Рішення

від 27.05.2024 по справі 335/340/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/340/24 2/335/986/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Апаллонової Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання: Шевченко К.В.

представника позивача ОСОБА_1 ,

третьої особи ОСОБА_2

свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , треті особи: служба у справах дітей Федорівської сільської ради Пологівського району, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 , треті особи: служба у справах дітей Федорівської сільської ради Пологівського району, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів.

В позовній заяві позивач зазначає, що він є рідним батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якого є ОСОБА_6 . З ОСОБА_6 не перебував у зареєстрованому шлюбі. Мешкали разом з сином та своєю матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з війною, є внутрішньо переміщеними особами, місцем реєстрації та проживання ВПО є АДРЕСА_2 . Крім того, з 28.09.2022 року по теперішній час проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 .На початку 2011 року він та ОСОБА_6 припинили сімейні стосунки, ОСОБА_6 разом з дитиною виїхала та стала проживати окремо. Згодом стало відомо, що ОСОБА_6 разом з сином виїхала у АР Крим до своєї сестри в гості. В грудні 2012 року подзвонили з органу опіки та піклування з Джанкойського району АР Крим та повідомили, що у ОСОБА_6 мають намір відібрати дітей (на той час їх вже було у неї троє) через неналежне виховання та догляд, і якщо не позивач не відмовляється від сина, то може забрати його. 29.12.2012 року позивач забрав свого сина ОСОБА_8 . ОСОБА_6 не заперечувала проти цього, добровільно віддала мені дитину. З вказаного часу син проживає разом з ним. З грудня 2012 року відповідачка не приймала участі у вихованні та утриманні сина, жодного разу не зустрічалась з ним, не піклувалась про нього та не утримувала. Вона навіть не знає, як він виглядає. Аліменти з ОСОБА_6 позивач не стягував, утримував сина самостійно. З 2012 року відповідачка свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню сина, не надає йому батьківської опіки та піклування, виявляє байдужість до стану та проблем дитини, демонструє свою повну безвідповідальність та байдужість. ОСОБА_6 не підтримує родинних відносин з ОСОБА_9 . Обов`язки щодо виховання, освіти, розвитку, лікування, утримання ОСОБА_10 виконував та виконую одноособово батько дитини. Позивач просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно неповнолітньої дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 10.01.2024 року і до досягнення дитини повноліття..

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 22.01.2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Витребувано у Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_6 щодо неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

11.03.2024 року на адресу суду надійшли пояснення третьої особи Служби у справах дітей Федорівської сільської ради Пологівського району Запорізької області. В поясненнях зазначають, що згідно матеріалів справи, з грудня 2012 року дитина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та бабусею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Зважаючи на наявну характеристику у матеріалах справи з місця навчання дитини, згідно якої дитина відвідує школу систематично, піклується про дитину батько ОСОБА_5 та бабуся ОСОБА_11 , мати ОСОБА_6 не бере участі у виховані дитини. Відомостей, які б свідчили про участь матері у житті дитини, підтверджень щодо здійснення піклування матері про дитину та належного виконання нею батьківських обов`язків, відсутні. Рішення просили прийняти на розсуд суду.

Ухвалою суду від 25.03.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

30.04.2024 року від Органу опіки та піклування районної адміністрації ЗМР по Шевченківському району на адресу суду надійшов висновок від 30.04.2024 року №22.04/01-34-333. Відповідно до висновку комісія прийшла до висновку про доцільність позбавити ОСОБА_6 батьківських прав по відношенню до неповнолітнього сина, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просить їх задовольнити на підставах, що викладені у позовній заяві і вказала, що сукупність зібраних у справі доказів свідчить про свідоме ухилення ОСОБА_6 від виконання батьківських обов`язків відносно свого сина, що є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав. Проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася, повідомлена належним чином клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, відзив до суду на позов не подано.

Представники третьої особи районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському, як орган опіки та піклування у судове засідання не з`явився, надав через канцелярію суду заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Представник третьої особи служби у справах дітей Федорівської сільської ради Пологівського району Запорізької області в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Третя особа ОСОБА_2 у судовому засідання позов ОСОБА_2 підтримала і просить його задовольнити.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням положень ст.ст. 223, 280 ЦПК України та думки позивача щодо заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третьої особи ОСОБА_2 , яка допитана у судовому засіданні в якості свідка, дослідивши матеріали справи, перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів має право звернутись кожна особа.

Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 150 СК України передбачені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

Стаття 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачає, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов`язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК . Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язкам.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що підтверджується копіями повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 02.02.2022 року .

На час народження сина ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та ОСОБА_6 проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_3 .

На початку 2011 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 припинили сімейні стосунки, ОСОБА_6 разом з дитиною виїхала та стала проживати окремо.

Згодом стало відомо, що ОСОБА_6 разом з сином виїхала у АР Крим до своєї сестри в гості.

В грудні 2012 року позивача повідомлено органом опіки та піклування з Джанкойського району АР Крим, що у ОСОБА_6 мають намір відібрати дітей через неналежне виховання та догляд, що не спростовано відповідачем.

29.12.2012 року ОСОБА_5 зі своєю матір`ю ОСОБА_2 виїхав до села Яснополянське Джанкойського району, де за місцем проживання сестри ОСОБА_6 забрав свого сина ОСОБА_8 . З вказаного часу син проживає разом з батьком ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 разом з сином та своєю матір`ю ОСОБА_2 мешкали за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з війною, є внутрішньо переміщеними особами, місцем реєстрації та проживання ВПО є АДРЕСА_2 .

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснила, що вона працювала у швидкій медичній допомозі у с. Федорівка та виїжджала на виклики до родини ОСОБА_12 коли дитина хворіла і підтвердила, що про дитину піклувалися батько або бабуся. Мати поїхала у АР Крим і дитиною не цікавилася.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що знає родину ОСОБА_12 . Невістка ОСОБА_13 недовго жила з ОСОБА_14 і виїхала до Криму забравши з собою сина. Потім у невістки, коли дитині було приблизно один рік, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 забрали сина та привезли до додому у с.Федорівку, це було приблизно у 2011 чи 2012 році, де ОСОБА_17 проживав далі. Бабуся та батько опікувалися сином, а ОСОБА_6 сином не цікавилася з 2012 року.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка третя особа ОСОБА_18 пояснила, що невістка ОСОБА_13 покинула сина коли йому було приблизно один рік у 2012 році, дитина виросла з нею та батьком, проживав разом із ними, навчався з першого класу. Мати долею сина не цікавилася. Також вказала, що вони з ОСОБА_19 їздили до Криму та забрали ОСОБА_17 і невістка знала куди і не заперечувала. Потім ОСОБА_13 приїжджала у 2012 році і поїхала. Більше її не бачили.

Покази вказаних свідків є належним доказом і таким, що не суперечать іншим доказам у справі і підтверджує обставини викладені позивачем у позовній заяві.

Таким чином, вищенаведеними доказами, які не спростовані відповідачем, встановлено, що мати ОСОБА_7 - ОСОБА_6 свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню малолітнього сина, не надає йому батьківської опіки та піклування, виявляє байдужість до потреб, стану та проблем дитини, фактично самоусунулася від виконання своїх обов`язків відносно дитини, не бере участі у вихованні та догляді за сином, не цікавиться його здоров`ям, фінансово не утримує, подарунки на свята не дарує, не цікавиться життям, здоров`ям, успіхами та долею ситна, не забезпечує йому необхідного медичного догляду, лікування та харчування, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, навчання та підготовку до самостійного життя, не надає дитині доступ до культурних цінностей, не сприяє засвоєнню ними загальноприйнятих норм моралі, чим ухиляється від батьківських обов`язків.

Крім того, ОСОБА_6 відзиву на позов не подала та не подала відповідні докази на заперечення позову, у судове засідання не з`явилися, що додатково свідчить про факт свідомого нехтування ОСОБА_6 своїми батьківськими обов`язками, небажання змінювати свою поведінку.

Частинами 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

За результатами засідання органу опіки та піклування районної адміністрації ЗМР по Шевченківському району складено висновок від 30.04.2024 року №22.04/01-34-333. Відповідно до висновку комісія прийшла до висновку про доцільність позбавити ОСОБА_6 батьківських прав по відношенню до неповнолітнього сина, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд вивчивши зазначений висновок вважає його обґрунтованим та таким, що ґрунтується на достатній доказовій базі і не суперечить інтересам дитини та узгоджується із іншими доказами, які наявні у справі.

Вирішуючи позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав суд враховує вимоги ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка набула чинності для України 27.09.1991 року, де зокрема зазначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, суд дійшов переконання про обґрунтованість позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 батьківських прав по відношенню до її сина ОСОБА_7 , оскільки достовірно встановлено, що відповідач не піклується про життя та здоров`я дитини, про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування; не спілкуються з нею у обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, нехтуючи батьківськими правами та обов`язками.

Також суд вважає, що рішення про позбавлення батьківських прав здатне забезпечити належний захист дитини, а мотиви для позбавлення батьківських прав є доречними і достатніми.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, оскільки цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов висновку, з метою захисту прав та інтересів малолітньої дитини, вимоги про позбавлення батьківських прав підлягають задоволенню, оскільки встановлено факт свідомого нехтування ОСОБА_6 своїми обов`язками, небажання змінювати свою поведінку.

Суд роз`яснює відповідачу, що згідно ч.1 ст.166 СК України, особа, яка позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Суд також роз`яснює, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав (ч.1 ст.169 СК України), якщо дитина не була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.

Крім того, згідно із ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від зобов`язання по утриманню дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може за вимогою позивача чи за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на утримання дитини.

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Як встановлено судом, відповідач є особою працездатного віку, даних щодо наявності на утриманні у відповідача інших непрацездатних осіб чи неповнолітніх дітей, осіб-інвалідів суду не надано, тому на думку суду, вона має можливість надавати позивачу матеріальну допомогу на утримання дитини.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідачки аліментів, суд виходить з інтересів дитини та її потреб на достатній рівень життя та розвитку, та, з урахуванням всіх обставин справи та вимог ст. ст. 166, 182, 183 СК України, враховуючи, що дитина перебуває на утриманні позивача і влаштована в родину позивача, а відповідачем не надано доказів суду про надання матеріальної допомоги на утримання сина у добровільному порядку, суд приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Згідно із ст. 191 СК України, аліменти з відповідача підлягають стягненню з дня подачі позову до суду, тобто з 10.01.2024 року.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід держави у розмірі 2422,40 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 264-265,280-284 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , треті особи: служба у справах дітей Федорівської сільської ради Пологівського району, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянку України стосовно неповнолітньої дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 10.01.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду або через Орджонікідзевського районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повні відомості про сторін згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , місце реєстрації як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 .,

-представник позивача: ОСОБА_1 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 28.01.1994 року, №47, адреса робочого місця: АДРЕСА_5 ,

-відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ,

-третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району : м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, ЄДРПОУ 37573885.

-третя особа: Служба у справах дітей Федорівської сільської ради Пологівського району Запорізької області: вЗапорізька область, Пологівський район, с. Федорівка, вул. Шкільна, буд. 47, ЄДРПОУ 26182441.

Вступна та резолютивна частина рішення виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 27.05.2024 року. Повний текст рішення складено 05.06.2024 року.

Суддя: Ю.В. Апаллонова