вкладові вплинули на формування вартості та не наведено жодних розрахунків щодо її визначення. Крім того, в зазначеному рішенні не наведено жодного документу, який має надати Позивач для визначення митної вартості, що є порушенням частини другої статті 55 МК України.

1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 16 січня 2024 року відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що на момент винесення рішення про коригування митної вартості у митного органу були обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару та для перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) згідно зі статтею 54 МК України, з огляду на відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару та ціни, що фактично сплачена та неподання декларантом документів, які пропонувалось подати митним органом.

Відповідний висновок суд першої інстанції ґрунтує на наступному:

- у частині другій статті 53 МК України наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункт 4), а також за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (пункт 5);

- у рахунку-фактурі (інвойсі) №FR/01/10/2023 від 12 жовтня 2023 року зазначено, що оплата повинна здійснитися до 20 жовтня 2023 року. Позивачем сплачено за товар, який було ввезено на митну територію України, що підтверджується платіжною інструкцією від 19 жовтня 2023 року №36, проте, як свідчать матеріали справи, ним не було подано дану платіжну інструкцію до митного органу, що в свою чергу свідчить про не дотримання вимог пунктів 4, 5 частини другої статі 53 МК України. Також Позивачем не було подано до митного органу платіжні інструкції від 30 жовтня 2023 року №649, від 03 листопада 2023 року №676 (оплата транзитних послуг), копію рахунку від 12 жовтня 2023 року №СФ-0000759, що ним і не заперечується.

Також суд першої інстанції виходив з того, що саме Позивач (декларант) на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари придбані у пов`язаної особи за основним методом - за ціною договору (контракту), і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган, за наявності у нього сумнівів щодо впливу взаємозв`язку на ціну товарів, має надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце та витребувати додаткові документи, які передбачені частиною четвертою статті 53 МК України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника ТОВ «СТЕРО АЛЬЯНС» про ухвалення додаткового судового рішення. Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції покликався на те, що оскільки в задоволенні позовної заяви було відмовлено, за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати на користь ТОВ «СТЕРО АЛЬЯНС» не стягуються.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановами від 3 червня 2024 року апеляційні скарги ТОВ «СТЕРО АЛЬЯНС» залишив без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року та ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року - без змін.

У постановах апеляційний суд погодився з тими висновками, що cформував суд першої інстанції. Зокрема, з сформованим, яка зазначено судом апеляційної інстанції, висновком суду першої інстанції, що Київська митниця довела неможливість визначення вартості товару за основним методом, та під час прийняття рішення про коригування митної вартості товару діяла у межах повноважень та у спосіб, які визначені чинним законодавством, і застосування митним органом резервного методу обумовлено недоведеністю Позивачем заявленої, в умовах наявного взаємозв`язку між покупцем та продавцем, ним митної вартості задекларованого товару, а тому рішення Відповідача про коригування заявленої митної вартості є правомірними, у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Підставами касаційного оскарження Позивач визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

Позивач покликається на те, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають висновкам щодо застосування положень статті 58 МК України, які викладено в постановах Верховного Суду від 02 квітня 2024 року у справі 380/6459/20, від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 25 серпня 2023 у справі №826/3098/16, від 21 листопада 2023 року у справі №826/13190/17.

Зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено у справі істотні обставини, які він буде позбавлений можливості спростувати при розгляду інших справ, на підставі припущень, а саме встановлено придбання спірної партії товарів у пов`язаної особи та наявність впливу такого взаємозв`язку на ціну товару. Водночас матеріали справи, в тому числі запит про надання додаткових документів та рішення про коригування митної вартості від 2 листопада 2023 року не містять ані посилання, ані обґрунтування, ані будь-яких доказів, які дозволяли б вважати ТОВ «СТЕРО АЛЬЯНС» пов`язаною особою із продавцем за контрактом від 4 серпня 2022 року №003-2022 - фірмою DIOL-CHEM Sp. z. o. o, Польща.

Наголошує, що ТОВ «СТЕРО АЛЬЯНС» не відповідає жодному із критеріїв, які свідчать про пов`язаність осіб між собою. Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань засновниками та кінцевими бенефіціарними власниками ТОВ «СТЕРО АЛЬЯНС» є фізичні особи-громадяни України, а не фірма DIOL-CHEM Sp. z. o. o

Вказує, що посилаючись на обставини, які не були покладені в основу рішення про коригування митної вартості та на які не посилалась Київська митниця, суди попередніх інстанцій не врахували висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 14 липня 2021 року у справі №520/11590/19, відповідно до якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні.

Також покликається на те, що судами попередніх інстанцій не враховано правову позицію викладену Верховним Судом в постановах від 20 березня 2020 року у справі №480/4423/18, від 7 липня 2023 року у справі № 803/718/17, від 12 липня 2023 року у справі №380/6441/22, від 20 грудня 2023 року №820/4357/18 відповідно до якої неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у митного органу будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Зазначає, що як Відповідач, так і суди попередніх інстанцій посилались як на наявність підстав для здійснення коригування митної вартості, так і правомірність прийняття оскаржуваного рішення виключно на ненадання банківських платіжних документів без обґрунтування неможливості встановлення ціни товару на підставі поданих документів, що є порушенням вимог статті 49, частини третьої статті 53, статей 54, 55, 58 МК України.

При цьому звертає увагу, що за рахунком-фактурою (інвойсом) від 12 жовтня 2023 року №FR/01/10/2023 здійснюється поставка товару Solvent Nitro обсягом 22 920 кг, вартістю 2656,50 польських злотих за 1 тонну (загальна вартість 66 886,98 польських злотих) та аналогічна інформація міститься у митній декларації країни відправлення від 12 жовтня 2023 року №23PL335010E0971720.

Наголошує, що законодавцем встановлено, а вищевказаними постановами Верховного Суду підтримано позицію про те, що інвойс є належним та допустим доказом дійсною митної вартості безвідносно від наявності/ відсутності його фактичної оплати. Водночас умови та строки оплати товару не є ціноутворюючим фактором і не можуть свідчити про заниження митної вартості товару.

Крім того зазначає про неврахування судами передніх інстанцій правових висновків сформованих Верховним Судом у постановах від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14, від 25 травня 2021 року у справі №520/10386/2020, від 7 липня 2023 року у справі №803/718/17, від 3 квітня 2018 року у справі №809/322/17, від 7 жовтня 2020 у справі №400/1090/19.

Вказує на те, що довідка від 12 жовтня 2023, видана ТОВ «БОДЕКС України», яка була надана Відповідачу під час митного оформлення товару, підтверджує, що вартість послуг транспортування партії товару складає 55 000,00 грн, а також містить інформацію про те, що страхування вантажу не здійснювалось і оплата за завантаження та розвантаження не проводилась. ТОВ «СТЕРО АЛЬЯНС» товар самостійно не завантажувало та не несло жодних витрат, пов`язаних з таким завантаженням, оскільки всі ці витрати ніс безпосередньо вантажовідправник та вони включені до ціни товару на умовах поставки FCA. Розвантаження здійснювалось на території України, а отже не є складовою митної вартості відповідно до положень статті 58 МК України.

Зазначає, що всі числові показники витрат на транспортування до митного кордону з Україною містяться безпосередньо у договорі з перевізником, заявці та довідці про транспортні витрати від 12 жовтня 2023 року б/н, яку подано до митного оформлення та не містять розбіжностей між собою.

Водночас Позивач обґрунтовує касаційну скаргу, тим, що не досліджуючи зміст платіжних інструкцій від 19 жовтня 2023 року №36, від 30 жовтня 2023 року №649, від 3 листопада 2023 року №676 (оплата транзитних послуг), копії рахунку від 12 жовтня року 2023 №СФ-0000759, з огляду на їх не надання Відповідачу, суди попередніх інстанцій не враховали правову позицію викладену Верховним Судом в постановах від 31 січня 2024 року у справі № 320/7953/21, від 13 квітня 2023 року у справі 200/6519/20-а, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товарів не є остаточними, оскільки декларант, надавши додаткові документи під час дії гарантії, міг законно розраховувати на визнання заявленої митної вартості товарів, скасування рішень про коригування такої митної вартості та повернення фінансової гарантії і що в такому випадку його права порушені не будуть і не буде жодної необхідності у зверненні до суду.

При цьому зазначає, що графа 44 митної декларації від 2 листопада 2023 року №23UA100380615981U0, якою спірні товари випущено у вільний обіг під гарантійні зобов`язання, містить підтвердження надання Київській митниці як платіжної інструкції від 19 жовтня 2023 року №36 (код 3001) так і копії рахунку від 12 жовтня 2023 року №СФ-0000759 (код 3004). Крім того, за фактом отримання 02 листопада 2023 року додаткових документів Київською митницею, Позивач мав законні сподівання, що зобов`язання митниці протягом строку, встановленого частиною десятою статті 55 МК України, винести письмове рішення щодо скасування рішення про коригування митної вартості або обґрунтовану відмову будуть виконані.

В той же час Позивач наголошує, що матеріали справи не містять доказів того, що Відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб. Вказує, що саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає положенням МК України, оскільки консультація є двостороннім процесом та не вичерпується одностороннім повідомленням від митниці.

Покликаючись на прийняття судами попередніх рішень без врахуванням висновків сформованих Верховним Судом в постановах від 07 грудня 2023 року у справі №380/23618/21, від 15 серпня 2023 року у справі №810/2875/16, від 20 липня 2023 року у справі №640/22572/20, від 18 серпня 2021 року у справі № 160/4944/19 Позивач зазначає про те, що судами не було здійснено перевірки джерел інформації, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товару за резервним методом, обґрунтованості числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, а також можливості застосування останнього другорядного методу визначення митної вартості товару.

Водночас наголошує, що взятий митницею для порівняння товар не є ані подібним, ані схожим зі спірним товаром, ані за сферою застосування, ані за призначенням, ані за складом компонентів.

Підставою для оскарження ухвали Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року Позивачем зазначено те, що суди попередніх інстанцій взагалі не досліджували докази,

подані на підтвердження заявлених витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на відмову у задоволенні позову.

Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

3. ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ У СПРАВІ

4 серпня 2022 року між ТОВ «СТЕРО АЛЬЯНС» (Покупець) та фірмою DIOL-CHEM Sp. z. о. о, , Польща (Продавець) укладено контракт №003-2022 (надалі - Контракт №003-2022).

Відповідно до підпунктів 1.1, 2.1 Контракту №003-2022 продавець продає, а покупець купує «товар» на умовах даного контракту. Номенклатура, кількість, ціна, умови і терміни поставки, порядок розрахунків, строки відвантаження товару вказуються в інвойсах на кожну окрему партію товару.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 та 3.4 Контракту №003-2022 визначено, що умови поставки вказуються в інвойсах на кожну окрему партію товару. За фактом відвантаження товару асортимент, кількість і ціна можуть змінюватися (в залежності товару у продавця) і якщо покупець не готовий прийняти новий перелік товару, то продавець повертає йому передоплату на розрахунковий рахунок. Покупець та одержувач можуть бути різні, як і адреса доставки, що додатково вказується в інвойсі. Оплата за товар, що поставляється згідно даного контракту, здійснюється в польських злотих на розрахунковий рахунок продавця. В призначенні платежу покупець обов`язково вказує контракт (003-2022 від 4 серпня 2022 року) номер/дату інвойса.

Згідно з пунктом 4 контракту №003-2022 продавець обов`язково відправляє покупцеві разом з товаром такі документи: сертифікат походження; паспорт якості товару; рахунок-фактуру (інвойс); вантажну митну декларацію.

Відповідно до рахунку-фактури від 12 жовтня 2023 №FR/01/10/2023 здійснюється поставка товару Solvent Nitro обсягом 22 920 кг, вартістю 2656,50 польських злотих за 1 тонну, а загальна вартість партії складає 66 886,98 польських злотих. Умови та терміни оплати - переказ коштів до 20 жовтня 2023 року на розрахунковий рахунок. Умови поставки - FCA. У цьому ж рахунку - фактурі продавець декларує, що товар походить з Європейського Союзу.

19 жовтня 2023 року Позивачем здійснено оплату 60886,98 польських злотих на розрахунковий рахунок фірми DIOL-CHEM Sp. z. о. о, Польща, що підтверджується платіжною інструкцією від 19 жовтня 2023 №36.

У зв`язку із тим, що за умовами поставки FCA обов`язки щодо транспортування товару несе Позивач, ним у межах договору транспортного експедирування від 05 серпня 2022 року №0508-22 на транспортні послуги, укладеного з ТОВ «БОДЕКС Україна», подано заявку від 10 жовтня 2023 року №10102023/01 на транспортування спірної партії товару.

Відповідно до довідки ТОВ «БОДЕКС Україна» від 12 жовтня 2023 року б/н вартість транспортування партії товару до митного кордону України (м. Кендзежин-Козле, Польща - м/п Краківець, Україна) складає 55 000,00 грн. Страхування вантажу не здійснювалось. Оплата за завантаження та розвантаження не проводилась.

2 листопада 2023 року Позивач подав до Київської митниці митну декларацію №23UA100380615910U0, для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом - за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 60886,98 PLN (Польських злотих).

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №23UA100380615910U0, Товар «Органічний багатокомпонентний розчинник з назвою Solvent Nitro, не в аерозолі, являє собою прозору, безбарвну, рухливу рідину зі специфічним запахом, що є сумішшю органічних летких сполук ізопропанолу 37,73 мас.% (в основі, масових відсотках у суміші переважає), метанолу - 32,38 як компонент, що за кількісним показником вираженим у мас.%, толуолу 19,67 мас.%>, 1-метокси-2-пропанолу 9,98 мас. Ко, метил-трет-бутилового етеру 0,25 мас. - наливом 22920 кг. Використовується для виробництва фарб, лаків та розчинників. Виробник: Piotr Sawkiewicz SKPLUS. Торгівельна марка SKPLUS. Країна виробництва: EU», на умовах поставки FCA PL Kederzyn-Kozle, загальною вартістю 60 886,98 польських злотих з додаванням витрат на транспортування до митного кордону України - 55 000,00 грн, разом із копіями супровідних документів для підтвердження заявленої митної вартості та її методу, Позивач подав передбачені статтею 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації, а саме: пакувальний лист; рахунок-фактуру (інвойс); автотранспортну накладну (CMR); декларацію про походження товару; висновок за результатами експертного дослідження СЛЕД Держмитслужби; довідку ТОВ «БОДЕКС Україна», яка підтверджує вартість транспортування; зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів, подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів; договір про перевезення із ТОВ «БОДЕКС Україна»; заявку на транспортування; митну декларація країни відправлення.

За результатом розгляду поданих Позивачем документів Відповідачем 2 листопада 2023 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000279/2, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів, за резервним на рівні 5,2500 PLN (Польських злотих) за кг.

2 листопада 2023 року Київська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товару.

Не погоджуючись з рішенням Відповідача про коригування митної вартості товарів, Позивач звернувся до суду з даним позовом.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, й на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правильність наданої судами попередніх інстанцій правової оцінки оскаржуваному Позивачем індивідуальному акту в контексті недотримання Відповідачем частини другої статті 2 КАС України при його прийнятті, Суд звертає увагу на наступне правове регулювання.

Частинами першою та другою статті 51 МК України (тут і надалі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин,) встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Статтею 53 МК України визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої цієї статті у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості .

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 МК України).

За змістом частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно зі статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно з частинами третьою, четвертою та п`ятою статті 55 МК України форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частинами сьомою та восьмою статті 55 МК України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до частин дев`ятої та десятої статті 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому разі митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надане забезпечення сплати митних платежів повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 19 лютого 2019 року у справі №804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 6 травня 2020 року у справі №140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі №804/14964/15) звертав увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковим, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти подальші дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі №480/4423/18).

Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12 липня 2023 року у справі № 380/6441/22.

Зміст ухвалених у справі судових рішень не дає підстав вважати, що при вирішенні спору судами перевірено фактичну наявність у Відповідача обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів в контексті наявності у наданих до митного оформлення документах таких розбіжностей, які впливають на правильність обраного Позивачем методу визначення митної вартості товару, що ввозився на митну територію України.

Так, суд першої інстанції процитував зазначені в рішенні про коригування митної вартості товарів від 02 листопада 2023 року №UA100380/2023/000279/2 підстави його прийняття. Водночас формуючи висновок про наявності у митного органу на момент винесення рішення про коригування митної вартості відповідних обґрунтованих сумнівів виходив з того, що у рахунку-фактурі (інвойсі) №FR/01/10/2023 від 12 жовтня 2023, який було подано Позивачем до митного оформлення, зазначено, що оплата повинна здійснитися до 20 жовтня 2023 року, однак, як свідчать матеріали справи, Позивачем подано до митного органу платіжну інструкцію від 19 жовтня 2023 року №36, якою сплачено за отриманий від продавця товар, що в свою чергу свідчить про не дотримання пунктів 4, 5 частини другої статті 53 МК України. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що Позивачем не було подано до митного органу платіжні інструкції від 30 жовтня 2023 року №649, від 03 листопада 2023 року №676 (оплата транзитних послуг) та копію рахунку від 12 жовтня 2023 року №СФ-0000759, що і не заперечується позивачем.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо наявності у митного органу підстав для витребування у Позивача додаткових документів вмотивовано виключно фактом ненадання Позивачем до митного органу платіжних інструкцій на підтвердження здійснення оплати за товар, заявлений до митного оформлення, та за здійснення його транспортування. При цьому судом першої інстанції лише констатовано ненадання відповідних документів, однак не досліджено чи зумовлювала їх відсутність неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Суд же апеляційної інстанції виходив з того, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції про те, що Київська митниця довела неможливість визначення вартості товару за основним методом, та під час прийняття рішення про коригування митної вартості товару діяла у межах повноважень та у спосіб, які визначені чинним законодавством, і застосування митним органом резервного методу обумовлено недоведеністю Позивачем заявленої, в умовах наявного взаємозв`язку між покупцем та продавцем, ним митної вартості задекларованого товару, а тому рішення Відповідача про коригування заявленої митної вартості є правомірними, у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

При цьому судами попередніх інстанцій не враховано праву позицію, викладену Верховним Судом в постановах від 13 серпня 2020 року у справі № 815/3451/16, від 21 квітня 2021 року у справі №815/3558/16, на які Позивач посилався у касаційній скарзі, згідно якої умови оплати товару не є ціноутворюючим фактором.

Також судами не надано оцінки доводам Позивача щодо подання разом з митною декларацією від 2 листопада 2023 року №23UA100380615981U0, за якою спірні товари випущено у вільний обіг під гарантійні зобов`язання, платіжної інструкції від 19 жовтня 2023 року №36 (код 3001) та копії рахунку від 12 жовтня 2023 року №СФ-0000759 (код 3004).

Отже, ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не надали вичерпної оцінки доводам сторін щодо наявності/відсутності у Відповідача обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості товару Позивачем.

Тобто фактично не перевіреними в ході розгляду справи лишились обставини щодо наявності у Відповідача за результатами перевірки поданих Позивачем до митного контролю документів обґрунтованих підстав вважати, що заявлені неповні чи недостовірні відомості про фактурну вартість оцінюваного товару.

Також судами передніх інстанцій не надано оцінки доводам сторін щодо обраного митним органом методу визначення митної вартості товарів, а саме застосуванню одразу резервного методу та дотримання митним органом процедури проведення консультацій.

Так, норми МК України чітко визначають, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Така процедура застосування методів визначення митної вартості прямо визначена нормами митного законодавства, щодо застосування яких є усталена позиція Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 липня 2024 року у справі № 420/32440/23.

З огляду на зазначене, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам Позивача щодо послідовності застосування митницею методів митної вартості товару, не встановили і не перевірили обставини щодо інформації, на підставі якої визначена митна вартість за резервним методом. Зокрема, Позивач просив суди попередніх інстанцій здійснити перевірку дотримання митним органом процедури проведення консультацій, джерел інформації, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товару за резервним методом, обґрунтованості числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, а також можливості застосування останнього другорядного методу визначення митної вартості товару, водночас відповідні доводи Позивача залишились позаувагою судів.

Таким чином, висновки судами попередніх інстанцій сформовані без дослідження усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Також суди попередніх інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходили з того, що Позивачем товар, заявлений до митного оформлення, було придбано у пов`язаної особи. При цьому, як суд першої, так і суд апеляційної інстанції, констатуючи відповідний факт, не наводять жодних доказів, на підставі яких його було встановлено.

Відповідно до частини шістнадцятої статті 58 МК України для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Однак судами попередніх інстанцій не наведено встановлення якої з обставин, передбачених статтею 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгів 1994 року, слугувало підставою для висновку про те, що Позивач та фірма DIOL-CHEM Sp. z. о. о, Польща, з якою було укладено Контракт №003-2022, є пов`язати особами в розумінні МК України.

В апеляційній та касаційній скаргах Позивач посилається на те, що при прийнятті рішення про коригування митної вартості Відповідачем питання чи є Позивач та фірма DIOL-CHEM Sp. z. о. о, Польща пов`язаними особами не досліджувалось та про наявність відповідного факту Київською митницею не вказано ні в зазначеному рішенні, ні під час розгляду справи судом першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції оцінки вказаним доводам Позивача надано не було.

За змістом частини четвертої статті 9 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Суд акцентує увагу на тому, що надання судом оцінки всім важливим аргументам, що були передумовою прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного індивідуального акта, який є предметом судового контролю, є визначеною процесуальним законом гарантією справедливого судового розгляду, одним із елементів якого є мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

З урахуванням наведеного, Суд вважає, що у цій справі має місце неповне дослідження обставин, що мають значення для вирішення спору, оскільки судами не враховано всіх зазначених Позивачем обставин, якими він під час судового процесу обґрунтовував протиправність оскаржуваного індивідуального акта.

За наведеного колегія суддів касаційного суду доходить висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення у даній справі з порушенням норм процесуального права не здійснивши належну перевірку спірного індивідуального акта на відповідність критеріям, наведеним у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема не перевірили правомірність спірного рішення на предмет обґрунтованості, добросовісності, розсудливості.

Верховний Суд зазначає, що для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин у цій справі суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Зокрема, надати належну оцінку вмотивованості спірного рішення про коригування митної вартості товару з урахуванням висновків у цій постанові.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 КАС України).

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина четверта статті 77 КАС України).

З урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки під час розгляду справи порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відтак, для правильного вирішення спору судам першої та апеляційної інстанцій необхідно надати вичерпну оцінку висновкам Відповідача, які були покладені в основу спірного рішення та доводам на які посилався Позивач на спростування таких висновків.

Суд наголошує, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими.

4.2 Щодо оскарження ухвали Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року

Відповідно до частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що судове рішення має містити відповіді на всі заявлені позивачем (третьою особою) вимоги, а також вирішувати питання про негайне виконання та про судові витрати (вимога повноти рішення). Процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє виправляти помилки суду, спричинені недотриманням цієї вимоги. Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

При цьому, додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

В ухвалі від 19 січня 2022 року у справі № 500/2632/19 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом з тим у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Відтак, у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає законну силу.

Аналогічний за змістом підхід продемонстрований Верховним Судом, зокрема, у справах №826/5455/18, №380/3646/20, № 927/229/19.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2024 року, відмовлено у задоволенні заяви представника ТОВ «СТЕРО АЛЬЯНС» про ухвалення додаткового судового рішення.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції покликався на те, що оскільки в задоволенні позовної заяви було відмовлено, за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати на користь ТОВ «СТЕРО АЛЬЯНС» не стягуються.

З огляду на зазначене ухвала Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року хоча й не є невід`ємною складовою основного судового рішення, оскільки нею відмовлено в ухваленні додаткового рішення, водночас нерозривно з ним пов`язана, оскільки саме його наявність слугувала передумою для її прийняття.

Відтак, оскільки скасування основного судового рішення в даному випадку нівелює дію ухвали Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2024 року, відповідні рішення суду також підлягають скасуванню.

4.3. Щодо стягнення судових витрат

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд, серед іншого, вирішує, чи слід позов задовольнити або в позові відмовити, та як розподілити між сторонами судові витрати.

Питання розподілу судових витрат не є вимогою позову, яка направлена на захист порушених суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і, певною мірою, є відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі, процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов`язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За загальним правилом розподілу судових витрат, що передбачені статтею 139 КАС України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, компенсуються понесені у зв`язку з розглядом справи судові витрати за рахунок іншої сторони. У разі часткового задоволення адміністративного позову судові витрати розподіляються за принципом пропорційності.

У даному випадку суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що судове рішення про направлення справи для продовження розгляду або на новий розгляд не є рішенням, прийнятим на користь однієї із сторін у справі, оскільки передбачає повторну передачу справи до суду відповідної інстанції для нового розгляду по суті спору. У випадках передачі справи на новий розгляд або для продовження розгляду розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання касаційної скарги, здійснює адміністративний суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 19 січня 2022 року у справі №500/2632/19 при вирішенні питання щодо формування єдиної правозастосовчої практики в частині можливості здійснення при ухваленні судового рішення судом касаційної інстанції розподілу судових витрат, понесених стороною під час розгляду справи в суді касаційної інстанції, у випадку направлення справи на новий розгляд або для продовження розгляду, дійшла висновку, що судові витрати, пов`язані з розглядом відповідної касаційної скарги, підлягають розподілу за результатами нового розгляду спору та ухвалення остаточного рішення, з урахуванням загальних правил розподілу судових витрат.

Таким чином, при ухваленні судового рішення про повернення справи на новий розгляд розподіл судових витрат не здійснюється.

Зазначене також узгоджується з позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною в ухвалах від 13 жовтня 2020 року у справі № 540/474/19, від 20 листопада 2023 року у справі №160/14306/21, від 24 січня 2024 року у справі №520/12293/2020 та інших.

Враховуючи, що суд касаційної інстанції не приймає у цій справі рішення по суті, а направляє її на новий розгляд до суду першої інстанції, у колегії суддів Верховного Суду відсутні правові підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі №280/8788/21.

4.4 Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Суд визнає, що судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

У цій справі порушення допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, а тому справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 3, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕРО АЛЬЯНС" задовольнити повністю.

Скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2024 року, а справу № 320/41592/23 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх