Постанова

від 05.06.2024 по справі 479/721/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

05.06.24

22-ц/812/819/24

Справа номер 479/721/23 Головуючий суду першої інстанції Репушевська О. В.

Провадження номер 22-ц/812/741/24 Доповідач суду апеляційної інстанції Локтіонова О. В.

22-ц/812/819/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів Коломієць В. В., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання Колосовою О. М.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправузаапеляційними скаргами ОСОБА_2 ,яка поданачерез йогопредставника ОСОБА_1 ,та Товаристваз обмеженоювідповідальністю «АгрофірмаКорнацьких» нарішення Кривоозерського районного суду Миколаївської областівід01 квітня 2024року,ухвалене о 15 год 00 хв під головуванням судді Репушевської О. В. у приміщенні суду у смт Криве Озеро Миколаївської області, повний текст якого складено 02 квітня 2024 року, за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» про розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року ОСОБА_2 через свого представника подав до суду позов до ТОВ «Агрофірма Корнацьких» про розірвання договору оренди землі від 01 січня 2005 року, який обґрунтовував наступним.

Позивач зазначав, що він є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,15 га із кадастровим номером 4823980400:02:000:0119, яка розташована в межах території Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області.

01 січня 2005 року позивач передав вказану земельну ділянку в оренду ТОВ «Агрофірма Корнацьких» строком на 50 років.

ОСОБА_2 наголошував на тому, що ТОВ «Агрофірма Корнацьких» з 2005 року систематично не дотримувалося своїх зобов`язань щодо виплати орендної плати.

Посилаючись на зазначене, позивач просив розірвати укладений між ним та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» договір оренди землі від 01 січня 2005 року.

Позиція відповідача у суді першої інстанції

Відповідач проти задоволення позову ОСОБА_2 заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Обґрунтовуючи свої заперечення, ТОВ «Агрофірма Корнацьких» зазначало, що 01 січня 2005 року воно та ОСОБА_2 уклали договір оренди землі, відповідно до якого позивач передав у користування Товариства земельну ділянку площею 5,15 га із кадастровим номером 4823980400:02:000:0119 на 50 років.

Свої зобов`язання за цим договором щодо сплати орендної плати товариство виконувало належним чином до 2019 року.

З 2020 року ОСОБА_2 умисно не отримував належну йому орендну плату, а тому Товариство надсилало на його адресу листи про необхідність її отримання. Також у 2022 році воно здійснювало публікацію оголошення щодо необхідності отримання орендодавцями орендної плати.

Посилаючись на зазначене, відповідач наполягав на відсутності його вини у неотриманні позивачем орендної плати і відповідно відсутності правових підстав для розірвання договору оренди землі.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 01 квітня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Розірвано договір оренди землі №194/К, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» 01 квітня 2005 року щодо земельної ділянки площею 5,15 га із кадастровим номером 4823980400:02:000:0119, розташованої на території Багачівського старостинського округу Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, що належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК №088085, зареєстрований у Кривоозерському районному відділі МРФ, про що у Державному реєстрі земель 28 серпня 2006 року вчинено запис №040601700246.

З ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на користь позивача стягнуто судовий збір у сумі 1073,60 грн.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначав, що відповідачем не надано доказів виплати ОСОБА_2 належної йому орендної плату у період з 2020 до 2022 року, що свідчить про систематичність невиконання ТОВ «Агрофірма Корнацьких» своїх зобов`язань за договором оренди землі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 .

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав через свого представника апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив змінити мотивувальну частину рішення суду, виклавши її з урахуванням цієї скарги.

Обґрунтовуючи свою скаргу, ОСОБА_2 наполягав на тому, що він не отримував від ТОВ «Агрофірма Корнацьких» орендну плату за період з 2005 року, що не було спростовано відповідачем.

Зазначені обставини не знайшли свого відображення в оскаржуваному рішенні суду.

Узагальнені доводи апеляційної скарги ТОВ «Агрофірма Корнацьких»

ТОВ «Агрофірма Корнацьких» не погодилося із рішення суду та посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволення позову ОСОБА_2 .

У своїй скарзі відповідач зазначав, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для розірвання договору оренди землі.

ТОВ «Агрофірма Корнацьких» наголошувало на тому, що надані ним докази свідчать про те, що ОСОБА_2 умисно не отримував орендну плату, яка була йому нарахована орендарем.

Фактичні обставини справи

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії МК №088085 від 30 вересня 2003 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,15 га із кадастровим номером 4823980400:02:000:0119, яка розташована в межах території Багачівської сільської ради Кривоозерського району (нині Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області).

01 січня 2005 року між ОСОБА_2 , який діяв через свого представника ОСОБА_3 , та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» було укладено договір оренди землі строком на 50 років, об`єктом якого виступала вищевказана земельна ділянка.

У пункті 9 договору сторони обумовили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом видачі орендодавцю (або його уповноваженому представнику) готівкою відповідної грошової суми із каси орендаря або перерахуванням її на банківський рахунок орендодавця. Щорічний розмір орендної плати становить фіксовану грошову суму у розмірі 975,15 грн. З метою захисту майнових інтересів орендодавця за згодою сторін на умовах, визначених цим договором, розрахунок по орендній платі може бути проведено визначеною кількістю сільськогосподарської продукції. Форма розрахунку за договором (грошова або у натуральній формі) окремо щорічно погоджується сторонами в межах розміру плати, визначеної додатком №1 до договору, шляхом подання орендодавцем на ім`я орендаря письмової заяви. Така заява подається орендодавцем орендарю до 01 вересня року, за який проводиться розрахунок по орендній платі. Якщо протягом року сторони не погодили форму виплати орендної плати, вважається, що розрахунок по орендній платі буде здійснюватися у грошовій формі на суму, визначену в абзаці 1 п. 9 цього договору.

Пунктом 11 договору передбачено, що орендна плата вноситься щорічно до 20 грудня того року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі.

Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами, накладними або підписаними сторонами відомостями на отримання відповідної продукції та (або) послуг.

Згідно з пунктом 43 договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

У пункті 38 договору сторони визначили, що договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Вказаний договір пройшов державну реєстрацію 28 серпня 2006 року.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, ОСОБА_2 отримав від ТОВ «Агрофірма Корнацьких» орендну плату у першому кварталі 2007 року у сумі 975,15 грн, у 3 кварталі 2007 року у сумі 975,15 грн, у першому кварталі 2009 року у сумі 1503,68 грн, у третьому кварталі 2009 року у сумі 1732,24 грн, у другому кварталі 2010 року у сумі 1834,44 грн, у четвертому кварталі 2011 року у сумі 1834,44 грн, у третьому кварталі 2012 року у сумі 776,49 грн, у четвертому кварталі 2012 року у сумі 576,60 грн, у першому кварталі 2013 року у сумі 1868,19 грн, у третьому кварталі 2013 року у сумі 752,94 грн, у четвертому кварталі 2013 року у сумі 444 грн, у першому кварталі 2014 року у сумі 2024,34 грн, у третьому кварталі 2014 року у сумі 929,42 грн, у четвертому кварталі 2014 року у сумі 599,76 грн, у третьому кварталі 2015 року у сумі 1485,03 грн, у четвертому кварталі 2015 року у сумі 4179,22 грн, у третьому кварталі 2016 року у сумі 3527,90 грн, у четвертому кварталі 2016 року у сумі 2310,52 грн, у третьому кварталі 2017 року у сумі 4273,24 грн, у четвертому кварталі 2017 року у сумі 2303,42 грн, у третьому кварталі 2018 року у сумі 5629,78 грн, у четвертому кварталі 2018 року у сумі 2391,94 грн, у третьому кварталі 2019 року у сумі 4660,90 грн, у четвертому кварталі 2019 року у сумі 2037,26 грн.

З відомостей про видачу сільськогосподарської продукції вбачається, що ОСОБА_2 отримував у 2016 -2019 роках орендну плату також у натуральній формі: у вигляді 100 кг соняшника, 200 кг кукурудзи, 400 кг пшениці, 400 кг ячменю щорічно.

У 2020-2022 роках ТОВ «Агрофірма Корнацьких» нарахувало позивачу орендну плату у сумі 5544,12 грн щорічно, але її не виплатило.

20 березня 2021 року ТОВ «Агрофірма Корнацьких» надсилало позивачу листа з вимогою про отримання орендної плати за 2020 рік. У листі було роз`яснено можливість надіслання позивачу орендної плати на його банківський рахунок.

Інформація з АТ «Укрпошта» про вручення (невручення) цього листа позивачу відсутня.

У 2022 році ТОВ «Агрофірма Корнацьких» здійснювало публікацію в газеті для Кривоозерської громади Миколаївської області «Кривоозерщина» (випуск №39 (10551) від 05 листопада 2022 року) про виплату з 26 жовтня 2022 року орендодавцям орендної плати за 2022 рік.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ТОВ «Агрофірма Корнацьких» ні, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статті 18, 20 вказаного Закону, станом на день укладення договору, передбачали, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 січня 2020 року у справі №322/1178/17 (провадження №14-338цс19), оскільки моменти укладення договору оренди землі та набрання ним чинності збігалися, то моментом укладення договору оренди землі на час дії частини третьоїстатті 640 ЦК України(до 01 січня 2013 року) вважалася саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили в договорі іншого релевантного вирішення спорів щодо договору оренди землі, укладеного до 01 січня 2013 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2023 року у справі №357/8277/19 вважала, що відсутні підстави для відступу від такого висновку, оскільки у постанові від 15 січня 2020 року у справі №322/1178/17 договір оренди землі було укладено до 01 січня 2013 року.

Відповідно до вимог статті 21 Закону України «Про оренду землі», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи (стаття 22 Закону України «Про оренду землі»).

За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогуоднієї ізсторін договіроренди земліможе бутидостроково розірванийза рішеннямсуду вразі невиконаннясторонами обов`язків,передбачених статтями24і 25цього Законута умовамидоговору,в разівипадкового знищеннячи пошкодженняоб`єктаоренди,яке істотноперешкоджає передбаченомудоговором використаннюземельної ділянки,а такожна підставах,визначених Земельнимкодексом України та іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Статтями 627, 629ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини другої статті 651ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендарем орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що вважається істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження №61-41932сво18) зроблено висновок, що частинами 1 і 2 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

Частиною 1 статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.545 ЦК України, яка визначає умови підтвердження виконання зобов`язання, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

У справі, яка переглядається, встановлено, що з моменту набрання договором оренди землі від 01 січня 2005 року чинності, а саме з 28 серпня 2006 року та до 2020 року відповідач виконував свій обов`язок щодо сплати позивачу орендної плати у грошовій та натуральній формі, про що свідчать інформація з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору ОСОБА_2 та відомості про видачу йому сільськогосподарської продукції. У 2020, 2021 та 2022 роках відповідач орендну плату позивачу не сплачував.

Відповідно до вимог статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 є правильним, оскільки дослідженими доказами доведено факт систематичного невиконання відповідачем обов`язку щодо сплати орендної плати у 2020, 2021 та 2022 роках.

Твердження відповідача про те, що позивач свідомо уникав отримання орендної плати для того, щоб створити підстави для розірвання договору, а відповідач здійснив усі можливі заходи для вручення йому орендної плати, спростовується матеріалами справи, які не містять доказів належного повідомлення позивача про необхідність отримання орендної плати або пересилання йому грошей.

Посилання позивача на те, що систематичність невиплати орендної плати була з моменту укладення договору, не підтверджується дослідженими судом доказами.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини

Згідно зістаттею 375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно з вимогами статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Зазначеним вимогам судове рішення районного суду у повній мірі не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що саме на відповідача у справі покладено обов`язок доказування відсутності вини у невиконанні зобов`язання за договором оренди з внесення орендної плати або ж доведення факту виконання ним цього зобов`язання. ТОВ «Агрофірма Корнацьких» не надало суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що позивач відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, а саме, отримати орендну плату за період 2020-2022 років у строки та на умовах, що встановлені договором оренди, не доведено відсутності вини у порушенні зобов`язання щодо внесення орендної плати та прийняття заходів щодо внесення орендної плати за договором оренди щороку. Порушення відповідачем умов договору щодо виплати орендної плати є істотним, оскільки позивач внаслідок такого порушення значною мірою позбавлявся того, на що він розраховував при укладенні договору.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із вказаним висновком, а тому вважає апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма Корнацьких» такою, що не підлягає задоволенню.

Що стосується апеляційної скарги позивача, то колегія суддів находить її слушною, оскільки суд першої інстанції у порушення вимог ст.265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення не зазначив усі фактичні обставини щодо сплати/несплати відповідачем позивачу орендної плати з моменту укладення договору, про що вказував позивач у своїх позовних вимогах, наполягаючи на тому, що невиплата орендної плати становила з 2005 року. Суд проаналізував обставини сплати/несплати позивачу відповідачем орендної плати тільки з 2019 по 2022 рік, лишивши поза увагою період з 2005 року.

Вказане, на думку колегії суддів, є підставою для зміни мотивувальної частини оскаржуваного рішення шляхом викладення її в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду зміні або скасуванню не підлягає, оскільки є законним та обґрунтованим.

Щодо судових витрат

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 , змінив рішення суду першої інстанції, то відповідач повинен відшкодувати позивачу судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції в сумі 1610,10 грн.

Керуючись ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана через його представника ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від01 квітня 2024року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» на користь ОСОБА_2 судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 1610,10 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді В. В. Коломієць

О. О. Ямкова

Повний текст постанови складено 05 червня 2024 року.