Ухвала

від 04.06.2024 по справі 420/28470/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 червня 2024 року

м. Київ

справа №420/28470/23

адміністративне провадження №К/990/20485/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2024 року

у справі № 420/28470/23

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Державного підприємства "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення та наказів, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом до Міністерства юстиції України, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Державного підприємства "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України, в якому, з урахуванням уточнень, просила:

- визнати протиправними дії Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) стосовно внесення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України подання (з доповненням) з пропозицією про анулювання належного позивачці свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7299, виданого Міністерством юстиції України 25 березня 2009 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України від 30 жовтня 2023 року №1, ухвалене за результатом розгляду подання Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7299, виданого Міністерством юстиції України 25 березня 2009 року виданого на ім`я ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 17 листопада 2023 року №3962/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_1 ».;

- визнати протиправним та скасувати наказ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 21 листопада 2023 року №2035/13.1-03 «Про припинення приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_1 ».;

- зобов`язати Міністерство юстиції України, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вчинити дії, спрямовані на поновлення діяльності приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1, внести інформацію про приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 в відомості Єдиного реєстру нотаріусів, надати доступ до єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України для вчинення дій та виконання обов`язків, передбачених Законом України «Про нотаріат» з метою здійснення нотаріальних та реєстраційних дій Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1, в тому числі направити Державному підприємству «Національні інформаційні системи» повідомлення щодо відновлення доступу Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо внесення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України подання (з доповненням) з пропозицією про анулювання виданого ОСОБА_1 свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7299, виданого Міністерством юстиції України 25 березня 2009 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України від 30 жовтня 2023 року №1, ухвалене за результатом розгляду подання (з доповненнями) Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7299, виданого Міністерством юстиції України 25 березня 2009 року виданого на ім`я ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 17 листопада 2023 року №3962/5 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_1 ".

Визнано протиправним та скасовано наказ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 21 листопада 2023 року №2035/13.1-03 "Про припинення приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_1 ".

Зобов`язано Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вчинити дії, спрямовані на поновлення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 у відомостях Єдиного реєстру нотаріусів.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , Міністерство юстиції України, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подали апеляційні скарги, в яких посилались на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційні скарги Міністерства юстиції України, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - задоволено. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Не погоджуючись із цим судовим рішенням, скаржник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Скаржник підставою касаційного оскарження судових рішень визначає пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України вказуючи, що суди попередніх інстанцій прийняли рішення у справі без врахування висновків Верховного Суду.

При цьому, касаційна скарга містить ряд посилань на постанови Верховного Суду проте, такі вказівки наводяться без взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

В той же час, Верховний Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.

Всупереч вищенаведеному, скаржником не зазначено конкретну норму права, яку на його думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, у взаємозв`язку з посиланням на конкретні постанови Верховного Суду.

Скаржнику необхідно чітко розмежувати норми права із конкретним посиланням на постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо застосування цієї норми права та чітко вказати висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження так само, як і норму права, яку на думку скаржника, застосовано всупереч висновкам Верховного Суду, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстави касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права» та не є "судом фактів".

З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що скаржником не обґрунтовано наявності правових підстав для оскарження судового рішення, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з частиною 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання до суду уточненої касаційної, в якій навести підстави касаційного оскарження із врахуванням зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали вимог.

Керуючись статтями 329, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2024 року у справі № 420/28470/23 - залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху в установлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду