Постанова

від 28.05.2024 по справі 580/3243/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року

м. Київ

справа № 580/3243/22

адміністративне провадження № К/990/20225/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

секретар судового засідання Змієвська А.С.,

за участю:

представника позивача Шепіль О.В.,

представника відповідача Писаревського О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції як суд касаційної інстанції справу №580/3243/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2023 (головуючий суддя Собків Я.М., судді: Мєзєнцев Є.І., Файдюк В.В.)

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» звернулось до адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.07.2022: №000155/32-00-07-01-03-32, №000154/32-00-07-01-03-32.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 позов задоволено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2023 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08.06.2023 відкрито касаційне провадження у справі №580/3243/22 за касаційною скаргою Товариства.

На адресу суду від податкового органу надійшов відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою суду від 01.05.2024 касаційний розгляд справи призначено до розгляду у судовому засіданні на 21.05.2024. Розгляд справи відкладено, судове засідання призначено на 28.05.2024.

У судовому засіданні представник позивача просила задовольнити касаційну скаргу, рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено. Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що суд апеляційної інстанції не врахував при ухваленні рішення висновків Верховного Суду.

Представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечив, просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, посилався на те, що інформація у сукупності свідчить про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з огляду на неможливість контрагентів виконати договірні зобов`язання.

Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Суд касаційної інстанції у справі, що розглядається, з`ясував наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор" створене як юридична особа 30.06.2004 (код ЄДРПОУ 32580463).

На підставі наказу від 19.01.2022 № 7-п Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Катеринопільський елеватор" з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з ПДВ за листопад 2021 року (вх. 9387338700 від 20.12.2021) з урахуванням періодів декларування від`ємного значення.

Результати перевірки оформлені актом від 18.02.2022 № 80/32-00-07-01-03-27/32580463.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, з урахуванням п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), що призвело до завищення податкового кредиту за вересень на загальну суму 3' 304' 980,71грн, за деклараціями з ПДВ за жовтень 2021 року - 194925,04 грн, листопад 2021 року - 210216,44грн.

04.07.2022 на підставі Акта перевірки згідно з пунктом 54.3.2 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 ПК України прийнято податкові повідомлення-рішення:

№000155/32-00-07-01-03-32, яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість на суму 4' 850' 610,00грн;

№000154/32-00-07-01-03-32, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 4' 122' 151,00грн та застосовано штрафні санкції у сумі 2' 061' 075,50грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про їх скасування. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірні рішення прийняті за відсутності факту податкового порушення, а реальність господарських операцій з контрагентами підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами

Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на те, що висновки акту перевірки ґрунтуються на припущеннях контролюючого органу. Відповідач не надав жодного доказу на підтвердження фактів виписування податкових накладних з метою надання/отримання податкової вигоди. Матеріалами справи підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагентів податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, встановлено зв`язок між укладеним договором та господарською діяльністю платника податку, витрати підтверджені первинними документами.

Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову, яке обґрунтовано тим, що cам факт наявності у платника податків податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Позивач з рішенням суду апеляційної інстанції не погодився, звернувся з касаційною скаргою у якій вказує, що апеляційним судом не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм у подібних правовідносинах, зокрема: податкова інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом у адміністративній справі; посилання контролюючого органу на можливі порушення вимог податкового законодавства контрагентами позивача та контрагентами другого і третього порядку, недостатню кількість посівних площ у контрагентів, недостатність матеріальних ресурсів не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ними договорами. Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що доводи відповідача про нереальність операцій не ґрунтуються на належних доказах, та є по суті припущенням, а отже не можуть бути підставою для визначення податкових зобов`язань. З урахуванням викладеного, позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Відповідач скористався правом заперечити про доводів касаційної скарги. У відзиві податковий орган відтворює обставини Акту перевірки та посилається на висновки суду апеляційної інстанції, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. На підставі зазначеного, відповідач просить залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податку як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як слідує з рішення суду першої інстації, 22.11.2021 між ТОВ "Катеринопільський елеватор" та ПП Фірма "Колмар" укладено договір поставки № 24971/к, відповідно до пункту 1.1. якого на умовах, визначених договором, контрагент зобов`язується у встановлені строки передати МХП у власність товар, зазначений в додатку 2, для подальшого використання у власній господарській діяльності, а МХП прийняти та оплатити товар. Відповідно до специфікації № 1 до вказаного договору ПП Фірма "Колмар" зобов`язується поставити сою 2021 року врожаю на загальну суму 4187000,27 грн (у т.ч. ПДВ - 514193,02 грн).

19.10.2021 між ТОВ "Катеринопільський елеватор" та ТОВ "Одео Груп Україна" укладено договір поставки № 24700/к, відповідно до пункту 1.1. якого на умовах, визначених договором, контрагент зобов`язується у встановлені строки передати МХП у власність товар, зазначений в додатку 2, для подальшого використання у власній господарській діяльності, а МХП прийняти та оплатити товар.

08.09.2021 між ТОВ "Катеринопільський елеватор" та СФГ "Вікторія", укладено договір поставки № 23988/к, відповідно до пункту 1.1. якого на умовах, визначених договором, контрагент зобов`язується у встановлені строки передати МХП у власність товар, зазначений в додатку 2, для подальшого використання у власній господарській діяльності, а МХП прийняти та оплатити товар.

08.10.2021 між ТОВ "Катеринопільський елеватор" та ТОВ "Юнікор Трейдінг" укладено договір поставки № 24524/к, відповідно до пункту 1.1. якого на умовах, визначених договором, контрагент зобов`язується у встановлені строки передати МХП у власність товар, зазначений в додатку 2, для подальшого використання у власній господарській діяльності, а МХП прийняти та оплатити товар. Відповідно до специфікацій №№ 1-5 до вказаного договору ТОВ "Юнікор Трейдінг" зобов`язується поставити сою 2021 року врожаю.

07.10.2021 між ТОВ "Катеринопільський елеватор" та ТОВ "Оссойо" укладено договір поставки № 24484/к, відповідно до пункту 1.1. якого на умовах, визначених договором, контрагент зобов`язується у встановлені строки передати МХП у власність товар, зазначений в додатку 2, для подальшого використання у власній господарській діяльності, а МХП прийняти та оплатити товар.

Підставою винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки Акту перевірки про допущення позивачем податкового порушення у формі завищення податкового кредиту з ПДВ за операціями з контрагентами: ТОВ "МХП-Баффало", СФГ "Вікторія", ПП "Фірма Колмар", ТОВ "Одео Груп Україна", ТОВ "Юнікор Трейдінг", ТОВ "Оссойо" які не мали реального характеру. Відповідач зазначає, що вказані контрагенти позивача не мають достатніх основних засобів, матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарських операцій з продажу сільськогосподарської продукції. Наявних у контрагентів в оренді площ земельних ділянок недостатньо для вирощування проданого позивачу зерна, а доказів його купівлі у третіх осіб не доведено.

Урахувавши податкову інформацію, дані витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Єдиного державного реєстру транспортних засобів, відомості з офіційного сайту Державного підприємства «Держреєстри України», аналіз даних, які містять джерела публічної інформації щодо середньої врожайності - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність реально вчинених господарських операцій позивача з його контрагентами.

Доводи позивача у спростування висновків контролюючого органу апеляційним судом не зазначено.

У свою чергу, суд першої інстанції вказав, що на підтвердження виконання договорів та реальності операцій щодо поставки товару позивачем надані видаткові накладні, які скріплені електронними цифровими підписами керівників сторін правочину, мають посилання на правочини. Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями, а його перевезення - товарно-транспортними накладними. Розпорядженнями на очистку, сушку зерна підтверджується приймання та переробку придбаного товару, картками аналізу зерна - перевірка його якості.

Крім того, судом першої інстанції розглянуто доводи податкового органу, що податкові накладні від ТОВ "МХП-Баффало" від 01.09.2020 № 7, від 18.09.2020 № 9, від 02.10.2020 № 3 не зареєстровані в ЄРПН за рішенням комісії ДПС. Як зазначено судом, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.02.2021 у справі № 140/16829/20, що набрало законної сили 19.04.2021, зобов`язано ДПС України зареєструвати вказані податкові накладні ТОВ "МХП-Баффало".

Також, судом надано оцінку висновкам Акту перевірки, що ґрунтуються на податковій інформації про контрагентів позивача, щодо відсутності основних засобів та матеріальних ресурсів для вчинення господарської діяльності. Суд врахував висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 11.12.2018 № 822/787/18, відповідно до яких норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Суд касаційної інстанції відзначає, що Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 у справі №826/2926/14 зауважив, що контролюючий орган на виконання вимог статті 77 КАС України повинен довести та надати належні докази, які б свідчили, що наявні у суб`єкта підприємницької діяльності трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для здійснення господарських операцій.

Касаційний суд не може не погодитись, що чинним законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємницької діяльності стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявність тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів тощо для здійснення господарської операції. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальну спроможність виконання правочину.

Затим, суд першої інстанції не погодився з аргументами відповідача про нереальність господарських операцій, які обґрунтовані наявністю кримінального провадження щодо контрагента. Як зазначено судом, згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.12.2018 у справі № 822/787/18 факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Крім того, суд першої інстанції відхилив посилання відповідача посилання на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, урахувавши висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20.03.2018 у справі №804/939/16, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Відповідно до положень статті 90 КАС обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Крім того, колегія суддів вважає доцільним відмітити, що в межах спірних правовідносин контролюючим органом не використано увесь комплекс наданих йому приписами чинного податкового законодавства повноважень для доведення порушення платником податкової дисципліни.

Верховний Суд звертає увагу, що встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимозі статті 75 КАС щодо достовірності доказів.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування в податковому обліку сум податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для отримання платником податків податкової вигоди, як то податковий кредит та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, не здійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податків даних податкового обліку.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Розглянувши доводи сторін, якими вони обґрунтовують свою позицію під час розгляду справи у порядку касаційного перегляду судових рішень, Суд вважає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами обставин щодо правомірності винесених податкових повідомлень-рішень. Як слідує, висновки, які зазначені контролюючим органом та підтверджені судом апеляційної інстанції, зроблені без належного дослідження усіх наявних доказів.

Таким чином, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що доводи, викладені у касаційні скарзі, дають підстави для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи та скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

За правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За вказаних обставин постановлене у справі рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 349, 352, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» задовольнити.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2023 у справі №580/3243/22 скасувати.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 у справі №580/3243/22 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду