Постанова

від 29.05.2024 по справі 580/423/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року

м. Київ

справа № 580/423/23

адміністративне провадження № К/990/35906/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу № 580/423/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління містобудування, землевпорядкування, комунального майна та будівельного контролю Уманської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправними та скасування наказів, та рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2023 (головуючий суддя Чаку Є. В., судді Єгорова Н. М., Коротких А. Ю.),

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з позовом до Управління містобудування, землевпорядкування, комунального майна та будівельного контролю Уманської міської ради (далі - Управління) та Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ), у якому просив визнати незаконними та скасувати:

- наказ відділу архітектури, містобудування та кадастру Уманської міської ради від 19.12.2017 № 129 «Про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки», яким наказано: «Скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 8 квітня 2016 року № 291 «Будівництво житлового будинку готельного типу АДРЕСА_1 »;

- наказ відділу державного архітектурно-будівельного контролю від 12.02.2018 № 92 «Про скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт» яким наказано: «Вважати скасованою реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 8 червня 2016 року реєстраційний № ЧК083161590708 на об`єкт «Будівництво житлового будинку готельного типу» АДРЕСА_1 »;

- рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за бездіяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Черкаській області від 12.12.2017 № 1907 «Про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 8 квітня 2016 року № 291».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 відкрито провадження у справі.

06.03.2023 Управління та 06.04.2023 ДІАМ подали до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Указані клопотання мотивовані тим, що позивачу стало відомо про факт скасування дозвільних документів на проведення будівельних робіт, виданих у 2016 році, не пізніше 2019 року, оскільки останній у 2019 році повторно звертався до відділу державного архітектурно-будівельного контролю Уманської міської ради за їх отриманням. У результаті ОСОБА_1 отримав містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва, затвердженні наказом відділу архітектури, містобудування та кадастру Уманської міської ради від 08.07.2019 № 93/15-14.

Також зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 25.07.2019 № ЧК 061192061298, замовник - ОСОБА_1 .

При цьому відповідно до частини восьмої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника. Тобто, отримання нових містобудівних умов та обмежень (за умови дії раніше виданих) на забудову однієї і тієї ж земельної ділянки законодавством не передбачено.

На переконання відповідачів, зазначена обставина спростовує твердження позивача про те, що йому стало відомо про скасування дозвільних документів на будівництво лише 13.01.2023 під час ознайомлення адвокатом з матеріалами справи № 580/1747/22.

Управління також зазначило, що оспорювані рішення були направленні позивачу за його адресою, однак, поштове відправлення повернулося з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 відмовлено в задоволенні клопотань Управління та ДІАМ про залишення позовної заяви без розгляду.

Суд визнав обґрунтованими доводи позивача про те, що про оскаржувані рішення він дізнався 13.01.2023 під час розгляду справи № 580/1747/22, оскільки в матеріалах справи відсутні докази вручення вказаних документів позивачу та докази ознайомлення з ними.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02.06.2023 позов задоволено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2023 скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 залишено без розгляду з огляду на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що положення процесуального закону пов`язують початок перебігу строку звернення до суду або з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, або з дня, коли особа могла дізнатися про їх порушення.

При визначенні початку перебігу строку звернення до адміністративного суду та, відповідно, вирішення питання про дотримання чи порушення позивачем цього строку, суд насамперед повинен з`ясувати коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Апеляційний суд наголосив, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Суд апеляційної інстанції, оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, виходив з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При цьому звернув увагу, що до суду позивач звернувся з вимогами щодо оскарження наказів та рішення відповідачів більше ніж через чотири роки після їх прийняття, а саме у січні 2023 року, тобто зі значним пропуском строку на звернення до адміністративного суду.

Апеляційний суд відхилив довід позивача про те, що про оскаржувані рішення він дізнався в ході апеляційного розгляду адміністративної справи № 580/1747/22 в Шостому апеляційному адміністративному суді, оскільки ці рішення не були йому вручені вчасно відповідачем.

За висновком суду апеляційної інстанції, отримуючи в 2019 році нові містобудівні умови та обмеження позивач, ОСОБА_1 не міг бути необізнаним про скасування старих містобудівних умов та обмежень від 2016 року, оскільки згідно норм законодавства нові містобудівні умови та обмеження можуть бути видані відповідним органом за умови визнання недійсними чи скасування попередньо виданих.

Фактично, отримавши рішення про зобов`язання знести за власний рахунок самочинно збудований восьмиповерховий будинок по АДРЕСА_1 , яке набрало законної сили, позивач, не бажаючи виконувати рішення суду у справі № 580/1747/22, звернувся до суду з цим позовом.

Урахувавши вказані вище обставини, суд виснував, що позивач не обґрунтував наявність поважних підстав пропуску строку звернення до суду, у зв`язку з чим позовну заяву залишив без розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2023, у якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.06.2023.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач доводить, що оскаржувані рішення позивач не отримував. Про існування наказів від 19.12.2017 № 129, від 12.02.2018 № 92 та рішення від 12.12.2017 № 1907 він дізнався лише 13.01.2023, коли представник позивача адвокат Прудивус М. А. ознайомився з матеріалами справи № 580/1747/22 (постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2022 у цій справі зобов`язано ОСОБА_1 знести за власний рахунок самочинно збудований восьмиповерховий будинок по АДРЕСА_1 ).

Також позивач зазначає про те, що в період часу, коли йому мало буто направлено наказ відділу державного архітектурно-будівельного контролю Уманської міської ради від 12.02.2018 № 92, він (позивач) був відсутній на території України, адже 24.01.2018 виїхав з України та повернувся лише 23.04.2018.

Посилається ОСОБА_1 і на запровадження карантинних обмежень на території України, що також вплинуло на можливість вчасно звернутися до суду з позовом.

Позивач вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуальних норм внаслідок неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29.11.2022 у справі № 240/401/19, від 10.11.2022 у справі № 320/11921/20, від 21.10.2021 у справі № 460/626/19, від 14.07.2022 у справі № 380/10649/21, від 28.08.2023 у справі № 400/11304/21.

Стверджує позивач і про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, а саме: норм статті 122 КАС та статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Верховного Суду від 13.11.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС.

Відповідачі подали відзиви на касаційну скаргу, відповідно до яких просять залишити скаргу без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2023 - без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 , громадянин Французької республіки, є власником земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1055 га, що підтверджується договором купівлі-продажу від 13.08.2000 та рішенням Уманського міськрайонного суду від 27.02.2004 у справі № 2-678. Державний акт на право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням «Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд» виданий 31.05.2005 на підставі рішення Уманського міськрайонного суду від 27.02.2004 у справі № 2-678 та рішення Уманської міської ради IV скликання сорок шостої (позачергової) сесії від 27.04.2005.

12.12.2017 головний інспектор будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області Шинкарук С. М. під час проведення планової перевірки на об`єкті нагляду - відділу архітектури, містобудування та кадастру Уманської міської ради встановив, що містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 08.04.2016 № 291 прийняті з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, та прийняв рішення № 1907 про скасування дії містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки від 08.04.2016 № 291 щодо об`єкта «Будівництво житлового будинку готельного типу: АДРЕСА_1 », замовник - ОСОБА_1 .

19.12.2017 відділом архітектури, містобудування та кадастру Уманської міської ради прийнято наказ № 129 «Про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки», керуючись статтею 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 31.05.2017 № 135 та рішенням головного інспектора будівельного нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Черкаській області Шинкарук С. М. від 12.12.2017 № 1907.

12.02.2018 відділом ДАБК прийнято наказ «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт» № 92 у зв`язку з наказом відділу архітектури, містобудування та кадастру Уманської міської ради від 19.12.2017 № 129 «Про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки» та на підставі листа Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Черкаській області від 02.01.2018 № 1023-4-1.14/11 (отриманий відділом ДАБК УМР 30.01.2018), яким повідомлено про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та доручено прийняти відповідні рішення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, заперечення відповідачів щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів зауважує, що частинами другою та третьою статті 122 КАС чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, то його строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

Отже, згідно із зазначеними нормами законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення його прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС, згідно із частинами третьою та четвертою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не повинні перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні проміжки часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Оцінюючи обставини звернення ОСОБА_1 з позовом до суду з урахуванням наведених вище висновків ЄСПЛ, Верховний Суд констатує, що встановлені законом строки звернення до суду адміністративної юрисдикції, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов.

Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду, у постанові від 20.11.2019 у справі №9901/405/19 вказала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Як уже було зазначено, позивач доводить, що пропустив строк звернення до суду з поважних причин, одна з яких - неотримання спірних рішень.

Суд апеляційної інстанції, визнаючи цей довід необґрунтованим, зазначив, що відповідач виконав свій обов`язок щодо надсилання позивачу спірних рішень, що підтверджується копією конверта, який повернувся з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Колегія суддів також звертає увагу на те, що посилання позивача на свою відсутність на території України в цей період є суб`єктивною обставиною, відтак не може свідчити про поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Неспростованою також залишилась та обставина, що в 2019 році (тобто вже після скасування попередніх містобудівних умов та обмежень) позивач повторно отримав містобудівні умови та обмеження на той самий об`єкт будівництва, що було б неможливим без скасування попередніх дозвільних документів відповідно частини восьмої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»

Апеляційний суд цілком обґрунтовано оцінив цю обставину на користь висновку про те, що позивач не міг бути необізнаним про факт скасування попередніх містобудівних умов та обмежень від 2016 року.

Безпідставним є також посилання відповідача на запровадження карантинних обмежень в Україні з огляду на таке.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (зі змінами та доповненнями) на всій території України був встановлений карантин з 12.03.2020.

Водночас оскаржувані в цій справі рішення прийняті в грудні 2017 року та в лютому 2018 року, тобто задовго до запровадження карантинних обмежень.

02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Підпунктом 2 пункту 9 вказаного Закону розділ VI "Прикінцеві положення" КАС був доповнений пунктом 3, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

17.07.2020 набрали чинності положення Закону України від 18.06.2020 №731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", якими пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України викладено у новій редакції: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Отже, на момент звернення позивача до суду самого лише посилання на введення карантину недостатньо, пропуск строку звернення до суду повинен перебувати в прямому причинному зв`язку із запровадженням карантинних обмежень.

Доводи про утруднене транспортне сполучення між країнами проживання позивача (Франція, Ізраїль) та Україною не можуть бути підставою для поновлення строку звернення до суду, оскільки сам позивач зазначає про перебування на території України, зокрема, з 23.04.2018 по 10.06.2018, а також в липні 2022 року.

Колегія суддів наголошує, шо розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Підсумовуючи викладене, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, зокрема непропорційно великий період пропуску установленого законом строку звернення до суду та недоведеність обставин, які б безумовно свідчили про об`єктивну неможливість вчасного оскарження спірних наказів та рішення, прийнятих в грудні 2017 року та в лютому 20218 року відповідно, наявні підстави для застосування наслідків пропуску позивачем строку звернення до суду.

У касаційній скарзі позивач посилається на висновки Верховного Суду в постановах від 10.11.2022 у справі № 320/11921/20, від 21.10.2021 у справі № 460/626/19, від 14.07.2022 у справі № 380/10649/21, від 28.08.2023 у справі № 400/11304/21, відповідно до яких КАС допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду. Разом з цим, положення КАС однозначно закріплюють, що у випадку встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, такій особі гарантується надання часу для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із наданням доказів поважності причин його пропуску. При цьому, забезпечення реалізації такого права не залежить від інстанції суду, який виявив факт пропуску строку, оскільки такий факт може бути виявлений не лише до відкриття провадження у справі, але й на більш пізніх стадіях судового процесу.

Питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом в обов`язковому порядку має бути поставлено на обговорення з особою, яка подала позов. Це реалізується або шляхом постановлення судом ухвали про надання позивачеві часу подати заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом, або безпосередньо у судовому засіданні. У будь-якому випадку позивач має бути обізнаний з фактом виникнення у суду питання дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність поважних причин для його поновлення.

Колегія суддів констатує, що доводи позивача в цій частині є абстрактними та наведені без взаємозв`язку з обставинами справи.

Так, оскаржуючи рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.07.2023, ДІАМ та Управління доводили пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду. Крім того відповідачі зверталися до суду першої інстанції з клопотаннями про залишення позовної заяви без розгляду.

Згідно з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2023 (а. с. 41 т. 3-й) справа № 580/423/23 була призначена до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу ДІАМ (а. с. 49 3-й) позивач наводить обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до протоколу судового засідання від 04.10.2023 (а. с. 90 т. 3-й) представник позивача адвокат Прудивус М. А. був присутнім у судовому засіданні апеляційного суду, за наслідками якого ухвалено постанову.

Таким чином, позивач безумовно був обізнаний з виникненням у суду питання дотримання ним строку звернення до суду, у зв`язку з чим і надавав свої пояснення стосовно цього.

Крім того, ОСОБА_1 у касаційній скарзі не зазначає, які саме доводи щодо поважності пропуску строку звернення до суду залишились поза увагою суду апеляційної інстанції під час вирішення питання про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Як підсумок, Верховний Суд констатує, що позивач як під час апеляційного, так і при касаційному перегляді справи не вказав, які саме об`єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили його звернення до суду у встановлений законом строк. Не наведено змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не доведено, що в цій справі можливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації своїх процесуальних прав у цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.

Інші ж доводи касаційної скарги пов`язанні з обґрунтуванням незаконності наказу відділу архітектури, містобудування та кадастру Уманської міської ради від 19.12.2017 № 129, наказу відділу державного архітектурно - будівельного контролю від 12.02.2018 № 92 та рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за бездіяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Черкаській області від 12.12.2017 № 1907, відтак колегією суддів не перевіряються з огляду на межі касаційного перегляду справи, установлені частиною першою статті 328 КАС.

Згідно зі статтею 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставини, Верховний Суд дійшов висновку, що в задоволенні касаційної скарги слід відмовити, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2023 - залишити без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2023 у справі № 580/423/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Л.В. Тацій А.Ю. Бучик Т.Г. Стрелець