Ухвала

від 04.06.2024 по справі 640/15530/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 червня 2024 року

м. Київ

справа № 640/15530/19

адміністративне провадження № К/990/20769/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білоуса О.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут ІМТ" до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут ІМТ» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 квітня 2019 року: №00005521402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» (код платежу 11021000) за податковим зобов`язанням на суму 2726693 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 681673 грн; №00005541402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» (код платежу 14060100) за податковим зобов`язанням на суму 2380937 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 595234 грн; а також визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 9 липня 2019 року вих.№31521/6199-9911-04-01-25, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 19 квітня 2019 року №00005521402 і №00005541402, а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут ІМТ» - без змін.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2020 року, позов задоволено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2020 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 квітня 2019 року №00005541402 в частині збільшення суми зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 174480 грн та за штрафними санкціями у сумі 43620 грн; № 00005521402 в частині збільшення суми зобов`язання з податку на прибуток у сумі 157033 грн та за штрафними санкціями у сумі 39258 грн, а також про визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 9 липня 2019 року вих. №31521/6199-9911-04-01-25. Прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2020 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду 31 травня 2023 року скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року в частині відмови задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 квітня 2019 року № 00005541402 у частині збільшення суми зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 174480 грн та за штрафними санкціями у сумі 43620 грн та № 00005521402 у частині збільшення суми зобов`язання з податку на прибуток у сумі 157033 грн та за штрафними санкціями у сумі 39258 грн, а справу в цій частині передано на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду. У решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у справі №640/15530/19 залишено без змін.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2020 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 квітня 2019 року.

28 травня 2024 року Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.

Як на підставу до відкриття касаційного провадження у цій справі заявник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про те, що судом апеляційної інстанції не правильно застосовано пункт 44.1 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункти 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статті 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У скарзі контролюючим органом викладено обставини справи, процитовано норми права, зроблено вказівку на постанови Верховного Суду від 20 серпня 2020 року у справі №826/5743/14, від 10 квітня 2020 року у справі №823/1389/16, від 24 березня 2020 року у справі №260/410/19, від 3 березня 2020 року у справі № 140/2715/18, від 5 березня 2021 року у справі №826/23914/15.

Водночас контролюючим органом не обґрунтовано, в чому саме полягало неправильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій, в чому висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням додатково встановлених обставин та доказів, суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства України, посилань на практику Верховного Суду, висловлення незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, що не є належим викладенням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо належного оформлення касаційної скарги.

Проте перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Крім того, необхідно зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут ІМТ" до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О.В.Білоус