Постанова

від 12.12.2016 по справі 826/6698/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2016 року № 826/6698/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Авіаком" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2016 № 0001621402

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіаком" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2016 № 0001621402.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договори, укладений між позивачем та контрагентами ТОВ "МАНА ТРЕЙД", ТОВ "Універсал Компані", ТОВ "Інвестенергія Нью", ТОВ "Леотрейдінг Нью", ТОВ "Вуглестіл Нью" не спричиняють реального настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з контрагентами ТОВ "МАНА ТРЕЙД", ТОВ "Універсал Компані", ТОВ "Інвестенергія Нью", ТОВ "Леотрейдінг Нью", ТОВ "Вуглестіл Нью", які мали реальний характер та за якими було отримано послуги та товар використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, надали додаткові усні пояснення та просили суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 94/26-15-14-02-03/30018730 від 21.03.2016 інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки відповідачем наведено не було.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаком" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт № 94/26-15-14-02-03/30018730 від 21.03.2016, яким встановлено, зокрема, порушення підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 5 730 154.00 грн.

За результатами розгляду заперечень на вказаний акт перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві листом № 8488/10/26-15-02-03 від 08.04.2016 повідомлено про те, що висновки акту залишено без змін, а заперечення без задоволення.

13.04.2016 на підставі акту № 94/26-15-14-02-03/30018730 від 21.03.2016 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001621402, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 8595634,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санціями на 2865213,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіаком" не погоджуючись з податковим повідомлення - рішенням № 0001621402 від 13.04.2016, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та контрагентами ТОВ "МАНА ТРЕЙД", ТОВ "Універсал Компані", ТОВ "Інвестенергія Нью", ТОВ "Леотрейдінг Нью", ТОВ "Вуглестіл Нью" реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "МАНА ТРЕЙД" за договором поставки № 160/М від 19.03.2013 предметом якого є здійснення поставки нафтопродуктів.

На підтвердження факту отримання товару за зазначеним договором позивачем надано суду копії договору з додатковими угодами до нього, актів приймання - передачі, видаткових накладних, товарно - транспортних накладних, товарно - транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, сертифікатів відповідності, паспортів, а на підтвердження здійснення платіжних доручень, банківських виписок, договору на оформлення кредиторської заборгованості простими векселями б/н від 01.10.2014 та складених до нього акту прийому - передачі векселів, акту про погашення заборгованості простими векселями.

Отримані від ТОВ "МАНА ТРЕЙД" нафтопродукти були використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, шляхом їх реалізації через мережу АЗС на підтвердження чого надано суду копії змінних звітів, фіскальних чеків, щоденних звітів, накладних.

В періоді щодо якого було проведено перевірку позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Універсал Компані" за договором на надання інформаційних (консультаційних) послуг № 2013/05-14 від 14.05.2013.

На підтвердження факту отримання вказаних послуг позивачем було надано суду копії акту здачі - приймання виконаних робіт від 30.05.2013, рахунку № 1405 від 16.05.2013, а на підтвердження здійснення оплати платіжного доручення № 645 від 30.05.2013.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "Інвестенергія Нью" на підтвердження факту отримання послуг за яким позивачем надано суду копії акту виконаних робіт № 25/04-13 від 25.04.2013, рахунку № 02/04-13 від 02.04.2013, звіту про фактично надані юридичні послуги, а на підтвердження здійснення оплати платіжного доручення № 505 від 25.04.2013.

Позивач в періоді щодо якого було проведено перевірку мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Леотрейдінг Нью" за договором надання маркетингових послуг №33/1 від 23.04.2013 на підтвердження факту отримання яких позивачем надано суду копії акта здачі - приймання виконаних робіт від 30.04.2013, рахунку № 33/1 від 23.04.2013, а на підтвердження здійснення оплати платіжного доручення № 512 від 26.04.2013.

В періоді щодо якого було проведено перевірку позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Вуглестіл Нью" за договором про надання інформаційно - консультаційних послуг № 86 від 05.04.2013 на підтвердження факту отримання послуг за яким позивачем надано суду копії акту здачі - приймання виконаних робіт від 26.04.2013, рахунку № 86 від 05.04.2013, а на підтвердження здійснення оплати платіжного доручення № 511 від 26.04.2013.

Послуги отримані позивачем від контрагентів ТОВ "Універсал Компані", ТОВ "Інвестенергія Нью", ТОВ "Леотрейдінг Нью", ТОВ "Вуглестіл Нью" були використані позивачем в процесі здійснення господарської діяльності з роздрібної торгів пальним.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ "МАНА ТРЕЙД", ТОВ "Універсал Компані", ТОВ "Інвестенергія Нью", ТОВ "Леотрейдінг Нью", ТОВ "Вуглестіл Нью" не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "МАНА ТРЕЙД", ТОВ "Універсал Компані", ТОВ "Інвестенергія Нью", ТОВ "Леотрейдінг Нью", ТОВ "Вуглестіл Нью".

Посилання відповідача на факт анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ "МАНА ТРЕЙД" 15.07.2015 та внесення до ЄДРПОУ запису про відсутність за місцезнаходження не приймаються судом до уваги з огляду на те, що вказані факти мали місце в 2015 року, у той час, як перевірку позивача було проведено за 2013 - 2014 року.

Пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Відповідач в акті перевірки позивача та наданих суду запереченнях посилається на те, що позивачем до перевірки не було надано сертифікатів походження ПММ щодо товару придбаного у ТОВ "МАНА" та первинних документів щодо правовідносин з ТОВ "Універсал Компані", ТОВ "Інвестенергія Нью", ТОВ "Леотрейдінг Нью", ТОВ "Вуглестіл Нью", водночас при цьому відповідачем не надано суду документів на підтвердження факту відмови позивача надати певні документи, зокрема, акту, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту за фінансово - господарськими відносинами з контрагентами ТОВ "МАНА", ТОВ "Універсал Компані", ТОВ "Інвестенергія Нью", ТОВ "Леотрейдінг Нью", ТОВ "Вуглестіл Нью", суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами мали реальний товарний характер.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "МАНА", ТОВ "Універсал Компані", ТОВ "Інвестенергія Нью", ТОВ "Леотрейдінг Нью", ТОВ "Вуглестіл Нью" в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з ТОВ "МАНА", ТОВ "Універсал Компані", ТОВ "Інвестенергія Нью", ТОВ "Леотрейдінг Нью", ТОВ "Вуглестіл Нью".

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити повністю .

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0001621402 від 13.04.2016.

3.Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаком" (02096, м. Київ, вул. Привокзальна, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 3001730) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 128934,51 грн. (сто двадцять вісім тисяч дев'ятсот тридцять чотири грн. 51 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов