Постанова

від 04.06.2024 по справі 204/14098/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5379/24 Справа № 204/14098/23 Суддя у 1-й інстанції - Токар Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Свистунової О.В., Петешенкової М.Ю.,

за участю секретаря Попенко К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2024 року у справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 , Обласне державне комунальне підприємство Фармація, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про усунення перешкод у користування земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права власності,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2023 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 , Обласне державне комунальне підприємство Фармація, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про усунення перешкод у користування земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права власності.

В обґрунтування позовних вимог Дніпровська міська рада посилалася на те, що відповідно до інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, міській раді стало відомо, що приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С.А. 07 грудня 2016 року внесено запис про право власності №17961771 за ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 97,0 кв.м., житловою площею 67,0 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Підставами виникнення права власності зазначено рішення Виконавчого комітету Красногвардійської районної ради народних депутатів м.Дніпропетровська від 19 серпня 1987 року за №381/17, довідка КП Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпровської обласної ради від 25 жовтня 2016 року за №16481. Встановлено, що відповідно до листа департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 30 листопада 2021 року №4/7-996, при здійсненні пошуку за адресою земельної ділянки, рішень міської ради стосовно оформлення правовстановлюючих документів на землю станом на 24 листопада 2011 року не виявлено. Крім того, встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 перебуває у постійному користуванні Дніпровського ДП Фармація згідно з державним актом від 18 липня 1995 року №000223. Земельна ділянка, на якій розташовано нерухоме майно по АДРЕСА_1 належить територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради. Отже, державним реєстратором було проведено державну реєстрацію права власності на підставі не існуючого рішення виконавчого комітету Красногвардійської районної ради народних депутатів м.Дніпропетровська від 19 серпня 1987 року №381/17 та згідно технічного паспорту, що не відповідає положенням інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна. В подальшому, ОСОБА_2 відчужив нерухоме майно на користь ОСОБА_1 : 60/100 частин відповідно до договору купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. 30 січня 2017 року за реєстровим №155 та 40/100 частин відповідно до договору купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рохман Л.А. 18 жовтня 2022 року за реєстровим №541. Таким чином, не набувши права власності на спірний новостворений об`єкт нерухомого майна, ОСОБА_2 було відчужено право приватної власності на спірний об`єкт нерухомого майна, а оскільки, зазначені дії здійснено без відповідних правових підстав, державна реєстрація відчуження є незаконною, правочин є недійсним. На підставі викладеного Дніпровська міська рада просила суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести самочинно побудований об`єкт нерухомого майна, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, скасувати державну реєстрацію права власності та припинити право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , із закриттям розділу.

Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2024 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 , Обласне державне комунальне підприємство Фармація, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про усунення перешкод у користування земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права власності.

В апеляційній скарзі Дніпровська міська рада просить заочне рішення суду від 19березня 2024року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог Дніпровської міської ради, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин у справі, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Звернувшись до суду із вказаним позовом, Дніпровська міська рада просила суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести самочинно побудований об`єкт нерухомого майна, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, скасувати державну реєстрацію права власності та припинити право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , із закриттям розділу, посилаючись на те, що приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С.А. 07 грудня 2016 року було проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 97,0 кв.м., житловою площею 67,0 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі не існуючого рішення виконавчого комітету Красногвардійської районної ради народних депутатів м.Дніпропетровська від 19 серпня 1987 року №381/17 та згідно технічного паспорту, що не відповідає положенням інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна. В подальшому, ОСОБА_2 відчужив нерухоме майно на користь ОСОБА_1 : 60/100 частин відповідно до договору купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. 30 січня 2017 року за реєстровим №155 та 40/100 частин відповідно до договору купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рохман Л.А. 18 жовтня 2022 року за реєстровим №541. Зазначають про те, що не набувши права власності на спірний новостворений об`єкт нерухомого майна, ОСОБА_2 було відчужено право приватної власності на спірний об`єкт нерухомого майна, а оскільки, зазначені дії здійснено без відповідних правових підстав, державна реєстрація відчуження є незаконною, правочин є недійсним.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не надано доказів неможливості перебудови об`єкта або відмови особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови, відсутнє письмове звернення до особи, яка здійснила самочинне будівництво щодо перебудови, як і відсутня відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови. Суд вказав, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем за позовною вимогою про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, оскільки є постійний користувач земельної ділянки по АДРЕСА_1 - Дніпровське обласне державне підприємство Фармація згідно з державним актом від 18 липня 1995 року №000223, до якого позовні вимоги не пред`являлися.

Однак, погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Згідно з частиною п`ятою статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Пунктом 31 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Згідно з частинами п`ятою, восьмою статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Таким чином, виключні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Дніпровська міська рада.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Дніпровська міська рада, як представницький орган територіальної громади міста Дніпра, якій ця громада делегувала повноваження щодо здійснення права власності від її імені та в її інтересах, повинна діяти виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом, а відтак воля територіальної громади як власника об`єкта права комунальної власності може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам закону та інтересам територіальної громади.

За змістом статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі рекреаційного призначення, землі водного фонду.

Відповідно до частини першої, другої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини статті 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).

Відповідно до статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 і стаття 391 ЦК України).

Самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі №296/1033/18.

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України.

У частині другою статті 212 ЗК України передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі №916/2791/13 виклала правовий висновок, про те, що законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті. У справі, що розглядається, підставою для відмови в задоволенні позову в частині вимог органів державної влади та місцевого самоврядування суди визнали факт набуття відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна після закінчення його будівництва та, посилаючись на встановлений факт, вказали про неможливість знесення об`єкта нерухомості, на який зареєстровано право власності, у порядку, встановленому для самочинно побудованих об`єктів. Проте, вказуючи про порушення гарантованого Конституцією права власності, суди разом з тим не врахували відомостей щодо документа державної реєстрації такого права в порушення умов надання в користування землі, на якій здійснено забудову, встановлених договором обмежень щодо її забудови та передбачених законодавством правил і порядку здійснення такої забудови не змінюють режиму такого об`єкта та не виключають застосування правових наслідків щодо такого будівництва.

У справі встановлено, рішенням виконавчого комітету Красногвардійської районної ради народних депутатів м.Дніпропетровська від 19 серпня 1987 року №381/17 Про відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 для будівництва приватного житлового будинку було відведено гр. ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1 га по АДРЕСА_1 для будівництва приватного житлового будинку (а.с.31).

Згідно з Державним актом №000223 від 18 липня 1995 року земельна ділянка площею 0,0649 га по АДРЕСА_1 перебуває на праві постійного користування у Обласного державного підприємства Фармація. Опис меж: Від А до Б вул.Зеленогорська; Б до В приватна забудова; В до Г ОДП Фармація (тимчасове користування); Г до А приватна забудова (а.с. 26, 27).

04 листопада 2016 року на замовлення ОСОБА_2 був виготовлений технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 . Рік побудови житлового будинку та господарських споруд зазначено 1988 рік, замощення 1990 рік (а.с.33-38).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07 грудня 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С.А. внесено запис про право власності №17961771 за ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 97,0 кв.м., житловою площею 67,0 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Підставами виникнення права власності зазначено: рішення Виконавчого комітету Красногвардійської районної ради народних депутатів м.Дніпропетровська №381/17 від 19 серпня 1987 року; довідка КП Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпровської обласної ради №16481 від 25 жовтня 2016 року (а.с.17-19).

30 січня 2017 року ОСОБА_2 було відчужено на користь ОСОБА_1 60/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. за реєстровим №155 (а.с.39, 40).

18 жовтня 2022 року ОСОБА_2 було відчужено на користь ОСОБА_1 40/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рохман Л.А. за реєстровим №541. У п.1.3 вказаного договору купівлі-продажу зазначено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований на земельній ділянці площею 0,1 гектара. Кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:07:086:0022 (а.с. 41-43).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21 вересня 2023 року вбачається, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 (а.с.17-19).

Згідно з відомостями Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області від 11 січня 2022 року №70/299-22, станом на 01 січня 2013 року право власності або право користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , інформація відсутня (а.с. 25).

Відповідно до листа архівного управління Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради № 8/2-3255 від 18 листопада 2021 року рішення Виконавчого комітету Красногвардійської районної ради народних депутатів м.Дніпропетровська від 19 серпня 1987 року за №381/17 Про відвід земельної ділянки по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 для будівництва індивідуального житлового будинку не існує (а.с. 21).

Згідно з відомостями КП ДМБТІ, станом на 31 грудня 2012 року, реєстрація права власності за адресою: АДРЕСА_1 , не проводилась (а.с. 22, 32).

Відповідно до листа Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради №4/7-996 від 30 листопада 2021 року за адресою земельної ділянки: АДРЕСА_1 рішень міської ради стосовно оформлення правовстановлюючих документів на землю станом на 24 листопада 2021 року, не виявлено (а.с. 26, 27).

Матеріалами справи підтверджується, рішенням Виконавчого комітету Красногвардійської районної ради народних депутатів м.Дніпропетровська від 19 серпня 1987 року за №381/17 Про відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 для будівництва приватного житлового будинку було відведено гр. ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1 га по АДРЕСА_1 для будівництва приватного житлового будинку та 07 грудня 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С.А. внесено запис про право власності №17961771 за ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 97,0 кв.м., житловою площею 67,0 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилання позивача Дніпровської міської ради на те, що вказане рішення Виконавчого комітету Красногвардійської районної ради народних депутатів м.Дніпропетровська від 19 серпня 1987 року за №381/17 Про відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 для будівництва приватного житлового будинку не виносилося та не існує, належними доказами у справі не підтверджується, оскільки копія вказаного рішення міститься в матеріалах справи та будь-яких доказів на підтвердження того, що таке рішення є підробленим та з цього приводу позивач звертався до правоохоронних органів матеріали справи не містять.

Власником вказаного спірного житлового будинку є відповідач у справі ОСОБА_1 , який придбав його у ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу частин житлового будинку від 30 січня 2017 року та від 18 жовтня 2022 року, та право власності відповідача на вказаний житловий будинок зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Верховний Суд у постанові від 02 вересня 2020 року у справі № 641/2895/19 (провадження № 61-338св20), виснував про необхідність з`ясування, яку частину земельної ділянки займає споруджена прибудова, огорожа, їх розмір і конфігурації; на відміну від дій зі звільнення земельної ділянки від паркану, знесення самочинного об`єкта нерухомості (в цьому разі прибудови), відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови. З огляду на викладене, а також технічні характеристики прибудови, суду необхідно з`ясувати чи вживає відповідач юридично значимі дії спрямовані на узаконення вказаної прибудови та оформлення правовідносин із міською радою щодо користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташована прибудова, і чи можливе врегулювання спору шляхом досягнення угоди між сторонами.

Встановлено, спірний житловий будинок, який на праві власності належить відповідачу ОСОБА_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,1 гектарів.

Також встановлено та з матеріалів справи вбачається земельна ділянка площею 0,0649 гектарів по АДРЕСА_1 , на якій розташований вказаний спірний житловий будинок, знаходиться на праві постійного користування у Обласного державного комунального підприємства Фармація згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 18 липня 1995 року №000223 (а.с.28-30, 172-174).

Таким чином, спірний житловий будинок, власником якого є відповідач у справі ОСОБА_1 , розташований на земельній ділянці за однією і тією ж самою адресою по АДРЕСА_1 земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні Обласного державного комунального підприємства Фармація.

Акт обстеження земельної ділянки за вказаною однією і тією ж адресою із зазначенням площі земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні Обласного державного комунального підприємства Фармація, її місця розташування, та із зазначенням площі та місця розташування спірного житлового будинку на цій же земельній ділянці позивачем суду не надано.

Матеріали справи не містять доказів стосовно того, що чи розташований спірний житловий будинок саме на земельній ділянці, певна площа якої не перебуває у постійному користуванні Обласного державного комунального підприємства Фармація.

Отже, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, чи розташований спірний житловий будинок на площі земельної ділянки за цією ж адресою, що перебуває у постійному користуванні Обласного державного комунального підприємства Фармація, оскільки у Державному акті №000223 від 18 липня 1995 року зазначено Опис меж: Від А до Б вул.Зеленогорська; Б до В приватна забудова; В до Г ОДП Фармація (тимчасове користування); Г доА приватназабудова, чи спірний житловий будинок розташований на певній площі земельної ділянки, яка не перебуває у постійному користуванні Обласного державного комунального підприємства Фармація за цією ж адресою.

Доводи апеляційної скарги стосовно доведеності позовних вимог позивача, наявності підстав задоволення позовних вимог належними доказами у справі не підтверджуються.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення Красногвардійського районногосуду м.Дніпропетровськавід 19березня 2024року скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Дніпровської міськоїради задовольнити частково.

Заочне рішенняКрасногвардійського районногосуду м.Дніпропетровська від19березня 2024року у справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 , Обласне державне комунальне підприємство Фармація, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про усунення перешкод у користування земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права власності скасувати.

У задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 , Обласне державне комунальне підприємство Фармація, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про усунення перешкод у користування земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права власності відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді О.В.Свистунова

М.Ю.Петешенкова