Рішення

від 22.05.2024 по справі 638/3971/15-ц

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа №638/3971/15-ц

Провадження № 2/638/1382/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Подус Г.С.,

за участю секретаря Кордіварової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою -

встановив:

ОСОБА_1 звернуласьдо Дзержинськогорайонного судум.Харкова ізпозовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», в якому просить, з урахуванням уточнень, відшкодувати шкоду, завдану дорожньо-трансопртною пригодою.

В обґрунтуванняпозовних вимогзазначає,що 30.10.2014 р. о 20.20 год. на автодорозі в м. Харкові, Дзержинський район, перехрестя вул. Клочківська - вул. О.Яроша, сталася дорожньо-транспортна пригода: ОСОБА_2 (Відповідач-1), керував автомобілем марки «Daewoo Sens», державний номер НОМЕР_1 при проїзді перехрестя вул. Клочківська - вул. О.Яроша, з рахуванням дорожньої обстановки, невірно обрав безпечну дистанцію, внаслідок чого сталось зіткнення з автомобілем «Suzuki», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 (Позивач). ОСОБА_3

(Відповідач-2) керував автомобілем марки «Mazda», державний номер НОМЕР_3 , на регульованому перехресті вул. Клочківська - вул. О.Яроша, виконуючи маневр повороту ліворуч, не надав дорогу автомобілю «Suzuki», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням позивача, яка рухалась в зустрічному напрямку. В цей час на вказаному перехресті Відповідач-1 (водій автомобіля марки «Daewoo Sens», державний номер НОМЕР_4 ), допустив зіткнення з автомобілем «Suzuki», державний номер НОМЕР_2 .

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.12.2014 р. по справі

№638/20894/14-П встановлено, що своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 13.1. Правил дорожнього руху та визнано ОСОБА_2 винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Крім того, Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.12.2014 р. також встановлено, що своїми діями ОСОБА_4 порушив вимоги п. 16.в Правил дорожнього руху та визнано ОСОБА_3 винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. 05.01.2015 р. вказана постанова Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.12.2014 р. набула законної сили. В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль марки «Suzuki», державний номер НОМЕР_2 , який належить Позивачу ОСОБА_1 .

На підтвердження розміру збитків, завданих Відповідачем-1 та Відповідачем-2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, до даного позову додано звіт експертного автотоварознавчого дослідження від 22.12.2014р. №170, згідно якого вартість матеріальної шкоди, завданої майну Позивача, становить 177 940,00 грн. (сто сімдесят сім тисяч дев?ятсот сорок гривень). Вартість робіт з проведення незалежної оцінки складає 650,00 грн., на підтвердження чого до позовної заяви додано також копію акта приймання-передачі звіту від 22.12.2014р. №170, складеного між ОСОБА_1 та суб?єктом оціночної діяльності.

Цивільна-правова відповідальність Відповідача-1 ( ОСОБА_2 ) застрахована в Приватному акціонерному товаристві «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» (АТ «СГ «ТАС»). Цивільна-правова відповідальність Відповідача-2 ( ОСОБА_3 ) застрахована у страховій компанії - Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія» (АТ «УОСК»). Дана формація відображена, зокрема, в довідці №9456530 про дорожньо-транспортну пригоду, складеній за наслідками вищезазначених подій. На підставі вищевикладеного просила суд визначити ступінь вини ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у співвідношенні 70% та 30 % відповідно, оскільки із встановлення фактичних обставин ДТП постановою суду вбачається, що саме з вини ОСОБА_3 було спричинено більшу шкоду позивачу аніж діями ОСОБА_2 . Просила стягнути у відповідності до відсоткового співвідношення ступеню провини, з ОСОБА_3 суму завданої шкоди у розмірі 133112,30 грн.; з ПрАТ «УОСК» суму завданої шкоди у розмірі 49000,00 грн.,; з ОСОБА_2 суму завданої шкоди у розмірі 28048,13 грн та ПрАТ «СГ «ТАС» суму завданої шкоди у розмірі 50000,00 грн,; витрати на проведення авто товарознавчої експертизи 1000,00 та судовий збір. В подальшому представник позивача надав заяву, в якій зазначив, що ОСОБА_3 виплатив позивачу суму завданої шкоди у розмірі 133112,30 грн., у зв`язку із чим просив виключити позовні вимоги до цього відповідача.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова суду Гайдук Л.П. від 26.03.2015 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання

12.05.2015 року від представника ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» надійшли письмові заперечення на позовну заяву, в яких останній підтвердив, що на момент ДТП між компанією та ОСОБА_3 був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ 1573822. 03.11.2014 року на адресу страхувальника надійшла заява про ДТП, однак сума порахованих збитків, надана позивачем значно перевищує ринкову вартість самого автомобіля, що в свою чергу свідчить про економічну невигідність здійснення його ремонту, а тому по суті транспортний засіб вважається знищеним. Оскільки в матеріалах справи відсутній звіт про вартість автомобіля «Suzuki» у пошкодженому вигляді, відсутні підстави для визнання позовних вимог, а тому просив відмовити у задоволенні позову.

14.05.2015 року від представника АТ «СГ «ТАС» надійшли письмові заперечення, в яких останній зазначив, що, на момент ДТП між компанією та ОСОБА_2 був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС 3548289. За власними підрахунками визнав позовні вимоги лише в розмірі 27185,52 грн.

07.07.2015 року від представника ОСОБА_3 адвоката Нікольського О.М. надійшли письмові заперечення, в яких заперечував проти розподілу ступеню вини 30 на 70, та просив суд визначити за ОСОБА_2 75%, а за ОСОБА_3 25%. Крім того, не згоден із визначенням суми завданих збитків загалом, на підставі чого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

16.11.2015 року від представника ПрАТ «УОСК» надійшли письмові заперечення, в яких заперечував проти розподілу ступеню вини 30 на 70, та просив суд визначити за ОСОБА_2 80%, а за ОСОБА_3 20%. Крім того, не згоден із визначенням суми завданих збитків загалом, на підставі чого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 23.12.2015 року призначено судово-товарознавчу експертизу, проведення якої доручено незалежному судовому експерту Шаповалову В.І.

Ухвалою суду від 21.12.2016 року призначено повторну судову авто товарознавчу експертизу.

28.03.2018 року від представника ОСОБА_3 адвоката Нікольського О.М. надійшов відзив на уточнені позовні вимоги позивача, в яких заперечував проти розподілу ступеню вини 70 на 30, однак вважав розподілити у співвідношенні 75% ( ОСОБА_2 ) та 25 % ( ОСОБА_3 ) із розрахунком суми, враховуючи останній висновок експерта.

25.11.2019 року від представника ПрАТ «СГ «ТАС» надійшов відзив, в яких останній просив відмовити позивачеві в задоволенні її вимог до компанії.

27.07.2020 року вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Дзержинського районного суду м. Харкова Подус Г.С.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явились, від представника позивача міститься заява в матеріалах справи, в якій останній просив суд розглянути справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримав та просив про їх задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК Україниу разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Суд дослідивши надані сторонами та долучені до матеріалів справи докази, оглянувши копії адміністративної справи №638/20894/14-П, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

30.10.2014 р. о 20.20 год. на автодорозі в м. Харкові, Дзержинський район, перехрестя вул. Клочківська - вул. О.Яроша, сталася дорожньо-транспортна пригода: ОСОБА_2 (Відповідач-1), керував автомобілем марки «Daewoo Sens», державний номер НОМЕР_1 при проїзді перехрестя вул. Клочківська - вул. О.Яроша, з рахуванням дорожньої обстановки, невірно обрав безпечну дистанцію, внаслідок чого сталось зіткнення з автомобілем «Suzuki», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 (Позивач). ОСОБА_3 (Відповідач-2) керував автомобілем марки «Mazda», державний номер НОМЕР_3 , на регульованому перехресті вул. Клочківська - вул. О.Яроша, виконуючи маневр повороту ліворуч, не надав дорогу автомобілю «Suzuki», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням позивача, яка рухалась в зустрічному напрямку. В цей час на вказаному перехресті Відповідач-1 (водій автомобіля марки «Daewoo Sens», державний номер НОМЕР_4 ), допустив зіткнення з автомобілем «Suzuki», державний номер НОМЕР_2 .

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.12.2014 р. по справі

№638/20894/14-П встановлено, що своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 13.1. Правил дорожнього руху та визнано ОСОБА_2 винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Крім того, Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.12.2014 р. також встановлено, що своїми діями ОСОБА_3 порушив вимоги п. 16.6 Правил дорожнього руху та визнано ОСОБА_3 винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. 05.01.2015 р. вказана постанова Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.12.2014 р. набула законної сили. В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль марки «Suzuki», державний номер НОМЕР_2 , який належить Позивачу ОСОБА_1 .

Згідно вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

У відповідності до 16.6 Правил дорожнього руху України повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.

Вищевикладене встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили та оспорюється самими учасниками справи, що в силу ч.ч.1,4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню у судовому засіданні.

Згідно звіту експертного авто товарознавчого дослідження від 22.12.2014р. №170, вартість матеріальної шкоди, завданої майну Позивача, становить 177 940,00 грн. (сто сімдесят сім тисяч дев?ятсот сорок гривень). Вартість робіт з проведення незалежної оцінки складає 650,00 грн., на підтвердження чого до позовної заяви додано також копію акта приймання-передачі звіту від 22.12.2014р. №170, складеного між ОСОБА_1 та суб?єктом оціночної діяльності.

Цивільна-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» (АТ «СГ «ТАС»).

Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/3548289 від 08.01.2014 року, страхова сума, завдана майну становить 50000,00 грн. без франшизи; страхова сума завдана життю і здоров`ю становить 100000,00 грн.

Цивільна-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована на момент ДТП у страховій компанії - Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія» (АТ «УОСК»).

Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/1573822 від 22.05.2014 року, страхова сума, завдана майну становить 50000,00 грн., франшиза 1000,00 грн; страхова сума завдана життю і здоров`ю становить 100000,00 грн.

Дана формація також відображена, в довідці №9456530 про дорожньо-транспортну пригоду, складеній за наслідками вищезазначених подій

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно ст. 1166 ЦК України відшкодування матеріальної шкоди можливо при наявності складу правопорушення: протиправних дій особи, заподіяння шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і наслідками, вини особи, що причинили збиток.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно роз`яснень, викладених в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ по позовах про відшкодування шкоди» під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична чи особа громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, оперативного чи керування на інших підставах (договір оренди, довіреності і т.п.).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як вбачається з п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістомстатті 1194 ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам внаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП - породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування, в якому потерпілий, так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Згідно частини 2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 Закону, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.Пунктами 1.3, 1.4 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що потерпілі це юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; і власники транспортних засобів це юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Оскільки цивільна відповідальність обох відповідачів (винуватців дорожньо-транспортної пригоди) була застрахована, вимоги позивача адресовані, окрім самих учасників ДТП також їх страхувальникам, що узгоджується із вищенаведеними нормами законодавства.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом передбачених ст. 16 ЦК України способами.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).

У абзаці 1 пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб (абзац 1 пункту 36.3.статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Вважається правильним, коли суд визначає ступінь вини заподіювачів шкоди у процентному відношенні та враховує всі обставини, пов`язані із завданням шкоди, зокрема, форму вини щодо порушення ПДР України, оскільки щодо наслідків ця вина завжди є необережною.

За загальним правилом розмір відшкодування шкоди встановлюється законом або домовленістю сторін, а у разі наявності спору між сторонами судом.

Порядок визначення шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, врегульовано главою 82 ЦК України, крім того, відповідні роз`яснення надано у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, відповідно до яких при визначенні розміру шкоди враховується розмір майнової шкоди, спричиненої майну або особистим немайновим правам потерпілого. Під шкодою, що має бути відшкодована, розуміють знешкодження або зменшення блага потерпілого внаслідок порушення його матеріальних прав або приниження нематеріальних благ (життя, здоров`я тощо).

У будь-якому випадку обов`язок доведення розміру шкоди лежить на позивачеві, а експертиза може бути призначена судом лише за заявою осіб, які беруть участь у справі.

При оцінці розрахунків шкоди, спричиненої транспортному засобу внаслідок ДТП, викладених у висновках автотоварознавчих експертів та розрахунках страхових відшкодувань, здійснених страховиками, слід враховувати положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (із змінами).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2018 року в справі № 200/19873/16-ц (провадження № 61-10261св18) зазначено, що:

«відповідно до пункту 3 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

При цьому, пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено судам, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Це означає, що у справах, що стосуються відшкодування шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (внаслідок ДТП), обов`язок відшкодування шкоди виникає за наявності наступних умов: 1) дії завдавача шкоди були неправомірними; 2) між діями завдавача шкоди та шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

Підставою звільнення особи від відповідальності в деліктних правовідносинах є відсутність будь-якої складової цивільного правопорушення.

П. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» також визначено, що «відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв`язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне порушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода, та чи сталася вона з вини відповідача.

Стаття 1188 ЦК України регулює правовідносини щодо шкоди спричиненої взаємодією декілька джерел підвищеної небезпеки та спричинення шкоди кожному з них і при цьому враховують дії кожного володільця джерела підвищеної небезпеки, зокрема, порушення ним Правил дорожнього руху, наявність причинного зв`язку не тільки з дорожньо-транспортною пригодою, а і її наслідками.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у і тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1: частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що і відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 6 зазначеної постанови пленуму, особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Зобов`язання із заподіяння шкоди (деліктні зобов`язання) це зобов`язання, які виникають внаслідок порушення майнових чи особистих немайнових прав абсолютного характеру і мета яких забезпечити поновлення прав потерпілого за рахунок заподіювача шкоди або особи, відповідальної за шкоду.

Законодавство в деліктних правовідносинах передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, яка відбулась 30.10.2014 р. о 20.20 год. на автодорозі в м. Харкові, Дзержинський район, перехрестя вул. Клочківська - вул. О.Яроша, за участю ОСОБА_2 , який керував автомобілем марки «Daewoo Sens», державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який керував автомобілем марки «Mazda», державний номер НОМЕР_3 , сталась з вини відповідачів.

Щодо визначення та розподілу сум, завданої майнової шкоди, суд також зазначає наступне.

На підтвердження розміру збитків, завданих відповідачами внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, до даного позову додано звіт експертного авто товарознавчого дослідження від 22.12.2014р. №170, згідно якого вартість матеріальної шкоди, завданої майну Позивача, становить 177 940,00 грн. (сто сімдесят сім тисяч дев?ятсот сорок гривень). Вартість робіт з проведення незалежної оцінки складає 650,00 грн., на підтвердження чого до позовної заяви додано також копію акта приймання-передачі звіту від 22.12.2014р. №170, складеного між ОСОБА_1 та суб?єктом оціночної діяльності.

В ході розгляду справи в учасників виникли сумніви щодо правильності здійснення такого розрахунку, на підставі чого було призначено судову товарознавчу експертизу.

Згідно висновку №11В/2016 від 19.02.2016 року суб`єктом судово-експертної діяльності ОСОБА_5 зазначено, зо сума завданого збитку автомобілю «Сузукі SX4», спричиненого внаслідок ДТП, яке відбулось 30.10.2014 року становить 260160,43 грн.

При уточненні позовних вимог, представником позивача взятий за основу вищевказаний висновок.

Крім того, в рамках розгляду справи було також призначено повторну судову авто товарознавчу експертизу на замовлення відповідача ОСОБА_3 .

Відповідно дост.113ЦПК України,якщо висновокексперта будевизнано неповнимабо неясним,судом можебути призначенадодаткова експертиза,яка доручаєтьсятому самомуабо іншомуексперту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Згідно висновку судової авто товарознавчої експертизи №867 від 14.08.2017 року, проведеної судовим експертом ХНДІ судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса, Кир`якова С.А., сума матеріального збитку, спричиненого володільцю автомобіля «Suzuki SX-4» д.н.х НОМЕР_5 , спричиненого дорожньо-транспортною пригодою, яка відбулась 30.10.2014 року на моментвчинення ДТП становить 155693,81 грн.

У відповідності до ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленимистаттею 89цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Тож, беручи до уваги наявність в матеріалах справи двох висновків судових експертиз, які значно різняться між собою, суд проаналізувавши їх вміст та відповідність до вимог положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (із змінами) вважає за необхідне покласти у рішення саме висновок №867 від 14.08.2017 року, оскільки в даному випадку експертом визначена ринкова вартість пошкодженого автомобіля саме на момент дорожньо-транспортної пригоди, про що зазначено у ньому.

Щодо відсоткового розподілу вини двох заподіювачів шкоди, суд дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення №63820894/14-П за ст. 124 КУпАП, а саме пояснення ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та свідка ДТП пасажирки автомобіля Daewoo Lanos ОСОБА_7 , згідно яких автомобіль позивача було відкинуто, внаслідок ненадання їй переваги ОСОБА_3 в русі (у відповідності до вимог 16.6 ПДР України) на автомобіль ОСОБА_6 який рухався їй на зустріч, однак кожен у своїй полосі руху. Внаслідок зіткнення автомобіля ОСОБА_3 та ОСОБА_1 транспортний засіб останньої занесло на полосу руху, по якій рухався ОСОБА_2 . Крім того, вищевказані пояснення були підтверджені у судовому засіданні ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , допитаних в якості свідків в рамках розгляду даної справи.

Судом приймаються доводи представника позивача, в який він вказав, що саме порушення вимог п.16.6 ПДР України спричинило первісне зіткнення, через яке за інерцією позивачка зіштовхнулась із транспортним засобом ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відступити від принципу рівнозначної відповідальності двох винуватців дорожньо-транспортної пригоди та визначити ступінь вини ОСОБА_2 30 % та ОСОБА_3 - 70%.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом в постанові від 26.01.2022 по справі № 204/5403/18 (провадження № 61-14777св21) та постанові від 26.01.2022 по справі № 465/674/19 (провадження № 61-12514св21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначено, що "...Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що "Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14- 176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/І5-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

Отже, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст. 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст. 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку підстави для покладення відповідальності на страхувальника відсутні".

Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 641/10491/15-ц (провадження № 61-12709св21).

Пунктом 9.5 ст.9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що розміри страхових сум переглядаються Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін.

Відповідно до пункту 8.3 Методики, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Таким чином, системний аналіз пункту 32.7 ч.1 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 22, абзацу третього п. 3 ч.1 ст. 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювана шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Зважаючи на той факт, що судом взято за основу висновок експерта №867 від 14.08.2017 року, згідно якого загальна сума збитку, завданого ОСОБА_1 становить 155693,81 грн.

Так, враховуючи співвідношення завданої шкоди ОСОБА_3 70 %, а ОСОБА_2 30 %, з ОСОБА_3 підлягає стягненню сума збитків в розмірі 108985,68 грн., а з ОСОБА_2 46708,13 грн.

Оскільки згідно заяви представника позивача про відшкодування ОСОБА_3 завданої ним шкоди у добровільному порядку у розмірі, що покриває суму, встановлено судом, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню. Крім того, позовні вимоги до приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» також не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_3 відшкодував все не зважаючи на страховий ліміт.

Щодо ОСОБА_2 , то згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ним та приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» №АС/3548289 від 08.01.2014 року, страхова сума, завдана майну становить 50000,00 грн. без франшизи. Сума, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 становить 46708,13 грн., тобто цілком покривається його полісом, тож підлягає стягненню саме з приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС».

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до статті 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи визнання позову ОСОБА_3 , 50% від суми судового збору, що підлягає стягненню з нього підлягає поверненню з державного бюджету позивачеві.

На підставі наведеного, ст.ст. 16 ,22, 511, 636, 999, 1166, 1187, 1193, 1194 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 19, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди у розмірі 46708 (сорок шість тисяч сімсот вісім) гривень 13 копійок.

Стягнути з акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 780,57 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 910,66 грн.

Повернути ОСОБА_1 частину судового збору з державного бюджету у розмірі 910,66 грн.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 03.06.2024 року.

Головуючий суддя: