Постанова

від 30.05.2024 по справі 420/5720/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року

м. Київ

справа № 420/5720/23

адміністративне провадження № К/990/33995/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Мацедонської В.Е., Губської О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах непрацездатної матері ОСОБА_2 ,

на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року (головуючий суддя - Вовченко O.A.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року (головуючий суддя - Скрипченко В.О., судді: Димерлій О.О. та Осіпов Ю.В.)

у справі №420/5720/23

за позовом ОСОБА_1 в інтересах непрацездатної матері ОСОБА_2

до Одеського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги

про визнання неправомірним наказу та зобов`язання вчинити дії.

I. ПРОЦЕДУРА

1. 22 березня 2023 року ОСОБА_1 в інтересах непрацездатної матері ОСОБА_2 звернувся з вказаним позовом до суду, в якому просив визнати неправомірним ухвалене наказом Місцевого центру від 25 серпня 2022 року №7-в/д рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 на підставі звернення ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 від 16 серпня 2022 року та зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_2 адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом, у порядку, визначеному Законом України "Про безоплатну правову допомогу".

2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року позовну заяву залишено без руху, у зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 КАС України, та встановлено позивачу п`ятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду належним чином оформленої позовної заяви та доказів сплати 1073,60 грн. судового збору (з копією відповідачу).

3. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, у зв`язку з неусуненням недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

4. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 305 КАС України, оскільки в силу вимог статті 56 цього Кодексу підписант ОСОБА_1 не є законним представником позивачки.

5. Постановою Верховного Суду від 31 серпня 2023 року скасовано ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

6. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року змінено.

Виключено з мотивувальної частини ухвали посилання на необхідність позивачу надати до суду позовну заяву із зазначенням правильного статусу представника позивача ОСОБА_1 .

В іншій частині ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року про повернення позовної заяви з підстав ненадання доказів сплати судового збору залишено без змін.

7. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 , який діє в інтересах непрацездатної матері ОСОБА_2 , звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

8. Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Залишаючи позовну заяву без руху, а в подальшому повертаючи її, суд першої інстанції, застосувавши до спірних правовідносин положення частини першої статті 56 КАС України, статті 58, 59 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якими врегульовано питання щодо встановлення опіки, дійшов висновку, що ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження того, що він є законним представником (опікуном) ОСОБА_2 та те, що остання є недієздатною особою. Отже, у позовній заяві не зазначено вірний процесуальний статус ОСОБА_1 , враховуючи також те, що до позовної заяви додано копію нотаріально посвідченої довіреності від 07 квітня 2021 року, якою ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 бути її представником в судах будь-якої інстанції.

10. Також, суд першої інстанції вказав на відсутність доказів сплати 1073,60 грн судового збору (враховуючи відсутність доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 діє в інтересах позивача як законний представник (опікун), що виключає звільнення позивача від сплати судового збору на підставі пункту 7 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI).

11. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції в частині необхідності позивачу надати до суду позовну заяву із зазначенням правильного статусу представника позивача ОСОБА_1 та посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 31 серпня 2023 року у справі №420/5720/23 зазначив, що обов`язок повнолітніх дітей піклуватись про своїх непрацездатних батьків закріплено статтею 51 Конституції України, яка знайшла своє відображення і у Сімейному кодексі України (стаття 172).

12. Зокрема частиною другою згаданої статті Сімейного кодексу України передбачено, що повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень.

13. За таких обставин, суд апеляційної інстанції зауважив, що повнолітні дочка, син можуть бути законним представником в суді для захисту прав, свобод та інтересів непрацездатних фізичних осіб (батьків).

14. У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції змінив ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви та виключив із її мотивувальної частини посилання на необхідність позивачу надати до суду позовну заяву із зазначенням правильного статусу представника позивача ОСОБА_1 .

15. При цьому, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про повернення позовної заяви з підстав ненадання доказів сплати судового збору, оскільки Законом №3674-VI не передбачено пільги від сплати судового збору законного представника, який звертається в інтересах непрацездатної, крім законних представників дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю (пункт 9 частини першої статті 5 Закону). Що ж стосується пільги щодо сплати судового збору, що визначена пунктом 7 частиною першою статті 5 Закону №3674-VI, то зазначив, що така не поширюється на ситуацію у цьому випадку.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 , який діє в інтересах непрацездатної матері ОСОБА_2 , вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо необхідності сплати судового збору, оскільки вважає, що діючи в інтересах своєї матері, як законний представник, він звільнений від сплати судового збору, відповідно до положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з яким від сплати звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, вважає, що він звільнений від сплати судового збору.

17. Скаржник вказує на неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, що призвело до помилкових висновків щодо обов`язковості сплати судового збору та наявності підстав для залишення позову без руху, а в подальшому повернення позовної заяви, у зв`язку з ненаданням документу про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

18. На думку скаржника, обставини справи щодо звільнення від сплати судового збору встановлені судовими рішеннями Верховного Суду та П`ятого апеляційного адміністративного суду у адміністративній справі №420/5720/23, що набрали законної сили та не підлягають доказуванню згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України, оскільки судові рішення якими вони встановлені, відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» мають преюдиційне значення.

19. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Зазначає, що законодавство чітко розмежовує види представництва в силу закону та в силу повноважень. Оскільки ОСОБА_1 наполягає на тому, що ним здійснюються повноваження з представництва інтересів своєї матері, як законного представника, то положення статті 53 КАС України не можуть бути застосовані в частині визначенні осіб, звільнених від сплати судового збору. Натомість, ОСОБА_1 звертаючись з позовом в інтересах непрацездатної матері ОСОБА_2 , діє як її законний представник в розумінні частини другої статті 56 КАС України. Судом вірно зауважено, що в даному випадку законом не передбачено пільги від сплати судового збору законного представника, який звертається в інтересах непрацездатної особи, крім законних представників дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю (пункт 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»).

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.

21. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеної в частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

22. Статтями 160, 161 КАС України передбачено вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, а також встановлено документи, що додаються до позовної заяви.

23. Частиною першою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

24. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина друга статті 169 КАС України).

25. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

26. Частиною п`ятою статті 169 КАС України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

27. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді (частина шоста статті 169 КАС України).

28. Відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

29. З матеріалів справи встановлено, що у зв`язку із невідповідністю позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах непрацездатної матері ОСОБА_2 вимогам статей 160, 161 КАС України, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків шляхом надання до суду належним чином оформленої позовної заяви із зазначенням правильного статусу представника позивача ОСОБА_1 та доказів сплати 1 073,60 грн. судового збору (з копією відповідачу).

30. При цьому, суд першої інстанції, застосувавши до спірних правовідносин положення частини першої статті 56 КАС України, статті 58, 59 ЦК України, якими врегульовано питання щодо встановлення опіки, дійшов висновку, що ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження того, що він є законним представником (опікуном) ОСОБА_2 та те, що остання є недієздатною особою.

31. Що стосується посилання позивача у позовній заяві на пункт 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як на підставу для звільнення від сплати судового збору, то суд першої інстанції зазначив, що зазначену норму слід враховувати в системному зв`язку зі статтею 53 КАС України, яка визначає участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Враховуючи те, що ОСОБА_1 є представником за довіреністю ОСОБА_2 , а не її законним представником, підстав для звільнення позивача від сплати судового на підставі пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» немає.

32. На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 27 березня 2023 року позивач подав заяву про усунення недоліків з уточненою позовною заявою, в якій зазначено, що позивачем є ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 зазначений як заявник (законний представник позивача) в інтересах непрацездатної матері ОСОБА_2 .

33. Суд першої інстанції дійшов висновку, що ні до позовної заяви, ні до заяви про усунення недоліків не додано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 є недієздатною особою, та що ОСОБА_1 діє в її інтересах як законний представник (опікун). Також, зазначив, що до суду не надано доказів сплати 1 073,60 грн судового збору, а враховуючи відсутність доказів підтвердження того, що ОСОБА_1 діє в інтересах позивача як законний представник (опікун), виключає звільнення позивача від сплати судового збору на підставі пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

34. Оскільки зазначені в ухвалі від 27 березня 2023 року недоліки позовної заяви позивачем в п`ятиденний строк з моменту отримання копії ухвали усунені не були, суд першої інстанції дійшов висновку про повернення позовної заяви позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

35. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, не погодився з висновком суду в частині повернення позовної заяви з підстав необхідності позивачу надати до суду позовну заяву із зазначенням правильного статусу представника позивача ОСОБА_1 , оскільки повнолітні дочка, син можуть бути законним представником в суді для захисту прав, свобод та інтересів непрацездатних фізичних осіб (батьків).

36. У зв`язку з чим, змінив ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви та виключив із мотивувальної частини посилання на необхідність позивачу надати до суду позовну заяву із зазначенням правильного статусу представника позивача ОСОБА_1 .

37. В той же час, погодився з висновком суду першої інстанції про повернення позовної заяви з підстав ненадання доказів сплати судового збору, оскільки Законом №3674-VI не передбачено пільги від сплати судового збору законного представника, який звертається в інтересах непрацездатної, крім законних представників дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю (пункт 9 частини першої статті 5 Закону №3674-VI). Що ж стосується пільги щодо сплати судового збору, що визначена пунктом 7 частиною першою статті 5 Закону №3674-VI, то суд дійшов висновку, що така не поширюється на ситуацію у цьому випадку.

38. Отже, з наведеного слідує, що підставою для повернення позивачу позовної заяви було те, що позивач не усунув виявлені судом недоліки позовної заяви, про які суд вказав в ухвалі про залишення позову без руху, а саме у зв`язку з несплатою судового збору.

39. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необхідності сплати судового збору, оскільки вважає, що діючи в інтересах своєї матері, як законний представник, він звільнений від сплати судового збору, відповідно до положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

40. З огляду на наведене, Верховний Суд переглядає оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги в частині повернення позовної заяви з підстав неусунення її недоліків, а саме у зв`язку з несплатою судового збору.

41. Відповідно до частини другої статті 132 КАС розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

42. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон №3674-VI.

43. Судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 цього Закону).

44. За статтею 2 Закону №3674-VI платники судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

45. У частині другій статті 3 Закону №3674-VI визначено перелік об`єктів - заяв до суду, за подання яких судовий збір не справляється, а в статті 5 цього закону - вичерпний перелік суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг та за видачу судами документів, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

46. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 5 Закону №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.

47. Зазначену норму слід враховувати в системному зв`язку зі статтею 53 КАС, яка визначає участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

48. Так, відповідно до частини першої зазначеної статті у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування повинні надати адміністративному суду документи та інші докази, які підтверджують наявність визначених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.

49. Водночас, згідно з нормами частини першої статті 56 КАС України, права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

50. Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , звертаючись з позовом в інтересах непрацездатної матері ОСОБА_2 , діє як її законний представник в розумінні частини другої статті 56 КАС України, а не як фізична особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб відповідно до частини першої статті 53 КАС України.

51. Однак, представництво інтересів іншої особи у суді відповідно до статті 56 КАС України не є абсолютною підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки закон не звільняє представників, які звертаються в інтересах іншої особи від сплати судового збору при зверненні до суду, за виключенням осіб, пільги для яких встановлені пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю).

52. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що пільга щодо сплати судового збору, що визначена пунктом 7 частиною першою статті 5 Закону №3674-VI не поширюється на ситуацію у цьому випадку.

53. Що стосується посилання скаржника в касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 31 серпня 2023 року у справі №420/5720/23, якою, на його думку, встановлені обставини справи щодо звільнення від сплати судового збору, то слід зазначити таке.

54. Так, предметом касаційного перегляду у цьому випадку була ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження у відповідності до вимог пункту 2 частини першої статті 305 КАС України з огляду на ненадання будь-якого підтверджуючого документу щодо повноважень підписанта. Отже, ключовим питанням було правильне визначення статусу заявника апеляційної скарги та, відповідно, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які це питання регулюють. У вказаній постанові Верховний Суд вказав, що питання щодо захисту прав, свобод та інтересів непрацездатної фізичної особи врегульовано саме частиною другою статті 56 КАС України та підтвердив право повнолітніх дочки, сина бути законним представником в суді для захисту прав, свобод та інтересів непрацездатних фізичних осіб (батьків).

55. При цьому, вказана постанова не містить будь-яких висновків щодо звільнення від сплати судового збору повнолітніх дочки, сина як законних представників при зверненні їх до суду за захистом прав, свобод та інтересів непрацездатних фізичних осіб (батьків).

56. Тому, посилання скаржника в касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 31 серпня 2023 року у цій же справі є помилковими.

57. З огляду на наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку повертаючи позовну заяву у зв`язку з ненадання доказів сплати судового збору та правильно застосував положення статті 169 КАС України.

58. Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди з ухваленими судовими рішеннями та помилкового розуміння вимог чинного процесуального законодавства, тому такі доводи не дають передбачених законом підстав для скасування оскаржених судових рішення, які відповідають вимогам щодо їх законності та обґрунтованості.

59. За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, доходить висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з додержанням норм процесуального права.

60. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

61. Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди попередніх інстанцій порушень норм процесуального та матеріального права не допустили, то колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

62. З огляду на результат касаційного розгляду справи питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 345, 350, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах непрацездатної матері ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року у справі №420/5720/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

В.Е. Мацедонська

О.А. Губська,

Судді Верховного Суду