Постанова

від 29.05.2024 по справі 300/2197/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року

м. Київ

справа № 300/2197/23

провадження № К/990/23621/23 К/990/25528/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційними скаргами Івано-Франківської міської ради і Товариства з обмеженою відповідальністю "Бистриця-Груп"

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2023 (головуючий суддя Обрізко І.М., судді Іщук Л.П., Шинкар Т.І.)

у справі №300/2197/23

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Івано-Франківської міської ради,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бистриця-Груп",

про визнання бездіяльності протиправною та визнання протиправним та скасування пункту рішення.

І. РУХ СПРАВИ

1. У квітні 2023 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Івано-Франківської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бистриця-Груп" (далі - ТОВ "Бистриця-Груп"), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківської міської ради щодо розгляду по суті заяви ФОП ОСОБА_1 від 23.02.2022 №634103 на сесії Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, яка відбулася 10.03.2023;

- визнати протиправним та скасувати пункт 12 Додатку 1 до рішення Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області від 10.03.2023 за №53-34.

2. Також позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії пункту 12 Додатку 1 до пункту 1 рішення Івано-Франківської міської ради від 10.03.2023 за №53-34, яким третій особі надано дозвіл на складання проєкту землеустрою щодо відведення на земельну ділянку орієнтовною площею 0,2579 га, на вул. Незалежності, з цільовим призначенням: для будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу), до набрання законної сили рішенням суду у цій справі та заборонити відповідачу погоджувати будь-які заяви третьої особи щодо земельної ділянки орієнтовною площею 0,2579 га, на вул. Незалежності, з цільовим призначенням: для будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу) та погоджувати інші документи третій особі на вказану земельну ділянку до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

3. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2023 апеляційну скаргу позивача задоволено, внаслідок чого скасовано ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 про відмову у забезпеченні позову та прийнято постанову, якою заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.

5. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач і третя особа звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просять суд скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2023 і залишити в силі ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.05.2023.

6. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому він просить залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції і відмовити у задоволенні касаційної скарги Івано-Франківської міської ради.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивач 23.09.2021 звернувся із заявою до відповідача про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою:

АДРЕСА_1 . Не отримавши в місячний термін жодної відповіді, ФОП ОСОБА_1 скористався своїм правом «мовчазної згоди» і 03.11.2021 уклав з ТОВ «Зеніт Експерт» договір щодо виготовлення проекту землеустрою.

9. 24.11.2021 позивач письмово повідомив міську раду про виготовлення проекту землеустрою і вже 26.11.2021 Івано-Франківська міська рада ухвалила рішення, яким ФОП ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу з підстав «наявності червоних ліній на земельній ділянці».

10. У грудні 2021 цією земельною ділянкою зацікавилось ТОВ «КРИЦ - ІФБУД», яке отримало відповідне рішення міської ради від 23.12.2021 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на спірну земельну ділянку.

11. Згодом ці рішення міської ради були оскаржені та скасовані в судовому порядку.

12. 23.02.2022 ФОП ОСОБА_1 подав проект землеустрою на затвердження та передачу земельної ділянки в оренду на 10 років. Івано - Франківська міська рада своїм рішенням відмовила у затвердженні проекту землеустрою з підстав «претендування на земельну ділянку ТОВ «КРИЦ - ІФБУД».

13. 27.02.2023 ФОП ОСОБА_1 подав до відповідача заяву про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду та повторний розгляд його заяви від 23.02.2022 про затвердження проекту землеустрою.

14. Однак, на найближчій сесії Івано-Франківської міської ради, 10.03.2023 заяву позивача не було розглянуто, натомість прийнято рішення, яким ТОВ «Бистриця-Груп» надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення на земельну ділянку орієнтовною площею 0,2579 га, на вул. Незалежності, проект землеустрою на яку розроблений позивачем.

15. Предметом спору в цій справі є правомірність пункту 12 Додатку 1 до рішення Івано-Франківської міської ради від 10.03.2023 за №53-34, яким ТОВ «Бистриця-Груп» надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення на земельну ділянку орієнтовною площею 0,2579 га, на вул. Незалежності.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції керувався тим, що у заяві про забезпечення позову не доведено та документально не підтверджено існування обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також не наведено жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

17. Суд апеляційної інстанції з такими висновками не погодився, вважав, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази.

18. Задовольняючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, керувався тим, що метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову, оскільки у разі вчинення дій відповідачем щодо спірної земельної ділянки на користь ТОВ «Бистриця-Груп» буде ускладнено та потягне за собою виникнення нових судових спорів.

19. З приводу доводів позивача щодо наявності очевидних ознак протиправності пункту 12 Додатку 1 до рішення Івано-Франківської міської ради від 10.03.2023 за №53-34, колегія суддів апеляційного адміністративного суду зазначила про те, що такі доводи заслуговують уваги, позаяк Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.09.2020 сформувала правовий висновок, що не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ, ЗАПЕРЕЧЕНЬ ПОЗИВАЧА

20. Відповідач у касаційній скарзі вказує на те, що апеляційним судом не враховано, що зупинення дії оскаржуваного рішення та заборона погоджувати будь-які дії ТОВ «Бистриця-Груп» щодо земельної ділянки орієнтованою площею 0,2579 га на вул. Незалежності, значно обмежуватиме та порушуватиме права та інтереси ТОВ «Бистриця-Груп», та суперечитиме принципам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.

21. Окремо відповідач звертає увагу на те, що пунктом 73.1 рішення Івано-Франківської міської ради 36 сесії восьмого демократичного скликання від 15.06.2023 № 125-36 «Про земельні питання», вирішено відмовити у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі в користування (оренду) земельної ділянки підприємцю ОСОБА_1 у, площею 0,2579 га, розташованої у м. Івано- Франківську на вул. Незалежності для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, що свідчить про виконання міською радою постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі № 300/3118/22 (прийнято рішення по суті порушеного у заяві ФОП ОСОБА_1 питання у відповідності з вимогами статті 123 Земельного кодексу України із врахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цієї постанови).

22. І відповідач і третя особа у касаційних скаргах вважають помилковим посилання суду апеляційної інстанції на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020, про те що не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за всіх звернулась з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу, оскільки оскаржуване рішення Івано-Франківської міської ради стосується надання ТОВ «Бистриця-Груп» дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тобто є першопочатковою стадією визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, яка жодним чином не визначає прав на таку земельну ділянку.

23. ТОВ «Бистриця-Груп» у касаційній скарзі стверджує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі, як надання відповідного тимчасового захисту до вирішення справи по суті, застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.05.2020 у справі №640/6315/19, від 27.04.2021 у справі № 420/6907/20, від 13.05.2021 у справі № 420/2719/20, від 23.09.2021 у справі № 420/11076/20, від 01.06.2022 у справі № 580/5656/21, від 21.03.2023 у справі № 460/9602/20, від 07.06.2023 у справі №ЗД/З80/2/23).

24. На думку третьої особи, ні позивачем, ні судом апеляційної інстанції не зазначено, у чому полягає неможливість захисту порушених прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів, не мотивовано наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Суд апеляційної інстанції не наводить обставин, які б свідчили про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, обмежуючись, власне, припущенням загального характеру.

У порядку забезпечення адміністративного позову судом апеляційної інстанції заборонено Івано-Франківській міській раді погоджувати будь-які заяви та погоджувати інші документи ТОВ «Бистриця-Груп» щодо спірної земельної ділянки до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, що свідчить про неспіврозмірність та неадекватність вжитих судом заходів забезпечення позову відносно заявлених позовних вимог, оскільки такий захід застосований до невизначеного типу документів та рішень по суті, які виступають результатом реалізації Івано-Франківською міською радою повноважень у сфері землевпорядкування, незважаючи на те, що спір фактично виник через надання ТОВ «Бистриця-Груп» дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення на земельну ділянку.

25. ТОВ «Бистриця-Груп», з посиланням на правові висновки Верховного Суду, вважає, що суд апеляційної інстанції фактично заборонив дії, які випливатимуть з рішень, прийнятих у майбутньому, що також не допускається (постанова Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №705/4587/17), а також правова оцінка рішення Івано-Франківської міської ради від 10.03.2023 за №53-34 (пункт 12 Додатку 1 до пункту 1) має надаватися судом під час розгляду справи по суті, оскільки ознаки протиправності рішення міської ради не є очевидними (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17).

26. У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає необґрунтованою касаційну скаргу відповідача та зазначає про те, що суд апеляційної інстанції врахував можливі ризики порушення прав позивача, врахував, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду також врахував що наявні очевидні ознаки протиправності рішення та бездіяльності Івано-Франківської міської ради відносно ФОП ОСОБА_1 , які вказують на порушення його прав, свобод і інтересів.

27. Позивач стверджує, що забезпечення позову у цій справі судом апеляційної інстанції запобігло затвердженню проекту землеустрою за третьою особою у червні 2023 року, адже 14.06.2023 земельна комісія погодила ТОВ «Бистриця-Груп» проект землеустрою і завдяки оскаржуваній постанові і наявній забороні дане питання було зняте з голосування. Також позивач звертає увагу Суду, що вже є 4 судові справи за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської ради з вимогами про скасування рішень та зобов`язання до вчинення дій і вони всі стосуються спірної земельної ділянки (№ 300/461/22, № 300/3118/22, 300/2197/23, 300/4721/23).

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

29. До вирішення справи по суті суд може застосувати заходи забезпечення позову.

30. Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

31. Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

32. Підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

33. За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

34. Згідно з частиною 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

35. Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5 частини 3 статті 151 КАС України).

36. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

37. Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

38. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

39. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

40. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

41. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

42. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

43. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18 та інших.

44. Заява ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову була обґрунтована тим, що наявні очевидні ознаки протиправності оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування, а також невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, що призведе до неможливості поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

45. Позивач просив суд врахувати те, що у матеріалах справи є заява ТОВ «Бистриця-Груп» з додатками, серед яких є витяг з вже розробленого проекту землеустрою, який виготовлений ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ГІС», тобто третя особа має розроблений проект землеустрою, який може подати на наступну сесію міської ради.

46. У разі затвердження ТОВ «Бистриця-Груп» проекту землеустрою, позивач не зможе відновити своє порушене право на земельну ділянку, за захистом якого він звернувся до суду з цим позовом, а також буде знівельовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі № 300/3118/22, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Івано-Франківську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2022 за реєстраційним номером № 643103 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2579 га на вул. Незалежності, для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (з правом оренди на 10 років) та про передачу вказаної земельної ділянки в оренду, терміном на 10 років, та прийняти за наслідками її розгляду рішення по суті порушеного у заяві питання у відповідності з вимогами статті 123 Земельного кодексу України із врахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

47. Колегія суддів Верховного Суду відхиляє посилання позивача на нівелювання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі № 300/3118/22, зважаючи на те, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2023 у вказаній справі прийнято звіт Івано-Франківської міської ради про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі № 300/3118/22.

48. Відповідач у касаційній скарзі зазначив про те, що пунктом 73.1 рішення Івано-Франківської міської ради 36 сесії восьмого демократичного скликання від 15.06.2023 № 125-36 «Про земельні питання» вирішено відмовити у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі в користування (оренду) земельної ділянки підприємцю ОСОБА_1 , площею 0,2579 га, розташованої у АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (12.08 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій), кадастровий номер 2610100000614:001:0270 (право оренди на 10 років), оскільки відповідно до генерального плану міста більша частина земельної ділянки знаходиться в межах червоних ліній магістральної розв`язки вул. Незалежності-Івасюка-Микитинецька, тому відведення ділянки під цільове призначення 12.08 «Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій» суперечить Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Класифікатору видів функціонального призначення території та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок», затвердженого Кабінетом Міністрів України.

49. Крім того, проаналізувавши , колегія суддів встановила, що рішення Івано-Франківської міської ради восьмого демократичного скликання (36 сесія) від 15.06.2023 № 125-26 «Про земельні питання» є предметом оскарження у справі №300/4721/23.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.08.2023 у справі №300/4721/23 заяву ФОП ОСОБА_1 задоволено. Заборонено Івано-Франківській міській раді погоджувати будь-яким юридичним та фізичним особам-підприємцям заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та заяви щодо затвердження проекту землеустрою з передачею землі в оренду (користування) щодо земельної ділянки площею 0,2579 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610100000:14:001:0270, з цільовим призначенням: для будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу) до набрання законної сили рішення суду по цій справі) до набрання законної сили рішення суду у цій справі.

50. Суд зазначає, що забезпечення позову є заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції основним мотивом забезпечення позову вважав можливе невиконання відповідачем судового рішення у справі № 300/3118/22, не звернувши увагу на те, що у вказаній справі суд розглядав клопотання позивача про встановлення судового контролю.

Натомість, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки наявності або відсутності обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення у цій справі.

51. Твердження суду апеляційної інстанції про те, що зупинення дії оскаржуваного пункту рішення спрямоване на забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позову та недопущення настання його негативних наслідків для позивача є співрозмірним заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаним з предметом спору, необхідним і достатнім для забезпечення виконання судового рішення не відповідає вимогам до мотивування прийнятого рішення про забезпечення позову, оскільки не містить оцінки доказів, співмірності, співвідношення прав (інтересу), про захист яких просив позивач, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для зацікавлених осіб.

52. Викладене свідчить про непропорційність та неспівмірність застосованих судом апеляційної інстанції заходів забезпечення позову, а отже й про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.

53. За таких обставин, передбачені статтею 150 КАС України підстави для вжиття заходів забезпечення позову були відсутні.

54. Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вжиті у цій справі заходи забезпечення позову не були співмірними із заявленими позивачем вимогами.

55. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, тоді як суд апеляційної інстанції помилково таку заяву задовольнив і скасував ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.05.2023.

56. З огляду на викладене, касаційні скарги слід задовольнити, скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 14.06.2023 і залишити в силі ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.05.2023.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Івано-Франківської міської ради і Товариство з обмеженою відповідальністю "Бистриця-Груп" задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2023 скасувати і залишити в силі ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.05.2023.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя В.М. Шарапа