Постанова

від 16.05.2024 по справі 522/15577/13-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/123/24

Справа № 522/15577/13-ц

Головуючий у першій інстанції Кравчук Т. С.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія: 27

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 березня 2014 року в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

19.06.2013 Публічне акціонерне товариство «ДЕЛЬТА БАНК» звернулось до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. В обґрунтування позовних вимог зазначали, що 13 червня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», та громадянкою України ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 48/15-Ф, згідно з умовами якого банк відкриває позичальнику кредитну лінію, що відновлюється. Загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією 130000,00 доларів США, що зменшується згідно з Додатком № 1 до Договору з розрахунку 15% річних за користування кредитом на строк з 13 червня 2007 року до 12 червня 2017 року (т. 1, а.с. 2-77).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 березня 2014 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки були задоволені у повному обсязі. Суд вирішив стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 906763 (дев`ятсот шість тисяч сімсот шістдесят три) грн 81 (вісімдесят одну) коп. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» судовий збір за звернення до суду у розмірі 3441,00 (три тисячі чотириста сорок один). Також суд вирішив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що складає 906763,81 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 122-125).

11.03.2015 не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтуванням апеляційної скарги зазначала, що під час ухвалення рішення не було повно та всебічно досліджено всі обставини, що мають значення для справи, оскаржуване рішення ухвалене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у результаті чого висновки суду є хибними. Оскільки після укладення договору купівлі-продажу між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» 25 травня 2012 року останній звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості, надаючи у підтвердження неналежно завірені документи, котрі невідомо яким чином утворилися. При цьому, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» лише 10 червня звернулося до суду задля задоволення вимоги про стягнення заборгованості. Наданий позивачем витяг з Додатку № 1 до договору купівлі-продажу права вимоги не є допустимим доказом, так як не відповідає нормам чинного законодавства й не містить на оригінальному документі печатки ПАТ «Сведбанк» та підпису Голови ради директорів ПАТ «Дельта Банк», а отже не є вірно засвідченим документом (т. 1, а.с. 141-143).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 березня 2015 року апеляційну залишено без руху, через пропуск строку на апеляційне оскарження, відсутність повноважень та надано строк на усунення недоліків (головуючий суддя Ісаєва Н.В.) (т. 1, а.с. 148).

Ухвалами Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2015 року відкрито апеляційне провадження (т. 1, а.с. 154) та призначено справу до розгляду (т. 1, а.с. 149) (головуючий суддя Ісаєва Н.В.).

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 11 листопада 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 задоволено. Рішення скасовано, у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про стягнення на предмет іпотеки відмовлено (т. 1, а с. 243-247).

Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 23 листопада 2016 року, касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в інтересах якого діє ОСОБА_7 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Одеської області від 11 листопада 2015 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т. 2, а.с. 42-44).

Постановою Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_4 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасоване та ухвалене нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог (т. 3, а.с. 115-121).

Постановою Верховного Суду від 29 серпня 2020 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» вирішено задовольнити частково. Постанова Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року скасована, справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т. 3, а.с. 149-153).

Ухвалою апеляційного суду від 19 лютого 2020 року справу прийнято до провадження (головуючий суддя Князюк О.В.) (т. 3, а.с. 156-157).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.11.2020 вирішено замінити ПАТ «Дельта Банк» та залучити до участі в справі його правонаступника - ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» (т. 3, а.с. 205-206).

У зв`язку з поданням заяви про відставку судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_8 , згідно рішення Вищої ради правосуддя № 941/0/15/23 від 28 вересня 2023 року, протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 23 жовтня 2023 року, цивільна справа була розподілена на колегію суддів під головуванням судді Дришлюка А.І.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.12.2023 справа була прийнята до провадження та призначена до розгляду.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці та тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_9 просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Представник апелянта ОСОБА_10 апеляційну скаргу підтримала.

Інші учасники провадження в судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи, про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції до суду не подавали. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників провадження, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що уклавши з позивачем кредитний договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності ОСОБА_1 систематично порушувала свої договірні зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості за користування кредитними коштами. Суд вирішив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи 13 червня 2007 року між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, згідно з яким банк відкриває позичальнику кредитну лінію, що відновлюється. Загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 130 000 доларів США, що зменшується згідно з додатком № 1 до договору з розрахунку 15% річних за користування кредитом на строк дії до 12 червня 2012 року (т. 1, а.с. 6-11).

17 грудня 2007 року між сторонами кредитного договору укладено додатковий договір до нього, відповідно до якого збільшено ліміт відновлювальної кредитної лінії на 51 850 доларів США до загального 171 000 доларів США та перенесено строк погашення заборгованості на 12 місяців (т. 1, а. с. 22-23).

15 грудня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до кредитного договору, яким внесено зміни щодо графіку погашення основного боргу за лютий у сумі 3 980 доларів США у березні до 05 березня 2009 року (т. 1, а.с. 20-21).

15 грудня 2009 року між банком та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до кредитного договору, відповідно до якого сторони домовились перевести поновлювальну кредитну лінію у непоновлювальну, з фіксуванням ліміту заборгованості, з внесенням змін до додатку № 1 до основного договору (т. 1, а. с. 24).

12 серпня 2010 року між ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником ЗАТ «ТАС-Інвестбанк», та ОСОБА_1 був укладений додатковий договір № 4, яким сторони домовилися з дати підписання цього договору скасувати щорічну комісію за управління кредитом (т. 1, а.с. 25).

12 серпня 2010 року між ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником ЗАТ «ТАС-Інвестбанк», та ОСОБА_1 був укладений договір про внесення змін та доповнень № 5 до кредитного договору від 13 червня 2007 року, яким сторони вирішили викласти його у новій редакції. В зазначеному договорі в п. 1 сторони домовилися вважати кошти, надані позичальнику у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється кредитом в розмірі 165500 доларів США. Відповідно до п. 1.1. сторони домовились, що на дату укладання цього договору розмір строкової заборгованості за кредитною лінією, що не поновлюється, складає 107 835 доларів США, а прострочена заборгованість відсутня.

За умовами договору банк має право надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 165 500 доларів США на строк до 12 червня 2012 року зі сплатою 15,6% річних (т. 1, а.с. 28-38).

Також 12 серпня 2010 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін та доповнень № 6 до основного договору, відповідно до якого банк має право надати позичальнику грошові кошти у розмірі 107 835 доларів США строком до 12 червня 2017 року (т. 1, а. с. 26-27).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором 13 червня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, предметом якого є належна іпотекодавцям квартира АДРЕСА_1 .

12 серпня 2010 року між банком ОСОБА_3 , ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін і доповнень до іпотечного договору щодо встановлення нового розміру кредиту 107 835 доларів США (т. 1, а.с. 39-42).

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, згідно з яким ПАТ «Дельта Банк» отримав право вимоги до позичальника за кредитним договором від 13 червня 2007 року, а також забезпечувальним до нього договором іпотеки (т. 1, а.с. 63-71).

Відповідно до наданого ПАТ «Дельта Банк» розрахунку, у зв`язку із невиконанням позичальником умов кредитного договором, станом на 13 червня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 906 763,81 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 94 377,40 доларів США, що еквівалентно 754 358,56 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 19 067,34 доларів США, що еквівалентно 152 405,25 грн (т. 1, а. с. 49).

За змістом висновку економічного дослідження від 25 вересня 2015 року, виготовленому ТОВ «Інститут судових експертиз» за заявою ОСОБА_1 , вбачається, що станом на 10 січня 2012 року залишок заборгованості за кредитним договором від 13 червня 2007 року відсутній. Обсяг переплати за основною сумою кредиту станом на 10 січня 2012 року складає 68 927,97 доларів США (т. 1, а. с. 178-190).

Згідно звисновком судово-економічноїекспертизи від31січня 2018року наявністьстрокової абопростроченої заборгованостіпо тілукредиту танарахованим відсоткамза користуваннякредитом станомна 19червня 2013відсутня імає місцепереплата усумі 109828,68доларів США,що еквівалентно877860,64грн;наданий ПАТ«Дельта Банк»розрахунок заборгованостіза кредитнимдоговором непідтверджується наданимидокументами.

Нормативно-правове регулювання та оцінка апеляційного суду

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинне виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору. Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За положенням ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно достатті 611ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

Відповідно дост.1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В процесі розгляду справи апеляційним судом призначалася судова економічна експертиза, яка проводилася за наявними в матеріалах справи та з врахуванням кредитного договору, іпотечного договору та додаткових договорів до них, копії яких містяться в матеріалах справи.

Також, на дослідження експерта були надані: таблиця видачі готівкових коштів, погашення заборгованості, копії квитанцій, які стосуються готівкових операцій по кредитному договору № 48/15-Ф від 13.06.2007.

Відповідно до висновку експерта № 17-2875/2876 від 31.01.2018 ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору № 48/15-Ф від 13.06.2007 Банком були надані грошові кошти в сумі 165500доларів США. Вказані обставини не спростовувалися в процесі розгляду справи.

Експерт зазначив, що відповідно до наданих банком виписок заборгованість за кредитом станом на 12.08.2010 складала 107835 доларів США. Разом з тим, експерт зауважив, що в матеріалах справи відсутні первинні документи банку, на підставі яких здійснені записи в банківських виписках по особовому рахунку позичальника за період з 23.10.2009 по 25.05.2012. Також відсутні первинні документи щодо нарахування процентів за користування кредитом та документи, відповідно до яких здійснювалося погашення заборгованості. Окрім того, не надані виписки щодо обліку виконаних банками операцій по нарахуванню та фактичному отриманню доходів по кредитному договору № 48/15-Ф від 13.06.2007. Фактично за даними досліджених квитанцій, які є підтвердженням про внесення позичальником ОСОБА_1 готівкових коштів у погашення заборгованості в період з 13.06.2007 по 11.08.2010 були внесені кошти в сумі 252369,15 доларів США. За виключенням коштів в сумі 7980,39 доларів США, щодо яких відсутні відомості про зарахування на погашення заборгованості, позичальник сплатив кошти за оплату кредиту в сумі 244388,76 доларів США з 13.06.2007 по 11.08.2010 (т. 2, а.с. 161).

Так, відповідно до досліджених квитанцій, згідно яких здійснене погашення заборгованості за кредитним договором, а також здійснене поповнення поточного рахунку для погашення кредиту і відсотків за кредитом, за період з 13.06.2007 по 19.06.2013 позичальником загалом сплачені кошти в оплату заборгованості по кредиту в сумі 314123,41 доларів США, з яких 244388,76 доларів США в період з 13.06.2007 по 11.08.2010 та 69734,65 доларів США в період з 12.08.2010 по 19.06.2013.

Сума відсотків, яка підлягає до нарахування за користування кредитом в період з 13.06.2007 по 19.06.2013 згідно умов п. 3.1 та п. 3.2 кредитного договору в редакції, яка діяла до 12.08.2010 та п. 3.2 в редакції від 12.08.2010 становить 38794,73 доларів США.

Із внесених коштів в загальній сумі 314123,41 доларів США здійснене погашення заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом в сумі 38794,73 дол. США. Решта внесених коштів в сумі 275328,68 доларів США направлена на погашення заборгованості по кредиту. Таким чином, станом на 19.06.2013 заборгованість по кредитному договору була відсутня і мала місце переплата кредитних коштів (т. 2, а.с. 150-165).

В процесі розгляду справи 29.03.2019 представник позивача подав до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, а саме виписки по рахункам, на яких обліковувалася заборгованість по кредитному договору № 48/15-Ф від 13.06.2007 за період з дати відкриття рахунку по дату переуступлення боргу: з 13.06.2007 по 25.05.2012.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що достовірність та дійсність наданих експерту матеріалів, в тому числі квитанцій про внесення готівкових коштів у погашення заборгованості не заперечувалась позивачем в процесі розгляду справи. Крім того, надані позивачем після складення експертного висновку від 31.01.2018 виписки по рахункам, на яких обліковувалася заборгованість по кредитному договору № 48/15-Ф від 13.06.2007 за період з дати відкриття рахунку по дату переуступлення боргу: з 13.06.2007 по 25.05.2012 не спростовують висновків експерта та не доводять існування протилежних обставин.

З вказаних банком виписок вбачається, що позичальник регулярно здійснював погашення відсотків за користування кредитом та кредитну заборгованість до 25.05.2012 (т. 3, а.с. 27-32, 33-101). У виписці за кредитним договором з 13.06.2007 по 29.11.2018 також вбачається регулярний рух коштів в погашення заборгованості за кредитним договором, зокрема позичальник сплатила 50909,27 доларів США за нарахованими відсотками в період з 27.06.2007 по 23.10.2009 (т. 3, а.с. 27-32).

При цьому, апеляційний суд зауважує, що будь-яких альтернативних та детальних розрахунків з демонстрацією руху коштів (нарахування/оплата/прострочення) по кредиту № 48/15-Ф від 13.06.2007, в тому числі після складення експертного висновку від 31.01.2018, заслуховування пояснень експерта в судовому засіданні 29.03.2019 та надання виписок, позивачем до суду не надавалося. Так само як і альтернативних висновків експертиз або клопотань про призначення повторної судової експертизи.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості разом з позовом не містить детальних розрахунків щодо розміру заборгованості за тілом кредиту, окремо за відсотками за користування кредитом, прострочених відсотків із зазначенням відповідних дат прострочень, відсоткової ставки, суми сплати та порядку зарахування сплачених коштів в рахунок погашення заборгованості.

Таким чином, враховуючи наявні матеріали справи: розрахунок заборгованості (який в подальшому був спростований експертним висновком, виписками по рахункам по кредитному договору), виписки по рахункам, на яких обліковувалася заборгованість по кредитному договору № 48/15-Ф від 13.06.2007, висновок експерта від 31.01.2018, пояснення сторін, які містяться в матеріалах справи, оскільки відповідачем спростовані посилання позивача на існування заборгованості за кредитним договором від 13.06.2007, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справимають рівніправа щодоздійснення всіхпроцесуальних правта обов`язків,передбачених законом. Кожнасторона повиннадовести обставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В даній справі учасники провадження були забезпечені повним обсягом процесуальних прав на подання до суду доказів, пояснень, клопотань тощо задля підтвердження власних доводів та спростування позиції іншої сторони. Справа перебуває в проваджені судів з 19.06.2013, тобто впродовж тривалого часу. Позичав мав достатньо процесуальних можливостей у встановленому законом порядку підтвердити свої позовні вимоги та спростувати доводи та докази, надані позивачем. Однак, позиція позивача побудована на критиці експертного висновку та доводів позивача. Будь-яких переконливих доказів, пояснень, розрахунків заборгованості з врахуванням наявних в матеріалах справи виписок, які були ним надані, а також експертного висновку та розрахунків експерта позивач так само не надав, в тому числі після повторного розгляду справи судом касаційної інстанції. Тому, апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу та скасовує оскаржуване рішення суду першої інстанції, яким були задоволені позовні вимоги.

Щодо підписання сторонами договору від 12.08.2010, яким сторони встановили заборгованість за кредитним договором № 48/15-Ф від 13.06.2007 в сумі 107835 доларів США. За обставинами даної справи вказаний договір від 12.08.2010 про внесення змін та доповнень № 5 фактично є новою редакцією кредитного договору від 13.06.2007. Тобто, цей договір не є новим, а являється пролонгацією правовідносин, що виникли між сторонами з врахуванням правових та економічних результатів договірних відносин, які існували впродовж часу з 13.06.2007. Додаткові кредитні кошти 12.08.2010 позичальнику не надавалися. Оскільки, між сторонами виник спір щодо існування заборгованості за кредитним договором № 48/15-Ф від 13.06.2007 відповідач, спростовуючи посилання позивача, звернувся до суду з клопотанням про призначення судової економічної експертизи, надав експерту квитанції про внесення грошових коштів в якості погашення заборгованості та за результатами експертизи встановлена переплата заборгованості за кредитним договором.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на рішенні від11.07.2013№ 7-рп/2013, в якому Конституційний Суд України дійшов висновку, що «… з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору …»; «… умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування…».

Тобто, в правовому полі споживач за кредитним договором є більш слабшою стороною в порівнянні з кредитором, та відповідно потребує встановлених законом гарантій захисту її прав. Натомість, кредитор повинен дотримуватися встановлених законодавством положень та добросовісно користуватися своїми правами.

Щодо неправильно врахованих експертом квитанцій. Відповідно до п. 5 висновку експерта від 31.01.2018 при проведенні розрахунків щодо сплати платежів за кредитом та процентами за користування кредитом по кредитному договору № 48/15-Ф від 13.06.2007 платежі по квитанціям від 03.03.2009 № 538_34, від 04.03.2009 № 538_15 та від 31.03.2009 № 538_204 в сумі 7980,39доларів США експертом не враховувалися, оскільки відсутні документи, які б підтверджували, що вказані кошти враховувалися на погашення заборгованості (т. 2, а.с. 160). Вказані обставини спростовують посилання позивача.

Таким чином, враховуючи вище встановлені обставини справи, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України частково задовольняє апеляційну скаргу, скасовує оскаржуване рішення та ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 березня 2014 року скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький

Повний текст постанови складений 05 червня 2024 року

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк