Постанова

від 31.05.2024 по справі 826/6698/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2024 року

м. Київ

справа № 826/6698/16

адміністративне провадження № К/9901/39452/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів -Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2016 (суддя: Огурцов О.П.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 (судді: Парінов А.Б., Грибан І.О., Губська О.А.)

у справі № 826/6698/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаком»

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіаком» (далі - позивач, ТОВ «Авіаком») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві, податковий/контролюючий орган), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 13.04.2016 № 0001621402.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з контрагентами ТОВ «МАНА ТРЕЙД», ТОВ «Універсал Компані», ТОВ «Інвестенергія Нью», ТОВ «Леотрейдінг Нью», ТОВ «Вуглестіл Нью», які мали реальний характер та за якими було отримано послуги та товар використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 13.04.2016 № 0001621402.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що реальність та товарність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «МАНА ТРЕЙД», ТОВ «Універсал Компані», ТОВ «Інвестенергія Нью», ТОВ «Леотрейдінг Нью», ТОВ «Вуглестіл Нью» було встановлено в ході судового розгляду справи судом, у зв`язку з чим суди дійшли висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування по операціях з вказаними контрагентами.

Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

В доводах касаційної скарги скаржник, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки, при цьому зазначив, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Щодо контрагента ТОВ «МАНА ТРЕЙД», то податковий орган зазначив, що до перевірки не надано сертифікатів походження ПММ, а також зазначив, що податковим органом неможливо здійснити зустрічну звірку ТОВ «МАНА ТРЕЙД» з питань взаємовідносин з ТОВ «Авіаком», що свідчить про відсутність факту реального здійснення фінансово-господарської операції позивача з ТОВ «МАНА ТРЕЙД».

Щодо ТОВ «Універсал Компані», ТОВ «Інвестенергія Нью», ТОВ «Леотрейдінг Нью», ТОВ «Вуглестіл Нью», то податковий орган зазначив, що до перевірки не було надано відповідних первинних документів, які б надали змогу з`ясувати зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, обсяги виконаних робіт, фактично по суті зміст та деталізацію послуг, що не дає можливості визначити чи використовуються отримані послуги у власній господарській діяльності позивача.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, наголосивши на їх правомірності.

У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаком» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт перевірки від 21.03.2016 № 94/26-15-14-02-03/30018730 (т. 1 а.с. 40-105), яким встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема, порушення підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 5730154.00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 13.04.2016 № 0001621402, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 8 595 634,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 2865213,00 грн. (т. 1 а.с. 39).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковим кодексом України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Приписами п/п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Положеннями п. 186.1. ст. 186 ПК України передбачено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, акти, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

В контексті викладених норм права судами попередніх інстанцій встановлено, що також підтверджується матеріалами справи.

19.03.2013 між ТОВ «Авіаком», як Покупцем та ТОВ «МАНА ТРЕЙД», як Постачальником укладено договір поставки № 160/М (далі - Договір) (т. 1 а.с. 149-154), за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених зазначеним договором, передати у власність покупця нафтопродукти.

Відповідно до п. 1.2 Договору асортимент, кількість, якість та ціна одиниці товару, пункт відвантаження та поставки, спосіб оплати товару узгоджуються сторонами в додаткових угодах, що є невід`ємною частиною цього договору та вказуються в товарно-транспортних накладних та актах приймання-передачі, а також за погодженням сторін, в рахунках, виписаних постачальником у відповідності із заявками покупця. Поставка товару здійснюється шляхом самовивозу товару покупцем, доставки товару постачальником або передання товару в резервуарах нафтобаз з коду зберігання постачальника на код зберігання покупця на узгодженій сторонами нафтобазі.

Згідно з п. 5.1 Договору ціна товару, що поставляється, узгоджується сторонами для кожної партії товару окремо.

До вказаного договору сторонами було підписано додаткову угоду від 01.10.2014 № 1 (т. 1 а.с. 155).

На підтвердження факту отримання ТМЦ за зазначеним договором позивачем надано суду копії актів приймання - передачі, видаткових накладних, товарно - транспортних накладних, товарно - транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, сертифікати відповідності, паспорти, платіжні доручення, банківські виписки (т. 1 а.с. 156-197, т. 2 а.с. 1 - т. 5 а.с. 1- 160). договори на оформлення кредиторської заборгованості простими векселями б/н від 01.10.2014 (т. 5 а.с. 163) та складені до нього акти приймання - передачі векселів, акти про погашення заборгованості простими векселями (т. 5 а.с. 164-167) та копії сертифікатів відповідності на нафтопродукти було долучено позивачем до матеріалів справи (т. 5 а.с. 154-160).

Разом з тим, на підтвердження використання отриманих від ТОВ «МАНА ТРЕЙД» нафтопродуктів у власній господарській діяльності позивачем надано докази на підтвердження їх реалізації через мережу АЗС, що підтверджується звітами, рахунками, фіскальними чеками, накладними, копії яких наявні в матеріалах справи (т. 5 а.с. 169-212, т. 6 а.с. 1 -211, т. 7 а.с. 1-210, т. 8 а.с. 1-219, т. 9 а.с. 1-208, т.10 а.с. 1-207, т. 11 а.с. 1-208, т. 12 а.с. 1-214, т. 13 а.с. 1-208, т. 14 а.с. 1-78).

При цьому, суди попередніх інстанцій слушно відхилили доводи відповідача відносно ненадання позивачем до перевірки сертифікатів походження ПММ щодо товару, придбаного у ТОВ «МАНА ТРЕЙД», оскільки вказані сертифікати не є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів також зауважує, що відсутність сертифікатів походження паливно мастильних матеріалів не може свідчити про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Більш того, у сертифікатах відповідності зазначено виробника продукції.

Відносно посилання відповідача на ту обставину, що ТОВ «МАНА ТРЕЙД» не знаходиться за зареєстрованим місцем знаходження та факт анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «МАНА ТРЕЙД» 15.07.2015, то суди попередніх інстанцій вірно зауважили, що вказані факти мали місце в 2015 році, а господарські відносини позивача з ТОВ «МАНА ТРЕЙД» відбувалися у 2013 та 2014 роках.

Відносно посилання податкового органу в акті перевірки на неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «МАНА ТРЕЙД» з питань взаємовідносин з ТОВ «Авіаком», то вказані обставини, відповідно до вимог податкового законодавства України, не можуть свідчити про нереальність господарських операцій позивача з вказаним контрагентом та, відповідно не можуть бути підставами для застосування санкцій щодо позивача.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що фактичне виконання договору з ТОВ «МАНА ТРЕЙД» підтверджується первинними документами та прослідковується зв`язок з господарською діяльністю платника податку, зважаючи на те, що видами діяльності ТОВ «Авіаком» є, зокрема, роздрібна торгівля пальним.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Універсал Компані», то судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Авіаком», як Замовником та ТОВ «Універсал Компані», як Виконавцем було укладено договір на надання інформаційних (консультаційних) послуг № 2013/05-14 від 14.05.2013 (т. 14 а.с. 31-32), за умовами якого Замовник замовляє, а Виконавець приймає на себе зобов`язання щодо надання замовнику інформаційно-консультаційних послуг з питань комерційної діяльності у відповідності до цього договору.

Вартість послуг складає 24800,00 грн. Прийняття послуг здійснюється на підставі акту про надання послуг.

На підтвердження надання послуг позивачем було надано суду копії акту здачі - приймання виконаних робіт від 30.05.2013 з описом наданих послуг (дослідження кон`юнктури ринку нафтопродуктів) (т. 14 а.с. 29), рахунок від 16.05.2013 № 1405 від ( т. 14 а.с. 30), податкову накладну від 30.05.2013 № 12 (т. 14 а.с. 33) та платіжне доручення від 30.05.2013 № 645 на суму 24800,00 грн. (т. 14 а.с. 34).

Також, ТОВ «Авіаком», як Замовником з ТОВ «Інвестенергія Нью», як Виконавцем було укладено договір про надання юридичних послуг від 02.04.2013 № 02/04-13 (т. 14 а.с. 38), за умовами якого замовник надає доручення виконавцю та зобов`язується оплатити його послуги, а виконавець відповідно до завдання замовника зобов`язується надати йому зазначені юридичні послуги. На підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику юридичних послуг відповідно до умов цього договору складається акт виконаних робіт та наданих послуг.

На підтвердження виконання вимог договору про надання юридичних послуг від 02.04.2013 № 02/04-13 позивачем надано копії акту виконаних робіт від 25.04.2013 № 25/04-13 з переліком отриманих послуг (т. 14 а.с. 35), рахунок від 02.04.2013 № 02/04-13 (т. 14 а.с. 36), податкову накладну (т. 14 а.с. 39), звіт про фактично надані юридичні послуги (т. 14 а.с. 41), та копію платіжного доручення від 25.04.2013 № 505 на суму 50000,00 грн.(т. 14 а.с. 40).

Також, в періоді щодо якого було проведено перевірку ТОВ «Авіаком» мало фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ «Леотрейдінг Нью» за договором надання маркетингових послуг від 23.04.2013 № 33/1 (т. 14 а.с. 44-45) на підтвердження факту отримання яких позивачем надано суду копії акту здачі - приймання виконаних робіт від 30.04.2013 (т. 14 а.с. 42), рахунок № 33/1 від 23.04.2013 (т. 14 а.с. 42) на суму 48800,00 грн., а на підтвердження здійснення оплати платіжне доручення № 512 від 26.04.2013 на суму 48800,00 грн. (т. 14 а.с. 47). Також надано податкову накладну від 26.04.2013 № 241 на суму 48800,00 грн. (т. 14 а.с. 46).

Щодо фінансово - господарських взаємовідносин позивача, як Замовника з ТОВ «Вуглестіл Нью», як Виконавцем, то між вказаними сторонами було укладено договір про надання інформаційно-консультативних послуг від 05.04.2013 № 86 (т. 14 а.с. 50-51), за умовами якого Виконавець зобов`язується надавати замовнику інформаційно-консультативні послуги з дослідження кон`юнктури ринку нафтових продуктів України та надання консалтингових послуг згідно умов даного Договору, а Замовник зобов`язується належним чином оплачувати ці послуги та використовувати надану інформаційну продукцію згідно умов Договору.

На підтвердження факту отримання послуг позивачем надано копії акту здачі - приймання виконаних робіт від 26.04.2013 про надання інформаційно-консультативних послуг на ринку нафтопродуктів з переліком наданих послуг (т. 14 а.с. 48), рахунок від 05.04.2013 № 86 на суму 51200,00 грн. (т. 14 а.с. 49), податкову накладну на суму 51200,00 грн.(т. 14 а.с. 52), копію платіжного доручення № 511 від 26.04.2013 на суму 51200,00 грн. (т. 14 а.с. 53).

При цьому, судами вірно встановлено, що послуги, отримані позивачем від контрагентів ТОВ «Універсал Компані», ТОВ «Інвестенергія Нью», ТОВ «Леотрейдінг Нью», ТОВ «Вуглестіл Нью» були використані позивачем в процесі здійснення господарської діяльності з роздрібної торгів пальним, тоді як доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази відповідачем суду не надано.

Щодо посилання податкового органу на ненадання до перевірки відповідних первинних документів які б надали змогу з`ясувати зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, обсяги виконаних робіт, фактично по суті зміст та деталізацію послуг наданих ТОВ «Універсал Компані», ТОВ «Інвестенергія Нью», ТОВ «Леотрейдінг Нью», ТОВ «Вуглестіл Нью», то колегія суддів зауважує, що, по-перше, податковим органом як в акті перевірки, так і в касаційній скарзі не конкретизовано, які саме документи позивачем не було надано податковому органу до перевірки, по-друге, в матеріалах справи відсутній запит податкового органу та докази його надіслання (отримання) позивачем про надання документів, по-третє, матеріали справи не містять акту податкового органу про ненадання позивачем первинних документів, по-четверте, в матеріалах справи містяться первинні документи, зокрема, договори про надання послуг, податкові накладні, рахунки, платіжні доручення та акти приймання надання послуг, які укладались між позивачем та його контрагентами, які містять зміст та деталізацію наданих вказаними контрагентами послуг.

Відтак, доводи касаційної скарги, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 у справі № 826/6698/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Cудді Л.І. Бившева

В.П. Юрченко