Рішення

від 30.05.2024 по справі 182/6681/21

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/6681/21

Провадження № 2/0182/1468/2024

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30.05.2024 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді Кобеляцької-Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представників відповідачів ОСОБА_2

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах Дніпропетровської обласної державної адміністрації до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа - Державне спеціальне господарське підприємство «Ліси України», про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення, -

В С Т А Н О В И В:

В провадження Нікопольського міськрайонного суду надійшла цивільна справа за позовною заявою Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах Дніпропетровської обласної державної адміністрації до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа - Державне спеціальне господарське підприємство «Ліси України», про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення.

Свої вимоги мотивує тим, що земельна ділянка, площею 2,00 га, кадастровий номер 1222985500:01:001:0120, до її передачі, згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 01 квітня 2021 року № 4-2886/15-21 СГ у приватну власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства, мала лісогосподарське призначення. Внаслідок чого відбулася незаконна зміна цільового призначення землі та дана земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та природно заповідного фонду і розташована у 51 кварталі, виділ 3 та у 18 кварталі, виділ 1 Нікопольського лісництва ДП «Марганецьке лісове господарство». Тому, наявні підстави для звернення до суду з даним позовом, оскільки зазначені обставини є суспільним та публічним інтересом, а тому змушені звернутись до суду та просять усунути перешкоди власнику - державі в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, площею 2,00 га, кадастровий номер 1222985500:01:001:0120, яка розташована на території Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, шляхом визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 01 квітня 2021 року № 4-2886/15-21 СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність». Усунути перешкоди власнику - державі в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, площею 2,00 га, кадастровий номер 1222985500:01:001:0120, яка розташована на території Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01 вересня 2021 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_5 на вказану земельну ділянку. Усунути перешкоди власнику - державі в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, площею 2,00 га, кадастровий номер 1222985500:01:001:0120, яка розташована на території Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, шляхом її повернення (витребування) на користь держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації з правом постійного користування ДП «Марганецьке лісове господарство» із незаконного володіння ОСОБА_5 . А також просить суд стягнути з відповідачів на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір, сплачений при подачі позову до суду.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01лютого 2022 року по даній справі було відкрито провадження з порядку загального позовного провадження, про що сторони були повідомленні належним чином (а.с.84-85).

04 липня 2022 року на адресу суду, у відповідності до ст.178 ЦПК України, від представника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Міссона Д.В. надійшов відзив на позовні заяву, згідно якого проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Так, наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 01 квітня 2021 року № 4-2886/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у користування» було затверджено проект щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області ОСОБА_4 . Відведення земельної ділянки відбувалося на підставі розробленого проекту землеустрою з фонду земель сільськогосподарського призначення на території Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області. Відомості про приналежність спірної земельної ділянки, кадастровий номер 1222985500:01:001:0120, до складу земель лісового призначення ДП « Марганецький лісгосп» за даними державного земельного кадастру відсутні, а поданий проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність відповідав вимогам чинного законодавства. Тому, враховуючи вищевикладені обставини, представник відповідача позовні вимоги не визнає та просить суд в задоволенні позову відмовити (а.с.106-107).

Нікопольська окружна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах Дніпропетровської обласної державної адміністрації своїм правом, визначеним цивільно-процесуальним законодавством, скористалася та 11 липня 2022 року на адресу суду подала відповідь на відзив, згідно якого послались на обставини, викладені в позовній заяві, та вказує, що всі посилання відповідача на обставини не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. При цьому, вкотре, звертає увагу на ту обставину, що, згідно з інформацією, яка міститься в матеріалах справи, земельна ділянка, площею 2,00 га, кадастровий номер 1222985500:01:001:0120, до її передачі, згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 01 квітня 2021 року № 4-2886/15-21 СГ у приватну власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства, мала лісогосподарське призначення. Внаслідок чого відбулась незаконна зміна цільового призначення землі та дана земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та природно заповідного фонду і розташована у 51 кварталі, виділ 3 та у 18 кварталі, виділ 1 Нікопольського лісництва ДП «Марганецьке лісове господарство». Тому, всі посилання представника відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства та, разом з тим, земельна ділянка, яка перебувала у державній власності та має лісогосподарське призначення, у встановленому порядку повноважним органом не вилучалась та зміна цільового призначення не здійснювалась, а тому всі вчинені дії щодо спірної ділянки є незаконними та підлягають скасуванню (а.с.115-122).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , також, визначеним ст.178 ЦПК України, правом скористався та 24 серпня 2023 року на адресу суду надав відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнає та проти задоволення позову заперечує, посилаючись на наступні обставини. Так, його довіритель, згідно договору купівлі продажу, набув право власності на земельну ділянку, площею 2,00 га, кадастровий номер 1222985500:01:001:0120, розташовану на території Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області. При цьому, згідно п.1.6 договору купівлі-продажу, та, у відповідності до витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ 9900881322021, виданого 07 липня 2021 року, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані. При цьому, вказує, що під час укладання договору купівлі-продажу на спірну земельну ділянку відповідні записи в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ніким не оскаржувалось. Таким чином, вважає, що його довіритель є добросовісним набувачем земельної ділянки та на момент укладання договору купівлі-продажу у відкритому доступі будь-яка інформація про належність земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення була відсутня. Таким чином, представник відповідача вважає, що його довіритель не знав та не міг знати про те, що спірна земельна ділянка, яка, на думку прокуратури, віднесена до земель лісогосподарського призначення та частково до земель природно-заповідного фонду, а тому позов по суті суперечить принципам та критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, що, в даному випадку, свідчить про те, що позов є необгрунтуваним та в його задоволенні слід відмовити (а.с.195-217).

24 серпня 2023 року на адресу суду від Нікопольської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив представника відповідача ОСОБА_5 - адвоката Сільвановича Г.Б., згідно якої посилався, вкотре, на обставини, викладенні в позовній заяві, а також зазначив наступне. Так, безпідставними є твердження представника відповідача ОСОБА_5 - адвоката Сільвановича Г.Б. про те, що відповідач ОСОБА_5 під час набуття у власність спірної земельної ділянки був обмежений у з`ясування того факту, що спірна земельна ділянка віднесена до земель лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду. Спростовуючи вказаний довід, можливо зазначити наступне. Станом на момент укладання між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договору купівлі - продажу земельної ділянки (01.09.2021 року), кадастровий номер 1222985500:01:001:0120, функціонувала Публічна кадастрова карта України. Відповідно до функціонала вказаного ресурсу, що є частиною програмного забезпечення Державного земельного кадастру, можна здійснювати навігацію між картографічними матеріалами та виводити на екран комбіновану інформацію з різних інформаційних шарів. Для цього використовуйте панель «Шари», розміщену справа у робочому вікні. Розділ «Базові шари» містить матеріали, які слугують картографічною основою. В один і той самий момент часу може бути підключений лише один базовий шар. Розділи: «Шари кадастру», «Нові шари», «Шари аналітичні», «Лісовий кадастр», «Природно-заповідний кадастр», «Міноборони», «Кадастр корисних копалин», «Посіви» та «Енергетика» містять додаткові інформаційні шари, які можна накладати на обрану картографічну основу (базовий шар) та комбінувати між собою. Одночасно може бути підключено декілька додаткових інформаційних шарів. На Публічній кадастровій карті України крім інших розміщено інформаційний Шар «Ліси» шар меж земель лісового фонду. Шар отримано в рамках інформаційної взаємодії з державним лісовим кадастром. Шар «Природно-заповідний фонд» - це шар, що містить дані про межі та об`єкти природно-заповідного фонду. Шар створено в рамках інформаційної взаємодії з Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України. Отже, у зв`язку з вищевикладеним відповідач мав можливість скористатись вказаним ресурсом та з`ясувати той факт, що земельна ділянка з кадастровим номером 1222985500:01:001:0120 знаходиться в межах земель лісового та природно- заповідного фонду. Даний факт підтверджується додатком до позову № 13 схема розташування земельної ділянки з Публічної кадастрової карти України з шаром «Ліси». Безпідставними є також доводи представника відповідача ОСОБА_5 - адвоката Сільвановича Г.Б. про те, що наказ ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області є законним та не підлягає скасуванню. Так, відведення зазначеної земельної ділянки у власність здійснювалось на підставі розробленого проекту землеустрою з фонду земель сільськогосподарського призначення на території Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області. Відомості про приналежність, належність спірної земельної ділянки, кадастровим номером 1222985500:01:001:0120, до складу земель лісогосподарського призначення Нікопольського лісництва, ДП «Марганецький лісгосп» за даними Державного земельного кадастру відсутні, а поданий проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність відповідав вимогам чинного законодавства та підлягав затвердженню. Спростовуючи зазначені твердження, окружною прокуратурою встановлено, що Указом Президента України № 1341/98 від 09.02.1998 року на території Нікопольського району та м.Покров оголошено ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Богданівський», загальною площею 1387 га. Заказник розташований на відпрацьованих землях Богданівського кар`єру ПАТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» - 960 га; Нікопольського лісництва (кв.16-19) ДСГП «Ліси України» - 370 га; обласного виробничого управління водного господарства 57 га. Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначає Закон України «Про природно-заповідний фонд України». Відповідно до статті 1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі. Так, частиною 3 статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. Більш того, статтею 9 цього Закону визначено вичерпний перелік видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а саме: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Таким чином, ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Богданівський» перебуває на обліку територій та об`єктів природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання і є складовою частиною системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною та включений до ключового елементу Екологічної мережі України. Відповідно до частини 4 статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Відповідно до п. 1.2 Положення про ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Богданівський» затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 13.07.2012 року № 345 заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання. Згідно з пунктом 1.4 Положення територія, якій надано статус Заказника, не вилучається з користування Землекористувачів, які здійснюють у його межах свою діяльність згідно з цим Положенням. Заказник оголошено з метою збереження природного середовища на порушених землях з типовим для підзони типчаково-полинового степу, відтворення популяції рідкісних та цінних видів рослин і тварин, у тому числі рослин (бран душка різнобарвна, ковила Лессінга, ковила волосиста), та тварин (махаон, поліксена, бражник мертва голова, гадюка степова, боривітер степовий) занесених до Червоної книги України. До території вказаного ландшафтного заказника входять землі лісогосподарського призначення загальною площею 370 га, що перебувають у постійному користуванні ДСГП «Ліси України», що підтверджується проектом його створення (кв. 16 - 19). Відповідно до охоронного зобов`язання № 113, у 2012 році частина ландшафтного заказника площею 370 га Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області передано під охорону ДСГП «Ліси України». Згідно з науковим обґрунтуванням організації загальнодержавного ландшафтного заказника «Богданівський», розробленого Інститутом проблем природокористуванні і екології ХКП «Екосфера» у 1997 році, який став підставою для створення відповідного об`єкту природно-заповідного фонду, території, що запропонована для заповідання є унікальною, з раптово створеною вторинною екосистемою і самостійно відновленою природою, яка потребує до себе особливої уваги. Ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Богданівський» є складовою світової системи природоохоронних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною держави. Разом з тим, встановлено, що, згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 01.04.2021 № 4-2886/15-21-СГ, затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_4 у власність земельну ділянку, загальною площею 2,0 га, (кадастровий номер 1222985500:01:001:0120) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Покровської сільської ради Нікопольського району. На підставі вказаного наказу, державним реєстратором виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області ь25.05.2021 зареєстровано за ОСОБА_4 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на вищевказану земельну ділянку (запис про право власності 42198889). У подальшому, 01.09.2021 року, між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ричкою К.Ю. за № 4224. Згідно з вказаним договором, ОСОБА_5 набув право власності на земельну ділянку, площею 2,0 га, кадастровий номер 1222985500:01:001:0120, на території Покровської сільської ради Нікопольського району (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2370873512229), про що 01.09.2021 внесено запис про право власності за № 43743359 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.10.2021 року, власником земельної ділянки, площею 2,0 га, кадастровий номер 1222985500:01:001:0120, є ОСОБА_5 . Нікопольською окружною прокуратурою встановлено, що зазначена земельна ділянка вибула з державної власності з порушенням вимог земельного, лісового та природоохоронного законодавства України. Відповідно до інформації ДП «Марганецьке лісове господарство» від 04.08.2021 року № 195/03, Дніпропетровського обласного управління лісового та мисливського господарства від 05.07.2021 року № 622, наданої на запити окружної прокуратури, зазначена земельна ділянка відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2014 року входить до складу земель лісогосподарського призначення Нікопольського лісництва, ДП «Марганецький лісгосп» та природно-заповідного фонду ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Богданівський». Вилучення вказаної земельної ділянки не погоджувалось. Приналежність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення Нікопольського лісництва ДП «Марганецький лісгосп» (квартал 51 виділ 3, квартал 18 виділ 1) та природно-заповідного фонду також підтверджується інформацією та планово-картографічними матеріалами, наданими ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 17.06.2021 року № 383 та Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням від 30.06.2021 року № 520. Наведені докази, у тому числі, картографічні матеріали та матеріали лісовпорядкування у сукупності та взаємному зв`язку підтверджують, що спірна земельна ділянка, площею 2 га, з кадастровим номером 1222985500:01:001:0120, яка набута у приватну власність ОСОБА_4 та в подальшому за договором купівлі-продажу продана ОСОБА_5 , входить у межі ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Богданівський» та розташована на землях ДСГП «Ліси України» і за своїми характеристиками належить до земель природно- заповідного та лісового фонду. Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 380/375/17, від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц та від 07.11.2018 у справі № 488/621/14-ц, постановах Верховного Суду України від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14, від 16.12.2015 у справі № 367/4187/14-ц. Статтею 5 Закону України «Про екологічну мережу України» передбачено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду та землі лісового фонду є складовою екомережі. Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що території та об`єкти природно-заповідного фонду а також землі лісового фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто відповідно до ст. 178 ЦК України належать до обмежено оборотоздатних об`єктів. Розташування земельної ділянки з кадастровим номером 1222985500:01:001:0120 у межах заказника загальнодержавного значення «Богданівський» та на землях ДСГП «Ліси України» згідно з чинним законодавством свідчить про її належність до земель природно-заповідного фонду та земель лісогосподарського призначення, що унеможливлює передання цієї ділянки у приватну власність з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства Це твердження узгоджується з практикою Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, постанови Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 487/10127/14-ц, від 09.12.2020 року у справі № 676/190/18, від 22.06.2022 року у справі № 752/3093/19, від 16.09.2022 року у справі № 752/3090/19), відповідно до якої земельна ділянка, що перебуває в обмеженому обороті, не може передаватись у приватну власність. Наведена практика Верховного Суду свідчить про запровадження юридичної конструкції, за якою землі, перехід права володіння якими до фізичних та юридичних осіб неможливий, зважаючи на пряму вказівку законодавця, вважаються такими, що залишилися у володінні законного власника (держави або територіальної громади), і в такому разі їх державна реєстрація, використання і розпорядження іншою особою розцінюються як триваюче порушення прав власника, не пов`язане з позбавленням права володіння. Цільове призначення спірної земельної ділянки фактично було змінено при її переданні у власність ОСОБА_4 наказом ГУ Держгеокадастру від 01.04.2021 року № 4-2886/15-21-СГ, у якому зазначено, що земельна ділянка передається для ведення особистого селянського господарства. Незважаючи на те, що ГУ Держгеокадастр відніс належність вказаної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, ця обставина не має правового значення, оскільки статус ділянки першочергово визначається тим, що вона розташована в межах об`єкта природно-заповідного фонду, і спеціальним режимом такої території. Ураховуючи наведене, земельна ділянка з кадастровим номером 1222985500:01:001:0120, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_5 , з огляду на імперативні вказівки законодавця належить до земель природно-заповідного призначення у зв`язку з розташуванням на ній об`єкта природно-заповідного фонду ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Богданівський», що узгоджується із зазначеними вище висновками Верховного Суду від 31.07.2019 року справі № 813/4701/16. Отже, на момент передачі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_4 вона вже перебувала у постійному користуванні у ДП Марганецький лісгосп. Тому, враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги підтримують та на задоволенні позову наполягають (а.с.45-62).

26 лютого 2024 року на адресу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від ОСОБА_6 , який діє в інтересах Державного спеціального господарського підприємство «Ліси України», надійшли пояснення, згідно яких зазначено, що позовні вимоги прокурати є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, які вони, в свою чергу, підтримують. При цьому, участь органів прокурати, в даному випадку, є необхідною з метою захисту порушеного права. Крім цього, зазначає, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані: забезпечувати посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою поліпшення навколишнього природного середовища та охорони здоров`я людей; забезпечувати безперервне, невиснажливе і раціональне використання лісових ресурсів для задоволення потреб виробництва і населення в деревині та іншій лісовій продукції; здійснювати відтворення лісів; забезпечувати підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів і збереження біотичного та іншого природного різноманіття в лісах; здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень; раціонально використовувати лісові ділянки. Тому, такими правами було наділено ДП «Марганецьке лісове господарство», права якого були делеговані Державному спеціальному господарському підприємству «Ліси України». Попри це, земельна ділянка з кадастровим номером 1222985500:01:001:0120, яка належить до земель лісогосподарського призначення на незаконних підставах вибула з державної власності та внаслідок чого відбулася зміна цільового призначення землі. А тому, вважають, що позовні вимог є обґрунтованими, викладенні обставини та вимоги підтримують та на задоволенні позову наполягають (а.с.119-125).

Як вбачається з матеріалів справи, всі сторони, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, своїми правами, визначеними цивільно-процесуальним законодавством, скористались та подали до суду відповідні заяви та клопотання, заперечення та відзиви щодо пред`явлених вимог, в той час, коли відповідач ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не прибув та будь-які заяви чи заперечення на адресу суду не надав.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 викладені в позовній заяві обставини підтримав та на задоволенні позову наполягав. При цьому, вкотре, звернув увагу суду на ту обставину, що ОСОБА_4 , який є відповідачем по справі, землю отримав незаконно, бо вона відносилась до земель заповідного фонду та мала державну реєстрацію. Крім цього, спірна земельна ділянка мала державну реєстрацію, що є в положенні заказника загальнодержавного значення « ОСОБА_7 », до якого й виходить спірна земельна ділянка. Тому, враховуючи вищевикладене, просить суд ухвалити рішення про задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , пред`явлені позовні вимоги не визнає, посилаючись на відзив на позовну заяву та заперечення. Крім цього, в момент укладання договору купівлі-продажу його довіритель не володів інформацією та, тим паче, не міг знати, що спірна земельна ділянка входить до земель лісового фонду. При цьому, в скрін-шоті, який був долучений позивачем до матеріалів справи, не вбачається, що земельна ділянка відноситься до лісового фонду. Первинний набувач отримав земельну ділянку на підставі земельного проекту, затвердженого державним кадастром, в якого не було відомостей, що земельна ділянка входила до лісового фонду. Таким чином, враховуючи вищевикладене, представник відповідача позовні вимоги не визнає, оскільки вважає їх безпідставними, а тому просить суд в задоволенні позову відмовити.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Міссон Д.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, послався на викладені обставини у відзиві на позовну заяву, тому просив суд в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до норм ст.83 ЦПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Визначений судом строк для реалізації сторонами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків сплив. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд, розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, дослідивши матеріали справи, розглядаючи позов в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів, визначивши юридичну природу правовідносин і закон який їх регулює, приходить до наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, земельна ділянка, площею 2,00 га, кадастровим номером 1222985500:01:001:0120, до 01 вересня 2021 року належала ОСОБА_4 (а.с.31). 01 вересня 2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, призначеної для ведення особистого селянського господарства, яка віднесена до земель сільськогосподарського призначення (а.с.30). При цьому, як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду з даним позовом стали обставини, які, на думку сторони позивача, свідчать про те, що земельна ділянка, площею 2,00 га, кадастровим номером 1222985500:01:001:0120, належить до земель лісового фонду, про що до матеріалів справи долучено лист № 195/03 від 04 серпня 2021 року, складений ДП «Марганецьке лісове господарство», згідно, у відповідності до додатку № 1, земельна ділянка з кадастровим номером 1222985500:01:001:0120 відноситься до земель лісового фонду. При цьому, землевпорядна документація для погодження вказаної земельної ділянки на розгляд до лісгоспу не надходила, інвентаризація земель лісового фонду не проводилась (а.с.34).

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом частин першої та третьої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим, відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі№ 569/17272/15-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 зазначено, що позивач, тобто, особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18).

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Судувід 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №310/11024/15-ц (пункт 14).

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України). В Україні ліси та землі лісогосподарського призначення є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частина третя статті 1 ЛК України).

До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України).

Відповідно до частини першої статті 8, частини першої статті 9 ЛК України, у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

Згідно зі статтею 10 ЛК України, ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності; суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.

Відповідно до статті 12 ЛК України, громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів; ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом; громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі; ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.

Можливість набуття права приватної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення передбачена також положеннями статей 56, 57 ЗК України.

Про зазначене також вказувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 53 зазначеної постанови).

Звертаючись до суду з позовом у справі, прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, яка перебуває у державній власності, її передача у приватну власність фізичній особі здійснена з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, що є підставою для усунення державі перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 01 квітня 2021 року № 4-2886/15-21 СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» та зобов`язання повернення (витребування) на користь держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387, 388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі статтею 391 ЦК України (негаторний позов). Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Факт володіння нерухомим майном за загальним правилом можна підтвердити, зокрема державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 90). Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним) (постанова Великої Палати Верховного Судувід 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 65-67).

Фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на нерухоме майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. Інакше кажучи, зайняття земельної ділянки, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цією ділянкою. У таких випадках її власник має право вимагати усунення цих перешкод (постанова Великої Палати Верховного Судувід 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 70-71).

Заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки, в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема неправомірного) земельною ділянкою.

З урахуванням наведеного, визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном.

Метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника - позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі№ 653/1096/16-ц (пункт 89), від 07 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц (пункт 95) і № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 30 червня 2020 року у справі№ 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц, від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 37).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово доходила висновку, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц,від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

Держава, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, не є володільцем спірної земельної ділянки, але як власник має право володіння нею (частина перша статті 317 ЦК України). Тому права держави підлягають захисту шляхом витребування такої ділянки з володіння кінцевого набувача. Статус володільця у держави буде відновлений у разі задоволення вимог у частині витребування на її користь спірної земельної ділянки та внесення до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на цю ділянку.

Встановивши, що спірна земельна ділянка лісового фонду вибула з володіння держави, право власності на неї зареєстроване за відповідачем, суд приходить висновку, що заявлений прокурором позов про повернення спірної земельної ділянки, у контексті зазначених обставин справи, не спрямований на ефективне відновлення права держави на спірну земельну ділянку лісового фонду.

У цьому контексті суд зауважує, що витребування земельної ділянки у власність держави потребує оцінки добросовісності дій її фактичного реєстраційного володільця, який набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі правочину, а також пропорційності втручання у його право власності у відповідності до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що обраний прокурором спосіб захисту є неефективним. У контексті обставин цієї справи належним способом захисту прав держави є звернення до суду з вимогами про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, враховуючи, що держава позбавлена права володіння земельною ділянкою. Таким чином, якщо позивач або прокурор обрали неналежний спосіб захисту, то суд не має аналізувати чи підлягає порушене право захисту в аспекті критеріїв легітимності та пропорційності, оскільки в такому випадку суд буде робити висновки про легітимність та пропорційність захисту певного права у абстрактний спосіб, який не заявлений позивачем або прокурором. Це пояснюється тим, що по-перше, неналежний спосіб захисту виключає законність втручання у право приватної власності, а по-друге, пропорційність втручання в даному випадку напряму пов`язана з належним способом захисту та дотриманням у зв`язку з цим строків позовної давності, про застосування яких заявив представник відповідача (заявлений прокурором негаторний спосіб захисту виключає застосування строків позовної давності, в той час як віндикаційний спосіб захисту передбачає можливість застосування цих строків).

Разом з тим, відповідно дост.387 Цивільного кодексу України, якщо майном незаконно заволоділа інша особа, то власник має право витребувати своє майно від цієї особи. Отже,з урахуванням нормст. 387 Цивільного кодексу України, а також з урахуванням висновків, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року по справі № 359/3373/16-ц, суд вважає обраний прокурором спосіб захисту неналежним. В підсумку, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову у повному обсязі у зв`язку з обранням неналежного способу захисту прав позивача, оскільки заявлений спосіб захисту не відповідає характеру порушення права та спричиненим цим діянням наслідкам.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрату цій справі, суд враховує, що,згідно зістаттею 141 ЦПК України,ці витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В даному випадку, суд повністю відмовив у задоволенні позову, в той час, як відповідачі та треті особи не заявили про наявність у них будь-яких документально підтверджених судових витрат. Отже, у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.

Керуючись ст.4,5,7,10-12,76-81,83,89,141,258-259,263-265,268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позовних вимогахНікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах Дніпропетровської обласної державної адміністрації до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа - Державне спеціальне господарське підприємство «Ліси України», про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал