Ухвала

від 04.06.2024 по справі 380/9361/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 червня 2024 року

м. Київ

справа № 380/9361/23

адміністративне провадження № К/990/20797/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білоуса О.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі за позовом Державного підприємства «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Державне підприємство «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 березня 2023 року форми «Р»: №4315/13-01-07-02 за платежем податок на прибуток на загальну суму 508647 грн; № 4317/13-01-07-02 за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону на загальну суму 1951502,25 грн; № 4319/13-01-07-02 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 177730,35 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача 26840 грн судового збору.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Львівській області вже зверталося до Верховного Суду з касаційною скаргою, яка ухвалою Верховного Суду від 9 травня 2024 року була повернута скаржнику, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

28 травня 2024 року Головне управління ДПС у Львівській області вдруге звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.

Як на підставу до відкриття касаційного провадження у цій справі заявник посилається зокрема на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

У скарзі ГУ ДПС в Одеській області викладено обставини справи, процитовано норми права, зроблено вказівку на постанови Верховного Суду від 5 травня 2020 року у справі №826/678/16, від 16 квітня 2020 року у справі №826/7760/15, від 3 квітня 2020 року у справі №822/315/16, від 25 березня 2021 року у справі №826/5016/17, від 29 березня 2021 року у справі №826/10493/16, від 19 березня 2021 року у справі №П/811/936/17, від 6 серпня 2019 року у справі №160/8441/18, від 28 жовтня 2021 року у справі №520/9691/18, від 13 жовтня 2021 року у справі №320/2128/19, від 4 жовтня 2021 року у справі №640/6522/20, від 30 вересня 2021 року у справі №815/4498/15, від 28 серпня 2021 року у справі № 808/1268/18.

Водночас контролюючим органом не обґрунтовано, в чому саме полягало неправильне застосування норм матеріального права судами першої та апеляційної інстанцій, в чому висновки судів попередніх інстанцій суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства України, посилань на практику Верховного Суду, висловлення незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, що не є належим викладенням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Необхідно зазначити, що скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Що ж до посилань на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права як умови для скасування судового рішення, то такі можуть бути визнані прийнятними при касаційному оскарженні судових рішень за пунктом 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у разі обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, визначених відповідними пунктами частини другої та третьої статті 353 цього Кодексу.

Так, у касаційній скарзі, як вже зазначалось у цій ухвалі вище, скаржник визначив підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій також пункт 4 частини четвертої статті 328 (з урахуванням пункту 1 частини другої статті 353 цього ж Кодексу).

У контексті наведеного Суд звертає увагу, що згідно із пунктом першим частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

При цьому, аналіз приписів пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що недослідження судами зібраних у справі доказів може бути враховано лише за умови обґрунтування заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених саме пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо належного оформлення касаційної скарги.

Проте перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Крім того, необхідно зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі за позовом Державного підприємства «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О.В.Білоус