Постанова

від 29.05.2024 по справі 200/9878/19-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року

м. Київ

справа №200/9878/19-а

адміністративне провадження № К/9901/9034/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020 (головуючий суддя: Арабей Т.Г., судді: Геращенко І.В., Міронова Г.М.) у справі №200/9878/19-а за позовом ОСОБА_1 до Відділу містобудування, архітектури та з питань житлово-комунального господарства Мангушської районної державної адміністрації, третя особа: Урзуфська сільська рада про визнання протиправним і скасування наказу,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У серпні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до суду з позовом до Відділу містобудування, архітектури та з питань житлово-комунального господарства Мангушської районної державної адміністрації (далі - відповідач), третя особа: Урзуфська сільська рада, в якому просила визнати протиправним і скасувати наказ №6 від 12.03.2019 про скасування (анулювання) паспорту прив`язки тимчасової споруди, виданого Відділом містобудування, архітектури та з питань житлово-комунального господарства райдержадміністрації Мангушської районної державної адміністрації.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26.11.2019 позов задоволено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020 змінено мотивувальну частину рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.11.2019. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції щодо зміни мотивувальної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.11.2019, позивачка подала касаційну скаргу. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 28.05.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позовна заява обґрунтована тим, що розміщення ТС для ведення підприємницької діяльності здійснено на підставі належним чином оформлених документів та згідно вимог законодавства. Будь-яких порушень під час розміщення тимчасової споруди позивач не допускала. Зазначила, що жодних документів про проведення перевірки та її результатів не отримувала. Стверджує, що невідомо, в якому саме документі зазначені недостовірні відомості та чи наявні такі взагалі; яким чином під час перевірки було встановлено безпосереднє місце розташування тимчасових споруд та співставлення з межами орендованої земельної ділянки.

Також позивачка стверджує, що відповідач в оскаржуваному наказі послався на положення нормативного акту (Закон України «Про регулювання містобудівної документації» правильно діяльності), якого не існує.

З врахуванням наведених доводів, позивачка вважає, що відсутні підстави для анулювання паспорту прив`язки.

Від Урзуфської сільської ради надійшли письмові пояснення у справі, в яких третя особа з посиланням на преюдиційні обставини, встановлені у постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 у справі №805/2905/17-а, стверджує про недотримання позивачкою вимог Порядку № 244 в частині необхідності подання усіх документів, визначених у пункті 2.6 цього нормативного документу, у зв`язку з чим, апеляційний суд дійшов висновку, що паспорт прив`язки не повинен був видаватися.

IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій установлено, що Відділом містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Першотравневої районної державної адміністрації видано ОСОБА_1 паспорт прив`язки з реєстровим номером № 14 від 25.12.2014 торгівельного ряду (2 шт.) за адресою с. Урзуф, вул. Леніна, 9 «в» (біля магазину « Волна »). Паспорт прив`язки виданий строком до 01.06.2022.

У заяві позивачка повідомила про виконання у повному обсязі вимог паспорта прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, виданого районним архітектором Першотравневої районної державної адміністрації від 25.12.2014 №14.

З інформації, зазначеній у схемі розміщення тимчасової споруди торгівельного ряду 2 шт. М 1:500, судами попередніх інстанцій установлено, що паспорт виконала архітектор ОСОБА_2 , яка діяла згідно кваліфікаційного сертифікату відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єкта архітектури Атестаційної архітектурно-будівельної комісії Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України серії АА №001236 від 07.02.2013.

Згодом начальником Відділом містобудування, архітектури та з питань житлово-комунального господарства Мангушської районної державної адміністрації було прийнято наказ від 12.03.2019 № 6 про скасування (анулювання) паспорту прив`язки тимчасової споруди, розташованої за адресою: с. Урзуф, вул. Леніна, буд. 9 в (біля магазина «Волна»).

У цьому наказі зазначено, що в результаті проведеної відділом містобудування, архітектури та з питань житлово-комунального господарства перевірки встановлено, що при подачі документів на отримання паспорту прив`язки тимчасової споруди ОСОБА_1 були надані недостовірні дані, а саме: місце розташування тимчасових споруд, яке знаходиться за межами орендованої ділянки.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачка звернулася із цим позовом до суду.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позов, суд першої інстанції із посиланням на преюдиційні обставини, встановлені у постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 у справі № 805/2905/17-а, зазначив про недотримання позивачкою вимог Порядку № 244 в частині необхідності подання усіх документів, визначених у пункті 2.6 цього нормативного документу, зокрема: рішення селищної ради та згода власника земельної ділянки, на якій розміщена ТС).

Водночас, враховуючи обставини, встановлені у справі № 805/2905/17-а, суд першої інстанції констатував, що подання неповного пакета документів, визначених пунктом 2.6 Порядку № 244, та подання недостовірних відомостей, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку, відповідно до вимог пункту 2.14 є окремими підставами для ненадання паспорту прив`язки.

Своєю чергою, така підстава як подання неповного пакету документів, визначених пунктом 2.6 Порядку № 244, відсутня у переліку підстав (пункт 2.27) для анулювання паспорту прив`язки ТС.

Також суд першої інстанції звернув увагу на те, що в якості підстави для скасування (анулювання) паспорту прив`язки ТС в оскаржуваному наказі зазначено надання недостовірних даних, а саме: місця розташування тимчасових споруд, яке знаходиться за межами орендованої ділянки.

Проте у ході розгляду справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувало оформлення відповідачем паспорту прив`язки ТС на земельні й ділянці, яка знаходиться за межами земельної ділянки позивача.

Разом з цим, судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що при оформлені паспорту прив`язки ТС позивачкою до відповідного уповноваженого органу подавалися недостовірні, неповні, або свідомо перекручені відомості, які б не відповідали дійсності.

За таких мотивів, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо результату розгляду справи, проте з інших мотивів.

Проаналізувавши положення Порядку № 244 суд апеляційної інстанції виснував, що обов`язковою умовою для здійснення суб`єктом господарювання або архітектором дій щодо розроблення комплексної схеми розміщення ТС та архітипу є рішення сільської, селищної, міської, районної ради, а розроблена схема розміщення обов`язково затверджується рішенням (розпорядженням, наказом) виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації. Пункт 2.6 Порядку №244 передбачає обов`язкове надання схеми розміщення ТС, яка розроблена з дотриманням вимог пункту 1.6 цього Порядку.

Проте як встановлено судом апеляційної інстанції, рішення радою не приймалось. Позивачка із заявою до Урзуфської сільської ради не зверталась та схема розміщення тимчасової споруди не була затверджена районною державною адміністрацією.

У контексті правовідносин, що виникли між сторонами у цій справі, суд апеляційної інстанції констатував, що судовим рішенням у справі № 805/2905/17-а встановлена невідповідність поданих ОСОБА_1 документів, які були необхідні для видачі паспорту прив`язки, вимогам законодавства.

Проте, суд першої інстанції у цій справі зробив висновок, що «Судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що при оформлені паспорту прив`язки тимчасової споруди позивачем до відповідного уповноваженого органу подавалися недостовірні, неповні, або свідомо перекручені ним же відомості, які б не відповідали дійсності».

На переконання апеляційного суду, місцевий суд у справі, що розглядається, не мав законодавчо визначених підстав для зміни висновків з одного і того ж питання, а саме щодо подання ОСОБА_1 не повного пакету документів для отримання паспорту прив`язки, відтак, підстави для прийняття рішення суду першої інстанції є неприйнятними, з огляду на вимоги процесуального законодавства, а рішення підлягає зміні в мотивувальній частині.

Разом з цим, зважаючи на те, що анулювання паспорту ТС відбулося з непередбачених на те Порядком № 244 підстав, та за відсутності документального підтвердження обставин порушення, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Позивачка не погоджується зі зміною мотивувальної частини рішення суду першої інстанції в частині висновків апеляційного суду щодо подання ОСОБА_1 не повного пакету документів для отримання паспорту прив`язки.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржниця посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що після грудня 2017 року, на відміну від раніше сформованої практики судів касаційної інстанції, Велика Палата Верховного Суду в пункті 53 постанови від 12.06.2018 у справі № 905/1552/16 зробила висновок, що Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядок № 244 не містять юридичних приписів щодо обов`язкового попереднього або наступного набуття суб`єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки, на які вони мають бажання встановити ТС для здійснення підприємницької діяльності.

Натомість замість врахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/1552/16, судом апеляційної інстанції помилково ототожнена «комплексна схема розміщення ТС та архітип», що передбачені пунктом 1.6 Порядку № 244, із «схемою розміщення ТС», що передбачена пунктом 2.6 цього нормативного документа.

Зазначене, на переконання скаржниці, призвело до помилкових висновків суду апеляційної інстанції, що схема розміщення ТС (пункт 2.6 Порядку № 244) повинна бути розроблена з дотриманням вимог пункту 1.6 Порядку № 244.

Своєю чергою скаржниця вважає, що розробка комплексної схеми є правом органу місцевого самоврядування, в разі бажання упорядкувати наступне розміщення тимчасових споруд на території місцевої громади та може визначати території, на яких можливо розміщення тимчасових споруд, та архітектурні рішення, що повинні застосовуватись до зовнішнього вигляду тимчасових споруд.

Водночас схема розміщення ТС (пункт 2.6 Порядку № 244), що надається у складі документів для отримання паспорту прив`язки - є конкретною схемою розміщення на конкретному місці конкретної тимчасової споруди. Жодних нормативних вимог до порядку її складання не встановлено (пункт 2.11 Порядку № 244 містить лише вказівку про виконання схеми на топографо-геодезичній основі у масштабі 1:500).

Натомість жодних приписів щодо розробки схеми розміщення ТС у порядку визначеному пунктом 1.6 Порядку № 244 чинне законодавство не містить.

Скаржниця також наполягає, що перевірка на відповідність схеми розміщення ТС комплексній схемі розміщення ТС здійснюється виключно у разі наявності комплексної схеми розміщення ТС (пункти 2.4, 2.5 Порядку № 244).

Водночас, оскільки для с. Урзуф комплексна схема розміщення ТС не розроблена, тому будь-якого рішення сільської ради для видачі паспорту прив`язки чинним законодавством не передбачено та не вимагалось.

Підсумовуючи викладене, скаржниця наполягає, що висновок апеляційної інстанції про встановлення факту подання ОСОБА_1 до відділу архітектури неповного пакету документів не відповідає дійсності. Водночас суд першої інстанції правильно встановив, що позивачкою був поданий повний пакет документів для отримання паспорту прив`язки ТС.

Інші учасники справи правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися, хоча про відкриття касаційного провадження у справі були повідомлені належним чином, що підтверджується документально.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.

Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Стаття 28 Закону № 3038-VI визначає, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Так, відповідно до Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництво та житлово-комунального господарства України, затвердженого Указом Президента України від 31.05.2011 № 633/211, центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури є Міністерство регіонального розвитку, будівництво та житлово-комунального господарства України.

Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, в тому числі і отримання паспорта прив`язки тимчасових споруд та умови анулювання дії паспорту прив`язки тимчасових споруд, визначено Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 (далі - Порядок № 244), який є спеціальним нормативним актом, що регулює спірні правовідносини.

Пункт 1.3 Порядку № 244 визначає, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Ключовим правовим питанням у справі, що розглядається, є питання застосування норм права, як преюдиційної обставини, встановленої при розгляді іншої справи.

Так, у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції змінюючи рішення суду першої інстанції виходив з того, що у справі № 805/2905/17-а за наслідками тлумачення пунктів 1.6 та 2.6 Порядку № 244 суд ототожнив комплексну схему розміщення ТС із схемою розміщення ТС, внаслідок чого дійшов висновку про подання ОСОБА_1 неповного пакету документів для отримання паспорту ТС, зокрема не додано рішення місцевої ради про розроблення комплексної схеми розміщення ТС.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не мав законодавчо визначених підстав для зміни висновків з одного і того ж питання, а саме щодо подання ОСОБА_1 не повного пакету документів для отримання паспорту прив`язки.

Отже, фактично преюдиційність обставин, встановлених у справі № 805/2905/17-а, полягає у тлумаченні матеріально-правових норм.

Тлумачення правових норм - це з`ясування їх фактичного змісту, тобто висловленої у них волі законодавця як загального правила, що дає можливість встановити, чи відповідає цьому правилу конкретний випадок суспільного життя (кваліфікувати юридичний факт).

Тлумачення норм права є одним з центральних етапів у процесі застосування права - під час аналізу норм права, юридичної кваліфікації та винесення рішення.

Своєю чергою, Верховний Суд є судом права.

Конституційно-правовий статус Верховного Суду як суду права характеризується тим, що він є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість (тобто визначає порядок застосування норм законодавства шляхом формування правових позицій (висновків)) та єдність судової практики (тобто забезпечує перегляд рішень судів першої та апеляційної інстанцій, які не відповідають сформованим правовим позиціям (висновкам) Верховного Суду).

Головне завдання (функція) Верховного Суду - це, у першу чергу, забезпечити сталість судової практики або сформувати у межах касаційного (третього) перегляду окремої справи, здійснивши тлумачення норм законів та інших нормативно-правових актів у розрізі певних правовідносин, обґрунтовану правову позицію (висновок) стосовно способу застосування всіма судами конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права і, таким чином, спрямувати судову практику в єдине та узгоджене правозастосування (вказати напрямок, у якому слід у подальшому здійснювати вибір та застосування норм права у подібних правовідносинах).

Рішення (постанови) Верховного Суду як правові інструменти забезпечують не лише формалізоване вирішення певного спору, а виступають формою врегулювання конкретного правового питання для подібних правовідносин та, відповідно, гарантують принцип правової визначеності (res judicata) для всіх суб`єктів права; спрямовані, головним чином, на виявлення можливих «системних помилок» у законодавстві, які зумовлюють «несталість судової практики», або - у судових рішеннях щодо застосування певних положень законодавства («неєдність судової практики») та усунення у встановленому процесуальним законом порядку цих помилок.

Водночас колегія суддів наголошує, що зі змісту статті 78 КАС України вбачається, що преюдиційними можуть бути, за визначених у КАС України умов, саме обставини, встановлені у судовому рішенні, яке набуло законної сили.

Проте преюдиція не поширюється на тлумачення норм права.

Вирішуючи питання застосування положень пунктів 1.6, 2.6 Порядку № 244 у розрізі обставин цієї справи, колегія суддів зазначає таке.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії (заява №28342/95, п. 61), «Стіл та інші проти Сполученого Королівства», заява №24838/94, п. 54).

У пункті 52 рішення у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та №37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. the Italy № 36813/97, пункти 190 та 191).

Терміни у Порядку № 244 застосовуються у такому значенні (пункт 1.4):

архітектурний тип ТС (далі - архітип) - зовнішній архітектурний вигляд ТС із розміщенням інформації про її власника (користувача), назви продукції та/або послуг, які надаються. При розташуванні ТС відповідно до схеми розміщення ТС застосовуються типові ТС;

комплексна схема розміщення ТС - схема розміщення ТС на території населеного пункту або його частині;

паспорт прив`язки ТС - комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою прилеглої території.

Згідно із пунктом 1.6 Порядку № 244 комплексна схема розміщення ТС та архітип розробляються за рішенням сільської, селищної, міської, районної ради суб`єктом господарювання, який має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, та затверджуються рішенням (розпорядженням, наказом) виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації. Розроблення комплексної схеми розміщення ТС та архітипу здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.

Пункт 2.4 Порядку № 244 встановлює, що відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам визначає відповідний орган з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.

Про відповідність намірів замовника щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам замовник повідомляється відповідним органом з питань містобудування та архітектури письмово протягом трьох робочих днів з дня такого визначення відповідності намірів або замовнику надається аргументована відмова щодо реалізації намірів розміщення ТС (пункт 2.5 Порядку № 244).

Отже, згідно із приписами пунктів 1.4, 1.6 Порядку № 244 розробка комплексної схеми розміщення ТС та їх аріхтип здійснюється за ініціативою органу місцевого самоврядування в разі бажання упорядкувати на місцевості наступне розміщення тимчасових споруд.

Водночас перевірка на відповідність схеми розміщення ТС, що подається у складі документів, визначених пунктом 2.6, комплексній схемі розміщення ТС (пункт 1.6) здійснюється виключно в разі наявності комплексної схеми розміщення ТС (п.2.4 та п. 2.5 Порядку № 244).

Своєю чергою, пункт 1.7 визначає, що розміщення окремих ТС здійснюється згідно з цим Порядком.

Порядок отримання паспорта прив`язки ТС врегульований у розділі ІІ Порядку №244.

Пунктами 2.1 розділу ІІ Порядку № 244 передбачено, що підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС (додаток 1).

У пункті 2.6 розділу ІІ Порядку № 244 визначено, що для оформлення паспорта прив`язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС, до якої додає:

схему розміщення ТС (додаток 1);

ескізи фасадів ТС у кольорі М 1:50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб`єкт господарювання, що має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат (додаток 1);

схему благоустрою прилеглої території, складену замовником або суб`єктом підприємницької діяльності, який має відповідну ліцензію, архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів України»;

технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж.

Зазначені документи замовником отримуються самостійно.

Згідно із пунктом 2.11 цього Порядку, паспорт прив`язки включає:

схему розміщення ТС, виконану на топографо-геодезичній основі у масштабі 1:500, а також схему благоустрою прилеглої території;

ескізи фасадів ТС у кольорі М 1:50 (для стаціонарних ТС);

технічні умови щодо інженерного забезпечення ТС, отримані замовником у балансоутримувача відповідних мереж;

реквізити замовника (найменування, П. І. Б., адреса, контактна інформація).

Цей перелік документів є вичерпним.

Зміст наведених законодавчих приписів у їх сукупності дає підстави дійти висновку, що схема розміщення ТС (пункт 2.6 Порядку № 244), що надається у складі документів для отримання паспорту прив`язки - є конкретною схемою розміщення на конкретному місці конкретної тимчасової споруди. Водночас жодних нормативних вимог щодо порядку її складання не встановлено (пункт 2.11 Порядку № 244 містить лише вказівку про виконання схеми на топографо-геодезичній основі у масштабі 1:500).

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що законодавець у Порядку № 244 не ототожнює комплексну схему розміщення ТС та архітип, що передбачені пунктом 1.6 Порядку № 244, із схемою розміщення ТС, що визначена пунктом 2.6 цього нормативного документа.

Також, колегія суддів наголошує, що комплексна схема та схема розміщення ТС - це різні документи, отже відсутність комплексної схеми не ототожнюється з недостовірними відомостями у документах, зазначеними у пункті 2.6 Порядку № 244, що визначено як підставу для анулювання паспорту прив`язки ТС (пункт 2.27).

У контексті спірних правовідносин, колегія суддів наголошує, що Верховному Суду властиві ознаки судової правотворчості, оскільки висновки (правова позиція) касаційної інстанції мають на меті, серед іншого, забезпечити ефективність принципу законності через визначення правозастосування норм права всіма суб`єктами правовідносин (відповідно до Закону України № 1401-VIII від 02.06.2016 з п. 2 ч. 1 статті 150 Конституції України було вилучена норма про повноваження Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення законів України).

Зважаючи на викладене, положення Порядку № 244 слід тлумачити у такому розумінні.

Проте суди попередніх інстанцій помилково застосували до обставин цієї справи правові висновки суду апеляційної інстанції, зроблені у справі № 805/2905/17-а, в контексті тлумачення норм права.

Щодо наявності підстав для анулювання паспорту прив`язки у ситуації, що склалася, колегія суддів зазначає таке.

Пункт 2.27 Порядку № 244 визначає, що дія паспорта прив`язки ТС анулюється за таких умов:

недотримання вимог паспорта прив`язки при її встановленні;

невстановлення ТС протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив`язки;

надання недостовірних відомостей у документах, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку, під час підготовки паспорта прив`язки ТС.

Отже, Порядком № 244 визначені вичерпні підстави анулювання паспорту прив`язки.

Водночас наявність або відсутність комплексної схеми розміщення ТС не може інкримінуватись позивачу, як надання недостовірних відомостей вже після отримання паспорту прив`язки, оскільки це питання вирішується на стадії його отримання та розробка комплексної схеми віднесена до повноважень відповідного суб`єкта владних повноважень.

Своєю чергою, згідно із пунктом 2.30 Порядку № 244 у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу.

Відповідно до інформації, зазначеній у спірному наказі від 12.03.2019 № 6, в якості підстави для скасування (анулювання) паспорту прив`язки ТС зазначено, що при подачі документів на отримання паспорту прив`язки ТС ОСОБА_1 були подані недостовірні дані, а саме: місце розташування тимчасових споруд знаходиться за межами орендованої ділянки.

Водночас судом першої інстанції не встановлено, а відповідачем не доведено, що при оформлені паспорту прив`язки тимчасової споруди позивачкою до відповідного уповноваженого органу подавалися недостовірні, неповні, або свідомо перекручені відомості щодо ТС, які б не відповідали дійсності.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків щодо відсутності підстав для анулювання позивачці паспорту прив`язки ТС, проте судові рішення необхідно змінити в частині мотивів задоволення позову.

VІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно із положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, третьої - четвертої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Зважаючи на те, що у справі, що розглядається, суди обох інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, то відповідно зміні мотивів судових рішень підлягають як рішення суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції.

VІІІ. СУДОВИЙ ЗБІР

Оскільки колегія суддів не ухвалює нового рішення, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати, понесені сторонами у судах першої та апеляційної інстанціях, не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.11.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020 у справі №200/9878/19-а змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

У решті рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.11.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020 у справі №200/9878/19-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

В. М. Шарапа