Постанова

від 28.05.2024 по справі 280/2756/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року

м. Київ

справа № 280/2756/20

адміністративне провадження № К/9901/17676/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ КАПІТАЛ» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.03.2021 (головуючий суддя: Ясенова Т.І., судді: Головко О.В., Суховаров А.В.) у справі № 280/2756/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ КАПІТАЛ» до Виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ПРАЙМ КАПІТАЛ» або позивач) звернулося до суду з позовом до Виконавчого комітету Запорізької міської ради (далі - Виконком Запорізької міської ради або відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило:

визнати протиправним і скасувати рішення Виконкому Запорізької міської ради від 24.02.2020 № 46 про анулювання паспорту прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, зареєстрованого в містобудівному кадастрі від 17.01.2018 за номером ТС-О-256/1562, яким анульовано паспорт прив`язки тимчасової споруди, наданий ТОВ «ПРАЙМ КАПІТАЛ»;

визнати протиправним і скасувати рішення Виконкому Запорізької міської ради №185/2 від 30.04.2020 про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста Запоріжжя за адресою: просп. Соборний/вул. Тургенева .

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 25.08.2020 позов задовольнив.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 04.03.2021 скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить Суд скасувати оскаржувану постанову і залишити в силі рішення місцевого суду.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 30.06.2021 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позовна заява обґрунтована тим, що повноваження виконавчих органів сільської, селищної та міської ради в питаннях розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності є чітко визначеними і обмеженні приписами Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 (далі - Порядок № 244), згідно із яким процедура оформлення та анулювання паспортів прив`язки тимчасових споруд знаходиться поза межами повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування.

Отже, за відсутністю правових підстав для анулювання паспорта прив`язки ТС, відсутні підстави для застосування до суб`єкта господарювання наслідків порушень Правил благоустрою території міста Запоріжжя у вигляді демонтажу ТС, що розташований за адресою: просп. Соборний/вул. Тургенева.

Також позивач вважає, що у Інспекції з благоустрою Запорізької міської ради відсутні повноваження щодо проведення перевірки у сфері містобудування.

Відповідач позов не визнав. Наполягає, що здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням території м. Запоріжжя відноситься до повноважень Інспекції з благоустрою Запорізької міської ради. Водночас є помилковими твердження позивача про те, що перевірка дотримання вимог паспорту прив`язки ТС після його встановлення належить до повноважень Держархбудінспекції, оскільки ТС встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту, а отже не є об`єктом будівництва.

Своєю чергою, за наслідками проведеної перевірки, Інспекцією було встановлено недотримання вимог паспорта прив`язки при встановленні ТС, що є правовою підставою для анулювання паспорту прив`язки ТС згідно із пунктом 2.27 Порядку №244. Своєю чергою, позивачем не заперечуються встановлені у ході проведеної перевірки порушення розміщення ТС.

Щодо повноважень виконкому Запорізької міської ради на прийняття рішення про анулювання паспорта прив`язки ТС, то відповідач наголосив, що такі прямо визначені Положенням про порядок оформлення документів на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міської рали № 52 від 25.08.2016 (зі змінами, внесеними рішенням Ради від 30.01.2019 № 30).

У контексті врегулювання питання порядку оформлення документів на розміщення ТС у м. Запоріжжя, відповідач наголосив, що Порядок № 244 визначає правові аспекти для прийняття органом місцевого самоврядування відповідних рішень, натомість визнання технічних аспектів та механізму реалізації цих рішень на місцевості є компетенцію сільських, селищних, міських рад та її виконавчих органів.

IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій установлено, що 17.01.2018 ТОВ «ПРАЙМ КАПІТАЛ» видано паспорт прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, який зареєстрований в містобудівному кадастрі від 17.01.2018 за номером ТС-0-256/1562, для розміщення тимчасової споруди для продажу періодичного видання, розташованої за адресою пр. Соборний/вул. Тургенева в місті Запоріжжя.

На підставі наказу начальника Інспекції з благоустрою Запорізької міської ради №29 здійснено перевірку стану благоустрою території м. Запоріжжя за адресою пр. Соборний/вул. Тургенева в м. Запоріжжя, за результатами якого складено акт обстеження території від 26.12.2019 № 0333.

Цим актом встановлено недотримання ТОВ «ПРАЙМ КАПІТАЛ» вимог паспорту прив`язки ТС від 17.01.2018 № ТС-0-256/1562 при встановленні ТС, зокрема:

- зовнішній вигляд тимчасової споруди має прямокутну форму розмірами 2.12 м х 4.93 м. висотою 3.40 м., що не відповідає Схемі розміщення ТС (2.6м х 3.7м);

- тимчасова споруда розміщена на відстані 2,8 м від поребрику вул. Тургенева, що не відповідає вимогам Схеми розміщення ТС - 2,05 м.

- тимчасова споруда знаходиться в історичному ареалі м. Запоріжжя - Старий Олександрівськ, а отже фасади тимчасової споруди мають відповідати архітипу №1 «Старий Олександрівськ», що визначено у паспорті прив`язки ТС-О-256/1562. Проте, на час проведення обстеження встановлено повну невідповідність розташованої ТС згідно зі схемою Фасадів 1-2. Б-А. Фасадів 2-1 та А-Б.

У зв`язку із недотримання вимог паспорту прив`язки ТС при встановленні ТС на перехресті проспекту Соборного/вулиця Тургеневав м. Запоріжжі, зафіксованих в акті обстеження, виконком Запорізької міської ради прийняв рішення від 24.02.2020 №46 «Про анулювання паспорту прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, зареєстрованого в містобудівному кадастрі від 17 січня 2018 року за номером ТС-0-256/1562».

17.04.2020 Інспекцією з благоустрою Запорізької міської ради, на підставі наказу №14р від 31.03.2020, здійснена перевірка стану благоустрою території м.Запоріжжя, за адресою: просп. Соборний/вул. Тургенєва.

За результатами перевірки складено акт обстеження території № 0423 від 17.04.2020, яким встановлено факт розміщення металевої конструкції (тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності, паспорт прив`язки № ТС-О-256/1562 від 17.01.2018, виданий ТОВ «Прайм Капітал», анульований за рішенням виконкому Запорізької міської ради № 46 від 24.02.2020).

30.04.2020 виконкомом Запорізької міської ради прийнято рішення № 185/2 «Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста Запоріжжя за адресою: просп. Соборний/вул. Тургенєва», яким зобов`язано демонтувати тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності, встановленої без відповідних дозвільних документів (паспорту прив`язки) на об`єкті благоустрою м.Запоріжжя за адресою: просп. Соборний/вул. Тургенєва.

Вважаючи рішення виконкому Запорізької міської ради від 30.04.2020 № 185/2 та від 24.02.2020 № 46 незаконними, позивач звернувся з позовом до суду.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що повноваження виконавчих органів сільської, селищної, та міської ради в питаннях розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності є чітко визначеними і обмеженні приписами Порядку № 244, за яким процедура оформлення та анулювання паспортів прив`язки тимчасових споруд знаходиться поза межами повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування.

За таких обставин, суд першої інстанції констатував, що анулювання паспортів прив`язки тимчасових споруд не належить до компетенції відповідача.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції застосував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.04.2018 у справі № 405/1317/15-а та від 10.10.2018 у справі № 373/2346/16-а.

Відповідно, оскільки рішення від 24.02.2020 № 46 прийнято протиправно, то рішення виконкому Запорізької міської ради № 185/2 від 30.04.2020 про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста Запоріжжя за адресою: просп. Соборний/вул. Тургенева, як похідний акт суб`єкта місцевого самоврядування, теж підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку. Зазначив, що на території м. Запоріжжя, на ряду із Порядком № 244, врегульовано питання анулювання паспортів прив`язки ТС (Положення про порядок оформлення документів на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м.Запоріжжя, затверджене рішенням Запорізької міської ради № 52, зі змінами, внесеними рішенням № 30 від 30.01.2019). За приписами цього нормативного документа, паспорт прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності анулюється згідно із рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради, зокрема, у разі недотримання вимог паспорту прив`язки ТС при встановленні ТС. Суд апеляційної інстанції констатував, що час виникнення спірних правовідносин рішення № 52 є чинним, а отже правомірно застосовувалося відповідачем у своїй діяльності.

Проаналізувавши норми законодавства, суд апеляційної інстанції зазначив, що розміщення ТС має здійснюватися у точній відповідності до вимог, визначених у паспорті прив`язки цієї ТС. Своєю чергою, відхилення фактично розміщеної ТС від вимог щодо розміру, конфігурації та інших вимог, визначених у паспорті прив`язки, є достатньою підставою для анулювання паспорту прив`язки ТС.

Водночас, за наслідками проведеної Інспекцією перевірки, встановлено порушення позивачем Правил благоустрою території м. Запоріжжя та чинного законодавства у частині розміщення ТС.

Зважаючи на те, що виявлені у ході проведеної перевірки порушення позивачем не спростовані, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що виконком у межах визначених місцевим регуляторним актом повноважень прийняв рішення про анулювання паспорту прив`язки ТС.

При вирішенні справи, суд апеляційної інстанції послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах 27.03.2018 у справі № 712/16025/13-а та від 13.08.2020 у справі № 335/12419/16-а.

Одночасно суд апеляційної інстанції не погодився із твердженнями позивача, які були прийняти судом першої інстанції, що спірні у цій справі рішення прийняті поза межами повноважень відповідача, що узгоджується з позицію Верховного Суду у постанові від 24.04.2018 у справі № 405/1317/15-а та у постанові від 10.10.2018 у справі № 373/2346/16-а.

З цього приводу суд апеляційної інстанції констатував, що у справах №405/1317/15-а та № 373/2346/16-а Верховний Суд дійшов висновку, що процедура анулювання паспортів прив`язки ТС на території м. Кропивницького та Переяслав-Хмельницького не врегульована, а тому у Виконавчого комітету цих міст не було повноважень на прийняття рішень про анулювання паспортів прив`язки ТС.

Водночас у справі, що розглядається, на території м. Запоріжжя нормативно врегульовано питання анулювання паспортів прив`язки ТС.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 405/1317/15-а та від 10.10.2018 у справі № 373/2346/16-а.

Скаржник наполягає, що відповідно до вже сформованих Верховним Судом у цій категорії спорів правових висновків, повноваження виконавчих органів сільської, селищної та міської ради в питаннях розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності є чітко визначеними і обмеженні приписами Порядку № 244, і процедура оформлення та анулювання паспортів прив`язки тимчасових споруд знаходиться поза межами повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування.

Положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» також не містять посилань на такі повноваження виконавчих органів місцевого самоврядування, як анулювання дії паспортів прив`язки тимчасових споруд.

Оскільки процедура оформлення та анулювання паспортів прив`язки тимчасових споруд знаходиться поза межами повноважень виконавчих комітетів місцевих рад, а спеціальним нормативно-правовим актом такі повноваження покладені на орган з питань містобудування та архітектури, судом правомірно було встановлено відсутність компетенції відповідача на прийняття оскаржуваного рішення про анулювання паспорту прив`язки ТС.

Своєю чергою, позивачем було надано визначений Порядком № 244 пакет документів та отримано паспорт прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, який в подальшому було зареєстровано в містобудівному кадастрі від 17.01.2018 за № ТС -0-256/1562.

Скаржник вважає помилковим застосування при вирішенні цієї справи правових висновків Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 335/12419/16-а, якою по іншому вирішено спір в подібних правовідносинах, оскільки судом у справі №335/12419/16-а не оцінювалось питання повноважень виконавчих комітетів місцевих рад щодо анулювання паспортів прив`язки тимчасових споруд, а лише вирішувалось питання щодо забезпечення справедливого балансу між приватним та публічним інтересом та зроблено висновок, що забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у даній справі полягає у необхідності дотримання суб`єктом господарської діяльності правил благоустрою, визначених, зокрема, Законом України «Про благоустрій населених пунктів», Порядком № 244, та виконання обов`язку органом місцевого самоврядування щодо забезпечення дотримання правил благоустрою всіма суб`єктами.

На переконання скаржника, також не заслуговують на увагу і посилання суду апеляційної інстанції на необхідність застосування до спірних правовідносин рішення Запорізької міської ради № 52 від 25.08.2016 «Про затвердження Положень, що регулюють правовідносини функціонування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та об`єктів дрібнороздрібної торговельної мережі та території м. Запоріжжя», пунктом 6.8 якого передбачено, що паспорт прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності анулюється згідно з рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради, оскільки у цій частині рішення Запорізької міської ради № 52 від 25.08.2016 прямо суперечить Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про благоустрій населених пунктів», та Порядку № 244.

Своєю чергою, Верховний Суд у справах № 405/1317/15-а та № 373/2346/16-а, на які послався суд першої інстанції, зробив загальний висновок, безвідносно до конкретних органів місцевого самоврядування, що процедура оформлення та анулювання паспортів прив`язки тимчасових споруд знаходиться поза межами повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування.

За наведених вище доводів скаржник вважає, що наявні достатні правові підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому із посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Вважає, що судом апеляційної інстанції при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин обґрунтовано застосовані висновки Верховного Суду, викладені у справах № 712/16025/13-а та № 335/12419/16-а.

Відповідач наголосив, що Порядок № 244 визначає лише підстави для анулювання паспорту прив`язки, проте не визначає суб`єкта прийняття такого рішення.

Тому, враховуючі надані Мінрегін України роз`яснення (лист від 28.11.2016 №8/143-1252-16), з метою упорядкування елементів міського середовища, недопущення безсистемного, хаотичного розміщення та перенасиченості міського простору тимчасовими спорудами для провадження підприємницької діяльності, Запорізькою міською радою було прийнято рішення від 25.08.2016 № 52 «Про затвердження Положень, що регулюють правовідносини функціонування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та об`єктів дрібнороздрібної торговельної мережі на території м. Запоріжжя», пунктами 6.8, 6.9 якого визначено, що паспорт тимчасової споруди анулюється за рішенням виконавчого комітету, проект якого готує Департамент архітектури і містобудування Запорізької міської ради.

На момент виникнення спірних правовідносин Рішення № 52 було чинним і ніким не оскаржене, а отже є обов`язковим до виконання на всій території м. Запоріжжя.

За наведених вище аргументів, відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийнято виконавчим комітетом Запорізької міської ради в межах повноважень та у спосіб, визначений відповідно до акту органу місцевого самоврядування.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам скаржника, висловленим у касаційній скарзі, та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає.

Статтею 2 цього Закону визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Своєю чергою, стаття 11 Закону № 280/97-ВР визначає, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Отже відповідач, в розумінні вимог пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України, є суб`єктом владних повноважень, та відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При оцінці дій, рішень відповідача - суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у тому числі (..) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Своєю чергою, стаття 30 Закону № 280/97-ВР визначає повноваження відповідача в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку до який у тому числі (…) відноситься організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян; видача дозволу на порушення об`єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених законом.

Проте зазначені повноваження не охоплюються предметом спору у цій справі.

Водночас, Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до положень статті 28 Закону № 3038-VI тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

Закон України від 06.09.2005 № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон № 2807-IV), визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначає який спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно із пунктом 10 частини першої статті 10 Закону № 2807-IV (в редакції до 12.03.2011) до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів було віднесено право надавати дозволи на розміщення на території об`єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення, визначення обсягів пайової участі їх власників в утриманні об`єктів благоустрою.

Проте, у зв`язку із прийняттям 17.02.2011 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зазначені повноваження були виключені з цього Закону.

Водночас положеннями частини четвертої статті 28 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 3038-VI) чітко визначено, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, тобто Мінрегіоном, та як зазначено вище змінами до Закону України «Про благоустрій населених пунктів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) скасовані повноваження сільських, селищних, міських рад в частині надання дозволу на розміщення на території об`єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торгового та іншого призначення.

Статтею 10 Закону України від 06.09.2005 № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон № 2807-IV) визначені повноваження сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів.

Так, в контексті предмету спору згідно із частиною першою статті 10 Закону 2807-IV до повноважень міських рад у сфері благоустрою населених пунктів віднесено, зокрема, затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

Водночас відповідно до частини другої статті 10 Закону № 2807-IV до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (частина друга) належить: забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів тощо.

Отже, вже на стадії визначення повноважень органів місцевого самоврядування, до структури яких відноситься відповідач, законодавець розмежовує повноваження цих органів.

Своєю чергою механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, в тому числі і отримання паспорта прив`язки тимчасових споруд та умови анулювання дії паспорту прив`язки тимчасових споруд, визначено Порядком № 244, який є спеціальним нормативним актом, що регулює спірні правовідносини.

Так, згідно із пунктом 1.6 Порядку № 244 комплексна схема розміщення ТС та архітип розробляються за рішенням сільської, селищної, міської, районної ради суб`єктом господарювання, який має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, та затверджуються рішенням (розпорядженням, наказом) виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації. Розроблення комплексної схеми розміщення ТС та архітипу здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.

Водночас, за приписами пункту 2.4. Порядку № 244, відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам визначає відповідний орган з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.

Отже, прослідковуються чітка тенденція розмежування повноважень органів місцевого самоврядування та підпорядкованих їм виконавчих органів щодо спірних правовідносин.

Так, відповідно до приписів пункту 2.7 Порядку № 244 паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.

Паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (пункт 2.10 Порядку № 244).

Отже, за змістом наведених норм, повноваження відповідача обмежені пунктом 1.6 Порядку № 244, водночас повноваженнями безпосередньо пов`язаними із паспортом прив`язки наділений інший орган виконавчої влади з питань містобудування та архітектури.

Так, за змістом Порядку № 244 питання розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності знаходиться поза межами повноважень виконавчого комітету Запорізької міської ради, проте віднесені до іншого виконавчого органу.

Також такими повноваженнями не наділяє відповідача і Закон № 280/97-ВР.

Колегія суддів враховує, що в тій чи іншій мірі, питання застосування норм матеріального права, в категорії справ подібній до предмету спору у цій справі, вже вирішувались Верховним Судом та правова позиція сформована у постановах від 27.03.2018 у справі № 712/16025/13-а, від 24.04.2018 у справі № 405/1317/15-а, від 10.10.2018 у справі № 373/2346/16-а, від 29.08.2019 у справі № 826/14560/18, від 24.09.2019 у справі № 296/634/16-а та інших, і колегія суддів не вбачає правових підстав відступати від такої.

За наведеного правового регулювання та враховуючи вже сформовану Верховним Судом у подібній категорії справ позицію, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що оскаржуване рішення від 24.02.2020 № 46 прийнято виконкомом поза межами визначених законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про благоустрій населених пунктів», «Про місцеве самоврядування в Україні» та Порядком № 244 повноважень.

Одночасно з цим, зважаючи на протиправний характер рішення відповідача про анулювання паспорту прив`язки ТС, рішення виконкому Запорізької міської ради №185/2 від 30.04.2020 «Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста Запоріжжя за адресою: просп. Соборний/вул. Тургенева», як похідний акт суб`єкта місцевого самоврядування, також підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає безпідставними при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин посилання суду апеляційної інстанції на висновки Верховного Суду, сформовані у постанові від 13.08.2020 у справі № 335/12419/16-а, якою по іншому вирішено спір в подібних правовідносинах, оскільки судом у справі №335/12419/16-а не оцінювалось питання повноважень виконавчих комітетів місцевих рад щодо анулювання паспортів прив`язки тимчасових споруд, а лише вирішувалось питання щодо забезпечення справедливого балансу між приватним та публічним інтересом та зроблено висновок, що забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у даній справі полягає у необхідності дотримання суб`єктом господарської діяльності правил благоустрою, визначених, зокрема, Законом України «Про благоустрій населених пунктів», Порядком №244, та виконання обов`язку органом місцевого самоврядування щодо забезпечення дотримання правил благоустрою всіма суб`єктами.

У справі № 712/16025/13-а, на яку також посилався суд апеляційної інстанції, не вирішувалося питання повноважень виконкому щодо анулювання паспортів прив`язки ТС.

Також необґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про необхідність застосування до спірних правовідносин рішення Запорізької міської ради № 52 від 25.08.2016 «Про затвердження Положень, що регулюють правовідносини функціонування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та об`єктів дрібнороздрібної торговельної мережі та території м. Запоріжжя», пунктом 6.8 якого передбачено, що паспорт прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності анулюється згідно з рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради, оскільки положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачають повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування вирішувати питання щодо анулювання дії паспортів прив`язки тимчасових споруд.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2018 та від 29.06.2022 у справі № 808/2357/18.

Своєю чергою, Верховний Суд у справах № 405/1317/15-а та № 373/2346/16-а зробив загальний висновок, безвідносно до конкретних органів місцевого самоврядування, що процедура оформлення та анулювання паспортів прив`язки тимчасових споруд знаходиться поза межами повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування.

Верховний Суд не здійснював відступу від раніше сформованих у справах №405/1317/15-а та № 373/2346/16-а позицій.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо наявності правових підстав для задоволення позову, натомість суд апеляційної інстанції помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За правилами статті 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

ІХ. СУДОВИЙ ЗБІР

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (частина шоста статті 139 КАС України).

З огляду на результат касаційного розгляду, судовий збір у сумі 4204 грн, сплачений позивачем за подання касаційної скарги у справі, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Виконавчого комітету Запорізької міської ради.

Керуючись статтями 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ КАПІТАЛ» задовольнити.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.03.2021 у справі №280/2756/20 скасувати.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.08.2020 у справі №280/2756/20 залишити в силі.

Стягнути з Виконавчого комітету Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 206; код ЄДРПОУ: 04053915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ КАПІТАЛ» (69035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, 38; код ЄДРПОУ: 40776916) сплачений судовий збір у розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) гривень 00 (нуль) копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В. М. Кравчук

О. П. Стародуб