Постанова

від 04.06.2024 по справі 200/17713/14-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/65/24 Справа № 200/17713/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Цитульський В. І. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Городничої В.С.

за участю секретаря Попенко Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Прийдак Антоніна Петрівна, реєстраційна служба Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання частково недійсним заповіту, визнання права власності на частину нерухомого майна, припинення права на частку у спільному майні, стягнення компенсації за припинення права власності, відшкодування витрат на оплату комунальних послуг,-

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Прийдак А.П. про визнання права власності на 1/2 частку нерухомого майна і визнання частково недійсним правочину.

Позивач позовну заяву уточнював неодноразово та у квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з уточненою позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Прийдак А.П. про визнання права на отримання 1/2 частини квартири у власність на праві спільної сумісної власності подружжя, визнання частково недійсним заповіту, припинення права на частку у спільному майні із виплатою грошової компенсації вартості 1/2 частки квартири, стягнення суми відшкодування вартості витрат на оплату комунальних послуг (т.3 а.с.74-81).

В обґрунтування уточнених позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він та ОСОБА_4 із 1994 року по день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство. В 1994 році вони спільно придбали однокімнатну квартиру в будинку АДРЕСА_1 . Після покращень, у 1997 році продали її та на отримані кошти купили двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Вказана квартира була продана в 2003 році і на отримані кошти, а також кошти позивача, отримані від брата у борг та від продажу власного майна, було куплено квартиру АДРЕСА_3 , яка була надана сину ОСОБА_4 . Також за вказані кошти було куплено квартиру АДРЕСА_4 . У вказаній квартирі позивач проживає більше 10 років. 17 вересня 2004 року позивач продав належну йому нерухомість та на отримані кошти в сумі 75 385 грн. виконав покращення та капітальний ремонт квартири АДРЕСА_4 . Висновком експертизи підтверджено факт здійснення вказаного ремонту. У вересні 2008 року ОСОБА_4 захворіла на рак, стан її здоров`я погіршився. З 2008 році ОСОБА_4 перебувала на його утриманні, зокрема позивачем отримано дохід в сумі 99 729 грн. 63 коп., тоді як ОСОБА_4 лише 10 439 грн. 71 коп. Поганим фізичним станом ОСОБА_4 скористалася ОСОБА_3 . Позивач вказує, що ОСОБА_3 завезла ОСОБА_4 до нотаріуса, де вона зробила розпорядження на випадок смерті на користь ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що квартира АДРЕСА_4 є спільною сумісною власності його та ОСОБА_4 по 1/2 частині, тому розпорядження нею в цілому у заповіті не відповідає вимогам закону. Позивач вказує, що тривалий час проживає у квартирі та утримує її, тому просить припинити право спільної власності на 1/2 частину такої квартиру за відповідачем. За припинення права власності просить стягнути з нього на користь відповідача вартість 1/2 частки квартири 110 000 грн., від якої відняти половину сплачених ним за ремонт грошових коштів в сумі 37 692 грн. 50 коп. (75 385/2). Крім того, позивач зазначив, що протягом тривалого часу він утримує квартиру, за період з березня 2010 року до березня 2021 року позивачем сплачено за спожитий природні газ - 76 067 грн. 67 коп., послуги водопостачання - 9 100 грн., електроенергію - 4 947 грн. 99 коп., вивезення відходів - 1373 грн. 34 коп., а всього 91 489 грн., половину із яких - 45 744 грн. 50 коп., вважає, слід стягнути з іншого співвласника - відповідача. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 36 кв.м. набуту в порядку спільного сумісного майна подружжя; визнати заповіт ОСОБА_4 від 05 березня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Прийдак А.П., зареєстрований в реєстрі за номером 224, недійсним в частині розпорядження 1/2 частини вказаної квартири АДРЕСА_4 , що складає 50% загальної площі квартири 36 кв.м., набуту в порядку спільного сумісного майна подружжя, припинити право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 , що складає 50% загальної площі квартири 36кв.м., визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 ; стягнути із нього на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 72307 грн. 50 коп. в рахунок вартості грошової компенсації за припинену 1/2 частку відповідача у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_4 , що складає 50% загальної площі квартири 36 кв.м., стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 вартість витрат на оплату комунальних послуг в сумі 45 744 грн. 50 коп.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2022 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Прийдак А.П., реєстраційна служба Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання частково недійсним заповіту, визнання права власності на частину нерухомого майна, припинення права на частку у спільному майні, стягнення компенсації за припинення права власності, відшкодування витрат на оплату комунальних послуг.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Станіслав О.О. просить рішення суду від 22 липня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог позивача, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

16 серпня 2022 року до суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Станіслав О.О. подала заяву про роз`яснення рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2022 року (т.3 а.с. 175, 176).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Станіслав О.О. на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2022 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа нотаріус Дніпровського нотаріального округу Прийдак А.П., реєстраційна служба Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання частково недійсним заповіту, визнання права власності на частину нерухомого майна, припинення права на частку у спільному майні, стягнення компенсації за припинення права власності, відшкодування витрат на оплату комунальних послуг - знято з апеляційного розгляду та направлено справу до суду першої інстанції для вирішення питання, згідно вимог чинного цивільного процесуального законодавства у строк до 10 січня 2023 року, після чого справу повернути до Дніпровського апеляційного суду (т.3 а.с.233, 234).

ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач у справі ОСОБА_1 помер (т.3 а.с.229).

Протокольною ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2023 року у судовому засіданні залучено правонаступника після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_2 (т.4 а.с.14-18).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2023 року у задоволенні заяви правонаступника позивача ОСОБА_2 про роз`яснення рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2022 року у справі №200/177713/14-ц - відмовлено (т.4 а.с.34).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Звернувшись до суду із вказаним позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 36 кв.м. набуту в порядку спільного сумісного майна подружжя; визнати заповіт ОСОБА_4 від 05 березня 2010 року, посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Прийдак А.П. зареєстрований в реєстрі за номером 224 недійсним в частині розпорядження 1/2 частини вказаної квартири АДРЕСА_4 , що складає 50% загальної площі квартири 36кв.м. набуту в порядку спільного сумісного майна подружжя, припинити право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 , що складає 50% загальної площі квартири 36кв.м., визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 ; стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 72307 грн. 50 коп. в рахунок вартості грошової компенсації за припинену 1/2 частку у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_4 , що складає 50% загальної площі квартири 36кв.м., стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 вартість витрат на оплату комунальних послуг в сумі 45 744 грн. 50 коп., посилаючись на те, що він та ОСОБА_4 із 1994 року по день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 проживали однією сім`єю та вели спільне господарство. У вересні 2008 року ОСОБА_4 захворіла на рак, стан її здоров`я погіршився та з 2008 році ОСОБА_4 перебувала на його утриманні. Поганим фізичним станом ОСОБА_4 скористалася ОСОБА_3 , яка завезла ОСОБА_4 до нотаріуса, де ОСОБА_4 зробила розпорядження на випадок смерті на користь ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що квартира АДРЕСА_4 є спільною сумісною власності його та ОСОБА_4 по 1/2 частині, тому розпорядження нею в цілому у заповіті не відповідає вимогам закону. Позивач вказує, що тривалий час проживає у квартирі та утримує її, тому просить припинити право спільної власності на 1/2 частину такої квартиру за відповідачем. За припинення права власності просить стягнути з нього на користь відповідача вартість 1/2 частки квартири 110 тис. грн., від якої відняти половину сплачених ним за ремонт грошових коштів в сумі 37 692 грн. 50 коп. (75 385/2). Також позивач зазначив, що протягом тривалого часу він утримує квартиру, за період з березня 2010 року до березня 2021 року позивачем сплачено за спожитий природні газ - 76 067 грн. 67 коп., послуги водопостачання - 9 100 грн., електроенергію - 4 947 грн. 99 коп., вивезення відходів - 1373 грн. 34 коп., а всього 91 489 грн., половину із яких, 45 744 грн. 50 коп., слід стягнути з іншого співвласника - відповідача (т.3 а.с.74-81).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався на недоведеність позовних вимог та відсутність порушеного права позивача, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Нормами КпШС України не передбачалося виникнення права спільної сумісної власності чоловіка та жінки, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства спільною сумісною власністю було тільки майно, нажите подружжям за час шлюбу (стаття 22 КпШС України).

Так, згідно із частиною першою статті 17 Закону України "Про власність", який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.

Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.

Тільки у разі встановлення цих фактів положення частини першої статті 17 Закону України "Про власність" вважається правильно застосованим.

Така правова позиція викладена постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 у справі №712/13305/15-ц.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Втручання у право власності може бути обґрунтованим, та дотримано балансу інтересів подружжя, у разі наявності сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов`язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.

Істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.

Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.

У такому випадку, якщо суд встановить наявність понесених затрат з боку іншого подружжя - не власника, однак не визнає такі затрати істотними, то цей з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі.

Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв`язку з тим, що законодавець у статті 62 СК України не називає їх як підстави для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном.

При посиланні на вимоги статті 62 СК України як на підставу виникнення спільної сумісної власності подружжя, позивач має довести, що збільшення вартості майна є істотним і у таке збільшення були вкладені його окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20).

Саме на позивача покладається обов`язок доведення існування підстав, передбачених частиною першою статті 62 СК України, оскільки спростовується презумпція особистої приватної власності відповідача

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі №570/2828/18-ц.

У справі встановлено та із свідоцтва про розірвання шлюбу від 21 березня 2000 року вбачається позивач ОСОБА_1 21 березня 2000 року розірвав шлюб із ОСОБА_5 (т.1 а.с.79).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 09 серпня 2003 року ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_4 (т.1 а.с.11).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08 грудня 2003 року, виданого державним нотаріусом Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори Кобрусевою Л.В., ОСОБА_1 набув право власності на половину житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_5 (т.1 а.с.18).

Згідно відповіді приватного нотаріуса Юрченко Л.Л., ним, 30 грудня 2003 року за реєстровими номерами 6800 та 6802 було посвідчено договори дарування вказаних вище будинку та земельної ділянки від ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .

Згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17 вересня 2004 року ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 продали ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_6 за 127 441 грн. Договір підписано також іпотекодержателем АКБ "Райффайзенбанк Україна" (т.1 а.с.13).

Позивачем долучено договір на виконання будівельних робіт від 05 липня 2004 року, укладений ним як замовником та предметом якого було визначено: будівництво прибудови до будинку по АДРЕСА_7 , а також акт приймання виконаних підрядних робіт на суму 74 735 грн., складеним 30 серпня 2004 року (т.1 а.с.92-94).

Із поверхових планів на квартиру АДРЕСА_7 вбачається, що станом на 20 червня 2003 року квартира мала площу 36 кв.м., станом на 31.08.2005 - 51 кв.м.. При цьому вказано, що прибудова А-1 є самочинною (т.2 а.с.12-15).

26 листопада 2007 року ОСОБА_4 зверталася із заявою про узаконення самочинного будівництва та згідно довідки КГЖЕП "Експрес" від 13 грудня 2007 року їй дозволено добудувати кухню та коридор (т.2 а.с.96).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла (т.1 а.с.120).

За життя ОСОБА_4 склала заповіт від 05 березня 2010 року, відповідно до якого все належне їй майно на момент смерті заповіла ОСОБА_3 , яка є її племінницею. Вказаний заповіт посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Прийдак А.П. та зареєстровано в реєстрі за №224 (т.4 а.с.165).

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2010 року у справі №2-234/2010 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Сьома Дніпропетровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Б.А., ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки задоволено заяву ОСОБА_1 . Встановлено факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкав однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу з ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.с.7).

У рішенні вказано, зокрема, що факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 підтверджується договором на виконання будівельних робіт №07 від 05 червня 2004 року, довідкою вартості виконаних підрядних робіт за серпень 2004 року, актом приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2004 року та квитанціями про сплату вартості наданих послуг, відповідно до яких ОСОБА_1 зробив у спірній квартирі капітальний ремонт.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2013 року виправлено описку, допущену у рішенні Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 листопада 2010 року, а саме: у всіх випадках за текстом рішення вважати вірною датою смерті ОСОБА_4 як 23 березня 2010 року (т.4 а.с.157).

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2010 року набрало законної сили.

Додатковим рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2013 року у справі №2-234/2010 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Сьома Дніпропетровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Б.А., ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки, встановлено факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період часу з 22 квітня 2000 року по 22 березня 2010 року, мешкав однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу з ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.81).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2014 року додаткове рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2013 року у цивільній справі окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Сьома Дніпропетровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Б.А., ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки - скасовано (т.1 а.с.82).

Вказана ухвала апеляційного суду від 13 лютого 2014 року мотивована тим, що судом першої інстанції не досліджувалося питання строку спільного проживання.

Згідно довідки Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради від 05 листопада 2013 року по АДРЕСА_8 ОСОБА_4 придбала спірну квартиру і було одноособовим власником, проживала у квартирі одна до свої смерті (т.1 а.с.123).

Слід зазначити, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що на придбання 09 серпня 2003 року за життя ОСОБА_4 спірної квартири АДРЕСА_4 були витрачені його особисті кошти.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2010 року у справі №2-234/2010 встановлено факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкав однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу з ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак період часу такого проживання рішенням суду не визначено, а тому факт спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 однією сум"єю без реєстрації шлюбу саме станом час придбання ОСОБА_4 - 09 серпня 2003 року спірної квартири, матеріалами справи не підтверджується.

Також позивачем не доведено належними доказами у справі істотність збільшення вартості спірної квартири, зокрема що внаслідок вкладень первинний об`єкт нерухомості фактично змінився, знівелювався, втратився чи став настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився. Позивачем не надано із цього приводу оцінки майна до вкладень та після них, і що збільшення вартості не є наслідком коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя.

Таким чином, відсутні правові підстави задоволення позовних вимог позивача про визнання за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 36 кв.м., як набуту в в період спільного проживання однією сім"єю з ОСОБА_4 , оскільки не доведено того, що саме на момент придбання 09 серпня 2003 року ОСОБА_4 спірної квартири, вона та ОСОБА_1 проживали однією сім"єю без реєстрації шлюбу та не доведено, що ОСОБА_1 витрачав власні кошти на придбання спірної квартири.

Стосовно позовних вимог про визнання заповіту, складеного ОСОБА_4 від 05 березня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Прийдак А.П., зареєстрований в реєстрі за номером 224 недійсним в частині розпорядження 1/2 частини вказаної квартири АДРЕСА_4 , що складає 50% загальної площі квартири 36кв.м. набуту в порядку спільного сумісного майна подружжя слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до вимог ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до вимог ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до вимог ст.1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Відповідно ч. 1 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до вимог ст.1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1251 ЦК України, передбачено якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ст.1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України - спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України - спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Підставою недійсності правочину, відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.2 ст.1275 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 09 серпня 2003 року ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_4 (т.1 а.с.11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла (т.4 а.с.163).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2024 року було витребувано у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кот Б.А. належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.4 а.с.113, 114).

Із спадкової справи №04/2010 заведеної приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кот Б.А. після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, 05 березня 2010 року ОСОБА_4 було складено заповіт, відповідно до якого все належне їй майно на момент смерті вона заповіла ОСОБА_3 . вказаний заповіт посвідчено нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Прийдак А.П. та зареєстровано в реєстрі за №224 (т.4 а.с.165).

08 квітня 2010 року ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Кот Б.А. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.4 а.с.162).

09 вересня 2010 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Кот Б.А. звернувся ОСОБА_1 (т.4 а.с.174).

04 серпня 2010 року постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії держаним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа на спірну квартиру та документа, який підтверджує факт родинних відносини (т.4 а.с.188).

Згідно довідки Квартального комітету Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 травня 2010 року, виданої ОСОБА_1 , по АДРЕСА_8 , спільно із ОСОБА_11 проживала та була зареєстрована ОСОБА_4 до свої смерті (т.1 а.с.137).

Встановлено, позивач у справі ОСОБА_1 з 14 серпня 2008 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований та проживав у спірній квартирі (т.1 а.с.6).

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 05 грудня 2013 року у справі №2-3495/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Прийдак А.П., КП "ДМБТІ" ДОР про визнання заповіту недійсним, було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано недійсним заповіт від 05 березня 2010 року, посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Прийдак А.П., зареєстрований в реєстрі за номером 224, від імені ОСОБА_4 на ім"я ОСОБА_3 (т.1 а.с.20, 21).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 05 грудня 2013 року скасовано. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання недійсним заповіту (т.1 а.с.76-78).

Підставами оскарження заповіту у справі №2-3495/11 позивач вказував, що ОСОБА_4 , внаслідок тяжкої хвороби та лікування, не могла усвідомлювати своїх дій, оскільки відчувала безперервний біль та приймала знеболюючі препарати, які за своєю суттю є наркотиками, а також, що ОСОБА_4 розпорядилася майном яке є їх спільною власністю.

Апеляційним судом у справі №2-3495/11 встановлено, що догляд за ОСОБА_4 здійснювала ОСОБА_12 , яка є матір`ю відповідачки ОСОБА_3 (двоюрідна племінниця ОСОБА_4 ).

Також у рішенні апеляційного суду у справі №2-3495/11 зазначено про те, що факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім"єю встановлено рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 листопада 2010 року (т.1 а.с.76-78).

Звернувшись до суду із позовом у цій справі, що переглядається, позивач посилався на те, що спадкодавець ОСОБА_4 розпорядилася спірною квартирою в цілому, проте мала право лише на 1/2 частину квартири, оскільки право власності на іншу 1/2 частину квартири належить йому.

Однак, змістом оскарженого заповіту від 05 березня 2010 року охоплюються всі права та обов`язки, що будуть належати спадкодавцю на момент смерті. У змісті заповіту відсутні зазначення про конкретне майно, зокрема й відсутня згадка про спірну квартиру. Жодних передумов стверджувати, що змістом заповіту охоплюється розпорядження чужим майном немає.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання заповіту, складеного ОСОБА_4 від 05 березня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Прийдак А.П. зареєстрований в реєстрі за номером 224, недійсним в частині розпорядження 1/2 частини вказаної квартири АДРЕСА_4 , як набуту в порядку спільного сумісного майна подружжя є недоведеними та не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про припинення права власності ОСОБА_3 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Із спадкової справи №04/2010, заведеної приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кот Б.А. після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, 08 квітня 2010 року ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Кот Б.А. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.4 а.с.162).

Свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , не отримувала. Право власності за ОСОБА_3 на спірну квартиру у встановленому законом порядку не зареєстроване.

Таким чином, відсутні підстави припинення за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 , та відсутні підстави стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 72307 грн. 50 коп. в рахунок вартості грошової компенсації за припинену за ОСОБА_3 1/2 частку у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_4 .

Стосовно позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 слід зазначити наступне.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 09 серпня 2003 року ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_4 (т.1 а.с.11).

Згідно довідки КП "Дніпровське МБТІ" Дніпровської міської ради від 23 квітня 2024 року право власності на квартиру АДРЕСА_4 зареєстроване за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 09 серпня 2003 року, зареєстроване в КП "ДМБТІ" 26 грудня 2003 року в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним №1998079 (т.4 а.с.202).

Встановлено, рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2010 року у справі №2-234/2010 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Сьома Дніпропетровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Б.А., ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки, було задоволено заяву ОСОБА_1 . Встановлено факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкав однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу з ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.7, т.4 а.с.157).

У зазначеному рішенні суду не визначено період проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , але вказано про те, факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 підтверджується договором на виконання будівельних робіт у спірній квартирі АДРЕСА_9 від 05 червня 2004 року, довідкою вартості виконаних підрядних робіт за серпень 2004 року, актом приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2004 року та квитанціями про сплату вартості наданих послуг, відповідно до яких ОСОБА_1 зробив у спірній квартирі капітальний ремонт.

Вказане рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2010 року у справі №2-234/2010 набрало законної сили.

Із відмітки в паспорті громадянина України ОСОБА_1 його місце проживання було зареєстровано 14 серпня 2008 року за адресою: АДРЕСА_8 до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.129).

У рішенні Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2014 року у справі № №2-3495/11 зазначено про те, що судом встановлено, що з 14 серпня 2008 року ОСОБА_13 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_8 разом із ОСОБА_4 . Також у цьому рішенні зазначено про те, що факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім"єю встановлено рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 листопада 2010 року (т.1 а.с.76-78).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла (т.4 а.с.163).

Встановлено, позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с.6).

Із спадкової справи №04/2010 заведеної приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кот Б.А. після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, 05 березня 2010 року ОСОБА_4 було складено заповіт, відповідно до якого все належне їй майно на момент смерті заповіла ОСОБА_3 . вказаний заповіт посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Прийдак А.П. та зареєстровано в реєстрі за №224 (т.4 а.с.165).

Згідно довідки Квартального комітету Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 травня 2010 року, виданої ОСОБА_1 , по АДРЕСА_8 , спільно із ОСОБА_11 проживала та була зареєстрована ОСОБА_4 до свої смерті (т.1 а.с.137).

Таким чином, встановлено, на день смерті спадкодавця ОСОБА_4 , ОСОБА_1 був зареєстрований у вказаній квартирі та проживав з нею однією сім"єю, що встановлено рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2010 року у справі №2-234/2010.

ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач у справі ОСОБА_1 помер у віці 84 роки (т.4 а.с.138).

Протокольною ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2023 року у судовому засіданні залучено правонаступника після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ОСОБА_2 (т.4 а.с.14-18).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2024 року було витребувано у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Отроцюк О.В. належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.4 а.с.116, 117).

Із спадкової справи №44/2022 заведеної приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Отроцюк О.В. після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, 30 листопада 2022 року із заявою про прийняття спадщини за законом звернулася донька померлого - ОСОБА_2 (т.4 а.с.134).

На момент смерті спадкодавця ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виповнилося 71 рік (т.1 а.с.6, т.4 а.с.163).

02 вересня 2019 року спадкоємець померлого позивача у справі ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кот Б.А. із заявою про видачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що знаходиться у поважному віці, свідоцтва про право на обов`язкову частку, після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.4 а.с.184).

04 вересня 2019 року постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кот Б.А. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва на обов`язкову частку, після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.4 а.с.188).

Відповідно до ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. До обов`язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов`язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов`язкову частку.

Слід зазначити, перелік осіб, які мають право на обов`язкову частку, що визначений ст. 1241 Цивільного кодексу України, є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує.

Непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку, або особи з інвалідністю І, ІІ, ІІІ груп, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону, незалежно від того, чи призначена їм пенсія.

Враховуючи, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2010 року у справі №2-234/2010 встановлено факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкав однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу з ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , також встановлено, що на день смерті спадкодавця ОСОБА_4 , ОСОБА_1 проживав та був зареєстрований у спірній квартирі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мав пенсійний вік (на час смерті спадкодавця ОСОБА_4 . ОСОБА_1 виповнилося 71 рік), тобто на час смерті спадкодавця ОСОБА_4 . ОСОБА_1 був особою пенсійного віку, непрацездатним, відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тому набув право на обов`язкову частку у спадщині відповідно до ст.1241 ЦК України.

Отже, підлягають частковому позовні вимоги про визнання за ОСОБА_2 , як спадкоємцем позивача ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , права власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_4 , після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 вартості витрат на оплату комунальних послуг в сумі 45 744 грн. 50 коп. не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом із цим, п. 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

За висновком наведеним у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №725/3790/16-ц, при цьому тлумачення вказаної статті свідчить, що управління, утримання та збереження спільного майна не охоплює собою житлово-комунальні послуги. Це зумовлено тим, що житлово-комунальні послуги надаються на підставі договору про надання таких послуг. Більше того, житлово-комунальні послуги надаються не квартирі, як об`єкту права власності, а певному суб`єкту - власнику (співвласнику, наймачу, суб`єкту сервітуту тощо) квартири, який проживає в квартирі. По своїй суті надання житлово-комунальних послуг направлене на задоволення потреб власника (співвласника, наймача, суб`єкта сервітуту тощо) квартири і споживаються саме відповідним суб`єктом, а не для управління, утримання та збереження квартири, що перебуває в спільній частковій власності.

Встановлено, з 14 серпня 2008 року місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_8 та у вказаній квартирі ОСОБА_1 проживав до дня своє смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.129).

ОСОБА_3 , яка є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спірній квартирі не зареєстрована та не проживала. На теперішній час свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_3 не отримала, право власності на спірну квартиру за нею у встановленому законом порядку не зареєстроване, а тому відсутні підстави стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача вартості комунальних послуг, наданих у квартирі.

За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О СТ А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , - задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Прийдак Антоніна Петрівна, реєстраційна служба Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання частково недійсним заповіту, визнання права власності на частину нерухомого майна, припинення права на частку у спільному майні, стягнення компенсації за припинення права власності, відшкодування витрат на оплату комунальних послуг - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Прийдак Антоніна Петрівна, реєстраційна служба Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання частково недійсним заповіту, визнання права власності на частину нерухомого майна, припинення права на частку у спільному майні, стягнення компенсації за припинення права власності, відшкодування витрат на оплату комунальних послуг - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка є спадкоємцем ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частину квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 36 кв.м., житлова площа 18,6 кв.м.,

після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді Т.П.Красвітна

В.С.Городнича

УКРАЇНА

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/65/24 Суддя в 1-інстанції -Цитульський В.І.

Справа №200/17713/14 Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 39

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

04 червня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Городничої В.С.

за участю секретаря Попенко Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Прийдак Антоніна Петрівна, реєстраційна служба Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання частково недійсним заповіту, визнання права власності на частину нерухомого майна, припинення права на частку у спільному майні, стягнення компенсації за припинення права власності, відшкодування витрат на оплату комунальних послуг,-

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О СТ А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , - задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Прийдак Антоніна Петрівна, реєстраційна служба Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання частково недійсним заповіту, визнання права власності на частину нерухомого майна, припинення права на частку у спільному майні, стягнення компенсації за припинення права власності, відшкодування витрат на оплату комунальних послуг - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Прийдак Антоніна Петрівна, реєстраційна служба Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання частково недійсним заповіту, визнання права власності на частину нерухомого майна, припинення права на частку у спільному майні, стягнення компенсації за припинення права власності, відшкодування витрат на оплату комунальних послуг - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка є спадкоємцем ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частину квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 36 кв.м., житлова площа 18,6 кв.м.,

після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді Т.П.Красвітна

В.С.Городнича