Постанова

від 29.05.2024 по справі 320/20273/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/20273/23 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., за участі представника позивача Ночки І.П. , представника відповідача Склярова Д.М., представника третьої особи-1 Забіяки С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цілісний майновий комплекс 103" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цілісний майновий комплекс 103" до ІНФОРМАЦІЯ_1, треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_2, Київська міська військова адміністрація, про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

Рух справи.

12.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Цілісний майновий комплекс 103" (надалі - ТОВ "Цілісний майновий комплекс 103") звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1, треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_2, Київська міська військова адміністрація про визнання протиправним та скасування наказу Командувача Національної гвардії України від 04.05.2023 №332 про примусове відчуження на користь держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 нежилого будинку в цілому - будинку п`ятиповерхового з прибудовою (літ. А) загальною площею 3660,6 кв.м. (реєстраційний номер 540469680000), який розташований за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці загальною площею 1,1341 га, що перебуває у власності ТОВ "Цілісний майновий комплекс 103".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний наказ є дискримінаційним, порушує право позивача на мирне користування майном та принцип пропорційності, оскільки покладає надмірний на позивача тягар як на власника нерухомого майна.

Крім того, позивач вважає, що він не вмотивований, оскільки прийнятий без зазначення суспільної необхідності, з порушенням чинного законодавства України, з огляду на відсутність попереднього погодження з Київською міською військовою адміністрацією.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 у задоволені позовних вимог відмовлено повністю (т.1 а.с.173).

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції дійшов висновків, що відповідач діяв у спосіб та в межах повноважень Законів України "Про правовий режим воєнного стану" та «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", отже позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки доводи позивача не підтверджені належними та допустимими доказами щодо порушення відповідачем порядку прийняття спірного рішення, та доводи позивача про дискримінаційність та невмотивованість спростовано матеріалами справи.

16.10.2023 позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі (т.2 а.с.201).

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.

Крім того, апелянт наголосив, що судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Спірний наказ позивач вважає несправедливим та незаконним, оскільки в ньому не наведено реальних та фактичних мотивів суспільної необхідності примусового відчуження майна.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2023 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу з Київського окружного адміністративного суду.

20.11.2023 до суду надійшли заперечення третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо доводів апелянта, в яких наголошено на правильності висновків суду першої інстанції (т.2 а.с.238).

Відповідачем також подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано про обґрунтованість та законність висновків суду першої інстанції (т.3 а.с.1).

12.12.2023 позивач подав відповідь на відзив апелянта (т.5 а.с.1).

01.02.2024 справа надійшла до Шостого апеляційного адміністративного суду та ухвалою від 06.02.2024 призначено до слухання у відкрите судове засідання (т.4 а.с.14. 19).

В ході слухання справи в суді апеляційної інстанції сторони надали додаткові пояснення, в яких підтримали заявлені позиції.

У судовому засіданні представники апелянта підтримали доводи апеляційної скарги, представник відповідача та представник третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_2 заперечували проти задоволення апеляційних скарг.

Представник треті особи Київської міської військової адміністрація повторно у судове засідання не з`явився, при цьому про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.213 КАС України неявка представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Обставини справи.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "Цілісний майновий комплекс 103" є власником на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2014р. нежилого будинку в цілому - будинку п`ятиповерхового з прибудовою загальною площею 3660,6 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 540469680000), що підтверджено Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (т.1 а.с.18).

28.04.2023 ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до командуючого Національної гвардії України з листом № 85/23-391 про прийняття рішення про примусове відчуження майна п`ятиповерхового з прибудовою загальною площею 3660,6 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці загальною площею 1,1341 га, кадастровий номер 8000000000:75:740:0002 з метою розширення матеріальної технічної бази інституту, додаткової території та приміщень, посилення обороноздатності України (т.1 а.с.196).

04.05.2023 командувачем Національної гвардії України генерал-лейтенантом ОСОБА_1 видано наказ № 332 "Про примусове відчуження майна", в якому вказано: « з метою задоволення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в підготовці військових спеціалістів та їх розміщення під час навчання, відповідно до клопотання начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.04.2023 № 85/23-391 "Про прийняття рішення на примусове відчуження майна", керуючись вимогами Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", Постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 року "Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусове відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", а також пункту 10 Положення про головний орган військового управління Національної гвардії України, затвердженого Указом Президента України від 28 березня 2014 року № 346, Наказано здійснити примусове відчуження на користь держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 нежилого будинку в цілому - будинку п`ятиповерхового з прибудовою загальною площею 3660,6 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці загальною площею 1,1341 га, що перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Цілісний майновий комплекс 103"» (т.1 а.с.16, 204).

05.05.2023 позивача було повідомлено про проведення 09.05.2023 оцінки нерухомого майна (т.1 а.с.19).

15.05.2023 Київська міська військова адміністрація на лист командуючого Національної гвардії № 27/10/3/1-4978/01 від 11.05.2023 щодо погодження відчуження майна надало лист № 001-751 щодо не заперечення примусового відчуження (т.1 а.с.23).

23.05.2023 до спірного наказу були внесені зміни щодо пункту 3, а саме «начальнику управління розквартирування і капітального будівництва департаменту логістики ІНФОРМАЦІЯ_1 організувати проведення оцінки об`єкта» (т.1 а.с.206).

На підставі спірного наказу № 332 ІНФОРМАЦІЯ_1 та Київською міською військовою адміністрацією 07.06.2023 року складено акт № 8 про примусове відчуження або вилучення майна, згідно якого здійснено примусове відчуження майна, власником якого є позивач, а саме: нежилий будинок в цілому - будинок п`ятиповерховий з прибудовою (літ. А) загальною площею 3660,6 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 540469680000) на земельній ділянці загальною площею 1,1341 га. (т.1а.с.66).

В акті зафіксовано, що оцінку майна проведено оцінювачем ТОВ "Всеукраїнський експертно-правовий союз", за результатами якої складено звіт № 2316/23 від 23.05.2023, і вартість п`ятиповерхового будинку з прибудовою (літ. А) загальною площею 3660,6 кв.м. за результатами оцінки склала 34 864 240,00 грн., при цьому ринкова вартість вказана у звіті 49735310грн. (т.1 а.с.223- т.2 а.с.1-97).

На момент підписання акту сума виплачених коштів не відшкодовувалась. Вказаний акт підписано уповноваженими особами відповідача.

Вищевказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними.

Відповідно до ч.1-4 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами, і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ч.1,2, 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Внаслідок вказаного, колегія суддів вважає необхідним прийняти до уваги всі надані додаткові документи, які були подані сторонами та учасниками справи до суду апеляційної інстанції, оскільки для прийняття законного та обґрунтованого рішення це має значення.

Нормативно-правове обґрунтування.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Частиною 7 ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власник може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, Указом Президента України від 14.03.2022 за №133/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", внесено часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, та продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" постановлено на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 року № 2263-IX затверджено Указ Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 12.08.2022 № 573/2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2023 № 58/2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 01.05.2023 № 254/2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 року було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано- Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

У п. 8 цього Указу встановлено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону № 389-VIII військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону № 389-VIII, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такий захід правового режиму воєнного стану як примусове відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучення майна державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.

Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначає Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 17.05.2012 № 4765-VI (далі - Закон № 4765-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 ст. 1 Закону № 4765-VI встановлено, що примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

Відповідно до ст. 3 Закону № 4765-VI примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості. Вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану здійснюється без відшкодування вартості такого майна.

Згідно ст. 4 Закону № 4765-VI примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради.

Статтею 7 Закону № 4765-VI встановлено, що про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна (далі - акт) виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

В акті зазначаються:

1) назва військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення;

2) відомості про власника (власників) майна:

для юридичних осіб - повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код;

для фізичних осіб - прізвище, ім`я, по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів, крім осіб, які з релігійних або інших переконань відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну відмітку у паспорті;

3) відомості про документ, що встановлює право власності на майно (у разі наявності);

4) опис майна, достатній для його ідентифікації. Для нерухомого майна - відомості про місцезнаходження (адреса), для рухомого майна (наземні, водні та повітряні транспортні засоби) - відомості про реєстраційний номер транспортного засобу, марку, модель, номер шасі, рік випуску та інші реєстраційні дані;

5) сума виплачених коштів (у разі попереднього повного відшкодування вартості майна).

Акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів.

Право державної власності на майно виникає з дати підписання акта.

У разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв`язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження.

У разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі.

У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна.

Примірник акта та документ, що містить висновок про вартість майна, вручаються під розписку особі, у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику.

Постанова Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 року затверджено "Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусове відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".

Висновки суду.

Системний аналіз наведених вище норм права дає можливість стверджувати, що до виключної компетенції відповідача відноситься вирішення питань щодо примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану, при цьому таке рішення має бути погоджено з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради.

Відповідно до Указу Президента України «Про утворення військових адміністрацій» від 24.02.2022 № 68/2022, Київська міська державна адміністрація перетворена у Київську міську військову адміністрацію.

Отже, третя особа Київська міська військова адміністрація мала надати погодження на відчуження майна, що було зроблено листом від 15.05.2023 № 001-751, тобто як то передбачено ст. 4 Закону № 4765-VI (т.1 а.с.23).

Доводи апелянта, що Київська міська державна адміністрація мала б спочатку погодити відчуження майна до прийняття спірного наказу, а потім мав би прийматися спірний наказ не заслуговують уваги, оскільки само поняття цього слова «погодження» чи «узгодження» визначає час цієї дії, як після вже самого рішення по суті, тому що таке рішення вже потім має узгоджуватися для єдиного висновку.

Тому, доводи апелянта, що відповідачем порушено порядок примусового відчуження не доведено належними доказами.

Крім того, відповідач належить до суб`єктів військового командування, і це не є спірним.

Також, матеріалами справи підтверджено, і не є спірним, що відповідач є користувачем земельної ділянки суміжною із нерухомим майном позивача, що підтверджено Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т.1 а.с.133).

Крім того, згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_2 № 85/23-391 від 28.04.2023 та згідно спірного наказу від 04.05.2023 № 332 з метою задоволення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в підготовці військових спеціалістів та їх розміщення під час навчання з метою розширення матеріальної технічної бази інституту, додаткової території та приміщень, посилення обороноздатності командувачем Національної гвардії України було прийнято такий наказ.

Доводи апелянта, що спірне рішення не відповідає положенням ст.2 КАС України, оскільки не вмотивовано, не зрозуміло суспільна необхідність примусового майна саме цього майна, є такими, що не заслуговують уваги, оскільки близькість розташування земельної ділянки Київського інституту і нерухомості позивача підтверджена відповідним доказом, занедбаність об`єкта нерухомості позивача підтверджено висновками експертної установи, а суспільна необхідність підтверджується введенням в державі воєнного стану.

Крім того, оцінка майна позивача була проведена відповідачем, про її проведення позивач повідомлявся, а питання щодо відшкодування вартості відчуженого майна вирішується у господарському суді м.Києва, про що зазначав позивач.

Отже, спірний наказ прийнято на підставі норми права Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", з дотримання порядку його прийняття, який визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 року "Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусове відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".

Принцип пропорційності, на думку колегії суддів, також є дотриманим, оскільки позивач має змогу, а держава передбачила можливість отримати відчужене майно, тобто тягар на позивача як на власника нерухомого майна і суспільно необхідний інтерес є співмірними.

Апелянт вказане не спростував, а висновки суду першої інстанції в цій частині є правильними.

Щодо практики ЄСПЛ, на якій наполягав апелянт, колегія суддів зазначає, що втручання держави у права позивача як власника майна було обумовлено введенням в державі правового режиму воєнного стану та з метою задоволення потреб держави в таких умовах.

Надаючи оцінку всім іншим доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, доводи апелянтів не спростовують правильних висновки суду першої інстанції і тому не заслуговують на увагу.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що всі наведені доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати в цій справі перерозподілу не підлягають.

Повний текст постанови виготовлено 03.06.2024.

Керуючись статтями 9, 308, 309, 310, 313, 315, 317, 321. 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цілісний майновий комплекс 103" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 р. - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цілісний майновий комплекс 103" до ІНФОРМАЦІЯ_1, треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_2, Київська міська військова адміністрація, про визнання протиправним та скасування наказу - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев

В.В. Файдюк