Постанова

від 11.03.2020 по справі 200/9878/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 року справа №200/9878/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Тішевського В.В., представника позивача - адвоката - Чекменьова Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Урзуфської сільської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року у справі № 200/9878/19-а (головуючий суддя І інстанції - Загацька Т.В.), складене в повному обсязі 04 грудня 2019 року в м. Слов`янськ Донецької області за позовом ОСОБА_1 до Відділу містобудування, архітектури та з питань житлово-комунального господарства Мангушської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Урзуфська сільська рада про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

07 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу містобудування, архітектури та з питань житлово-комунального господарства Мангушської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Урзуфська сільська рада про визнання протиправним та скасування наказу №6 від 12 березня 2019 року про скасування (анулювання) паспорту прив`язки тимчасової споруди, виданого Відділом містобудування, архітектури та з питань житлово-комунального господарства райдержадміністрації Мангушської районної державної адміністрації (а.с. 4-6).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ №6 від 12 березня 2019 року про скасування (анулювання) паспорту прив`язки тимчасової споруди, виданий Відділом містобудування, архітектури та з питань житлово-комунального господарства райдержадміністрації Мангушської районної державної адміністрації (а.с. 134-137).

Не погодившись із судовим рішенням, Урзуфська сільська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року у справі № 200/9878/19-а та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що судом першої інстанції порушено вимоги Закону України Про запобігання корупції в частині неповідомлення про наявність потенційного конфлікту інтересів, оскільки в суді працує суддя Чекменьов Г.А., а представник позивача також є Чекменьов Д.М., що свідчить про наявність приватного інтересу.

Позивачем не надано до суду оригінал паспорту прив`язки , а подано лише електрона копія, що судом неправомірно даний доказ покладений в обґрунтування рішення.

Зазначає, що судом не взято до уваги рішення, яке набрало законної сили -, а саме постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року та зроблено нові висновки по питанню наявності у позивача паспорту прив`язки, що не є допустимим (а.с.139-141).

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні викладеним відзиві на апеляційну скаргу, поданому до канцелярії суду.

Представник відповідача та апелянта в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, вивчив заперечення на апеляційну скаргу, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити в мотивувальній частині, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Відділом містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Першотравневої районної державної адміністрації видано ОСОБА_2 Олені Вікторівні паспорт прив`язки з реєстровим номером №14 від 25 грудня 2014 року торгівельного ряду (2 шт.) за адресою АДРЕСА_1 (біля магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Вказаний паспорт прив`язки виданий строком до 01 червня 2022 року (а.с. 10).

Заявою ОСОБА_1 як суб`єктом господарювання повідомлено, що вимоги паспорта прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, виданого районним архітектором Першотравневої районної державної адміністрації від 25 грудня 2014 року №14 виконані у повному обсязі (зворотній бік а.с. 10).

Як вбачається зі схеми розміщення тимчасової споруди торгівельного ряду 2 шт. М 1:500 паспорт виконала архітектор ОСОБА_3 , яка діяла згідно кваліфікаційного сертифікату відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єкта архітектури Атестаційної архітектурно-будівельної комісії Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України серії АА №001236 від 07 лютого 2013 року (а.с. 11-13).

Начальником Відділом містобудування, архітектури та з питань житлово-комунального господарства Мангушської районної державної адміністрації прийнято наказ від 12 березня 2019 року №6 про скасування (анулювання) паспорту прив`язки тимчасової споруди, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (біля магазина ІНФОРМАЦІЯ_1 ), оскільки в результаті проведеної перевірки встановлено, що при подачі документів на отримання паспорту прив`язки тимчасової споруди ОСОБА_1 були надані недостовірні дані, а саме: місце розташування тимчасових споруд, яке знаходиться за межами орендованої ділянки (а.с. 80).

Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача щодо анулювання паспорту прив`язки позивача.

При прийнятті спірного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наказ про анулювання паспорту прив`язки є таким, що підлягає скасуванню. При цьому, судом першої інстанції зроблено висновок, що при оформлені паспорту прив`язки не вбачається порушення позивачем порядку та повноти подання відповідних документів для його отримання.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції в частині необхідності скасування спірного наказу, однак, вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, з огляду наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України Про регулювання містобудівної діяльності від 17 лютого 2017 року № 3038-IV, який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів (далі - Закон).

Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Повноваження сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів визначені також ст. 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", відповідно до ч. 2 якої до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить: 1) забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 2) організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях; 3) організація місць відпочинку для населення; 4) затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів; 5) здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо; 6) визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об`єктах благоустрою; 7) визначення графіків роботи зовнішнього освітлення території; 8) визначення на об`єктах благоустрою місць розміщення громадських вбиралень; 9) залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 10) визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об`єктів благоустрою; 11) визначення в установленому порядку розміру відшкодувань юридичними та фізичними особами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, спричинені порушенням законодавства у сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища; 12) інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 13) участь у проведенні щорічного всеукраїнського конкурсу "Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку"; 14) видача дозволу на порушення об`єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом. За наведених обставин, до предмету доказування у даній справі входять обставини щодо належності позивачу наведених павільйонів, правомірності/неправомірності демонтажу таких павільйонів, понесення позивачем реальних збитків.

Відповідно до частини 4 ст. 28 цього Закону розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

На виконання частини четвертої статті 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року № 244 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - Порядок № 244).

Пунктом 1.3 цього Порядку № 244 визначено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

У відповідності до 1.4 Порядку № 244 архітектурний тип ТС (далі - архітип) - зовнішній архітектурний вигляд ТС із розміщенням інформації про її власника (користувача), назви продукції та/або послуг, які надаються. При розташуванні ТС відповідно до схеми розміщення ТС застосовуються типові ТС;замовник - суб`єкт господарювання, який має намір розмістити ТС на підставі паспорта прив`язки ТС; комплексна схема розміщення ТС - схема розміщення ТС на території населеного пункту або його частині; сам паспорт прив`язки ТС - комплект документів, у яких визначено

місце встановлення ТС на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою прилеглої території .

Згідно п. 1.6 Порядку № 244 комплексна схема розміщення ТС та архітип розробляються за рішенням сільської, селищної, міської, районної ради суб`єктом господарювання, який має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, та затверджуються рішенням (розпорядженням, наказом) виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації.

Отже обов`язковою умовою для здійснення дій щодо розроблення комплексної схеми розміщення ТС та архітипу суб`єктом господарювання або архітектором є рішення сільської, селищної, міської, районної ради ,а розроблена схема розміщення обов`язково затверджується рішенням (розпорядженням, наказом) виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації.

Як встановлено в суді апеляційної інстанції , зазначене рішення ради та затвердження схеми розміщення тимчасової споруди не приймалось , а також позивач із заявою до Урзуфської сільської ради не зверталась та схема розміщення тимчасової споруди не була затверджена районною державною адміністрацією.

За приписами п. 1.10 цього Порядку для розміщення групи ТС (але не більше п`яти) розробляється єдиний паспорт прив`язки ТС з прив`язкою кожної окремої ТС з відображенням благоустрою прилеглої території та інженерного забезпечення (на топографо-геодезичній основі М 1:500).

У відповідності до п. 2.1 Порядку №244 підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС (додаток 1).

Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС( п.2.2 Порядку № 244).

Згідно п.2.4,2.5 Порядку № 244 відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам визначає відповідний орган з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.

У разі відсутності у складі відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради органу з питань містобудування та архітектури відповідність намірів щодо місця розташування ТС на території сільської, селищної, міської ради визначає орган з питань містобудування та архітектури відповідної районної державної адміністрації за територіальною належністю. У такому випадку строк розгляду заяви становить п`ятнадцять робочих днів. Про відповідність намірів замовника щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам замовник повідомляється відповідним органом з питань містобудування та архітектури письмово протягом трьох робочих днів з дня такого визначення відповідності намірів або замовнику надається аргументована відмова щодо реалізації намірів розміщення ТС.

Згідно п. 2.6 Порядку № 244 для оформлення паспорта прив`язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС, до якої додає:

-схему розміщення ТС (додаток 1);

-ескізи фасадів ТС у кольорі М 1: 50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб`єкт господарювання, що має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат (додаток 1);

-схему благоустрою прилеглої території, складену замовником або суб`єктом підприємницької діяльності, який має відповідну ліцензію, архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, відповідно до Закону України Про благоустрій населених пунктів України ( 2807-15 );

-технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж.

Зазначені документи замовником отримуються самостійно.

Отже п.2.6 Порядку № 244 передбачає обов`язкове надання схеми розміщення ТС, яка розроблена з дотриманням вимог п.1.6 Порядку № 244.

Пунктом 2.7 Порядку №244 паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.

Відповідно до п. 2.10 Порядку №244 паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку.

Згідно п. 2.11 цього Порядку паспорт прив`язки включає:

схему розміщення ТС, виконану на топографо-геодезичній основі у масштабі 1:500, а також схему благоустрою прилеглої території;

ескізи фасадів ТС у кольорі М 1: 50 (для стаціонарних ТС);

технічні умови щодо інженерного забезпечення ТС, отримані замовником у балансоутримувача відповідних мереж;

реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація).

Цей перелік документів є вичерпним.

Паспорт прив`язки підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації( п.2.12 Порядку № 244).

Відповідно до п. 2.13 Порядку №244 при оформлені паспорта прив`язки ТС забороняється вимагати від замовника додаткові документи та отримання ним погоджень, непередбачених законом та цим Порядком.

Згідно п. 2.14 Порядку №244 паспорт прив`язки ТС не надається за умов:

1.подання неповного пакета документів, визначених пунктом 2.6 цього Порядку;

2.подання недостовірних відомостей, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку.

3.Ненадання паспорта прив`язки з інших підстав не допускається.

Пунктом 2.27 Порядку сільської, селищної, міської, районної ради встановлено, що дія паспорта прив`язки ТС анулюється за таких умов:

-недотримання вимог паспорта прив`язки при її встановленні;

-не встановлення ТС протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив`язки;

-надання недостовірних відомостей у документах, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку, під час підготовки паспорта прив`язки ТС.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, встановлено: що паспорт прив`язки тимчасової споруди - торгівельних рядів за адресою: АДРЕСА_1 в виданий ОСОБА_1 начальником відділу містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Першотравневої районної державної адміністрації .

При розробці вказаного паспорту прив`язки замовником до органу з питань містобудування та архітектури було надано схему розміщення тимчасової споруди - торгівельних рядів, ескізи фасадів торгівельних рядів та схеми благоустрою ділянки, яка була складена головним архітектором проекту Паніною А.А., яка має кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єкта архітектури № 001236 від 07.02.2013 року, без отримання відповідного рішення сільської ради.

Отже враховуючи відсутність основного документу та згоду власника земельної ділянки на якій знаходяться тимчасові споруди, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта щодо не дотримання вимог п.2.6 Порядку та подання неповного пакету документів, а отже за умови Порядку№244 за таких обставин паспорт прив`язки не повинен був видаватись .

Відтак, постановою суду, що набрала законної сили, встановлена невідповідність подання ОСОБА_1 документів, які були необхідні для видачі паспорту прив`язки вимогам законодавства.

Однак, суд першої інстанції у даній справі зробив висновок, що Судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що при оформлені паспорту прив`язки тимчасової споруди позивачем до відповідного уповноваженого органу подавалися недостовірні, неповні, або свідомо перекручені ним же відомості, які б не відповідали дійсності .

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд першої інстанції у даній справі не мав законодавчо визначених підстав для зміни висновків з одного і того ж питання, а саме щодо подання ОСОБА_1 не повного пакету документів для отримання паспорту прив`язки, відтак, підстави для прийняття рішення суду першої інстанції є неприйнятними з огляду на вимоги процесуального законодавства, а рішення підлягає зміні в мотивувальній частині.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про місцеві державні адміністрації від 09.04.1999 року №586-14 на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що приймаючи наказ про скасування паспорту прив`язки тимчасових споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , виданого гр. ОСОБА_1 , відповідач порушив процедуру прийняття рішення щодо анулювання паспорту прив`язки тимчасових споруд та діяв у невстановлений законодавством спосіб, оскільки такий наказ прийнято на виконання вимог не існуючого Закону, а саме Закону України Про регулювання містобудівної документації , та прийнято його на підставі проведеної відділом перевірки, доказів проведення якої матеріали справи не містять.

В спірному наказі зазначено, що ОСОБА_1 були надані недостовірні дані, а саме: місце розташування тимчасових споруд, яке знаходиться за межами орендованої ділянки. Однак які документи підтверджують зазначені обставини відповідачем не зазначено в спірному наказі,а також не надані вони і до суду під час розгляду справи.

Також в наказі не зазначено, відповідно до якого паспорту прив`язки тимчасової споруди прийнятий даний наказ( відсутні номер та дата паспорту прив`язки,строк його дії), не наведено які саме законодавчі норми були порушені позивачем , оскільки п.2.27 Порядку № 244 - підстави анулювання паспорту прив`язки тимчасової споруди має вичерпний перелік, в якому відсутня така підстава, як : місце розташування тимчасових споруд, яке знаходиться за межами орендованої ділянки .

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Враховуючи викладене, у зв`язку з тим, що відповідачем прийнято наказ з порушенням процедури його оформлення, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про необхідність його скасування.

При цьому, суд апеляційної інстанції ще раз наголошує на зміну мотивувальної частині рішення та підстав для такого скасування.

Щодо посилання апелянта на наявність конфлікту інтересів, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять доказів порушення судом першої інстанції Закону України Про запобігання корупції , оскільки не доведено наявність у судді Загацької Т.В. будь-яких особистих, сімейних, дружніх чи інших позаслужбових стосунків із суддею Чекменьовим Г.А., представником ОСОБА_4 чи позивачем,апелянтом не заявлялись відводи судді першої інстанції і зазначено питання не вирішувалось під час розгляду справи, відтак, ці доводи є незмістовними та припущенням апелянта.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта, щодо не надання оригіналу письмового доказу паспорту прив`язки , як на підставу для скасування рішення суду, оскільки відповідність копії зазначеного документа оригіналу підтверджена особистим підписом позивача із зазначенням дати такого засвідчення, відповідно до вимог ч. 5 ст.94 КАС України та судом першої інстанції прийнятий як належний доказ.

Наявність паспорту прив`язки № 14 від 25.12.2014 року виданий ОСОБА_1 також підтверджено постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі № 805/2905/17-а за позовом ОСОБА_1 до Відділу містобудування, архітектури та з питань житлово-комунального господарства Мангушської районної державної адміністрації Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення ( а.с.52-54).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги зі зміною мотивувальної частині рішення.

Керуючись статтями 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Урзуфської сільської ради - задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року у справі № 200/9878/19-а - змінити в мотивувальній частині.

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року у справі № 200/9878/19-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 11 березня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 березня 2020 року.

Судді Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко

Г.М. Міронова