Постанова

від 30.05.2024 по справі 438/1388/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 438/1388/21 Головуючий у 1 інстанції: Слиш А.Т.

Провадження № 22-ц/811/2080/23 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С.М.,

суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретар судового засідання Марко О.Р.,

з участю представників позивача ОСОБА_1 адвокатів Походжай О.О. та Вуйцик О.Б., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_3 адвоката Арутюнової Н.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_4 , на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 13 червня 2023 року (повний текст рішення складено 23 червня 2023 року), у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення коштів, та за позовом третьої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

в серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти, отримані в якості оплати за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі в сумі 2 001 000, 00 гривень, за договором купівлі-продажу земельної ділянки в сумі 100 000, 00 гривень та за договором купівлі-продажу земельної ділянки в сумі 68 000, 00 гривень, всього 2 169 000, 00 гривень та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилався нате, що з 04 серпня 1992 року до 10 вересня 2021 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Під час шлюбу позивачем набуто нерухоме майно, зокрема: нежитлова будівля, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2351889346103; земельна ділянка, площею 0,03 га, кадастровий номер 4610345400:01:001:0289, цільове призначення будівництво та обслуговування бару-кафе, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 84067946103; земельна ділянка, площею 0,0204 га, кадастровий номер 4610345400:01:001:0280, цільове призначення будівництво та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 84067946103. З метою поділу спільного майна подружжя, позивачем було видано нотаріально посвідчену довіреність на ім`я ОСОБА_2 14 грудня 2020 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Бориславського нотаріального округу Львівської області Малетич О.Я., зареєстрована в реєстрі за № 346. ОСОБА_2 07 травня 2021 року від імені ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений договору купівлі-продажу: нежитлової будівлі, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2351889346103; земельної ділянки, площею 0,03 га, кадастровий номер 4610345400:01:001:0289, цільове призначення будівництво та обслуговування бару-кафе, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 84067946103 та земельної ділянки, площею 0,0204 га, кадастровий номер 4610345400:01:001:0280, цільове призначення будівництво та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 84067946103. Загальна вартість від вказаного нерухомого майна становить 2 169 000, 00 гривень. Вважає, що оскільки на теперішній час відповідач не повернув позивачу коштів, про продаж нерухомого майна не повідомив, то грошові кошти, отримані в якості оплати за договорами купівлі-продажу в сумі 2 169 000,00 гривень та судові витрати підлягають стягненню із відповідача.

В травні 2022 року ОСОБА_3 подала заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, щодо предмету спору з позовними вимогами до позивача ОСОБА_1 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності, набуте позивачем за час шлюбу з ОСОБА_3 , шляхом визнання права власності ОСОБА_3 на частку грошових коштів в загальній сумі 2 169 000,00 гривень, отриманих за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 07 травня 2021 року.

Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 07 липня 2022 року прийнято позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 про поділ спільного майна колишнього подружжя шляхом визнання права власності на частку у спільній сумісній власності на грошові кошти та об`єднати в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 13 червня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів та позовних вимог третьої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті судом відповідно ухвали судді Бориславського міського суду Львівської області від 03 вересня 2021 року.

Скасовано арешт, накладений на майно, зокрема транспортний засіб марки BMW, модель 320, D зареєстрований 17 березня 2020 року на ім`я ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та на земельну ділянку, кадастровий номер: 4610344500:01:001:0249, площею 0,0859 га, реєстраційний номер нерухомого майна 22636714603, власником якої є ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Рішення суду в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_4 , в якій просить скасувати рішення Бориславського міського суду Львівської області від 13 червня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та ухвали нове рішення, яким вказані позовні вимоги зад волити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що повірений не повідомив позивача про укладення договорів, а про відчуження нерухомого майна останній дізнався з Державного реєстру речових прав на нерухому майно. Проте, всупереч встановленим обставинам, та з огляду на матеріали справи, які не містять доказів повернення відповідачем коштів (чи їх частини) позивачу, суд безпідставно поклав на позивача обов`язок по доказуванню цих обставин, відмовивши у задоволенні позову саме з мотивів його недоведеності, у той час як це є процесуальним обов`язком саме відповідача. Окрім цього, місцевим судом не враховано при ухваленні оскаржуваного рішення правові позиції Верховного Суду щодо застосування норм прав у подібних правовідносинах, викладені в постановах від 10 січня 2019 року у справі № 320/4274-16ц та від 16 лютого 2021 року у справі № 726/2211/18.

Рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя в апеляційному порядку не оскаржується, відтак його перегляд у цій частині, судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2 , представників сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , яка змінила своє прізвище після реєстрації шлюбу на ОСОБА_6 з 04 серпня 1992 року.

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 10 вересня 2021 року у справі за № 438/823/21 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , який зареєстровано 04 серпня 1992 року відділом реєстрації актів цивільного стану Бориславського міського управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 157 розірвано.

Під час шлюбу сторонами було придбане наступне майно: нежитлова будівля, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2351889346103; земельна ділянка, площею 0,03 га, кадастровий номер 4610345400:01:001:0289, цільове призначення будівництво та обслуговування бару-кафе, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 84067946103 та земельна ділянка, площею 0,0204 га, кадастровий номер 4610345400:01:001:0280, цільове призначення будівництво та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 84067946103.

14 грудня 2020 року ОСОБА_1 уклав та підписав довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Бориславського нотаріального округу Львівської області Малетич О.Я., зареєстрована в реєстрі за № 346, якою уповноважив ОСОБА_2 на здійснення ряду юридичних дій щодо належного йому на праві власності майна, а саме нежитлової будівлі, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , земельної ділянки, площею 0,03 га, кадастровий номер 4610345400:01:001:0289, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,0204 га, кадастровий номер 4610345400:01:001:0280, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 84067946103.

Відповідно до інформації з витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей номер витягу 45169864 від 21 липня 2021 року вбачається припинення дії довіреності, дата посвідчення 14 грудня 2020 року, зареєстрована в реєстрі за № 346, підстава заява про скасування довіреності виданої ОСОБА_1 .

Судом також встановлено, що 07 травня 2021 року приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Фірманом Б.І. був посвідчений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2351889346103, згідно умов якого відповідач ОСОБА_2 , діючи від імені ОСОБА_1 на підставі вищевказаної довіреності, передав у власність, а ОСОБА_7 , що діє від імені та в інтересах громадянина Італійської Республіки ОСОБА_8 прийняла у власність нежитлову будівля за обумовлену в цьому договорі грошову суму у розмірі 2 001 000,00 гривень. Також цього ж дня був посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,03 га, кадастровий номер 4610345400:01:001:0289, цільове призначення будівництво та обслуговування бару-кафе, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 84067946103, згідно умов якого відповідач ОСОБА_2 , діючи від імені ОСОБА_1 на підставі вищевказаної довіреності, передав у власність, а ОСОБА_7 , що діє від імені та в інтересах громадянина Італійської Республіки ОСОБА_8 прийняла у власність за обумовлену в цьому договорі грошову суму у розмірі 100 000,00 гривень, зареєстровано в реєстрі за №366, а також був посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0204 га, кадастровий номер 4610345400:01:001:0280, цільове призначення будівництво та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 84067946103 , згідно умов яких відповідач ОСОБА_2 , діючи від імені ОСОБА_1 на підставі вищевказаної довіреності, передав у власність, а ОСОБА_7 , що діє від імені та в інтересах громадянина Італійської Республіки ОСОБА_8 прийняла у власність за обумовлену в цьому договорі грошову суму у розмірі 68 000,00 гривень зареєстровано в реєстрі за №367.

Пунктом 5 зазначених договорів зазначено, що продаж земельної ділянки, площею 0,03 га вчинено сторонами за 100 000, 00 гривень, земельної ділянки, площею 0,0204 га вчинено сторонами за 68 000,00 гривень, а продаж нежитлової будівлі вчинено сторонами за 2 001 000,00 гривень, які покупець (в особі представника) сплатив продавцю (в особі представника), до підписання цього договору. Сторони підтверджують факт повного розрахунку за продані земельні ділянки чи нежитлову будівлю.

У частині першій статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України зазначено, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 519/2-5034/11, (провадження № 61-175сво21).

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).

Згідно з частинами першою та третьою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (частина перша статті 1000 ЦК України).

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (стаття 1003 ЦК України).

Повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення (частина перша статті 1004 ЦК України).

Повірений зобов`язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення (стаття 1006ЦК України).

Довіритель зобов`язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення (частина перша статті 1007ЦК України).

Аналіз вищевказаних норм матеріального права дає підстави для наступних висновків:

- традиційно в доктрині приватного права виокремлюють договірне представництво або добровільне, що виникає на підставі договору. Цим договором, зокрема, є договір доручення (глава 68 ЦК України);

- довіреність видається однією особою іншій особі, тому видача довіреності є одностороннім правочином. Для цього не потрібна наявність волі іншої особи, тобто другої сторони договору доручення. Довіреність видається на підставі договору доручення (стаття 1003 ЦК України), при чому це робиться обов`язково (частина перша статті 1007 ЦК України). Це означає, що наявність довіреності свідчить про договірне представництво.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 458/229/18 (провадження № 61-5932сво22) до розгляду якої зупинялось провадження у справі, що переглядається, викладено такий висновок про застосування згаданих норм права:

«- глава 68 ЦК України не містить спеціальних вимог до форми договору доручення, тому й не виключається вчинення договору доручення в усній формі. Формулювання, які вживаються в статті 1003 ЦК України і сутність правовідносин представництва, вимагають фіксації його повноважень, що може бути здійснено в договорі та/або в довіреності. Натомість в статті 1007 ЦК України міститься вимога видати довіреність повіреному і це означає, що вона є обов`язковою. Але можливо вчинити договір доручення в усній формі, й у цьому разі довіреність слугуватиме підтвердженням його укладання;

- з урахуванням змісту статті 244 ЦК України та принципу розумності, довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Тобто довіреність має містити повноваження представника необхідні для представництва довірителя перед третіми особами, а не обов`язки представника перед особою, яку він представляє (довірителем). Тим паче конструкція договірного представництва апріорі виключає можливість вчинення довіреності, яка містить можливість представника розпоряджатися коштами на власний розсуд, оскільки це суперечить конструкції цивілістичного представництва;

- видача довіреності на підставі усного договору доручення є підтвердженням укладання договору доручення, і очевидно, що на такі правовідносини поширюються положення, зокрема, статті 1006 ЦК України. У разі відсутності домовленості між повіреним та довірителем про встановлення строку (терміну) передачі одержаного у зв`язку з виконанням доручення, така передача має відбуватися негайно. При цьому для довірителя не потрібно пред`являти вимогу про передачу одержаного у зв`язку з виконанням доручення, оскільки пункт 3 частини першої статті 1006 ЦК України є виключенням, що допускається частиною другою статті 530 ЦК України».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відмовляючи узадоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягненнякоштів,суд першоїінстанції вірноврахувавши висновокщодо застосуваннянорм права,викладений впостанові ВерховногоСуду від10січня 2019року усправі №320/4274/16-ц(провадження№ 61-25696св18)від якогоне відступивВерховний Судуу складіОб`єднаноїпалати Касаційногоцивільного судуу справі № 458/229/18 (провадження № 61-5932сво22), дійшов невірного висновку про те, що позивач не довів факту притримання ОСОБА_2 грошових коштів за договорами купівлі-продажу, адже такий обов`язком, а саме щодо доведення факту належного виконання договору доручення в частині передачі коштів повіреним довірителю, в силу розподілу обов`язку доказування, покладається саме на повіреного, і такий обов`язком останнім не виконаний, ним не доведено за допомогою належних та допустимих доказів виконання цього обов`язку.

При цьому, колегія суддів враховує з посиланням на положення частини першої статті 218 ЦК України, що такі обставини не можуть доводитись показами свідків.

Оскільки обставини щодо віднесення майна, яке було предметом договорів купівлі-продажу до об`єктів спільного майна подружжя, шлюб між якими на даний час розірваний, не оспорюються, колегія суддів, з огляду на принцип розумності, вважає за доцільне задовольнити первісний позов частково, стягнути з відповідача на користь позивача половину грошових коштів, отриманих відповідачем за згаданими договорами купівлі-продажу, враховуючи рівність часток колишнього подружжя у майні, яке відчуженого за даними договорами.

Пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За приписами частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду, рішення суду першої інстанції в оскарженій частині слід скасувати, з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову, а врешті (в неоскарженій частині) залишити без змін.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в розмірі 5675 грн 00 коп. за розгляд справи судом першої інстанції та 8512 грн 50 коп. за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 376, 382 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_4 , задовольнити частково.

Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 13 червня 2022 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення коштів скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти, отримані в якості оплати за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі в сумі 1000500 (один мільйон п`ятсот) грн 00 коп., за договором купівлі-продажу земельної ділянки в сумі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. та за договором купівлі-продажу земельної ділянки в сумі 34000 (тридцять чотири тисячі) грн 00 коп., а разом 1 084500 (один мільйон вісімдесят чотири тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 13 червня 2022 року в частині вирішення позову третьої особи ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя залишити без змін.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 5675 (п`ять тисяч шістсот сімдесят п`ять) грн 00 коп. за розгляд справи судом першої інстанції та 8512 (вісім тисяч п`ятсот дванадцять) грн 50 коп. за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 04 червня 2024 року.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич